ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90
____________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"21" жовтня 2011 р. Справа № 2-а-2068/11/2170
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Кравченко К.В.,
при секретарі: Сердюк О.О.,
за участю:
представників позивача –ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
представників відповідача –ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
комунального підприємства Агрофірма радгосп «Білозерський»
до державної податкової інспекції у Білозерському районі Херсонської області
про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення,
встановив:
В квітні 2011 року комунальне підприємство Агрофірма радгосп «Білозерський» (далі – позивач) звернулось до суду з позовом до державної податкової інспекції у Білозерському районі Херсонської області (надалі - ДПІ, відповідач) про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ від 25.03.2011 р. № НОМЕР_1, яким позивачу визначені податкові зобов’язання по податку на додану вартість на суму 330460,13 грн., у тому числі 250732,9 грн. – за основним платежем та 62683,23 грн. - за штрафними санкціями.
Спірне рішення винесено на підставі акту від 25.03.2011р. №75/23-020/00413506 про результати позапланової невиїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.10р. по 31.12.10р. по взаємовідносинам з ТОВ «Сканія плюс».
За висновками акту перевірки донарахування позивачу податкових зобов’язань пов’язано із операціями позивача із ТОВ «Сканія плюс» по наданню позивачу в серпні 2010 року послуг з механічної оброки ґрунту багаторічних насаджень та оброки насаджень проти шкідників та хвороб.
Так, за висновками ДПІ позивач зависив податковий кредит за жовтень 2010 року на суму ПДВ 250732,9 грн., включивши до нього ПДВ, сплачений на користь ТОВ «Сканія плюс» за нікчемним правочином, тобто за операціями, які ДПІ вважає такими, що вчинені без мети реального настання правових наслідків.
ДПІ в акті перевірки стверджує, що позивач порушив п.1.3, 1.7 ст.1, пп.7.2.3, п.7.2, пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97р. № 168/97-ВР, а також ряд статей Цивільного кодексу України (ч.1 ст.203, ст.ст. 215, 228, 662, 665,656) в частині недодержання в момент вчинення правочину із ТОВ «Сканія плюс» вимог, які спрямовані на реальне настання правових наслідків, і тим самим занизив податок на додану вартість, що підлягав сплаті до бюджету за жовтень 2010 року на 250732,9 грн..
Такий висновок ДПІ в акті ґрунтується на аналізі діяльності ТОВ «Сканія плюс», яке, як зазначено в акті перевірки, не знаходиться за місцем свої реєстрації, директор якого відмовилась надавати будь-які пояснень та документи по операціям підприємства, а також документувало операції за нікчемними правочинами із ТОВ «Е-Восток Україна» та ТОВ «Елфа Дисплей».
Згідно позовної заяви та пояснень представників позивача в судовому засіданні, позивач не погоджується з висновками акту перевірки та спірним рішенням з тих підстав, що виконання ТОВ «Сканія плюс» робот з механічної оброки ґрунту багаторічних насаджень та оброки насаджень проти шкідників та хвороб за договором із позивачем від 01.07.2010р. є цілком законними та реальними операціями, виконання яких підтверджено актами виконаних робіт. Позивач зазначає, що ТОВ «Сканія плюс» видало позивачу податкову накладну №831104 від 31.08.2010р. на суму 1504397,40 грн., у т.ч. ПДВ 250732,90 грн., а вартість робіт була повністю оплачена позивачем з урахуванням ПДВ; операції із ТОВ «Сканія плюс» підтверджені належним чином оформленими первинними документами, які давали правові підставі включити вартість виконаних робіт до складу валових витрат, а сплачений цьому контрагенту ПДВ до податкового кредиту декларації з ПДВ. Позивач зазначає, що відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» головною умовою для формування податкового кредиту платника ПДВ є наявність належним чином складеної податкової накладної та використання придбаних за цими податковими накладними товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях в межах власної господарської діяльності платника податків. Позивач стверджує, що всі зазначені вимоги для формування податкового кредиту ним виконані, тому у відповідача відсутні правові підстави для зменшення податкового кредиту та для нарахування податкових зобов’язань з ПДВ.
Відповідач надав суду письмові заперечення на адміністративний позов, в яких вказує на те, що згідно акту перевірки операції позивача із ТОВ «Сканія плюс» визнані нікчемними, оскільки вони не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, а тому позивач неправомірно включив до складу податкового кредиту суми ПДВ по операціям з цим контрагентом, оскільки фактично за цими операціями ніяких робіт не виконувалось і понесені позивачем по цьому контрагенту витрати фактичне не використовувалось у господарській діяльності позивача.
Позиції сторін були підтримані їх представниками під час судового розгляду справи.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані докази, прийшов до наступного.
Згідно акту перевірки позивач протягом серпня 2010 року документував придбання у ТОВ «Сканія плюс» послуг з механічної оброки ґрунту багаторічних насаджень та оброки насаджень проти шкідників та хвороб на підставі договору №10 від 01.07.2010р. на виконання робіт на загальну суму 1504397,4 грн., у т.ч. ПДВ 250732,90 грн.. Вищезазначена сума ПДВ за податковою накладною ТОВ «Сканія плюс від 31.08.2010р. №831104 включена позивачем до податкового кредиту жовтня 2010 року у скороченій декларації з ПДВ сільгосптоваровиробника, в якій позивач декларує операції по реалізації продукції (вина, виноматеріалів, винограду, фруктів), виготовленої з власної сільськогосподарської сировини.
Підставою для донарахування спірним рішенням зобов’язань з ПДВ за основним платежем на суму 250732,90 грн. стало невизнання відповідачем податкового кредиту, сформованого позивачем по операціям із ТОВ «Сканія плюс».
Аналіз змісту акту перевірки свідчить про те, що ДПІ вважає ТОВ «Сканія плюс» підприємством, яке не здійснювало реальної господарської діяльності, а проводило операції із надання податкової вигоди третім особам, а тому операції позивача із цим контрагентом є нікчемними і не спрямовані на настання реальних наслідків.
Наведені відповідачем в акті перевірки доводи неправомірності формування позивачем податкового кредиту по операціям з ТОВ «Сканія плюс» суд оцінює з точки зору відповідності викладених в цьому акті перевірки обставин постачання товару позивачу фактичним обставинам справи, які встановлені в ході судового розгляду даної справи, а також з точки зору узгодженості цих висновків з положеннями податкового законодавства.
На час проведення позивачем вищезазначених операцій порядок формування платником податку податкового кредиту був встановлений пунктом 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97 р. № 168/97.
Згідно пункту 1.7 ст. 1 Закону № 168/97 податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Згідно абзацу першого підпункту 7.4.1 пунктом 7.4 ст. 7 Закону № 168/97 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт /послуг/ - актом прийняття робіт /послуг/ чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт /послуг/ /підпункт 7.4.5 цього ж пункту/.
Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 ст. 7 названого Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів /робіт, послуг/, дата виписки відповідного рахунку /товарного чека/ - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів /робіт, послуг/.
Таким чином, виходячи із приписів вищевказаної норми закону, лише відсутність податкової накладної безспірно позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум ПДВ у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).
До матеріалів справи позивачем долучена копія податкової накладної ТОВ «Сканія плюс від 31.08.2010р. №831104 та акт виконаних робі від 31.08.10р., за якими ТОВ «Сканія плюс» виконала для позивача наступні роботи: чизелювання міжрядь на виноградниках плодоносних на площі 991,05 га, чизелювання міжрядь на виноградниках молодих на площі 387,78 га, оранка міжрядь на виноградниках плодоносних на площі 991,06 га., оранка міжрядь на виноградниках молодих на площі 358,20 га., обприскування виноградників плодоносних від хвороб та шкідників (двократне) на площі 1982,1 га., обприскування виноградників молодих від хвороб та шкідників (двократне) на площі 775,58 га., боронування міжрядь на семечкових садах плодоносних на площі 325,52 га., боронування міжрядь на семечкових садах молодих на площі 220,4 га., обприскування семечкових садів плодоносних від хвороб та шкідників (трикратне на 325,52 га) на площі 976,56 га, обприскування семечкових садів молодих від хвороб та шкідників (трикратне на 220,4 га) на площі 661,2 га.. Загальна сума виконаних робіт склала 1504397,4 грн.. Дана сума з урахуванням ПДВ в розмірі 250732,90 грн. була перерахована позивачем ТОВ «Сканія плюс» безготівковими платежами 26, 27 та 30 серпня 2010 року (копії відповідних платіжних доручень долучені до матеріалів справи).
ДПІ в акті перевірки не посилається на невідповідність вимогам законодавству податкової накладної ТОВ «Сканія плюс», за якою позивач формував податковий кредит, не вказує на неправильність складання позивачем податкових декларацій з ПДВ, а також не посилається на відсутність фактичної сплати позивачем ПДВ у складі ціни виконаних робіт.
Факт того, що на момент проведення операцій з позивачем ТОВ «Сканія плюс» мало право на виписку податкових накладних і було зареєстровано як платники податку на додану вартість, не оспорювався відповідачем ні в акті перевірки, ні в ході розгляду справи.
Таким чином, належними доказами підтверджено той факт, що на момент проведення перевірки у позивача в наявності були всі необхідні первинні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість по операціям з ТОВ «Сканія плюс» яка визначена позивачем у податковій декларації з ПДВ за жовтень 2010 року.
Аналіз наданих позивачем документів свідчить про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту з податку на додану вартість по операціям з ТОВ «Сканія плюс».
За змістом статті 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Будь-які первинні документи (у тому числі договори, накладні, податкові накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.
Суд зазначає, що наявність у позивача належно оформлених документів, які відповідно до Закону №168/97 необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, і сплата позивачем вартості товару з податком на додану вартість є обов’язковими, але не вичерпними підставами для висновку про правомірне декларування податкового кредиту.
Для встановлення обґрунтованості декларування платником податку податкового кредиту суду необхідно встановити також наступні обставини:
- реальність здійснення господарських операцій, суми за якими віднесені до податкового кредиту;
- наявність у продавців товарів, робіт (послуг), які видавали податкові накладні, спеціальної податкової правосуб'єктності;
- віднесення до складу податкового кредиту лише сум, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку;
Сам акт перевірки містить суперечливі висновки самої ДПІ стосовно реальності операції позивача із ТОВ «Сканія плюс».
Так, на стор 6 акту перевірки ДПІ вказує, що перевіркою встановлено фактичне одержання позивачем послуг у ТОВ «Сканія плюс» за актом виконаних робіт від 31.08.10р. на суму 1504397,4 грн., а на стор. 13 акту зазначено, що «актом перевірки встановлено відсутність надання послуг ТОВ «Сканія плюс» та укладання угоди з метою настання реальних наслідків».
Окрім документального підтвердження господарських операцій позивача з ТОВ «Сканія плюс», судом були вжиті заходи на отримання і інших доказів реальності цих господарських операцій.
Так, в якості свідка судом був допитаний ОСОБА_5, який пояснив, що він, як бригадир здійснював контроль за виконанням ТОВ «Сканія плюс» робіт на садах. Дане підприємство виконувало всі роботи власними силами та технікою, для чого були задіяні п’ять тракторів МПЗ, які завезло на сади це підприємство, а також це підприємство за свій рахунок забезпечило ядохімікати та паливно-мастильні матеріали. Роботи виконані якісно та в повному обсязі. Необхідність залучення даного підприємства була викликана нехваткою власної техніки та робочої сили, оскільки одночасно господарство проводило збір врожаю, і вся техніка та робоча сила була задіяна на цих роботах. Свідок пояснив, що він особисто підписував шляхові листи на трактори ТОВ «Сканія плюс».
Також підтвердив виконання робіт ТОВ «Сканія плюс» і начальник цеху садівництва позивача – ОСОБА_6, письмові пояснення якого долучені до матеріалів справи.
ДПІ не заперечувала, як сам факт проведення на належних позивачу садах та виноградниках тих робіт з механічної оброки ґрунту багаторічних насаджень та оброки насаджень проти шкідників та хвороб, які відображені в акті виконаних робіт від 31.08.10р., так не заперечувала і об’єктивну необхідність залучення позивачем стороннього підприємства для виконання цих робіт.
Недоведеним на думку ДПІ є факт виконання цих робіт саме ТОВ «Сканія плюс».
Аналіз досліджених судом доказів не підтверджує висновок ДПІ про відсутність реальних господарських операцій позивача з вказаним контрагентом, а навпаки свідчать про те, що такі операції реально були проведені.
Суд зазначає, що вплив можливих порушень податкового законодавства з боку контрагентів платника податків на його право на податковий кредит слід оцінювати з урахуванням можливої обізнаність цього платника податків щодо таких порушень.
При цьому суд виходить з того, що саме по собі невиконання контрагентом платника податків своїх зобов'язань по сплаті податку до бюджету ще не є підставою для відмови у праві на податковий кредит з податку на додану вартість.
У разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.
З долучених до справи витягу та довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вбачається, що станом на 15.06.2011р.статус відомостей про ТОВ «Сканія плюс» підтверджений і підприємство знаходиться у стані припинення підприємницької діяльності на підставі судового рішення від 15.04.2011р. про визнання цієї юридичної особи банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.
Докази, які б встановлювали факти протиправної діяльності ТОВ «Сканія плюс», або які б свідчили про відсутність у цього постачальника спеціальної податкової правосуб'єктності, а також докази обізнаності позивача про такі факти, в матеріалах справи відсутні.
Посилання ДПІ на постанову органу досудового слідства від 10.01.11р. про проведення перевірки позивача в рамках кримінальної справи №99106210, що порушена СВ ПМ ДПА у Дніпропетровські області за ч.1 ст. 205 КК України за фактом створення ряду фіктивних підприємств, з якими ТОВ «Сканія плюс» декларувала господарські операції, суд не приймає до уваги, оскільки наявність такої кримінальної справи саме по собі не може бути доказом завищення позивачем податкового кредиту по операціям з ТОВ «Сканія плюс»
Крім того, слід зазначити, що згідно листа слідчого СВ ПМ ДПА у Дніпропетровські області в рамках вказаної кримінально справи будь-яких процесуальних рішень стосовно ТОВ Сканія плюс» не приймалось.
Долучена до справи копія податкової декларації ТОВ «Сканія плюс» з ПДВ за серпень 2010 року із додатком №5 підтверджує факт декларування цим підприємством у складі податкових зобов’язань суму ПДВ в розмірі 250732,90 грн., отриману від позивача.
Аналіз змісту долучених ДПІ до матеріалів справи копій протоколів допиту бухгалтера позивача – ОСОБА_3 та начальнику цеху садівництва – ОСОБА_6, свідчить про фактичне виконання підприємством «Сканія плюс» робіт для позивача.
Також ДПІ не обґрунтовує наявність у позивача реальної можливість з’ясувати всі обставини діяльності ТОВ «Сканія плюс» на момент проведення з ним операцій, з метою виявлення тих обставин, які унеможливлюють віднесення сум ПДВ до податкового кредиту.
ДПІ також не надало суду доказів, які б свідчили про те, що позивач систематично проводить свої господарські операції переважно з тими контрагентами, які не дотримуються податкової дисципліни та не сплачують податків.
З урахуванням встановлених фактичних обставини справи, суд приходить до висновку, що дії позивача по віднесенню до податкового кредиту сум ПДВ по операціям ТОВ «Сканія плюс» свідчать про його добросовісність як платника податків, а вчинені позивачем господарські операції з цим контрагентом не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.
З’ясовані обставини господарської діяльності позивача не дають підстав вважати, що головною метою позивача було одержання доходу саме за рахунок податкової вигоди за відсутності наміру здійснювати реальну підприємницьку діяльність.
Перевіривши наведені відповідачем в акті перевірки доводи для донарахування позивачу спірним повідомленням-рішенням податкових зобов’язань, встановивши фактичні обставини проведених позивачем спірних господарських операцій з ТОВ «Сканія плюс», суд приходить до висновку, що позивачем не допущено порушень вимог Закону України «Про податок на додану вартість» при формуванні податкового кредиту по операціям з цим контрагентом.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає безпідставним донарахування позивачу спірним повідомленням-рішенням зобов’язань по податку на додану вартість, у зв’язку з чим вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись ст. 8, 9, 12, 19, 158, 159, 160-163, 167 Кодексу Адміністративного судочинства України, суд
постановив:
Позовні вимоги комунального підприємства Агрофірма радгосп «Білозерський» задовольнити.
Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Білозерському районі Херсонської області від 25.03.2011 р. № НОМЕР_1.
Стягнути з Державного бюджету України на користь комунального підприємства Агрофірма радгосп «Білозерський» витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 25 жовтня 2011 р.
Суддя Кравченко К.В.
кат. 8.2.1