ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

07.02.2017р.                      Справа №905/1638/16                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Шилової О.М.

при секретарі судового засідання Кащеєві А.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Високовольтні мережі”,                                         м.Краматорськ Донецької області

до                     Публічного акціонерного товариства “Енергомашспецсталь”, м.Краматорськ Донецької області

про:                    стягнення 47044073,66грн. заборгованості за активну електроенергію, 3394577,04грн. пені, 231448,33грн. – 3% річних, 377667,74грн. інфляційних нарахувань

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 – за дов.№10/52 від 27.12.2016р.,

від відповідача: ОСОБА_2 – за дов.№17/66 від 19.11.2015р.

У судовому засіданні оголошувалась

                                                                       перерва з 24.01.2017р. до 07.02.2017р.

           згідно зі ст.77 ГПК України.

Суд перебував у нарадчій кімнаті

07.02.2017р. з 11-52год. до 11-57год.

          СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Високовольтні мережі”, м.Краматорськ Донецької області звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Публічного акціонерного товариства “Енергомашспецсталь”, м.Краматорськ Донецької області про стягнення 47044073,66грн. заборгованості за активну електроенергію, 3394577,04грн. пені, 231448,33грн. – 3% річних, 377667,74грн. інфляційних нарахувань.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на: Договір про постачання електричної енергії №30200000 від 19.12.2008р., Додаток №2 та Додаткові угоди №1 від 01.05.2011р. і №6 від 03.01.2014р. до нього; акти про покази розрахункових приладів обліку, обсяги та вартість активної електроенергії, поставленої у грудні 2015 року – березні 2016 року, а також на рахунки за активну електроенергію за ті самі періоди тощо.

До позову додає розрахунки заборгованості, пені, 3% річних та інфляційних втрат (а.с.7-10).

Ухвалою суду від 07.06.2016р. (а.с.62-63) за клопотанням відповідача №17/592 від 07.06.2016р. (а.с.46-47) провадження у справі №905/1638/16 було зупинене до надання копії експертного висновку у справі №905/78/16 до матеріалів даної справи.

Ухвалою суду від 27.12.2016р. (а.с.84) за клопотанням позивача б/н від 01.12.2016р. (а.с.73) провадження у справі 905/1638/16 поновлене, оскільки підстави, що зумовили зупинення провадження у справі, усунені.

Протягом розгляду справи позивач надав:

1) заперечення б/н від 06.02.2017р. на заяву про відстрочку виконання рішення (з додатками) (а.с.207-222);

2) письмові пояснення б/н від 06.02.2017р. по суті спору з додатками (а.с.223-227);

3) доповнення б/н від 06.02.2017р. до заперечення на заяву про відстрочку виконання рішення (з додатками) (а.с.228-235).

Протягом розгляду справи відповідач надав:

1) заяву №17/63-72 від 18.01.2017р. з додатками про відстрочку виконання рішення на три роки (а.с.86-154);

2) доповнення №17/85 від 20.01.2017р. до заяви про відстрочку виконання рішення з додатками (а.с.155-183);

3) пояснення №17/84 від 20.01.2017р. щодо періодів нарахування пені та річних (з додатками) (а.с.184-198);

4) клопотання №17/124 від 02.02.2017р. про зменшення розміру пені, 3% річних та інфляційних втрат на 50% (а.с.205-206).

Ухвалою суду від 24.01.2017р. за клопотанням позивача б/н від 24.01.2017р. строк розгляду спору продовжувався на 15 днів в порядку ст.69 ГПК України (а.с.199, 203).

Відповідно до п.п.2, 3, 4 ч.2 ст.129 Конституції України, ст.ст.4-3, 33, 34, 43 ГПК України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Розглянувши наявні у матеріалах справи документи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

19.12.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Інвест» (Постачальник) та Відкритим акціонерним товариством «Енергомашспецсталь» (Споживач) було укладено Договір про постачання електричної енергії №30200000 (далі – Договір, а.с.11-16).

Додатковою угодою №1 від 01.05.2011р. до Договору сторони замінили найменування Споживача у тексті Договору та додатків до нього з Відкритого акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» на Публічне акціонерне товариство «Енергомашспецсталь» (а.с.20).

Додатковою угодою №6 від 03.01.2014р. до Договору сторони замінили найменування Постачальника у тексті Договору та додатків до нього з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Інвест» на Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Високовольтні мережі» (а.с.21).

Таким чином, Постачальником і Споживачем за Договором є відповідно позивач і відповідач у даній справі.

Відповідно до розділу 1 Договору Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача з приєднаною потужністю 452000кВА, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Відповідно до підп.2.2.2. Договору Постачальник зобов’язався постачати Споживачу електроенергію як різновид товару в обсягах, визначених відповідно до розділу 5, та з урахуванням розділу 6 Договору (додаток «Обсяги постачання електричної енергії Споживачу та субспоживачам»).

Згідно з підп.2.3.3. Договору Споживач зобов’язався оплачувати Постачальнику вартість електричної енергії, знімати та надавати Постачальнику відомості про покази розрахункових приладів обліку згідно з умовами додатків «Порядок розрахунків» та «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії Споживача» до Договору.

За внесення платежів, передбачених умовами Договору, з порушенням термінів, визначених додатком «Порядок розрахунків», Споживач сплачує Постачальнику електричної енергії штрафну неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Сума пені зазначається окремим розрахунковим документом (підп.4.2.1. Договору).

Договір набирає чинності з моменту досягнення згоди по всім суттєвим умовам Договору, за умови підписання Сторонами всіх перелічених у п.9.1 Договору додатків і укладається на строк до 31.12.2009р. включно. Договір вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (п.9.4 Договору).

Відомості про наявність заяв будь-якої зі сторін про припинення дії Договору або про перегляд його умов у матеріалах справи відсутні.

Згідно з п.1.1. Додатку №2 від 19.12.2008р. до Договору «Порядок розрахунків» (далі – Додаток №2, а.с.17-19) тривалість розрахункового періоду – місяць. Дата початку розрахункового періоду 01 число кожного місяця.

Договір, Додаткові угоди №1 від 01.05.2011р. і №6 від 03.01.2014р. та Додаток №2 до нього підписані обома сторонами і скріплені їхніми печатками.

Позивач у грудні 2015 року – березні 2016 року належним чином виконав свої зобов’язання за Договором: постачав відповідачу електричну енергію, на підтвердження чого надав суду Акти про покази розрахункових приладів обліку, обсяги та вартість поставленої активної електроенергії, підписані обома сторонами та скріплені їхніми печатками (а.с.26-33), а також рахунки за спожиту активну електричну енергію на загальну суму 47552003,16грн. (а.с.22-25).

Виставлені рахунки були отримані уповноваженим представником Споживача (а.с.191), про що свідчать відповідні відмітки на рахунках.

Відповідач отриманий рахунок за лютий 2016 року на суму 11446681,08грн. оплатив частково, в сумі 507929,50грн. (а.с.226), а рахунки за грудень 2015 року на суму 12139573,88грн., за січень 2016 року на суму 13517886,38грн. та за березень 2016 року на суму 10447861,82грн. за твердженням позивача залишаються неоплаченими, і іншого відповідачем не доведено.

Отже, на порушення умов Договору, приписів ст.ст.525, 526, 530 Цивільного кодексу (далі – ЦК) України та ст.193 Господарського кодексу (далі – ГК) України свої зобов’язання щодо повної та своєчасної оплати спожитої активної електроенергії у встановлені Додатком №2 до Договору строки відповідач не виконав, що призвело до виникнення заборгованості за активну електричну енергію за період грудень 2015 року – березень 2016 року у загальній сумі 47044073,66грн.

Заявлену до стягнення суму основної заборгованості суд визнає такою, що відповідає умовам Договору, а також первинним документам, що містяться у справі.

З урахуванням викладеного суд визнає вимогу позивача про стягнення 47044073,66грн. заборгованості за активну електричну енергію за грудень 2015 року – березень 2016 року обґрунтованою, документально доведеною та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Предметом позовних вимог у даній справі є також стягнення 3394577,04грн. пені, 3% річних в сумі 231448,33грн. та 377667,74грн. інфляційних, нарахованих за несвоєчасне виконання зобов’язань за Договором.

Щодо періодів прострочення виконання відповідачем зобов’язань з оплати рахунків за активну електричну енергію, поставлену у грудні 2015 року – березні 2016 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до приписів ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними у визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п.7.6 Договору обчислення обсягів та вартості поставленої активної електроенергії, умови і порядок здійснення розрахунків за Договором узгоджуються Сторонами додатком «Порядок розрахунків» (Додаток №2 до Договору – а.с.17-19).

В пункті 2 Додатку №2 сторони домовились додержуватись наступного порядку здійснення розрахунків.

01 числа щомісячно Постачальник згідно з умовами цього Додатку визначає обсяги та розраховує вартість спожитої Споживачем активної електроенергії за розрахунковий період, оформлює зі свого боку та надає Споживачу, зокрема, такі документи: Акт про покази розрахункових приладів обліку, обсяги та вартість активної електроенергії, поставленої Постачальником електричної енергії за регульованим тарифом і спожитої Споживачем у розрахунковому періоді; Акт про прийняття-передавання товарної продукції; рахунки згідно з умовами цього Додатку (п.2.1. Додатку №2).

01 числа щомісячно Споживач направляє в Краматорське регіональне відділення Постачальника за адресою: м.Краматорськ Донецької області, вул.Островського, буд.8 свого уповноваженого представника, зокрема, для: надання даних про покази розрахункових приладів обліку; звірки та погодження розрахунку обсягів та вартості спожитої Споживачем активної електроенергії за розрахунковий період; одержання від Постачальника документів, рахунків згідно п.2.1 цього Додатку; погодження отриманих документів (п.2.4. Додатку №2 в редакції Додаткової угоди №11 від 02.11.2015р. – а.с.225).

В пункті 3 Додатку №2 сторони погодили наступний порядок розрахунків за спожиту Споживачем активну електроенергію.

Постачальник зобов’язався щомісячно надавати споживачу рахунки за активну електроенергію у наступному порядку: 01 числа щомісячно при здійсненні розрахунків за попередній розрахунковий період Постачальник надає Споживачу, зокрема, рахунок за фактично спожиту в попередньому розрахунковому періоді активну електроенергію (остаточний рахунок), за мінусом сум рахунків, виданих на цей розрахунковий період: рахунків на оплату планового платежу, на оплату авансового платежу, додаткового рахунку, виданого Споживачу у зв’язку з коригуванням договірних обсягів споживання електричної енергії на цей розрахунковий період (п.3.1. Додатку №2).

Споживач зобов’язаний здійснювати оплату отриманого від Постачальника остаточного рахунку самостійно, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання Постачальника наступним чином: до 06 числа (включно) щомісячно сплачувати суму за попередній розрахунковий період (п.3.2. Додатку №2).

У разі порушення Споживачем узгоджених цим Додатком термінів оплати рахунків за активну електроенергію, отриманих Споживачем згідно п.3.1. Додатку №2, Постачальник згідно діючому законодавству України та умовам Договору нараховує пеню і надає Споживачу відповідний рахунок на оплату пені (п.7 Додатку №2).

Отже, Додатком №2 до Договору передбачений взаємний обов’язок сторін з надання та отримання рахунків за електричну енергію (п.2.4. та п.3.1.).

Відмітки на наявних у матеріалах справи рахунках свідчать, що частина з них була надана позивачем (отримана відповідачем) із запізненням, а саме: рахунок за грудень 2015 року – 13.01.2016р. (відправлений позивачем поштою 05.01.2016р. з супровідним листом №08-25/1 від 04.01.2016р. – а.с.186, 187, 224 зворотній бік), за січень 2016 року – 02.02.2016р., за лютий 2016 року – 02.03.2016р., і лише рахунок за березень 2016 року був наданий вчасно – 01.04.2016р. (а.с.22-25).

У поясненнях б/н від 06.02.2017р. позивач зазначає, що через неявку представника відповідача у регіональне відділення позивача у передбачений Договором строк рахунки за грудень 2015 року були направлені поштою (а.с.223). Судом встановлено: умови про те, що рахунок вважається врученим/отриманим з дати подання його до органу поштового зв’язку ані Договір, ані Додаток №2 до нього не містять.

Відповідно до ч.4 ст.19 Закону України «Про поштовий зв'язок» №2759-III від 04.10.2001р. поштові відправлення належать відправникам до моменту вручення адресатам, якщо вони не вилучені відповідно до закону. За визначенням абз.8 п.2 Правил надання послуг поштового зв’язку вручення поштового відправлення – виробнича операція, яка полягає у видачі поштового відправлення одержувачу.

Отже, за загальним правилом документи вважаються врученими з дати їх одержання адресатом.

Крім того, позивач не довів неможливість вручити Споживачу рахунки за січень та лютий 2016 року саме 01 числа кожного наступного місяця.

Пунктом 3.2. Додатку №2 встановлено обов’язок Споживача здійснювати оплату отриманого від Постачальника остаточного рахунку до 06 числа включно; пункт 7 Додатку №2 пов’язує нарахування пені з неоплатою до 06 числа включно саме отриманих Споживачем згідно з п.3.1. Додатку №2 (тобто 01 числа) рахунків.

Отже, зі змісту пунктів 3.1., 3.2. та 7 Додатку №2 випливає, що Споживач має оплачувати рахунки за активну електроенергію протягом п’яти днів після їх отримання. Наведений висновок суду узгоджується зі змістом Додатку №2 в цілому, оскільки для рахунків за перетікання реактивної електроенергії, рахунків про сплату збитків, рахунків за перевищення договірних величин споживання та/або граничного рівня потужності, рахунків на оплату пені, рахунків за надання додаткових послуг, виставлення яких передбачене вказаним Додатком, встановлений строк оплати протягом п’яти днів від дати їх отримання (п.4.2., п.5.4., п.6.3., п.7, п.8 Додатку №2).

Частиною 5 ст.254 ЦК України встановлено: якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

На підставі викладеного та з урахуванням приписів ст.ст.6, 627, 526, ч.ч.1, 3 ст.549, ст.625 ЦК України та ч.1 ст.193, ст.ст.216– 218 ГК України суд приходить до наступних висновків:

1) прострочення оплати рахунків наступило: за активну електричну енергію, отриману у грудні 2015 року – з 19.01.2016р., у січні 2016 року – з 09.02.2016р. (оскільки п’ятий день після отримання рахунку прийшовся на вихідний), у лютому 2016 року – з 08.03.2016р., у березні 2016 року – з 07.04.2016р.;

2) у задоволенні вимог про стягнення нарахованих за 07.01. – 18.01.2016р., 07.02. – 08.02.2016р. та 07.02. – 07.03.2016р. (включно) пені і річних на заборгованість за грудень 2015 року, січень та лютий 2016 року відповідно слід відмовити.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем взятих на себе за п.2.3.3. Договору та Додатком №2 зобов’язань, позивач просить суд стягнути з відповідача 3394577,04грн. пені за несвоєчасне виконання зобов’язань.

Для нарахування пені позивач застосовує подвійну облікову ставку НБУ, що не суперечить приписам Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” №543-96ВР від 22.11.1996р.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені (а.с.8), суд встановив, що порядок її нарахування відповідає п.4.2.1. Договору, приписам ч.6 ст.232 ГК України та п.1 ч.2 ст.258 ЦК України, проте не відповідає умовам Договору та Додатку №2 до нього з підстав, викладених вище.

За розрахунком суду, здійсненим з урахуванням наведеної позиції щодо початку періодів прострочення оплат, загальний розмір пені складає 2772777,41грн., з яких нарахована на заборгованість:

- за грудень 2015 року – в сумі 1225897,95грн. за період 19.01.2016р. – 11.04.2016р.;

- за січень 2016 року – в сумі 1023813,69грн. за період 09.02.2016р. – 11.04.2016р.;

- за лютий 2016 року – в сумі 460264,41грн. за період 08.03.2016р. – 11.04.2016р.;

- за березень 2016 року – в сумі 62801,36грн. за період 07.04.2016р. – 11.04.2016р.

В перебігу розгляду даної справи відповідач платіжним дорученням №4821 від 01.02.2017р. перерахував позивачу 100000,00грн. з призначенням платежу: «пеня за порушення строків оплати заборгованості за електроенергію за січень 2016 року згідно договору від 19.12.2008 №30200000. Без ПДВ» (а.с.206).

З урахуванням викладеного суд припиняє провадження у справі в частині вимог про стягнення 100000,00грн. пені, нарахованої на заборгованість за активну електричну енергію за період січень 2016 року на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України (у зв’язку з відсутністю предмета спору).

Таким чином, стягненню на користь позивача підлягає пеня у загальному розмірі 2672777,41грн., нарахована на заборгованість:

- за грудень 2015 року – в сумі 1225897,95грн. за період 19.01.2016р. – 11.04.2016р.;

- за січень 2016 року – в сумі 923813,69грн. за період 09.02.2016р. – 11.04.2016р.;

- за лютий 2016 року – в сумі 460264,41грн. за період 08.03.2016р. – 11.04.2016р.;

- за березень 2016 року – в сумі 62801,36грн. за період 07.04.2016р. – 11.04.2016р.

Відповідач надав клопотання №17/124 від 02.02.2017р., в якому просив суд зменшити на 50% розмір пені, що підлягає стягненню (а.с.205-206).

Як на підстави для зменшення розміру пені відповідач посилається на проведення на території Донецької області АТО і настання для Публічного акціонерного товариства “Енергомашспецсталь” випадку та непереборної сили в період виникнення заборгованості, що підтверджується Висновком торгово-промислової палати України №1029/12.12-03 від 19.06.2014р. за договором на поставку електричної енергії №30200000 від 19.12.2008р. (а.с.168-170, 171-173). Під час розгляду відповідного питання просить прийняти до уваги всі надані до матеріалів справи докази свого майнового стану, а також вказує, що підприємство зацікавлене в продовженні господарської діяльності.

За приписом п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу (далі – ГПК) України, приймаючи рішення, господарський суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

Частина 3 ст.551 ЦК України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Правовий аналіз наведених норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Оскільки пеня є різновидами неустойки, яка в свою чергу має подвійну правову природу – одночасно є засобом забезпечення договірних зобов’язань (стимулює їх виконання) і мірою відповідальності за неналежне виконання зобов’язання (санкцією), то вона має компенсаційний характер.

У п.3.2 рішення Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013р. зазначено, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Суд бере до уваги, що скрутне матеріальне становище відповідача підтверджене належними доказами, триває з 2014 року та частково спричинене обставинами, які не залежать від волі відповідача (проведення АТО в Донецькій та Луганській областях, руйнування налагоджених господарських зв’язків та неможливість оперативно встановити аналогічні за обсягом взаємовідносини з новими контрагентами). При цьому межі впливу обставин непереборної сили на господарську діяльність відповідача точно встановити неможливо.

Заперечення на клопотання про зменшення пені від позивача не надійшли.

Враховуючи викладене, а також беручи до уваги те, що позивачем нараховані 3% річних та інфляційні, що частково компенсує можливі збитки, суд вважає за можливе скористатися своїм правом та зменшити розмір пені на 50%.

Таким чином, стягненню з відповідача підлягає пеня в розмірі 1336388,71грн.

На підставі ст.625 ЦК України позивач просить стягнути з відповідача 377667,74грн. інфляційних втрат та 3% річних в сумі 231448,33грн.

1) Судом перевірено розрахунок 3% річних (а.с.9) та встановлено, що він не відповідає умовам Договору та Додатку №2 до нього з підстав, викладених у даному рішенні щодо обчислення періодів прострочення виконання відповідачем зобов’язань з оплати рахунків за активну електричну енергію, поставлену у грудні 2015 року – березні 2016 року.

За розрахунком суду, здійсненим з урахуванням наведеної у даному рішенні позиції щодо початку періодів прострочення оплат, стягненню на користь позивача підлягає сума 3% річних у розмірі 189053,00грн., нарахована на заборгованість:

- за грудень 2015 року – в сумі 83583,95грн. за період 19.01.2016р. – 11.04.2016р.;

- за січень 2016 року – в сумі 69805,48грн. за період 09.02.2016р. – 11.04.2016р.;

- за лютий 2016 року – в сумі 31381,66грн. за період 08.03.2016р. – 11.04.2016р.;

- за березень 2016 року – в сумі 4281,91грн. за період 07.04.2015р. – 11.04.2016р.

2) Здійснений позивачем розрахунок інфляційних нарахувань (а.с.10) суперечить суті та призначенню інституту індексації простроченої заборгованості з огляду на таке.

Позивачем здійснене нарахування інфляційних за періоди прострочення виконання, які не дорівнюють повному календарному місяцю (за період січень 2016 року інфляційні нараховані на заборгованість за грудень 2015 року, яка виникла лише з 19 січня; за період лютий 2016 року інфляційні нараховані на заборгованість за січень 2016 року, яка виникла лише з 09 лютого; за період березень 2016 року інфляційні нараховані на заборгованість за лютий 2016 року, яка виникла лише з 08 березня), в той час як індекс інфляції є помісячною величиною та не може бути застосований до періодів існування заборгованості, які є меншими за місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які мала місце дефляція (абз.3 п.3.2. Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” №14 від 17.12.2013р.).

За результатами здійсненого за наведеними вище правилами перерахунку заявленої до стягнення суми інфляційних судом встановлено, що стягненню на користь позивача підлягають інфляційні в загальній сумі 153459,18грн., нараховані на заборгованість:

- за грудень 2015 року – в сумі 72351,86грн. за період лютий – березень 2016 року;

- за січень 2016 року – в сумі 81107,32грн. за період березень 2016 року.

При цьому суд зазначає, що за здійсненим ним розрахунком інфляційні нарахування на борг за січень 2016 року за період березень 2016 року складають більшу суму, ніж заявлена до стягнення позивачем – 135178,86грн. Однак з огляду на те, що передбачений Господарським процесуальним кодексом України порядок збільшення розміру позовних вимог не був дотриманий позивачем під час розгляду справи, позовна вимога про стягнення інфляційних на борг за січень 2016 року за вказаний період підлягає задоволенню в первісно заявленій до стягнення сумі – 81107,32грн.

Суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача №17/124 від 02.02.2017р. в частині зменшення на 50% розміру річних та інфляційних (а.с.205-206) з огляду на наступне.

Частина 3 ст.551 ЦК України, ч.1 ст.233 ГК України та п.3 ст.83 ГПК України не передбачають права суду на зменшення розміру річних та інфляційних, що підлягають стягненню на підставі ст.625 ЦК України, оскільки такі нарахування не є ані неустойкою, ані штрафними санкціями.

Відповідач надав суду заяву №17/63-72 від 18.01.2017р. про відстрочку виконання рішення у даній справі на 3 роки (а.с.86-154), а також доповнення до заяви про відстрочку виконання рішення №17/85 від 20.01.2016р. (а.с.155-183).

Як на підстави для надання судом відстрочки відповідач посилається на наявність загрози банкрутства при необхідності відразу виконати судове рішення у даній справі, а також на форс-мажорні обставини, які суттєво вплинули на його діяльність. На підтвердження наведених обставин зазначає, зокрема, наступне.

У зв’язку з неплатоспроможністю замовників різко зменшилась кількість замовлень на вироблену ПАТ «Енергомашспецсталь» продукцію, почастішали випадки відмови контрагентів від вже замовленої продукції, а також випадки несвоєчасної оплати вже виготовленої та відвантаженої відповідачем продукції (а.с.94, 159, 166-167). Вказане призвело до зменшення оборотних коштів відповідача (а.с.92, 157).

Розташування ПАТ «Енергомашспецсталь» на території, яка практично межує з територією безпосереднього проведення АТО, спричинило різке звільнення робітників у зв’язку з виїздом на нове місце проживання (а.с.160); вимушені неробочі дні, пов’язані з пошкодженням різного ступеня будівель, цехів; простій через пошкодження газопроводу (а.с.161, 162); відсутність на складах підприємства достатнього обсягу матеріалів для належного процесу виробництва. Виробнича діяльність підприємства дестабілізувалась (а.с.93, 158); для підприємства склалися обставини, що мають непередбачуваний, надзвичайний і невідворотний характер. Існують додаткові труднощі та ризики ведення господарської діяльності – ПАТ «Енергомашспецсталь» змушене припинити більшість господарських відносин з підприємствами, що знаходяться в зоні проведення АТО (а.с.163), через що існує гостра необхідність пошуку нових контрагентів для постачання необхідними для виробництва сировиною і матеріалами (а.с.164). Крім цього, безпосередньо правовий режим АТО наклав певні обмеження на підприємство-боржника – такі як прийняття органами державної влади рішень, що унеможливили виконання контрактів, якими передбачене здійснення оплати валютних коштів (а.с.174); обмеження переміщень до/із зони АТО. Наведені обставини перешкоджають повному відновленню виробничої діяльності відповідача, залишаючи підприємство у стані економічної кризи.

Висновком Донецької торгово-промислової палати №1029/12.12-03 від 19.06.2014р. підтверджується настання для ПАТ «Енергомашспецсталь» форс-мажорних обставин за договором поставки електричної енергії №30200000 від 19.12.2008р. (а.с.168-170, 171-173). У Висновку, зокрема, зазначено, що невиконання відповідачем зобов’язань відбулось в період дії АТО на території Донецької області, за наявності фактів збройних зіткнень на вказаній території, особливо на території міст Слов’янськ і Краматорськ, відсутності можливості вільного і безпечного пересування і здійснення поставок на територію Донецької області, блокування органів влади тощо і по своєму характеру не залежало від волевиявлення ПАТ «Енергомашспецсталь», інших сторін і третіх осіб; обставини вважаються форс-мажорними, тобто непередбачуваними та такими, що знаходяться поза контролем і перешкоджають своєчасному виконанню договірних зобов’язань; моментом настання обставин непереборної сили з виконання зобов’язань для ПАТ “Енергомашспецсталь” є 14 квітня 2014 року – дата початку проведення антитерористичної операції.

Суд зауважує, що антитерористична операція триває – таким чином, момент припинення дії обставин непереборної сили не настав.

Негайне виконання рішення суду у справі №905/1638/16 призведе до неможливості продовження господарської діяльності, здійснення розрахунків з працівниками (а.с.90) і, як наслідок, до банкрутства підприємства і повного звільнення 1,5тис. працівників.

На підставі наведеного відповідач зазначає, що саме відстрочка виконання рішення надасть можливість підприємству продовжити господарську діяльність, погасити заборгованість перед ТОВ “ДТЕК Високовольтні мережі” та іншими контрагентами.

На підтвердження спроможності оплатити заборгованість після спливу строку відстрочки відповідач надав докази постійного вжиття заходів для отримання належних йому коштів, в тому числі з державного бюджету, які нададуть можливість здійснити розрахунки з позивачем та іншими контрагентами: на підприємстві ведеться претензійно-позовна робота щодо стягнення дебіторської заборгованості (а.с.95-149) і робота з забезпечення примусового стягнення присуджених судами коштів (а.с.175-182). Значна увага приділяється роботі з укладення нових довгострокових контрактів (а.с.163).

Відповідач також зазначив, що вживає усі можливі заходи для погашення позивачу заборгованості минулих періодів, про що свідчать здійснені ним у жовтні 2016 року та січні 2017 року оплати значних сум (а.с.150-152).

З наданих відповідачем документів судом встановлено, що обставини непереборної сили, які для нього настали, є результатом впливу сукупності об’єктивних факторів і не є наслідком винних дій відповідача, а отже, їх усунення не залежить від дій або волі останнього.

Позивач надав суду заперечення б/н від 06.02.2017р. на заяву відповідача про відстрочку виконання рішення (з додатками) (а.с.207-222), а також доповнення б/н від 06.02.2017р. до вказаних заперечень (з додатками) (а.с.228-235). Щодо наведених позивачем у запереченнях та доповненнях до них обставин суд вважає за необхідне зауважити таке.

З приводу посилання позивача на рішення суду у справі №905/1570/16 від 20.09.2016р., яким з ТОВ “ДТЕК Високовольтні мережі” стягнуто заборгованість за придбану електричну енергію, а також штраф, пеню, річні та інфляційні суд зазначає, що згідно з відомостями програми «Діловодство господарського суду» рішенням у вказаній справі, яке набрало законної сили, розмір заявленої до стягнення Державним підприємством «Енергоринок» пені зменшений на 90% (відповідне клопотання ТОВ “ДТЕК Високовольтні мережі” суд задовольнив повністю).

Щодо посилань позивача на можливе настання для нього негативних наслідків у договірних відносинах з Державним підприємством «Енергоринок» слід зазначити, що з метою їх уникнення позивач не позбавлений права і можливості отримати сертифікат Торгово-промислової палати України (уповноваженого нею територіального відділення) про настання для нього обставин непереборної сили за договором купівлі-продажу №3743/02 від 20.12.2006р. та повідомити про це контрагента.

Посилання позивача на несення збитків через несплату боргів споживачами, що знаходяться на території, яка тимчасово не контролюється з боку української влади, суд відхиляє як нерівноцінне порівняння з огляду на таке. Проведення АТО на території Донецької області та її розподілення на контрольовану і неконтрольовану з травня 2015 року знайшло своє відображення в законодавчому регулюванні постачання електричної енергії, згідно з яким Державне підприємство «Енергоринок» не є продавцем електричної енергії на неконтрольованій території, а Алгоритм Оптового ринку електричної енергії на вказаній території не діє: позивач, не будучи зв’язаний будь-якими строками або санкціями, сплачує виробникам електричної енергії на неконтрольованій території вартість такої енергії після надходження коштів від кінцевих споживачів і лише в рамках отриманих коштів (див. рішення від 13.12.2016р. у справі №905/2820/16).

Суд дійшов висновку, що практика Вищого господарського суду України, на яку позивач послався у запереченнях (а.с.207-208), не може бути застосована у спірних правовідносинах, оскільки відповідні постанови прийняті до початку АТО, проведення якої є суттєвою зміною обставин, що підлягають оцінці судом при вирішенні питання про надання відстрочки.

Посилання позивача на приписи ст.121 Господарського процесуального кодексу України є недоречними, оскільки право суду відстрочити (розстрочити) виконання рішення під час його прийняття передбачене п.6 ч.1 ст.83 названого Кодексу і вказана норма жодних умов для надання відстрочки (розстрочки) не містить (на відміну від інших пунктів ч.1 ст.83 та ст.121).

Викладене у запереченнях, доповненнях до заперечень і доданих до них документах, вплив АТО на господарську діяльність позивача, а також наявність інфляційних процесів в економіці держави враховані судом під час розгляду заяви про надання відстрочки. Суд також враховує, що на відміну від відповідача предметом діяльності позивача є електрична енергія – товар, який завжди користується попитом, а сферою його діяльності є лише внутрішній ринок – тобто господарська діяльність позивача не пов’язана із зовнішньоекономічними ризиками.

З наданих сторонами Звітів про фінансові результати за 9 місяців 2016 року (а.с.93, 235) вбачається, що у звітному періоді відповідач має чистий фінансовий результат у вигляді збитку в сумі 927647тис.грн., що в 1,92 рази (або на 47,92%) менше порівняно з аналогічним періодом попереднього року; позивач має чистий фінансовий результат у вигляді збитку в сумі 37320тис.грн., що в 2,46 рази (або на 59,35%) менше порівняно з аналогічним періодом попереднього року – тобто на час розгляду спору відповідач перебуває у значно гіршому матеріальному становищі.

Таким чином, враховуючи, що викладені відповідачем у заяві про відстрочку виконання рішення обставини є документально підтвердженими, виключними, невідворотними та такими, що здатні суттєво ускладнити виконання рішення; приймаючи до уваги ступінь вини відповідача у виникненні спору та відсутність у нього можливості усунути обставини, які зумовили тимчасову неплатоспроможність відповідача, або запобігти їх впливу на діяльність підприємства; з огляду на те, що негайне виконання рішення може негативно вплинути на фінансовий стан відповідача та зупинити його діяльність; зважаючи на важливу роль підприємства як роботодавця у соціальній сфері міста Краматорськ; намагаючись дотримати баланс інтересів обох сторін, суд дійшов висновку, що заява відповідача підлягає задоволенню частково – шляхом надання відстрочки виконання даного рішення на 1 рік з дати набрання ним законної сили.

Судовий збір відповідно до приписів абз.3 ч.1 ст.49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі ст.129 Конституції України; ст.ст.6, 254, 258 (ч.2), 525, 526, 530, 549, 551 (ч.3), 625, 627 Цивільного кодексу України; ст.ст.193, 216– 218, 230 (ч.1), 232 (ч.6), 233 (ч.1) Господарського кодексу України; Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” №543-96ВР від 22.11.1996р.; ст.19 (ч.4) Закону України «Про поштовий зв'язок» №2759-III від 04.10.2001р.; абз.8 п.2 Правил надання послуг поштового зв’язку, затв. Постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009р. (з наступними змінами); керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 22, 33, 34, 43, 49, 69, 80 (п.1-1 ч.1), 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Високовольтні мережі”, м.Краматорськ Донецької області до Публічного акціонерного товариства “Енергомашспецсталь”, м.Краматорськ Донецької області про стягнення 47044073,66грн. заборгованості за активну електроенергію, 3394577,04грн. пені, 231448,33грн. – 3% річних, 377667,74грн. інфляційних нарахувань – задовольнити частково.

Провадження у справі в частині вимог про стягнення 100000,00грн. пені за порушення строків оплати заборгованості за січень 2016 року припинити у зв’язку з відсутністю предмету спору.

Розмір стягуваної суми пені зменшити до 1336388,71грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства “Енергомашспецсталь” (84306, Донецька область, м.Краматорськ, ПАТ “Енергомашспецсталь”; ідентифікаційний код 00210602) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Високовольтні мережі» (84302, Донецька обл., м.Краматорськ, вул.Островського, 8; ідентифікаційний код 31018149) 47044073,66грн. заборгованості за активну електроенергію – на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання №26039300386747 в ДОУ АТ «Ощадбанк», МФО 305482; 1336388,71грн. пені, 189053,00грн. – 3% річних, 153459,18грн. інфляційних нарахувань та 202690,02грн. судового збору – на поточний рахунок №26006300386747 в ДОУ АТ «Ощадбанк», МФО 305482.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заяву Публічного акціонерного товариства “Енергомашспецсталь” про відстрочку виконання рішення господарського суду Донецької області у справі №905/1638/16 на 3 роки задовольнити частково.

Відстрочити виконання рішення на 1 рік з дати набрання рішенням законної сили.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 07.02.2017р. оголошено і підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складене та підписане 09.02.2017р.

Суддя О.М. Шилова

надр. 3 прим.:

1 – до справи,

2 – сторонам