21.03.2017

Кримінальне провадження

№ 1-кп/489/116/2017 р.

У Х В А Л А

ім'ям України

21 березня 2017 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого судді Захарченка Д.В.

суддів Крутія Ю.П., Коновця М.С.

при секретарі Титовій Т.Е.

за участю прокурора Сідорова О.М.

потерпілого ОСОБА_1

захисників ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4

обвинувачених ОСОБА_5, ОСОБА_6,

ОСОБА_7

розглянувши у судовому засіданні кримінальне провадження на підставі обвинувального акту за обвинуваченням:

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, не одруженого, працюючого, судимого: 18.09.2013 р. Миколаївським районним судом Миколаївської області за ст.185 ч.2 КК України до 2 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням на 2 роки, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3,

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_5, громадянина України, не одруженого, працюючого, судимого: 20.11.2015 р. Миколаївським районним судом Миколаївської області за ст.125 ч.2 КК України до штрафу в розмірі 850 грн., проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6,

ОСОБА_7, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.187 ч.3 КК України,

В С Т А Н О В И В :

Ухвалою слідчого судді від 07.09.2015 р. до обвинуваченого ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, та ухвалою суду від 27.01.2017 р. строк тримання обвинуваченого під вартою продовжено до 28.03.2017 р.

Відповідно до вимог ч.3 ст.331 КПК України, суд незалежно від наявності клопотань зобов’язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу. За наслідками розгляду питання суд своєю ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Вирішуючи, питання доцільності тримання обвинуваченого під вартою, відповідно до вимог ч.3 ст.331 КПК України, вислухавши думку учасників судового провадження, суд вважає недоцільним продовження тримання обвинуваченого під вартою.

Суд приходить до такого висновку, оцінивши в сукупності відповідно до вимог ст.178 КПК України, обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим у вчиненні правопорушення, наявність у нього судимості за злочин невеликої тяжкості, а також наявність у нього постійного місця проживання, соціальних зв'язків, родини, утриманців, роботи, позитивної характеристики, думку потерпілого, що з урахуванням тривалості тримання обвинуваченого під вартою, суттєво зменшує ризики, на підставі яких було застосовано запобіжний захід, та дає підстави для зміни запобіжного заходу на домашній арешт.

При цьому, суд також враховує, що тримання обвинуваченого під вартою не можна обумовлювати лише минулим обвинуваченого і обставинами вчинення певних дій до застосування до нього запобіжного заходу, що з урахуванням досліджених судом обставин, щодо особи обвинуваченого, тривалого тримання його під вартою у вказаному кримінальному провадженні, настільки зменшує вірогідність виникнення зазначених ризиків, що не дає підстав вважати їх значними на момент прийняття рішення щодо запобіжного заходу.

Крім того, наявність таких ризиків не може обумовлюватися тільки тяжкістю злочину, на що неодноразово вказано у рішеннях Європейського суду з прав людини, з урахуванням практики якого застосовується кримінальне процесуальне законодавство України, відповідно до вимог ст.9 КПК України, зокрема у рішеннях "В. проти Швейцарії" від 26.01.1993 р., "Мамедова проти Росії" від 01.06.2006 р., виходячи з яких наявність ризиків переховування від правосуддя чи вчинення нових злочинів не можна оцінювати залежно від суворості можливого покарання, беручи до уваги тільки тяжкість злочину. Їх треба визначати з врахуванням низки інших ревалентних факторів, які можуть або підтвердити наявність такого ризику, або зробити її настільки незначною, що вона не може слугувати виправданням для тримання під вартою, якими є характер обвинуваченого, його моральні якості, його кошти, зв'язки з державою, та тримання під вартою не можна застосовувати як передбачення вироку у формі позбавлення волі.

Також, відповідно до рішення Європейського суду "Адам'як проти Польщі" від 19.12.2006 р., доводи щодо наявності ризиків та тяжкість злочину можуть бути достатніми для виправдання позбавлення волі, на початку цих доводів. Однак, з плином часу вони неминуче втрачають свою ревалентність, і лише справді виняткові доводи здатні переконати Суд в тому, що тривале позбавлення волі, може бути виправдане з огляду на пункт 3 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що має бути прийнято судом до уваги з врахуванням тривалого тримання обвинуваченого під вартою.

Керуючись ст.331, 372 Кримінального процесуального кодексу України,

П О С Т А Н О В И В :

Змінити обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт з забороною залишати житло за адресою: АДРЕСА_1, у період з 20.00 год. до 06.00 год. наступного дня, на строк 2 місяці.

Покласти на обвинуваченого обов'язки:

- прибувати до суду за кожною вимогою;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну місця проживання;

- утриматися від спілкування з потерпілими ОСОБА_1 та ОСОБА_8,

у разі невиконання яких, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Строк закінчення дії ухвали - 20.05.2017 р.

Звільнити обвинуваченого з під варти в залі суду.

Ухвалу направити на виконання до Миколаївського відділення Очаківського ВП ГУНП в Миколаївській області, для постановки обвинуваченого на облік, про що негайно повідомити суд.

Головуючий:

Судді: