Іванівський районний суд Одеської області

Іванівський районний суд Одеської області

Справа № 520/4818/14-ц

Провадження № 2/499/3/17

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

"13" березня 2017 р. смт. Іванівка

Іванівський районний суд Одеської області у складі головуючого судді Кравчука О.О., учасника цивільного процесу секретаря судового засідання Кирилової С.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою Кредитної спілки «Авіаційних робітників Міністерства оборони України» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

23 квітня 2014 року представник Кредитної спілки «Авіаційних робітників Міністерства оборони України» (далі – позивач) звернулася до Київського районного суду міста ОСОБА_4 з позовною заявою до ОСОБА_1 (далі – відповідач 1), ОСОБА_2 (далі – відповідач 2), ОСОБА_3 (далі – відповідач 3, відповідачі) в якій просила стягнути з відповідачів заборгованість за кредитним договором, мотивуючи свої вимоги тим, що 10 вересня 2012 року між позивачем та відповідачем 1 було укладено кредитний договір №65/12 (далі – договір, т.1,а.с. 4-6) та Додатковий договір до договору (далі – додатковий договір, т.1,а.с. 7) відповідно до яких відповідачу 1 були надані грошові кошти у розмірі 16500 гривень 00 копійок, зі сплатою відсоткової ставки за користування кредитом у розмірі 42,00 відсотки річних, та 63,00, 84,00 відсотки річних для тих місяців, в яких не відбувається погашення кредиту та сплата процентів за користування кредитом, з кінцевим терміном повернення кредиту 10 вересня 2014 року, а відповідач 1 зобов’язався повернути кредит та сплатити проценти у розмірі та на умовах, встановлених договором.

На забезпечення виконання зобов’язань за договором між позивачем та відповідачами 2, 3 було укладено договори поруки від 09 вересня 2010 року №49/12, №48/12 відповідно, за якими відповідачі 2, 3 зобов’язалися відповідати за виконання відповідачем 1 зобов’язань за договором. (далі – договір поруки 1, 2, т.1,а.с. 9, 10).

За таких обставин, так як відповідачами не виконуються умови договору, збільшивши розмір позовних вимог представник позивача просить стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за договором у загальному розмірі 24274 гривні 50 копійок, та суму сплаченого судового збору у розмірі 243 гривень 60 копійки.

12 вересня 2014 року справу направлено з Київського районного суду міста ОСОБА_4 за підсудністю до Іванівського районного суду Одеської області.

09 грудня 2014 року, у зв’язку з припиненням повноважень судді Іванівського районного суду Одеської області Погорєлова І.В., справу повторно розподілено та передано судді.

Ухвалою Іванівського районного суду Одеської області від 05 березня 2015 року справу після усунення недоліків позовної заяви прийнято до провадження та продовження судового розгляду (далі – ухвала від 05 березня 2015 року, т.1, а.с. 101-102).

У судовому засіданні представник позивача просила задовольнити позовні вимоги.

Відповідач 1 у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, просив відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що кошти у розмірі 16500 гривень 00 копійок не отримував.

Відповідачі 2, 3 у судовому засіданні, пояснили, що заперечують проти задоволення позовних вимог виходячи з позиції зазначеної у запереченні та просили застосувати строк позовної давності (т.1, а.с. 98-103).

Сторонам в ухвалі від 05 березня 2015 року роз'яснено, що вони зобов'язані подати до суду усі наявні, належні та допустимі докази й надано строк для подання до суду доказів.

Суд забезпечивши сторонам сприяння всебічному, повному з'ясуванню обставин вирішив справу на підставі наступних доказів наданих сторонами.

Наявність між сторонами зобов'язань підтверджується укладеними між ними договором, додатковим договором, договорами поруки 1, 2.

Відповідно до видаткового касового ордеру від 10 вересня 2012 року відповідач 1 отримав грошові кошти у розмірі 16500 гривень 00 копійок (т. 1, а.с. 87).

З прибуткових касових ордерів вбачається, що відповідач 1 в період з 10 жовтня 2012 року по 31 травня 2013 року сплачував кошти в рахунок погашення кредиту у загальному розмірі 10705 гривень 00 копійок (далі – касовий ордер, т. 1, а.с. 142-148).

Кредитодавець зобов’язується надати позичальнику кредит у сумі 16500 гривень на засадах строковості, зворотності, цільового характеру використання, платності та забезпеченості, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах визначених договором (п. 1.1 договору).

Кредит надається строком на 24 фактичних місяців від дати отримання позичальником кредиту, тобто з 10 вересня 2012 року по 10 вересня 2014 року (п.2.1 договору).

Датою отримання кредиту вважається дата видачі позичальнику суми кредиту готівкою через касу кредитодавця (п. 2.5 договору).

Погашення кредиту та процентів за користування кредитом відбувається в такому порядку: в першу чергу сплаті підлягають проценти за користування кредитом, а в другу чергу сума кредиту (п.3.6 договору).

Строк дії договору становить три роки (п.10.1 договору).

За користування кредитом позичальник сплачує кредитодавцю плату (проценти). Процентна ставка за кредитом є фіксованою, складає 42,0 проценти річних, встановлюється на місячній основі згідно наступних умов: для тих місяців, в яких відбувається погашення кредиту та сплата процентів за користування кредитом встановлюється фіксована процентна ставка 42,00 проценти річних; для тих місяців в яких відбувається сплата процентів за користування кредитом без погашення кредиту встановлюється фіксована процентна ставка 63,00 проценти річних; для тих місяців, в яких не відбувається погашення кредиту та сплата процентів за користування кредитом встановлюється фіксована процентна ставка 84,00 проценти річних (п. 1 додаткового договору).

Відповідачі 2, 3 зобов’язались відповідати за зобов’язаннями по договору перед позивачем у тому ж обсязі, що і відповідач 1 (п.1.1 договорів поруки 1, 2).

У випадку невиконання зобов’язань за основним договором кредитор вправі за своїм розсудом звернутися із вимогою, що забезпечена цим договором, до боржника або безпосередньо до поручителя (п. 5.1 договорів поруки 1, 2).

З розрахунку боргу від 13 серпня 2014 року вбачається, що заборгованість за договором у розмірі 24274 гривні 50 копійок складається з заборгованості по: кредиту – 10996 гривні 47 копійка; процентам за використання кредиту – 13278 гривні 50 копійок (а.с. 49).

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами. Строк дії договору становить три роки (п. 5.2 договору поруки 1, 2).

З вимоги від 12 грудня 2013 року направленої позивачем та отриманої відповідачем 3, 25 грудня 2013 року вбачається, що відповідачу було запропоновано достроково погасити заборгованість (далі – вимога, т.1, а.с. 106).

За висновком судової почеркознавчої експертизи від 14 грудня 2016 року № 0115:- підписи від імені відповідача: в договорі; графіку розрахунків; видатковому касовому ордері від 10 вересня 2012 року виконані відповідачем 1( т.2, а.с. 32-39, далі – висновок експерта).

Встановивши зазначені обставини і визначивши відповідно до них правовідносини, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Вирішуючи питання про застосування норм матеріального права, суд виходив з такого.

Зобов'язання виникають із підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема договорів.

Строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення до (ч. 1 ст. 251 ЦК України).

Позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (ч. 2 ст. 258 ЦК України).

Загальну позовну давність встановлено тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч.1 ст.509 ЦК України).

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України (ст.526 ЦК України).

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (ч. 1 ст. 553 ЦК України).

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України).

Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя (ч.4 ст. 559 ЦК України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч.1 ст.638 ЦК України).

Позичальник зобов’язаний повернути позику у строк та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст.1049 ЦК України).

В разі прострочення повернення чергової частини позики, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, яка залишилася та сплати процентів, належних йому (ч.2 ст. 1050 ЦК України).

Кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1054 ЦК України).

Застосовуючи зазначенні в рішенні нормативно-правові акти, беручи до уваги письмові докази, задовольняючи позов, суд виходить з таких мотивів.

Виходячи з системного аналізу наведених в рішенні норм ЦК України, суд констатує, що відповідачами були порушені умови договору, оскільки відповідачі зобов’язувалися повернути кредит та проценти за користування ним щомісячними платежами згідно з обумовленим в договорі порядком.

Відповідач 1 за касовими ордерами частково здійснив оплату за договором у загальному розмірі 10705 гривень 50 копійок. Остання оплата здійснена відповідачем 1 31 травня 2013 року.

Не належне виконання відповідачами зобов’язання за договором призвело до виникнення заборгованості, у зв’язку з чим станом на 31 жовтня 2014 року відповідачі мають заборгованість перед позивачем на суму 24274 гривень 50 копійок, яка складається з заборгованості по: кредиту – 10996 гривні 47 копійка; процентам за використання кредиту – 13278 гривні 50 копійок (далі – розрахунок, т.1, а.с.26).

Відповідачі не висловили заперечень проти визначеного позивачем розміру заборгованості.

Суд не погоджується з твердженням відповідача 1 щодо не отримання ним кредиту у розмірі 16500 гривень 00 копійок, оскільки він отримав зазначену суму за видатковим касовим ордером від 10 вересня 2012 року, підпис у якому від імені позичальника виконаний відповідачем 1.

З висновком експертизи суд погоджується та зазначає, що експерт попереджався про кримінальну відповідальність за ст.ст.384, 385 КК України, має вищу юридичну освіту, кваліфікацію юриста, експерта-криміналіста з правом проведення криміналістичних видів судових експертиз за спеціальностями: 1.1 дослідження почерку і підписів; 2.1 дослідження реквізитів документів; 2.3 дослідження друкарських форм та інших засобів виготовлення документів та відповідне свідоцтво, стаж роботи експерта з 1993 року.

Висновок експертизи не суперечить іншим даним, які встановлені в судовому засіданні під час розгляду справи та не спростовані будь-якими іншими доказами, наданими сторонами.

З приводу доводів відповідачів 2, 3 щодо застосування строку позовної давності суд наголошує, що відповідно до вимог ч.2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами), починається стосовно кожної окремої частини від дня, коли відбулося це порушення.

Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо за кожним простроченим платежем.

У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до ч.2 ст. 1050 ЦК України кредитор протягом усього часу до встановленого договором строку закінчення виконання останнього зобов’язання має право заявити в суді вимоги про дострокове повернення тієї частини позики, разом з нарахованими процентами за ст. 1048 ЦК України, що підлягає сплаті.

Згідно із ч.4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Суд зауважує, що п. 5.2 договору поруки 1, 2 встановлено строк дії договору, який становить три роки. Тобто за цим пунктом порука припиняється, якщо позивач протягом трьох років з дня настання строку виконання зобов’язання відповідачем 1 за договором не пред’явить вимоги до відповідачів 2, 3.

Оскільки зобов’язання відповідач 1 не виконував, позивач реалізував передбачене ч.2 ст. 1050 ЦК України право вимоги дострокового виконання основного зобов’язання та відповідно змінив строк виконання основного зобов’язання.

Зважаючи на те, що позивач звернувся з позовом до відповідачів у квітні 2014 року, тобто в межах передбаченого договором поруки трирічного строку, цей строк не можна вважати пропущеним.

Крім того не спростовуючи попередніх висновків суд наголошує, що позивач також без порушення строку, скориставшись правом вимоги до відповідача 3 звернувся до суду 23 квітня 2014 року, тобто протягом шестимісячного строку, якій слід відраховувати з дати отримання відповідачем 3 такої вимоги 25 грудня 2013 року.

Аналогічні правові висновки зробив Верховний Суд України в постановах від 03 лютого 2016 року по справі № 6-18цс16, від 08 червня 2016 року по справі № 6-1006цс16.

Вирішуючи справу керуючись процесуальними нормами суд виходив з такого.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.3 ст.10 ЦПК України).

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних або юридичних осіб, в межах позовних вимог та на підставі поданих ними доказів (ч.1 ст.11 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.58 ЦПК України).

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставі своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу (ч.1 ст.60 ЦПК України) .

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір (ч.2 ст.60 ЦПК України).

Стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати (ч.1 ст. 88 ЦПК України).

Вирішуючи питання розподілу між сторонами судових витрат суд констатує, що при повному або частковому задоволенні позову майнового характеру до кількох відповідачів судовий збір, сплачений позивачем, відшкодовується ними пропорційно до розміру задоволених судом позовних вимог до кожного з відповідачів. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено, тому суд стягує з відповідачів сплачений позивачем судовий збір у розмірі 243,60 гривен пропорційно, тобто 81,20 гривен з кожного відповідача.

Аналізуючи зібрані у справі докази, кожен окремо та всі в сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, а з відповідачів слід стягнути солідарно заборгованість за кредитним договором на загальну суму 24274 гривні 50 копійок.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 213-215 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовну заяву Кредитної спілки «Авіаційних робітників Міністерства оборони України» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості – задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1), ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2), ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_3) на користь Кредитної спілки «Авіаційних робітників Міністерства оборони України» заборгованість за кредитним договором у загальну розмірі 24274 (двадцять чотири тисячі двісті сімдесят чотири) гривні, 50 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1) на користь Кредитної спілки «Авіаційних робітників Міністерства оборони України» сплачену суму судового збору у розмірі 81 (вісімдесят одна) гривня 20 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2) на користь Кредитної спілки «Авіаційних робітників Міністерства оборони України» сплачену суму судового збору у розмірі 81 (вісімдесят одна) гривня 20 копійок.

Стягнути з ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_3) на користь Кредитної спілки «Авіаційних робітників Міністерства оборони України» сплачену суму судового збору у розмірі 81 (вісімдесят одна) гривня 20 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області через Іванівський районний суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду апеляційної скарги.

СуддяОСОБА_4