КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" березня 2017 р. Справа№ 910/19813/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Шапрана В.В.

Андрієнка В.В.

при секретарі: Ковальчуку Р.Ю.

за участю представників: позивача - Остапенко В.М.

відповідача - Поштар Т.П.

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на рішення Господарського суду м. Києва від 01.12.2016 р.

у справі № 910/19813/16 (суддя - Головатюк Л.Д.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Державного підприємства "Групова котельня УМТ та ГЗ ГУМВС України в Київській області"

про стягнення 330226,33 грн

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2016 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - позивач) звернулось з позовом до Державного підприємства "Групова котельня УМТ та ГЗ ГУМВС України в Київській області" (далі - відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача 15 951,39 грн 3% річних та 314 274,95 грн інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 01.12.2016 р. у справі № 910/19813/16 в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду м. Києва від 01.12.2016 р., Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, позивач посилається на висновки Верховного Суду України, відповідно до яких пеня, 3% річних та інфляційні втрати не нараховуються на суми заборгованості відповідача, яка не охоплюється договором про організації взаєморозрахунків. Таким чином, скаржник вважає, вказана правова позиція не стосується заборгованості, яка була погашена боржником власними коштами поза межами відповідних договорів про організацію взаєморозрахунків.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2016 р. апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 24.01.2017 р.

Судове засідання, призначене на 24.01.2017 р., не відбулося у зв'язку з надходженням повідомлення про повну евакуацію відвідувачів та працівників з приміщення Київського апеляційного господарського суду з причини виникнення загрози замінування будівлі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2017 р. розгляд справи було призначено на 16.02.2017 р.

У судовому засіданні 16.02.2017 р. було оголошено переву до 09.03.2017 р.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

28.12.2012 р. між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (далі - продавець) та Державним підприємством "Групова котельня УМТ та ГЗ ГУ МВС України в Київській області" (далі - покупець) було укладено договір № 13/3556-ТЕ-41 купівлі-продажу природного газу (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2013 році імпортований природний газ, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах договору.

Згідно з п. 2.1 договору продавець передає покупцеві з 01.01.2013 р. по 31.12.2013 р. газ обсягом до 1 167,2 тис. куб.м.

Пунктом 5.2 договору сторони погодили, що ціна за 1000 куб.м. природного газу становить 1 091,00 грн з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без врахування ПДВ. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 1 091,00 грн, крім того ПДВ - 20% - 218,20 грн, всього з ПДВ - 1 309,20 грн.

Загальна вартість цього договору на дату його укладення становить 1 273 415,20 грн, крім того ПДВ 254 683,04 грн, разом з ПДВ 1 528 098,24 грн (п. 5.5 договору).

Як передбачено п. 6.1 договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, діє в частині реалізації газу до 31.12.2013 р., а в частині проведення розрахунків - до їх повного виконання (п. 11.1 договору).

На виконання умов укладеного договору продавець з січня 2013 року по грудень 2013 року передав, а покупець отримав природний газ разом на суму 1 098 557,54 грн.

Факт приймання-передачі природного газу підтверджується актами приймання-передачі, а саме:

- акт приймання-передачі природного газу від 31.01.2013 р. за січень на суму 194 626,98 грн;

- акт приймання-передачі природного газу від 28.02.2013 р. за лютий на суму 14 382,82 грн;

- акт приймання-передачі природного газу від 31.03.2013 р. за березень на суму 191 873,72 грн;

- акт приймання-передачі природного газу від 30.04.2013 р. за квітень на суму 90 083,42 грн;

- акт приймання-передачі природного газу від 31.10.2013 р. за жовтень на суму 93 935,10 грн;

- акт приймання-передачі природного газу від 24.01.2014 р. за листопад на суму 148 887,45 грн;

- акт приймання-передачі природного газу від 24.01.2014 р. за грудень на суму 204 768,05 грн.

Відповідач на виконання умов договору перерахував на рахунок позивача грошові кошти в якості оплати поставленого природного газу в сумі 1 098 557,54 грн, що підтверджується банківською довідкою про операції та довідкою про сальдо.

Встановлено, що стягнення 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих до 20.01.2015 р. вже було предметом розгляду господарського суду у справі № 910/3489/15-г, однак рішення в частині стягнення основного боргу за природний газ, поставлений у січні 2014 - грудні 2014 року, виконано лише 21.03.2016 р.

Спір у справі виник у зв'язку з тим, що відповідач, на думку позивача, виконав рішення Господарського суду лише 21.03.2016 р., тому останній заявив про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на суму заборгованості за природний газ, поставлений у березні 2013 - грудні 2013 року, за період з 21.01.2015 р. по 21.03.2016 р. по зобов'язанню з березня 2013 року по грудень 2013 року.

Вбачається, що розрахунки з позивачем за поставлений природний газ були проведенні на підставі Спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2005 р., якою затверджено порядок перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій.

Отже сторони, в тому числі НАК "Нафтогаз України", підписавши дані протокольні рішення, узгодили порядок проведення розрахунків з газопостачальною організацією, змінивши строки виконання боржником грошових зобов'язань перед кредитором, які виникли на підставі договору № 13/3556-ТЕ-41 купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012 р.

Відтак, сторонами по договору за їх взаємною згодою і домовленістю було змінено порядок проведення остаточного розрахунку з метою надання населенню права на отримання пільг з оплати послуг за постачання газу, та були підпорядковані вимогам спільних протокольних рішень і спеціальних нормативно-правових актів.

Вбачається, що на виконання умов договору та спільних протокольних рішень відповідач повністю розрахувався за поставлений природний газ та не прострочив виконання грошового зобов'язання.

Станом на 21.03.2016 р. відповідачем було повністю сплачено основний борг за спожитий природний газ на загальну суму 1 098 557,64 грн, що підтверджується довідкою про операції та довідкою про сальдо.

Крім того, між позивачем та відповідачем протягом 2013-2015 років були укладені Спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду державного бюджету. Підписання Спільних протокольних рішень, є елементами процедурного оформлення розрахунків за рахунок коштів субвенцій з державного бюджету.

Так, на підставі постанови Кабінету Міністрів України „Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій від 11.01.2005 р. № 20, між Головним управлінням Державної казначейської служби України у м. Києві, Департаментом фінансів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), ДП "Групова котельня УМТ та ГЗ ГУ МВС України в Київській області" та ПАТ НАК "Нафтогаз України" підписані Спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 р. № 20 та проведені відповідні оплати, а саме:

- Спільне протокольне рішення № 2136 від 11.12.2013 р. про організацію взаєморозрахунків на суму 53 456,65 грн;

- Спільне протокольне рішення № 1462 від 24.06.2014 р. про організацію взаєморозрахунків на суму 19 431,00 грн;

- Спільне протокольне рішення № 2282 від 20.11.2014 р. про організацію взаєморозрахунків на суму 55 834,62 грн;

- Спільне протокольне рішення № 316 від 17.02.2015 р. про організацію взаєморозрахунків на суму 40 944,03 грн;

- Спільне протокольне рішення № 675 від 19.03.2015 р. про організацію взаєморозрахунків на суму 90 200,00 грн;

- Спільне протокольне рішення від 26.03.2016 р. про організацію взаєморозрахунків на суму 90 200,00 грн;

- Спільне протокольне рішення від 26.03.2016 р. про організацію взаєморозрахунків на суму 90 200,00 грн;

- Спільне протокольне рішення № 1286 від 10.06.2015 р. про організацію взаєморозрахунків на суму 62 805,97 грн;

- Спільне протокольне рішення № 11586 від 17.07.2015 р. про організацію взаєморозрахунків на суму 21 376,65 грн.

За умовами вищевказаних Спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків передбачається надання державою коштів на погашення заборгованості, а також змінювалися строки виконання боржником грошових зобов'язань перед кредитором, які виникли на підставі договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як передбачено ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 6.1 укладеного договору сторони передбачили, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Як передбачено ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Як передбачено ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Пунктом 7.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Зі змісту спільних протокольних рішень вбачається, що останніми передбачалось надання державою коштів на погашення заборгованості за нарахованими пільгами, субсидіями та компенсаціями населенню послуг, а також змінювалися строки виконання боржником грошових зобов'язань перед кредитором, які виникли на підставі Договору.

Таким чином, спільні протокольні рішення є підтвердженням того, що відповідні розрахунки здійснювались в межах договору на купівлю-продаж природного газу та є процедурою погашення зобов'язань відповідача по оплаті за природний газ у визначеному місяці в розмірі отриманих по спільному протокольному рішенню сум пільг та субсидій населенню.

Відтак, сторонами по договору № 13/3556-ТЕ-41 купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012 р. за їх взаємною згодою і домовленістю було змінено порядок проведення остаточного розрахунку з метою надання населенню права на отримання пільг з оплати послуг за постачання газу, та були підпорядковані вимогам спільних протокольних рішень і спеціальних нормативно-правових актів.

Крім того, Верховний Суд України при розгляді справ щодо застосування у подібних правовідносинах норми частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, та санкцій, передбачених умовами договору купівлі-продажу природного газу, зазначив, що необхідною умовою для їх застосування є те, щоб оплата була здійснена поза межами порядку і строків, встановлених договором про організацію взаєморозрахунків, який діяв на момент розгляду справи, і, відповідно до якого сторони засвідчили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодних претензій стосовно предмета договору. Укладенням договору про організацію взаєморозрахунків сторони тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до договору поставки природного газу.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 10.02.2016 р. у справі № 902/1652/13, від 25.03.2015 р. у справі № 924/1265/13, від 09.09.2014 р. у справі № 5011-1/1043-2012-42/528-2012.

Так, в матеріалах справи відсутні докази того, що оплата була здійснена відповідачем поза межами порядку і строків, встановлених договором про організацію взаєморозрахунків, тобто власними коштами за боргом, сплата якого не була врегульована вищевказанами договорами про організацію взаєморозрахунків.

Таким чином, відповідач саме на виконання умов спільних протокольних рішень повністю розрахувався за поставлений природний газ, не прострочив виконання грошового зобов'язання, що свідчить про відсутність підстав для стягнення з відповідача заявлених сум позивачем.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 15 951,39 грн 3% річних та 314 274,95 грн інфляційних втрат є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Доводи скаржника про те, що борг у сумі 471 819,78 грн були сплачені відповідачем власними коштами, колегія вважає необґрунтованими, оскільки не підтверджені жодними письмовими доказами із зазначенням відповідного призначення платежу.

Інші доводи апеляційної скарги наведеного не спростовують та відхиляються колегією суддів як необґрунтовані.

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, апеляційний суд вважає, що рішення Господарського суду м. Києва від 01.12.2016 р. прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задоволенню не підлягає.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва від 01.12.2016 р. у справі № 910/19813/16 - без змін.

2. Матеріали справи № 910/19813/16 повернути до Господарського суду м. Києва.

3. Копію постанови надіслати сторонам.

Головуючий суддя С.І. Буравльов

Судді В.В. Шапран

В.В. Андрієнко