ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua _____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13 березня 2017 року                                                              Справа № 913/162/17

                                                                                Провадження №6/913/162/17

          За позовом Публічного акціонерного товариства акціонерний банк “Укргазбанк”, в особі Харківської обласної дирекції АБ “Укргазбанк”, м. Харків,

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Луганський машинобудівний завод імені ОСОБА_2”, м. Луганськ,

про стягнення 28 116 272 грн. 89коп.

Суддя Василенко Т.А.

Секретар судового засідання Жданова Е.А.

У засіданні брали участь:

від позивача – ОСОБА_3, дов. № 276 від 19.07.2016;

від відповідача – не прибув.

ВСТАНОВИВ:

ОБСТАВИНИ СПРАВИ: позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором №Ю-121 від 04.07.2011 в сумі 28 116 272 грн. 89 коп., в тому числі: заборгованість по кредиту в сумі 16 000 000 грн. 00 коп., заборгованість по відсоткам прострочена в сумі 10 498 996 грн. 06 коп., заборгованість по пені за несвоєчасну сплату процентів в сумі 1 617 276 грн. 83 коп.

Відповідач відзив на позовну заяву та інші витребувані судом документи не представив, правом на участь повноважних представників у судових засіданнях не скористався.

Так, ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Луганський машинобудівний завод імені ОСОБА_2» зареєстрований за адресою – м. Луганськ, вул. Залізнична, буд.8.

В ухвалах суду від 09.02.2017 і від 20.02.2017 явка учасників процесу в судові засідання не визнавалася обов’язковою.

При цьому, відповідачем не заявлялося клопотання про відкладення розгляду справи з наведенням відповідного обґрунтування необхідності такого відкладення та доданням доказів поважності неприбуття у дане судове засідання.

Інформаційним листом Вищого господарського суду України від 05.06.2014 № 01-06/745/2014 "Про деякі питання практики застосування у судовій практиці Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" роз’яснено, що учасник судового процесу, який знаходиться на тимчасово окупованій території України, вважатиметься належним чином повідомленим про час і місце засідання господарського суду за умов, зазначених у підпунктах 1-4 пункту 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.09.2014 № 01-06/1290/14 "Про Закон України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв’язку з проведенням антитерористичної операції" (у редакції Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 01.12.2014 № 01-06/2052/14). Так, учасник судового процесу, який знаходиться на території проведення АТО, вважатиметься належним чином повідомленим про час і місце засідання господарського суду за таких умов:

1) Якщо відповідну ухвалу господарським судом надіслано поштою за місцезнаходженням учасника судового процесу, зазначеним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. При цьому слід мати на увазі, що згідно із статтею 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, вони вважаються достовірними, доки до них не внесено відповідних змін.

2) У разі коли учасник судового процесу не значиться у згаданому реєстрі, - якщо названу ухвалу господарським судом надіслано поштою за адресою, яку зазначено в заяві (скарзі), або за місцем проживання фізичної особи, або за місцезнаходженням відокремленого підрозділу юридичної особи (коли заяву пов’язано з його діяльністю).

3) Якщо у господарського суду наявні достовірні (тобто документально підтверджені підприємством зв’язку) відомості про неможливість здійснення поштових відправлень до певних населених пунктів чи місцевостей, то суд не вчиняє дій, зазначених у підпунктах 1 і 2 цього пункту. У такому разі, а також у випадках, коли поштові відправлення учасникам судового процесу все ж було надіслано, але їх повернуто підприємством зв’язку через неможливість вручення, суд здійснює відповідне повідомлення шляхом надсилання телеграми, телефонограми, з використанням факсимільного зв'язку чи електронною поштою або з використанням інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення. У такому разі на примірнику переданого тексту, що залишається у матеріалах справи, зазначаються дата і година його передачі і прізвища та ініціали осіб, які передали і прийняли текст. У матеріалах справи мають міститися документи, що підтверджують отримання учасником судового процесу повідомлення (завірений судом витяг з журналу реєстрації телефонограм, журналу реєстрації електронних поштових відправлень тощо).

4) За неможливості здійснити повідомлення учасника судового процесу і в такий спосіб - інформація про час і місце судового засідання розміщується на сторінці відповідного суду (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy/). У такому разі на роздрукованій сторінці з мережі Інтернет, на якій розміщено інформацію про час та місце засідання господарського суду, зазначаються дата розміщення інформації, прізвище та ініціали судді, у провадженні якого знаходиться відповідна справа, а також вчиняється його підпис.

Листом від 16.03.2015 №511-30-100 УДППЗ “Укрпошта” повідомляє, що відповідно до Указу Президента України від 14.11.2014 № 875/2014 “Про рішення ради національної безпеки і оборони України від 04.11.2014 “Про невідкладні заходи щодо стабілізації соціально-економічної ситуації в Донецькій та Луганській областях” та розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 1085-р “Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення” (зі змінами), органи поштового зв'язку не здійснюють пересилання поштових відправлень до вказаного населеного пункту тимчасово не здійснюється.

Разом з тим, оскільки відповідач у справі знаходиться на території проведення АТО інформація про час і місце судового засідання також була розміщена на сторінці господарського суду Луганської області (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy/), про що свідчить роздрукована сторінка з мережі Інтернет.

Таким чином, судом вжито відповідні заходи щодо повідомлення учасника судового процесу, який знаходиться на тимчасово окупованій території, тому у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування прийнятого судового рішення з посиланням на пункт 2 частини третьої статті 104 або пункт 2 частини другої статті 11110 ГПК (аналогічна позиція викладена в Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 12.09.2014 № 01-06/1290/14).

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Тому, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

          Представником позивача до суду надані пояснення від 10.03.2017 з обґрунтуваннями щодо нарахування відсотків.

Також представником позивача до суду надано клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, зокрема, виписок за банківськими рахунками підприємства.

Надані представником позивача пояснення та клопотання з відповідними додатками прийняті судом до уваги та долучені до матеріалів справи.

З матеріалів справи вбачається наступне.          

04.07.2011 між ПАТ «Укргазбанк» і ТОВ «Луганський машинобудівний завод імені ОСОБА_2» був укладений кредитний договір № Ю-121 з договорами про внесення змін та доповнень до договору, за умовами якого позивач відкрив відповідачу відновлювальну кредитну лінію з загальним лімітом в сумі 16 000 000,00 грн. зі строком повернення по 01 липня 2014 року, зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 17% річних.

Відповідно до договору про внесення змін та доповнень №2 від 14.12.2012 було змінено процентну ставку до 18%.

На виконання умов договору позивач надав відповідачу відповідні кредитні кошти в сумі 16 000 000,00 грн., які останній своєчасно та в повному обсязі не повернув.

Так, за розрахунком позивача, станом на 27.07.2016, відповідач має заборгованість за кредитним договором в сумі 28 116 272,89 грн., в тому числі: заборгованість по кредиту – 16 000 000,00 грн., заборгованість по процентах – 10 498 996,06 грн., пеня – 1 617 276,83 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на умови відповідного кредитного договору та норми ст. ст. 610-612, 1048-1049, 1054 ЦК України та інших.

          Відповідач проти позову не заперечив.

Оцінивши матеріали справи суд встановив наступне.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до положень статей 47, 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківські установи мають право здійснювати кредитні операції, у тому числі розміщувати залучені кошти від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, на підставі банківської ліцензії. Стаття 2 цього Закону визначає банківський кредит - як будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яку гарантію, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь - яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми. При цьому, відповідно до цієї ж статті кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

04.07.2011р. між ПАТ АК «Укргазбанк» (позивач) і ТОВ «Луганський машинобудівний завод імені ОСОБА_2» (відповідач) був укладений кредитний договір № Ю-121, додаткові договори та додатки до нього.

Відповідно до п.1.1 договору банк відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію з загальним лімітом в сумі 16 000 000,00 грн, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в межах строку в розмірі 17% річних.

Згідно п. 1.2 договору цільове призначення кредиту – на поповнення обігових коштів та інші цілі, пов’язані із діяльністю підприємства.

Згідно п. 1.3.1 договору кредитна лінія відкривається з 04 липня 2011 року по 01 липня 2014 року.

Згідно п.п. 1.3.2,3.2 договору позичальник у будь-якому випадку зобов’язаний повернути кредит у повному обсязі в строки зазначені в графіку зменшення ліміту кредитування (додаток №1).

Згідно п. 2.1 договору кредит був забезпечений іпотекою рухомого та нерухомого майна.

Згідно п. п.3.3.2,3.3,3.4,3.5,3.6 за користування кредитом нараховуються проценти.

Так, проценти сплачуються позичальником щомісячно не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем користування кредитом, а також в день повного погашення кредиту.

Згідно п. 3.6 договору за користування кредитними коштами, що не повернуті в строки передбачені договором, процентна ставка встановлюється в розмірі 22% річних.

Згідно п. 3.9 договору за взаємною домовленістю сторін, у разі невиконання позичальником умов п. 4.1 цього договору процентна ставка за користування кредитними коштами в межах строку кредитування встановлюється в розмірі 20% річних та нараховується банком у період починаючи з першого календарного дня місяця, наступного за кварталом, у якому позичальником не виконані вимоги п. 4.1 та закінчується останнім днем кварталу, в якому позичальником виконані зазначені зобов’язання.

Згідно п. 4.1 договору позичальник зобов’язується забезпечити щомісячне спрямування виручки у національній валюті отриманої від реалізації товарів та послуг на території України, на свої рахунки відкриті у банку в обсягах, визначених договором.

Згідно п. 5.2. договору позичальник зобов’язується використати кредит за цільовим призначенням та своєчасно повернути отримані кошти та здійснити інші платежі передбачені умовами договору.

01.03.2012 між сторонами був підписаний договір про внесення змін та доповнень №1 до кредитного договору.

28.04.2012 між сторонами був підписаний договір про внесення змін та доповнень №2 до кредитного договору.

14.12.2012 між сторонами був підписаний договір про внесення змін та доповнень №2 до кредитного договору за яким були внесені зміни в пункти 1.1,34.6,3.9 договору та, зокрема, встановлено, що процентна ставка за користування кредитом 18% річних, за користування кредитними коштами, не повернутими в строки, встановлена процентна ставка – 23%, а за невиконання п. 4.1 договору – 21%.

22.02.2013 між сторонами був підписаний договір про внесення змін та доповнень №3 до кредитного договору за якими був затверджений графік зменшення ліміту кредитування з остаточним строком погашення 01.07.2014.

Позивач свої зобов’язання за кредитним договором виконав повністю та надав відповідачу кредитні кошти на загальну суму 16 000 000,00 грн., що підтверджується випискою за рахунком підприємства. Але відповідачем умови договору виконувалися неналежним чином, кредит взагалі не повернутий, а також були припущені порушення щодо сплати сум та строків відсотків за користування кредитом з 27.08.2013 року., у зв’язку з чим, станом на 27.07.2016, утворилась заборгованість за відсотками в сумі 10 498 996,06 грн.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

Згідно з ч. 2 ст. 345 ГК України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач доказів належного виконання умов кредитного договору не надав, доказів оплати заборгованості за кредитом та процентами суду також не представив.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Дострокове повернення позичальником всієї заборгованості за кредитним договором є способом цивільно-правової відповідальності боржника, яка передбачена ст. 1050 ЦК України.

В даному випадку у позивача виникло право вимоги повернення суми кредиту.

Відповідачем доказів оплати заборгованості за кредитним договором не надано, доводи позивача не оспорені.

Виходячи з наведеного, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за кредитом та процентами є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

В той же час, за прострочення строків сплати відсотків за період з 28.07.2015 по 27.07.2016 позивачем нарахована пеня в сумі 1 617 276 грн. 83 коп.

Так, відповідно до положень ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Згідно зі ст. 2 Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” від 02.09.2014р. № 1669-VII на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов’язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

          Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов’язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов’язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

          Зазначеним законом, що є спеціальним, дія якого поширюється лише на певне коло суб’єктів, визначаються тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб’єктів господарювання, що здійснюють або здійснювали господарську діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

          На виконання ст. 6 Закону Національний банк України направив всім банкам лист від 27.10.2014р. № 18-112/64138 про необхідність суворого і безумовного дотримання вимог ст. 2 Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” та повідомив, що невиконання законних вимог є підставою для застосування для порушників адекватних заходів впливу.

          Згідно з ч. 5 ст. 11 Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” на Кабінет Міністрів України покладено обов’язок у 10-денний строк з дня опублікування вказаного Закону затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення (далі – Перелік).

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 № 1275-р затверджено Перелік населених пунктів населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до якого включено м. Луганськ, де проводить свою господарську діяльність відповідач.

          Відповідно до ст. 2 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України. Закріплене в ст. 2 Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” право суб’єкта господарювання, який проводив та/або проводить свою господарську діяльність на території, де проводилась або проводиться антитерористична операція, бути звільненим від відповідальності за несвоєчасне повернення кредиту на період проведення антитерористичної операції не може бути ілюзорним, носити декларативний характер. Зазначене право повинно бути гарантованим, незалежно від того, що державним органом повною мірою не забезпечено передумови виконання зазначеного Закону і з цієї причини не може бути відмовлено судом в захисті законного права відповідача.

          Крім того, статтею 1 Закону України “Про боротьбу з тероризмом” встановлено, що районом проведення антитерористичної операції є визначені керівництвом антитерористичної операції ділянки місцевості або акваторії, транспортні засоби, будівлі, споруди, приміщення та території чи акваторії, що прилягають до них і в межах яких проводиться зазначена операція.

Відповідно до рішення РНБО України від 13.04.2014р., введеного в дію Указом Президента України від 14.04.2014р. № 405/2014, Антитерористичним центром при Службі безпеки України, видано наказ від 07.10.2014р. № 33/6/а “Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення”, згідно з яком визначено районом проведення антитерористичної операції Донецьку та Луганську області з 07.04.2014р.

Тобто, проведення з 07.04.2014р. антитерористичної операції на території Луганської області, визначено компетентним органом у сфері боротьби з тероризмом.

Більш того, проведення антитерористичної операції на території Луганської області, зокрема в м. Луганську є загальновідомим фактом.

В даному випадку, факт проведення антитерористичної операції на території м. Луганська будь-яких сумнівів не викликає. Так, відповідно інформації отримуваної на постійній основі від Штабу Антитерористичного центру при Службі безпеки України щодо контрольованості територій силами АТО через телерадіомовлення, Інтернет видання та офіційні друковані видання вбачається, що станом на поточну дату заходи з проведення АТО тривають.

Виходячи з наведеного, враховуючи фактичні обставини справи, норми вищенаведеного законодавства, правову позицію НБ України, суд дійшов висновку, що пеня нарахована за прострочення виконання зобов‘язань за кредитним договором задоволенню не підлягає.

За таких обставин, позовні вимоги слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитом в сумі 16 000 000 грн. 00 коп. і заборгованість за процентами в сумі 10 498 996 грн. 06 коп. (всього 26 498 996,06 грн.) В решті позовних вимог відмовити.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати зі сплати максимального судового збору слід покласти на відповідача.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 22, 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Луганський машинобудівний завод імені ОСОБА_2», 91055, м. Луганськ, вул. Залізнична, буд. 8, код ЄДРПОУ 05763731, на користь:

          - Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк», 03087, м.Київ, вул. Єреванська, будинок 1, код ЄДРПОУ 23697280, в особі Харківської обласної дирекції, м. Харків, вул. Космічна, 20, заборгованість за кредитом в сумі 16 000 000 грн. 00 коп., заборгованість за процентами в сумі 10 498 996 грн. 06 коп., витрати зі сплати судового збору в сумі 240 000 грн. 00 коп. Видати наказ позивачу.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 93 Господарського процесуального кодексу України рішення може бути оскаржено до апеляційної інстанції протягом десятиденного строку.

Дата виготовлення повного тексту та підписання рішення – 20.03.2017

          Суддя Т.А.Василенко