ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90
____________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"14" листопада 2011 р. Справа № 2-а-3407/11/2170
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Кравченко К.В.,
при секретарі: Сердюк О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
публічного акціонерного товариства «Новокаховський завод «Укргідромех»
до державної податкової інспекції у м.Нова Каховка, Головного управління Державного казначейства України в Херсонській області
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та стягнення бюджетного відшкодування,
встановив:
У червні 2011 року публічне акціонерне товариство «Новокаховський завод «Укргідромех» (далі – позивач) звернулось до суду з позовом до державної податкової інспекції у м. Нова Каховка (далі –ДПІ, відповідач) про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення ДПІ від 20.05.2011 р. № НОМЕР_1 та зобов’язання ДПІ перерахувати бюджетне відшкодування на рахунок позивача.
В ході розгляду справи позивач уточнював та зменшував позовні вимоги, що стосуються отримання ним бюджетного відшкодування, і остаточно просить стягнути з Державного бюджету України на користь позивача бюджетне відшкодування з податку на додану вартість в сумі 148630,43грн..
Спірне повідомлення-рішення винесено на підставі акту від 10.05.11р. №522/230-00100256 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за квітень, серпень, вересень та жовтень 2010р..
За висновками акту перевірки позивачем в порушення п.1.8 ст.1, пп.7.7.1, пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97р. № 168/97-ВР завищено суму ПДВ, яка підлягає відшкодуванню з бюджету на суму 202797 грн. у тому числі: за квітень 2010р. на 1952 грн., за серпень 2010р. на 10158 грн., за вересень 2010р. на 35271 грн., за жовтень 2010р. на 15541 грн.. Оскільки частина із завищеного бюджетного відшкодування в розмірі 54166,57 грн. фактично була позивачу на момент перевірки вже відшкодована, то спірним повідомленням-рішенням, окрім зменшення позивачу вказаних сум бюджетного відшкодування, було також нараховано ПДВ в сумі 54166,57 грн. та штрафну санкцію в розмірі 27083 грн..
Згідно акту перевірки висновки про завищення позивачем бюджетного відшкодування з ПДВ ґрунтуються на тому, що ДПІ не змогло підтвердити сплату ПДВ до бюджету такими підприємствами, як ТОВ «ТП «Метал-Маркет», ТОВ «Касіда Проджект», ТОВ «Турбо-Алянс», ТОВ «Віктрейд ЛТД», ТОВ «СВ-Днепр», які за твердженням ДПІ були постачальниками позивачу товарів та послуг у другому ланцюгу поставок.
Відповідно до позовної заяви та пояснень представників позивача в судовому засіданні, позивач не погоджується з висновками акту перевірки та спірним рішенням з тих підстав, що відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» головною умовою для формування податкового кредиту платника ПДВ є наявність належним чином складеної податкової накладної та використання придбаних за цими податковими накладними товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях в межах власної господарської діяльності платника податків. Всі зазначені вимоги для формування податкового кредиту, а отже і для отримання бюджетного відшкодування, підприємством виконані, тому у відповідача відсутні правові підстави для зменшення належної до бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість. Висновки відповідача про неможливість підтвердження сплати до бюджету сум ПДВ постачальниками товарів (робіт, послуг) по ланцюгам проходження товарів не можуть бути підставою для зменшення заявленої до бюджетного відшкодування суми ПДВ, оскільки у платника податку відсутній механізм та не передбачений обов’язок по контролю за декларуванням та сплатою ПДВ до бюджету постачальниками товарів (робіт, послуг) по ланцюгу до виробника. Позивач вважає, що оскільки ним своєчасно та в повному обсязі були виконані всі законодавчі вимоги для отримання належної суми бюджетного відшкодування ПДВ, а на час розгляду даної справи позивач ще не отримав частину належного йому відшкодування за квітень, серпень, вересень та жовтень 2010 року в сумі 148630 грн., то ця сума підлягає стягненню з держбюджету в судовому порядку.
Відповідач надав суду письмові заперечення на адміністративний позов, в яких вказує на те, що головною умовою для отримання бюджетного відшкодування з ПДВ платником податку є сплата ПДВ до бюджету постачальниками товарів (робіт, послуг) на всіх етапах (ланцюгах) проходження товарів (робіт, послуг) починаючи від виробника або експортера цих товарів (робіт, послуг). Проведеною перевіркою по ланцюгам поставок позивачу товарів до виробника не вдалось встановити факту надмірної сплати ПДВ по постачальникам позивача в другому та третьому ланцюгу такими підприємствами, як ТОВ «ТП «Метал-Маркет», ТОВ «Касіда Проджект», ТОВ «Турбо-Алянс», ТОВ «Віктрейд ЛТД», ТОВ «СВ-Днепр», а тому спірне повідомлення-рішення є правомірними, оскільки право на бюджетне відшкодування ПДВ виникає лише при фактичній надмірній сплаті цього податку до бюджету, а не з самого факту існування зобов’язання по сплаті ПДВ в ціні товару, яка оплачена платником.
Головне управління Державного казначейства України в Херсонській області надало суду письмові пояснення, в яких просило прийняти законне та обґрунтоване рішення і зазначило, що до повноважень органів Держказначейства не входить контроль за обґрунтованістю та своєчасним внесенням обов’язкових платежів до бюджету, у т.ч. і ПДВ, у зв’язку з чим Управління не може надати оцінку законності позовних вимог. Відповідно до ст. 25 Бюджетного кодексу України органи Держказначейства мають повноваження здійснювати безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.
Позиції сторін були підтримані їх представниками під час судового розгляду справи.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані докази, прийшов до наступного.
В акті перевірки від 10.05.11р. №522/230-00100256 зазначено, що згідно наданих позивачем податкових декларацій з ПДВ, останній заявив до відшкодування з державного бюджету ПДВ на розрахунковий рахунок у банку за квітень 2010р. - 107247 грн., за серпень 2010р. - 782942 грн., за вересень 2010р. – 1044403 грн., за жовтень 2010р. – 417996 грн..
ДПІ в акті перевірки підтверджує факт сплати позивачем у попередніх періодах вказаних сум ПДВ постачальникам у складі ціни товарів виключно у безготівковій формі.
Декларування позивачем наведених в акті перевірки сум бюджетного відшкодування за вказані періоди підтверджуються наданими позивачем податковими деклараціями з ПДВ із відповідними розрахунками сум бюджетного відшкодування.
З наведеного вбачається, що відповідачем не заперечується право позивача на отримання бюджетного відшкодування за вказані періоди взагалі, а спірними є факти підтвердження частини цього відшкодування за квітень 2010р. на суму 1952 грн., за серпень 2010р. на суму 10158 грн., за вересень 2010р. на суму 35271 грн. та за жовтень 2010р. на суму 155416 грн., і саме на ці суми спірним повідомленням-рішенням позивачу зменшено бюджетне відшкодування.
Згідно акту перевірки неправомірність віднесення до бюджетного відшкодування ПДВ в сумі 1952 грн. за квітень 2010 року ДПІ обґрунтовує наступними обставинами: постачальником позивачу листа 8 мм.ст.0,9 Г2Св кількості 5,375 т. на загальну суму33048 грн., у т.ч. ПДВ 5508 грн., було ТОВ «ВО «Восход» (м.Дніпропетровськ). Згідно відповіді Криничанської МДПІ від 05.07.10р., ТОВ «ВО «Восход» є посередником і одним з його постачальників було ТОВ «ТП «Метал-Маркет» на суму 10383,01 грн., у т.ч. ПДВ 1730,50 грн.. Від ДПІ у Жовтневому р-ні м.Дніпропетровська отримано відповідь від 14.01.11р. про те, що ТОВ «ТП «Метал-Маркет» знаходиться на стадії переходу до ДПІ у Кіровському р-ні м.Дніпропетровська, і декларація цього підприємства з ПДВ за березень 2010 року не визнана податковою. Згідно відповіді ДПІ у Кіровському р-ні м.Дніпропетровська провести зустрічну перевірку ТОВ «ТП «Метал-Маркет» неможливо, оскільки декларація з ПДВ за березень 2010 р. із додатком №5 має стан «Необов’язковий звіт». Також ДПІ вказує на те, що відповідно до інформаційних баз ДПА України ТОВ «ТП «Метал-Маркет» свідоцтво платника ПДВ анульовано 05.04.11р. у зв’язку із закінченням терміну цього свідоцтва, чисельність працюючих – 1 людина, податкова звітність за 2010 рік визнана недійсною.
Неправомірність віднесення до бюджетного відшкодування ПДВ в сумі 10158 грн. за серпень 2010р. ДПІ в акті перевірки обґрунтовує наступними обставинами: одним з постачальників позивачу у липні 2010 року антикорозійного покриття на загальну суму 60946,80 грн., у т.ч. ПДВ 10157,80 грн., було ТОВ «Інтерпейнт» (м.Київ). Згідно відповіді ДПІ у Печерському районі м.Києва постачальниками антикорозійного покриття в адрес ТОВ «Інтерпейн» було ТОВ «Кассіда Проджект» на суму 78235 грн., у т.ч. ПДВ 13039,20 грн.. ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська повідомила відповідача про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ «Кассіда Проджект» внаслідок порушення справи про банкрутство цього підприємства.
Неправомірність віднесення до бюджетного відшкодування ПДВ в сумі 35271 грн. за вересень 2010р. ДПІ в акті перевірки обґрунтовує наступними обставинами: постачальником позивачу антикорозійного покриття на загальну суму 211627,38 грн. у т.ч. ПДВ 35271,23 грн. у серпні 2010р. було ТОВ «Інтерпейнт» (м.Київ). Згідно відповіді ДПІ у Печерському районі м.Києва постачальником в адрес ТОВ «Інтерпейнт» було ТОВ «Турбо-Альянс» (м.Київ). Відповідно до інформаційних баз ДПА України на час складання акту перевірки ТОВ «Турбо-Альянс» має стан припинено, але не знято з обліку, свідоцтво платника ПДВ анульовано 28.01.11р., податкова звітність визнана недійсною.
Неправомірність віднесення до бюджетного відшкодування ПДВ в сумі 155416 грн. за жовтень 2010р. ДПІ в акті перевірки обґрунтовує тим, що постачальником позивачу антикорозійного покриття на загальну суму 613640,58 грн. у т.ч. ПДВ 102273,43 грн. у вересні 2010р. було ТОВ «Інтерпейнт» (м.Київ). Згідно відповіді ДПІ у Печерському районі м.Києва постачальником в адрес ТОВ «Інтерпейнт» було ТОВ «Віктрейд ЛТД». Згідно відповіді ДПІ у Печерському р-ні м.Києва від 20.04.11р. провести перевірку ТОВ «Віктрейд ЛТД» неможливо, так як не встановлена фактична адреса цього підприємства. Також ЖПІ зазначає, що постачальником позивачу у вересні 2010 року сталі товстолистової на суму 516036,23 грн., у т.ч. ПДВ 86006,03 грн. було ТОВ «Торгівельна компанія «Нова», яке за інформацією від Дніпропетровської МДПІ купувало товар у одного з постачальників як ТОВ «СВ-Днепр» (м.Дніпропетровськ). За інформацією ДПІ у Жовтневому р-ні м.Дніпропетровська від 17.04.11р. здійснити перевірку ТОВ «СВ-Днепр» неможливо у зв’язку з тим, що ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 04.03.11 це підприємство визнано банкрутом.
Таким чином, згідно акту перевірки висновки ДПІ про порушення позивачем вимог податкового законодавства при формуванні бюджетного відшкодування за квітень, серпень, вересень та жовтень 2010 року ґрунтуються виключено на отриманій відповідачем від інших податкових органів інформації про обставини діяльності контрагентів позивача в другому ланцюгу поставок товарів, а саме: ТОВ «ТП «Метал-Маркет», ТОВ «Касіда Проджект», ТОВ «Турбо-Алянс», ТОВ «Віктрейд ЛТД», ТОВ «СВ-Днепр».
Оцінюючи наведені відповідачем доводи неправомірності формування позивачем сум бюджетного відшкодування з ПДВ, суд виходить з наступного.
На час проведення позивачем вищезазначених операцій порядок визначення суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України, або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків були визначені виключно Законом України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97р. № 168/97-ВР (надалі Закон № 168/97), а саме нормою пункту 7.7 статті 7 цього Закону.
Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97 сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Відповідно до підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).
Отже, Закон №168/97 передбачає необхідність врахування як надходжень сум податку разом із вартістю товарів (послуг), що поставляються платником податку, так і витрат цього платника на сплату сум податку на додану вартість у складі ціни товарів (послуг), що придбані ним з метою використання у господарській діяльності. При цьому за певних обставин може утворюватися ситуація, коли різниця між податковими зобов'язаннями (тобто надходженнями сум податку на додану вартість) та податковим кредитом (витратами зі сплати податку в ціні товарів та послуг) буде від'ємною. Ця різниця за певних умов підлягає відшкодуванню платнику податку з державного бюджету.
Враховуючи те, що основним видом діяльності, який здійснював позивач за перевіряємий період, було будування та ремонт суден, то перевищення у певних податкових періодах сплаченого позивачем ПДВ над отриманим, і як наслідок виникнення у позивача права на бюджетне відшкодування, є цілком економічно виправданим та узгоджується з таким видом діяльності позивача.
Підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97 передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість.
Згідно із пл. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 цього ж Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Виходячи із приписів вищевказаної норми закону, відсутність податкової накладної безспірно позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум ПДВ у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).
ДПІ в акті перевірки не посилається на невідповідність вимогам законодавству податкових накладних, за якими позивач формував податковий кредит, не вказує на неправильність складання позивачем податкових декларацій з ПДВ та розрахунків належних до бюджетного відшкодування сум ПДВ, а також не посилається на відсутність фактичної сплати позивачем у складі ціни товарів сум ПДВ, які увійшли до задекларованого позивачем бюджетного відшкодування.
Як встановлено судом і підтверджено позивачем копіями первинних документів бухгалтерського та податкового обліку по взаємовідносинам з постачальниками, у яких позивач безпосередньо купував товари та послуги, а саме копіями договорів, видаткових та податкових накладних, платіжних доручень, банківських виписок, рахунків-фактур, товарно-транспортних накладних, прибуткових ордерів про надходження товару на склад, то на момент проведення перевірки у позивача були наявні всі необхідні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для включення до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених позивачем своїм прямим постачальникам товарів – ТОВ «ВО «Восход», ТОВ «Інтерпейнт», ТОВ «Торгівельна компанія «Нова».
Аналіз наданих позивачем податкових накладних, первинних документів та договорів свідчить про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за періоди, які були предметом перевірки.
Суд зазначає, що наявність у позивача належно оформлених документів, які відповідно до Закону № 168/97 необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, і сплата позивачем вартості товару з податком на додану вартість є обов’язковими, але не вичерпними підставами для визначення податкового кредиту та відшкодування цього податку з бюджету. Будь-які первинні документи (у тому числі договори, накладні, податкові накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.
Для встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість суду необхідно встановити також наступні обставини:
- реальність здійснення господарських операцій, суми ПДВ за якими віднесені до податкового кредиту;
- наявність у продавців товарів, робіт (послуг), які видавали податкові накладні, спеціальної податкової правосуб'єктності;
- віднесення до складу податкового кредиту лише сум податку, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку;
- встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку;
Ні в акті перевірки, ні в ході судового розгляду ДПІ не посилалось на відсутність реальних господарських операцій, тобто на «безтоварність» операцій, між позивачем та контрагентами, у яких позивач безпосередньо придбавав товари та послуги, а саме у ТОВ «ВО «Восход», ТОВ «Інтерпейнт», ТОВ «Торгівельна компанія «Нова». Навпаки, ДПІ в акті перевірки підтверджує як факти придбання позивачем у цих підприємств товарів та послуг в обсягах, які задекларував позивач, так і факти повної сплати позивачем цим контрагентам вартості товарів та послуг з урахуванням ПДВ.
Крім того, на виконання вимог суду про підтвердження реальності операцій з цими підприємствами позивач окрім первинних документів також надав і документи, складання яких було обумовлено економічною сутністю проведених операцій: товарно-транспортні накладні, які засвідчені печатками вантажовідправників, документи про оприбуткування позивачем на свій склад металопродукції та антикорозійного покриття, які були отримані від ТОВ «ВО «Восход», ТОВ «Інтерпейнт», ТОВ «Торгівельна компанія «Нова», документи про використання придбаної продукції у виробництві.
Слід також зазначити, що ні в акті перевірки, ні в ході судового розгляду ДПІ не посилалось на той факт, що до складу податкового кредиту позивачем були віднесені суми, сплачені у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що не підлягають використанню у господарській діяльності позивача.
Факт того, що податковий кредит по операціям з ТОВ «ВО «Восход», ТОВ «Інтерпейнт», ТОВ «Торгівельна компанія «Нова» формувався позивачем на підставі податкових накладних, які виписані платниками податків, що мали право на виписку таких накладних і були зареєстровані як платники податку на додану вартість, не оспорювався відповідачем ні в акті перевірки, ні в ході розгляду справи.
Проаналізувавши всі надані позивачем документи по поставкам металопродукції від вказаних постачальників, суд приходить до висновку, що реальність цих операцій доведена позивачем належними та достатніми доказами.
Що стосується наведених в акті перевірки обставин діяльності контрагентів у другому ланцюгу поставок позивачу товару, то зміст цих обставин не свідчить про фіктивну або будь-яку іншу протизаконну діяльності цих контрагентів на момент проведення позивачем вищевказаних операцій.
Суд також зазначає, що саме по собі невиконання контрагентом платника податків своїх зобов'язань по сплаті податку до бюджету ще не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість.
У разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.
Докази, які б встановлювали факти протиправної діяльності контрагентів позивача, або свідчили про відсутність у них спеціальної податкової правосуб'єктності, а також докази обізнаності позивача про такі факти, в матеріалах справи відсутні.
Також ДПІ не обґрунтовує наявність у позивача реальної можливість з’ясувати всі обставини діяльності постачальників товарів до виробника на момент придбання товару, з метою виявлення тих обставин, які унеможливлюють віднесення сум ПДВ до податкового кредиту.
За таких обставин у суду відсутні підстави вважати, що позивач міг знати, або мав реальну можливість з’ясувати наведені в акті перевірки обставини діяльності вказаних контрагентів у другому ланцюгах на момент проведення вищевказаних операцій.
Суд вважає, що наведені в акті перевірки обставини діяльності контрагентів позивача у другому ланцюгах не можуть бути причинами для зменшення заявленого позивачем бюджетного відшкодування за квітень, серпень, вересень та жовтень 2010 року.
Що стосується встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість, то відповідно до положень Закону № 168/97 під цим фактом розуміється сплата податку на додану вартість у складі ціни товарів (послуг), що придбані платником податку, і розрахунки за які є здійсненими.
ДПІ не заперечує того факту і підтверджує його в акті перевірки, що за спірні періоди до відшкодування з бюджету позивачем заявлені суми ПДВ, які не перевищують суми цього податку, фактично сплачені позивачем у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг), що підтверджує дотримання позивачем вимог пп. 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97.
Твердження ДПІ про те, що позивач має право на віднесення до податкового кредиту та бюджетного відшкодування сум ПДВ лише при встановленні факту надмірної сплати цього податку до бюджету усіма постачальниками відповідних товарів (послуг) по всьому ланцюгу постачальників до виробника, і несплата податку до бюджету бодай одним з учасників ланцюга виключає можливість бюджетного відшкодування, суд вважає такими, що не ґрунтується на Законі № 168/97.
З урахуванням встановлених фактичних обставини справи суд приходить до висновку, що дії позивача при формуванні податкового кредиту та бюджетного відшкодування з ПДВ за вказані періоди з урахуванням сум ПДВ, сплачених постачальникам ТОВ «ВО «Восход», ТОВ «Інтерпейнт», ТОВ «Торгівельна компанія «Нова» свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції з цими постачальниками не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.
З’ясовані обставини господарської діяльності позивача не дають підстав вважати, що головною метою позивача було одержання доходу саме за рахунок податкової вигоди, зокрема відшкодування податку на додану вартість з бюджету, за відсутності наміру здійснювати реальну підприємницьку діяльність.
Перевіривши наведені відповідачем в акті перевірки доводи для зменшення позивачу спірним повідомленням-рішенням сум бюджетного відшкодування, встановивши фактичні обставини проведених позивачем господарських операцій, суд приходить до висновку, що позивачем не допущено порушень вимог Закону України «Про податок на додану вартість» при формуванні податкового кредиту та визначені сум бюджетного відшкодування за квітень, серпень, вересень та жовтень 2010 року.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про безпідставність зменшення відповідачем спірним рішенням задекларованого позивачем бюджетного відшкодування, та обґрунтованість позовних вимог щодо визнання цього рішення недійсним.
Вирішуючи позовні вимоги про стягнення на користь позивача бюджетного відшкодування в сумі 148630,43 грн., суд виходить з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що позивач просить стягнути суму бюджетного відшкодування, яка залишається невідшкодованою йому за квітень, серпень, вересень та жовтень 2010 року.
Відповідно до пп. 7.7.3, 7.7.4 п.7.7. ст..7 Закону №168/97 платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування. Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.
Факт належного декларування позивачем спірної суми бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок ДПІ не заперечує, і підтверджує це актом перевірки, а також цей факт підтверджений позивачем відповідними податковими деклараціями з ПДВ, розрахунками сум бюджетного відшкодування та заявами про повернення сум бюджетного відшкодування.
У визначений пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97 термін ДПІ відповідні висновки із зазначенням спірних сум, що підлягають відшкодуванню з бюджету, до органу державного казначейства не надала, і спірна сума бюджетного відшкодування позивачу не перерахована.
Виходячи з того, що зменшення позивачу спірними повідомленням-рішенням бюджетного відшкодування за квітень, серпень, вересень та жовтень 2010 року на загальну суму 202797 грн. визнано судом неправомірним, суд приходить до висновку, що ДПІ порушило право позивача на повне та своєчасне отримання бюджетного відшкодування ПДВ за вказані періоди.
Способом захисту порушеного права у випадку невідшкодування платнику податку бюджетної заборгованості з податку на додану вартість є стягнення такої заборгованості з Державного бюджету, а тому позовні вимоги про стягнення з Державного бюджету на користь позивача суми бюджетного відшкодування в розмірі 148630,43 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Керуючись ст. 8, 9, 12, 19, 158, 159, 160-163, 167 Кодексу Адміністративного судочинства України, суд
постановив:
Позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Новокаховський завод «Укргідромех» до державної податкової інспекції у м.Нова Каховка, Головного управління Державного казначейства України в Херсонській області задовольнити.
Визнати недійсним податкове повідомлення рішення державної податкової інспекції у м.Нова Каховка від 20.05.2011 р. № НОМЕР_1.
Стягнути з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства «Новокаховський завод «Укргідромех» (код ЄДРПОУ 00100256) бюджетне відшкодування з податку на додану вартість в сумі 148630 (сто сорок вісім тисяч шістсот тридцять) гривень 43 коп..
Стягнути з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства «Новокаховський завод «Укргідромех» (код ЄДРПОУ 00100256) витрати зі сплати судового збору у розмірі 1703 (тисяча сімсот три) гривні 40 коп..
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 22 листопада 2011 р.
Суддя Кравченко К.В.
кат. 8.2.3