КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" березня 2017 р. Справа№ 910/22399/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Гаврилюка О.М.

Гончарова С.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Киричук Р.П. - представник за дов. №377 від 10.08.2016 року;

від відповідача: Лавринович В.О. - представник за дов. №1-29 від 28.07.2015 року;

від третьої особи: не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Кондитерська фабрика "А.В.К." м. Луганськ"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.01.2017 року

у справі № 910/22399/16 (суддя: Зеленіна Н.І.)

за заявою Публічного акціонерного товариства "Кондитерська фабрика "А.В.К." м. Луганськ"

до Публічного акціонерного товариства "СБЕРБАНК"

третя особа: Приватне акціонерне товариство "АВК"

про скасування рішення від 11.11.2016 року Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України"

у справі №59/16

за позовом Публічного акціонерного товариства "СБЕРБАНК"

до Публічного акціонерного товариства "Кондитерська фабрика "А.В.К." м. Луганськ"

третя особа: Приватне акціонерне товариство "АВК"

про звернення стягнення на предмет застави.

ВСТАНОВИВ:

11.11.2016 року Постійно діючим Третейським судом при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" у складі Третейського судді Трубчанінова С.С. прийнято рішення по справі № 59/16 за позовом Публічного акціонерного товариства "СБЕРБАНК" до Публічного акціонерного товариства "Кондитерська фабрика "А.В.К." м. Луганськ", третя особа: Приватне акціонерне товариство "АВК", про звернення стягнення на предмет застави.

06.12.2016 року Публічне акціонерне товариство "Кондитерська фабрика "А.В.К." м. Луганськ" звернулось до Господарського суду міста Києва із заявою про скасування рішення третейського суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.01.2017 року у справі № 910/22399/16 відмовлено у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Кондитерська фабрика "А.В.К." про скасування рішення від 11.11.2016 року Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" у справі у справі №59/16 за позовом Публічного акціонерного товариства "СБЕРБАНК" до Публічного акціонерного товариства "Кондитерська фабрика "А.В.К.", третя особа: Приватне акціонерне товариство "АВК", про звернення стягнення на предмет застави.

Не погодившись з прийнятою ухвалою, Публічне акціонерне товариство "Кондитерська фабрика "А.В.К." м. Луганськ" звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу у даній справі та прийняти нове рішення, яким заяву Публічного акціонерного товариства "Кондитерська фабрика "А.В.К." про скасування рішення постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Союз інвесторів України» від 11.11.2016 року у справі №59/16 - задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва неповно з'ясував обставини справи, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, зокрема склад Третейського суду, який прийняв рішення є незаконним, оскільки заява ПАТ "Кондитерська фабрика "А.В.К." м. Луганськ" про відвід третейського судді Трубчанінова С.С., не була розглянута.

Так, скаржник вказав, що спір у даній справі не являється спором виключно приватного характеру (оскільки валютою виконання зобов'язань являється долар США, спір стосується звернення стягнення на предмет застави), у зв'язку з чим не підлягає вирішенню у третейських судах.

Також, скаржник зазначив, що розгляд третейської справи мав здійснюватись у відповідності до регламенту третейського суду станом на 24.10.2013 року, проте здійснювався відповідно до регламенту, який діяв станом на час розгляду третейської справи.

Крім того, скаржник вказав, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали не були враховані правові позиції Верховного суду України, зокрема постанова від 21.10.2015 року у справі №6-831цс14.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.02.2017 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Кондитерська фабрика "А.В.К." м. Луганськ" прийнято до провадження.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.02.2017 року розгляд справи було відкладено. Крім того, даною ухвалою розгляд справи було продовжено на 15 днів на підставі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 15.03.2017 року представник скаржника підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, ухвалу місцевого господарського суду скасувати.

Представник позивача у відзиві та судовому засіданні 15.03.2017 року заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а ухвалу місцевого господарського суду - без змін. Зазначивши, що суд першої інстанції прийняв правомірну та обґрунтовану ухвалу.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає, що ухвала Господарського суду міста Києва від 30.01.2017 року підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Кондитерська фабрика "А.В.К." м. Луганськ" - без задоволення, з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Рішенням Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській організації "Союз інвесторів України" у складі Третейського судді Трубчанінова С.С. від 11.11.2016 року задоволено позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "СБЕРБАНК" до Публічного акціонерного товариства "Кондитерська фабрика "А.В.К." м. Луганськ", третя особа: Приватне акціонерне товариство "АВК", та звернено стягнення на предмет застави за Договором від 27.09.2011 року

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ПАТ "Кондитерська фабрика "А.В.К." м. Луганськ" оскаржило його до господарського суду міста Києва.

Як на підставу для скасування вказаного рішення, заявник посилається, зокрема, на те, що дана справа не підвідомча третейському суду; рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою та вирішено питання, які виходять за межі третейської угоди; третейською угодою було передбачено інший порядок розгляду справи; склад третейського суду не відповідав вимогам закону.

Відповідно до ст. 122-5 Господарського процесуального кодексу України рішення третейського суду може бути скасовано лише у випадках, передбачених цією статтею.

Рішення третейського суду може бути скасовано у разі якщо:

1) справа, у якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону;

2) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди;

3) третейську угоду визнано судом недійсною;

4) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону;

5) третейський суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участь у справі.

Скасування господарським судом рішення третейського суду не позбавляє сторони права повторно звернутися до третейського суду, крім випадків, передбачених законом.

Статтею 51 Закону України "Про третейські суди" також встановлено, що рішення третейського суду може бути оскаржене та скасоване лише з таких підстав:

1) справа, по якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону;

2) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди;

3) третейську угоду визнано недійсною компетентним судом;

4) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам статей 16 - 19 цього Закону;

5) третейський суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участь у справі.

Статтею 6 Закону України "Про третейські суди" про третейські суди внормовано, що третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком:

1) справ у спорах про визнання недійсними нормативно-правових актів;

2) справ у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб;

3) справ, пов'язаних з державною таємницею;

4) справ у спорах, що виникають із сімейних правовідносин, крім справ у спорах, що виникають із шлюбних контрактів (договорів);

5) справ про відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом;

6) справ, однією із сторін в яких є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт під час здійснення ним владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, державна установа чи організація, казенне підприємство;

7) справ у спорах щодо нерухомого майна, включаючи земельні ділянки;

8) справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення;

9) справ у спорах, що виникають з трудових відносин;

10) справ, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, пов'язаних із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цих товариств;

11) інших справ, які відповідно до закону підлягають вирішенню виключно судами загальної юрисдикції або Конституційним Судом України;

12) справ, коли хоча б одна із сторін спору є нерезидентом України;

13) справ, за результатами розгляду яких виконання рішення третейського суду потребуватиме вчинення відповідних дій органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими чи службовими особами та іншими суб'єктами під час здійснення ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень;

14) справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

Так, вказана норма носить імперативний характер і встановлює вичерпний перелік справ не підвідомчих третейському суду. При цьому, серед наведеного у зазначеній нормі закону переліку справ непідвідомчих третейському суду не містяться справи про які зазначає заявник (такі як: справи у спорах, що мають публічно - правове значення та/або справи де застосовуються норми щодо регулювання обігу іноземної валюти та/або справи, де концентрація суспільно - значимих елементів не дозволяє віднести такі спори до спорів суто приватного - характеру, тощо). Це ж стосується і звернення стягнення на предмет застави.

Крім того, відповідно до ст. 27 Закону "Про третейські суди" третейський суд, з додержанням вимог цього Закону, самостійно вирішує питання про наявність або відсутність у нього компетенції для розгляду конкретної справи.

Постановою Верховного Суду України від 21.10.2015 року №6-831/цс14 на яку посилається скаржник, як на підставу для скасування оскаржуваного рішення роз'яснено, що норми закону щодо регулювання обігу іноземної валюти в Україні, зокрема і проведення грошових розрахунків валютними цінностями, мають публічну основу, переслідують публічний інтерес і спрямовані на досягнення результату, необхідного в публічних цілях для задоволення публічних потреб - забезпечення стабільності української грошової одиниці - гривні.

Чинне законодавство України, як і ст.ст. 1, 5 і 6 Закону України ,,Про третейські суди", розмежовує поняття цивільних і господарських правовідносин.

Так, ч. 2 ст. 9 Цивільного кодексу України зазначено, що Законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Включення до складу майна суб'єктів господарювання грошей, в іноземній валюті, для здійснення фінансових відносин, передбачено ч. 5 ст.139 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 2 ст. 198 Господарського кодексу України грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті, відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.

Отже, відносини у сфері кредитування суб'єктів господарювання, в тому числі в іноземній валюті, врегульовано нормами Господарського кодексу України та іншими актами законодавства.

Таким чином, справа № 59/16, у якій прийнято оскаржуване рішення третейського суду, підвідомча третейському суду відповідно до закону, і доказів іншого матеріали справи не містять (аналогічна позиція міститься в постанові Київського апеляційного господарського суду від 09.08.2016 року у справі № 910/10904/16 та постанові Вищого господарського суду України від 01.11.2016 року за №910/10905/16).

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, 15.10.2009 року між Публічним акціонерним товариством "Дочірній Банк Сбербанку Росії" (правонаступником якого являється ПАТ "СБЕРБАНК") та Приватним акціонерним товариством "АВК" було укладено договір про відкриття кредитної ліній №04-В/09/22/ЮО, за яким Банк відкрив ПрАТ "АВК" кредитну лінію із загальним лімітом 60 000 000,00 доларів США.

27.09.2011 року між Публічним акціонерним товариством "Дочірній Банк Сбербанку Росії" (правонаступником якого являється ПАТ "СБЕРБАНК") та Публічним акціонерним товариством "Кондитерська фабрика "А.В.К." м. Луганськ" було укладено договір застави, посвідчений приватним нотаріусом донецького міського нотаріального округу Трухіною І.Г., з подальшими змінами та доповненнями.

Вказаним договором застави забезпечено вимоги Банку до ПрАТ "АВК" за договором від 15.10.2009 року про відкриття кредитної ліній №04-В/09/22/ЮО.

Відповідно до п. 9.5. договору застави (в редакції Договору від 24.10.2013 року про внесення змін до договору застави) усі спори, розбіжності або вимоги, що виникають з цього договору чи у зв'язку з ним, в тому числі, що стосуються його укладення, виконання, зміни, порушення, розірвання, визнання недійсним повністю або частково, або визнання не укладеним, а також з будь-яких інших питань, що стосуються даного договору, підлягають розгляду у постійно діючому Третейському суді при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України", місцезнаходження якого: 03142, м. Київ, вул. Заболотного, буд. 150, корпус А, офіс 25 (свідоцтво про реєстрацію постійного діючого третейського суду від 15.03.2013 року, видане Державною реєстраційною службою України) згідно з регламентом зазначеного третейського суду, який є невід'ємною частиною даної третейської угоди та знаходиться у відкритому доступі на сайті суду http://arbitrate.com.ua/. Спір розглядається одноособово суддею, призначеним Головою Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" з списку суддів, що знаходиться у відкритому доступі на сайті цього суду http://arbitrate.com.ua/. При цьому, Сторони договору підтверджують, що вони ознайомлені з регламентом Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України", добре розуміють положення цього регламенту. Сторони домовилися, що рішення постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" є остаточними і обов'язковими з дати його винесення. Умови Договору, які містять відомості про найменування сторін та їх місцезнаходження, є складовими частинами даної третейської угоди. Місце і дата укладення третейської угоди відповідають місцю і даті укладення цього Договору.

Згідно ст. 1 Закону України "Про третейські суди" цей Закон регулює порядок утворення та діяльності третейських судів в Україні та встановлює вимоги щодо третейського розгляду з метою захисту майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних та юридичних осіб. До третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Якщо чинним міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлений інший порядок організації, діяльності та вирішення спорів третейським судом, ніж той, що встановлено цим Законом, то застосовуються норми міжнародного договору. Дія цього Закону не поширюється на міжнародний комерційний арбітраж.

За визначенням ст. 2 Закону, компетентний суд - місцевий загальний суд чи місцевий господарський суд за місцем розгляду справи третейським судом.

Статтею 5 Закону передбачено, що юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону. Спір може бути переданий на вирішення третейського суду до прийняття компетентним судом рішення у спорі між тими ж сторонами, з того ж предмета і з тих самих підстав.

Згідно ст. 12 Закону України "Про третейські суди", третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди. Якщо сторони не домовилися про інше при передачі спору до постійно діючого третейського суду, а також при вказівці у третейській угоді на конкретний постійно діючий третейський суд, регламент третейського суду розглядається як невід'ємна частина третейської угоди. За будь-яких обставин у разі суперечності третейської угоди регламенту третейського суду застосовуються положення регламенту. Третейська угода укладається у письмовій формі. Третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами чи укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого зв'язку, що забезпечує фіксацію такої угоди, або шляхом направлення відзиву на позов, в якому одна із сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона проти цього не заперечує. Третейська угода має містити відомості про найменування сторін та їх місцезнаходження, предмет спору, місце і дату укладання угоди. Посилання у договорі, контракті на документ, який містить умову про третейський розгляд спору, є третейською угодою за умови, що договір укладений у письмовій формі і це посилання є таким, що робить третейську угоду частиною договору. У разі недодержання правил, передбачених цією статтею, третейська угода є недійсною. Недійсність окремих положень договору, контракту, що містить третейське застереження, не тягне за собою недійсність такого третейського застереження. Третейська угода може містити як вказівку про конкретно визначений третейський суд, так і просте посилання на вирішення відповідних спорів між сторонами третейським судом.

Відповідно до ст. 14 Закону України "Про третейські суди" сторони мають право вільно призначати чи обирати третейський суд та третейських суддів. За домовленістю сторін вони можуть доручити третій особі (юридичній або фізичній) призначення чи обрання третейського суду чи суддів. Для призначення чи обрання третейських суддів у кожній справі необхідна їхня згода. У постійно діючих третейських судах призначення чи обрання третейських суддів здійснюється із затвердженого відповідно до статті 8 цього Закону списку третейських суддів, який за регламентом цього постійно діючого третейського суду може мати обов'язковий чи рекомендаційний характер.

Склад третейського суду формується шляхом призначення чи обрання третейських суддів (третейського судді). Третейський суд може розглядати справи в складі одного третейського судді або в будь-якій непарній кількості третейських суддів. У постійно діючому третейському суді кількісний та персональний склад третейського суду визначається за правилами, встановленими регламентом третейського суду. У третейському суді для вирішення конкретного спору сторони на свій розсуд можуть домовитися про кількісний і персональний склад третейського суду. За всіх умов третейський суд може розглядати справи в будь-якій непарній кількості третейських суддів. Якщо сторони не погодили кількісний склад третейського суду в третейському суді для вирішення конкретного спору, то третейський розгляд здійснюється у складі трьох суддів (ст. 16 вказаного Закону України "Про третейські суди" ).

Тобто, предметом третейської угоди може бути не лише спір, який існує на момент укладення такої угоди, а й будь-які спори, які виникатимуть між сторонами договору в майбутньому та передбачені третейською угодою (аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного суду України від 08.04.2015 року по справі №15/056).

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Тобто, третейське застереження, передбачене пунктом 9.5 договору застави, відповідає приписам ст.ст. 2, 5, 12 Закону України "Про третейські суди" і не суперечить вимогам цивільного законодавства щодо форми та змісту.

При цьому, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне твердження, що договором застави не передбачено розгляд спорів про звернення стягнення на предмет застави у третейському суді, оскільки, п. 9.5. договору застави обидві сторони погодили, що усі спори, розбіжності або вимоги, що виникають з цього договору чи у зв'язку з ним, а також з будь-яких інших питань, що стосуються даного договору, підлягають розгляду у постійно діючому Третейському суді при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України".

Щодо тверджень скаржника, що спір у даній справі не являється спором виключно приватного характеру (оскільки валютою виконання зобов'язань являється долар США), у зв'язку з чим не підлягає вирішенню у третейських судах, колегія суддів відзначає наступне.

Визначення валюти договору в доларах США являється правом сторін (ст. 6 Цивільного кодексу України), та не може будь-яким чином свідчити про публічність відносин між Сторонами.

Тобто, у даному випадку спір між сторонами являється виключно приватним, та не містить будь-яких елементів публічних відносин.

Крім того, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне твердження скаржника, що розгляд третейської справи мав здійснюватись у відповідності до регламенту третейського суду станом на 24.10.2013 року, проте здійснювався відповідно до регламенту, який діяв станом на час розгляду третейської справи, з огляду на наступне.

Як зазначалося вище, пунктом 9.5. договору застави, обидві сторони погодили, що спір розглядається згідно з регламентом зазначеного третейського суду, який є невід'ємною частиною даної третейської угоди та знаходиться у відкритому доступі на сайті суду http://arbitrate.com.ua/. Таким чином, як правильно встановлено судом першої інстанції, при розгляді справи підлягають застосуванню положення Регламенту, які знаходиться у відкритому доступі на сайті суду http://arbitrate.com.ua/, тобто, які діють станом на час розгляду третейської справи.

При цьому, Київський апеляційний господарський суд відзначає що заявником жодним чином не обґрунтовано можливість прийняття іншого рішення або в іншому порядку, ніж при розгляді третейської справи №59/16, у випадку застосування регламенту в редакції станом на 24.10.2013 року.

Щодо тверджень скаржника про незаконність складу третейського суду у зв'язку з тим, що заява ПАТ "Кондитерська фабрика "А.В.К." м. Луганськ" про відвід третейського судді Трубчанінова С.С., не була розглянута, колегія суддів не приймає їх як належні, оскільки у матеріалах третейської справи №59/16 міститься ухвала від 11.11.2016 року про відмову у відводі судді Трубчанінова С.С.

Таким чином, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції що заява Публічного акціонерного товариства "Кондитерська фабрика "А.В.К." м. Луганськ" про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській організації "Союз інвесторів України" у третейській справі №59/16 за позовом Публічного акціонерного товариства "СБЕРБАНК" до Публічного акціонерного товариства "Кондитерська фабрика "А.В.К." м. Луганськ", третя особа: Приватне акціонерне товариство "АВК", про звернення стягнення на предмет застави, не підлягає задоволенню.

Таким чином, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що прийнята господарським судом ухвала відповідає ст. ст. 43, 85 Господарського процесуального кодексу України, вимогам щодо законності та обґрунтованості, підстав для скасування чи зміни ухвали, в тому числі, з мотивів, наведених в апеляційній скарзі не вбачається.

За таких обставин, ухвала Господарського суду міста Києва від 30.01.2017 року у справі №910/22399/16 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Кондитерська фабрика "А.В.К." м. Луганськ" - задоволенню не підлягає.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на апелянта.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 -105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Кондитерська фабрика "А.В.К." м. Луганськ" залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.01.2017 року у справі №910/22399/16 - залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/22399/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді О.М. Гаврилюк

С.А. Гончаров