ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2023 р. Справа№ 910/9093/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Буравльова С.І.

Андрієнка В.В.

За участю секретаря судового засідання Місюк О.П.

та представників сторін:

позивача - Прохоров Є.І.;

відповідача - не з`явився.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України на рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2023

у справі №910/9093/23 (суддя - Марченко О.В.)

за позовом Антимонопольного комітету України

до Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України

про зобов`язання виконати п. 2 резолютивної частини рішення №507-р від 16.09.2021.

ВСТАНОВИВ:

Антимонопольний комітет України звернувся з позовом до Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України про зобов`язання виконати п. 2 резолютивної частини рішення АМК №507-р від 16.09.2021 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції" у справі №130-26/122-20.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що станом на день подання позовної заяви Антимонопольний комітет України не отримав від відповідача документів, що підтверджують виконання п. 2 резолютивної частини рішення №507-р, відповідно до якого останнього зобов`язано протягом шести місяців узгодити власні нормативно-правові акти стосовно питань надання послуг із лоцманського проведення суден із вимогами Кодексу торговельного мореплавства України та Закону України "Про морські порти України" в частині недопущення дискримінації суб`єктів господарювання за формою власності на етапах: 1) проведення теоретичного навчання, тренажерної підготовки та практичного стажування кандидатів на посаду морського лоцмана; 2) кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посаду морського лоцмана; 3) входу на ринок лоцманських послуг; 4) здійснення діяльності на ринку лоцманських послуг.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.06.2023 відкрито провадження у справі №910/9093/23, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.10.2023 (повне рішення складене 11.10.2023) у справі №910/9093/23 позовні вимоги Антимонопольного комітету України задоволено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно якої просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга відповідача мотивована тим, що місцевим господарським судом під час ухвалення оскаржуваного рішення неповно з`ясовано обставини справи, неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.

В обґрунтування своєї позиції Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України відмічає, що судом першої інстанції не з`ясовувався стан виконання відповідачем рішення Антимонопольного комітету України №507-р від 16.09.2021. Зокрема, відповідач вказує, що наказом Міністерства інфраструктури України від 31.12.2021 №748 визнано таким, що втратив чинність наказ Міністерства транспорту України №182 від 02.04.2001, який є одним із нормативно-правових актів, що потребує узгодження з вимогами Кодексу торговельного мореплавства України та Закону України «Про морські порти України», тобто розпочато добровільне виконання рішення Антимонопольного комітету України. У подальшому, 12.05.2023 Міністерством інфраструктури України листом №260/46/63-23 скеровано до Державної регуляторної служби України проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, що стосується торгівельного мореплавства та судноплавства на внутрішніх водних шляхах», яким, крім іншого, планується внести зміни до Кодексу торговельного мореплавства України. Вказане, на переконання скаржника, свідчить про добровільне виконання рішення Антимонопольного комітету України, з огляду на що задоволення позовних вимог є передчасним, а судом не враховано норми Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», яким встановлено процедуру погодження регуляторного акту та передбачено відповідний алгоритм дій, які необхідно здійснити розробнику проекту регуляторного акту.

Окрім того відповідач стверджує про незаконність рішення Антимонопольного комітету України №507-р від 16.09.2021, оскільки воно прийнято у суперечності до норм законодавства.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.11.2023 апеляційну скаргу Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України у справі №910/9093/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.11.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України на рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2023 у справі №910/9093/23, справу призначено до розгляду на 12.12.2023 та встановлено позивачу строк на подання відзиву на апеляційну скаргу.

17.11.2023 до суду від Антимонопольного комітету України надійшов відзив на апеляційну скаргу, згідно якого позивач просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення без змін.

Заперечуючи проти доводів скарги позивач зазначає, що рішення Антимонопольного комітету України №507-р від 16.09.2021 є законним та відповідно до приписів ч. 2 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» та ст. 22 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» є обов`язковим до виконання. Проте відповідачем не виконано зобов`язання, встановлене п. 2 резолютивної частини рішення №507-р.

04.12.2023 до суду апеляційної інстанції від скаржника надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в обґрунтування якого зазначено, що представник Антимонопольного комітету України Шевченко О.В. не має можливості взяти участь у судовому засіданні 05.12.2023, у зв`язку з участю в іншому судовому засіданні в Шостому апеляційному адміністративному суді. Також відповідач вказує, що представництво інтересів Міністерства іншим представником зумовлює необхідність його ознайомлення з матеріалами справи.

В судове засідання 05.12.2023 з`явився представник позивача, натомість представник відповідача не з`явився.

Заслухавши думку представника позивача з приводу заявленого клопотання, дослідивши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд встановив наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених ч. 2 ст. 202 цього Кодексу.

Статтею 202 ГПК України встановлено наслідки неявки в судове засідання учасників справи.

Суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними (ч. 11 ст. 270 ГПК України).

Тобто підставою для відкладення розгляду справи за клопотанням учасника справи у випадку неможливості його явки у судове засідання є наявність обґрунтованих причин такої неявки.

З клопотання Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України про відкладення розгляду справи слідує, що підставою для відкладення розгляду справи є участь представника відповідача в розгляді справи в Шостому апеляційному адміністративному суді.

Поряд з цим колегія суддів відмічає, що згідно ч. 1 ст. 58 ГПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Крім того, за змістом ч. 3 ст. 56 ГПК України, юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Враховуючи викладене, Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України не позбавлене права і можливості забезпечити участь у судовому засіданні іншого представника (у порядку самопредставництва). Згідно поданого відповідачем наказу №620-К від 22.06.2023 в Юридичному департаменті відповідача налічується 10 осіб.

Також суд апеляційної інстанції зауважує, що апеляційне провадження у даній справі відкрито ухвалою суду від 06.11.2023, розгляд справи призначено на 05.12.2023, повістка-повідомлення Шостого апеляційного адміністративного суду датована 13.11.2023, розгляд справи №320/23722/23 призначено на 05.12.2023. А отже, відповідач був завчасно обізнаним про розгляд справ 05.12.2012, а тому мав достатньо часу для визначення осіб щодо представництва інтересів Міністерства у вказаних справах. За наведеного, причини неявки представників відповідача в судове засідання 05.12.2023 не визнаються судом поважними. При цьому наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення відповідно до вимог ст. 236 ГПК України.

Окрім того, суд враховує, що за приписами ст. 129 Конституції України, ст. 2 ГПК України одним із завдань господарського судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Позивач в судовому засіданні надав пояснення по суті спору, заперечив проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві.

Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши думку представника позивача, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, з огляду на викладені скаржником доводи та вимоги апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.09.2021 Антимонопольним комітетом України прийнято рішення №507-р «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції» у справі №130-26/122-20.

Відповідно до п. 1 резолютивної частини рішення Антимонопольного комітету України визнано бездіяльність Міністерства інфраструктури України, яка полягає в не приведенні власних нормативно-правових актів до вимог Кодексу торговельного мореплавства України та Закону України «Про морські порти України» в частині дискримінації суб`єктів господарювання за формою власності, порушенням, передбаченим частиною першою статті 15 Закону України «Про захист економічної конкуренції», яке призвело до недопущення конкуренції.

Пунктом 2 резолютивної частини рішення Антимонопольного комітету України зобов`язано Міністерство інфраструктури України припинити порушення, зазначене в пункті 1 резолютивної частини цього рішення, а саме: протягом шести місяців узгодити власні нормативно-правові акти стосовно питань надання послуг із лоцманського проведення суден із вимогами Кодексу торговельного мореплавства України та Закону України «Про морські порти України» в частині недопущення дискримінації суб`єктів господарювання за формою власності на етапах: 1) проведення теоретичного навчання, тренажерної підготовки та практичного стажування кандидатів на посаду морського лоцмана; 2) кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посаду морського лоцмана; 3) входу на ринок лоцманських послуг; 4) здійснення діяльності на ринку лоцманських послуг.

28.09.2021 супровідним листом №130-26/01-14061 Антимонопольним комітетом України було надіслано рішення відповідачу, яке останнім отримано 01.10.2021.

Відтак, з урахуванням п. 2 резолютивної частини рішення №507-р останнє мало бути виконано до 02.04.2022 включно.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції», заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

Відповідач оскаржив рішення Антимонопольного комітету України №507-р до Господарського суду міста Києва.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.09.2022, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.01.2023 та постановою Верховного Суду від 20.04.2023 у справі №910/20438/21, у задоволенні позову Міністерства відмовлено.

Звертаючись до суду з даним позовом, Антимонопольний комітет України вказував про те, що станом на час подання позовної заяви ним не отримано від Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України документів, які підтверджують виконання зобов`язання резолютивної частини рішення №507-р.

Отже, причиною виникнення спору зі справи стало питання стосовно наявності чи відсутності підстав для зобов`язання відповідача виконати рішення Антимонопольного комітету України.

Місцевий господарський суд, встановивши невиконання відповідачем рішення Антимонопольного комітету України №507-р в добровільному порядку, дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Північний апеляційний господарський суд погоджується з даними висновками суду першої інстанції, виходячи з такого.

Спосіб захисту порушеного права обумовлюється нормою матеріального права, яка регулює ті чи інші правовідносини між сторонами спору. Тому позивач, формулюючи позовні вимоги, повинен виходити з тих наданих йому законом прав, які були об`єктивно порушені відповідачем, а позов повинен бути направлений на припинення цих правопорушень та на відновлення порушеного права. Таким чином, право вибору способу захисту порушеного права належить позивачу, а суд наділений компетенцією перевірити відповідність обраного способу захисту змісту порушеного права. При цьому обраний спосіб захисту не лише повинен бути встановлений договором або законом, але й бути ефективним засобом захисту, таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Ступінь доступу до внутрішніх засобів правового захисту повинен бути достатнім, щоб забезпечити особі "право на суд" з урахуванням принципу верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітко визначену та дієву можливість оскаржити подію, яка, на її думку, порушує її права та охоронювані законом інтереси.

Згідно з ч. 1 ст. 15 Закону України «Про захист економічної конкуренції», антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, зокрема визнається їх бездіяльність, яка призвели або може призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції. Вчинення антиконкурентних дій органів влади забороняється і тягне за собою відповідальність згідно з законом.

Антиконкурентні дії органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю відповідно до п. 3 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» визнаються порушенням законодавства про захист економічної конкуренції.

Позивач стверджує, що бездіяльність відповідача полягає у невиконанні рішення Антимонопольного комітету України в частині узгодження протягом шести місяців власних нормативно-правових актів стосовно питання надання послуг із лоцманського проведення суден із вимогами Кодексу торговельного мореплавства України та Закону України «Про морські порти України» в частині недопущення дискримінації суб`єктів господарювання за формою власності на етапах: 1) проведення теоретичного навчання, тренажерної підготовки та практичного стажування кандидатів на посаду морського лоцмана; 2) кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посаду морського лоцмана; 3) входу на ринок лоцманських послуг; 4) здійснення діяльності на ринку лоцманських послуг.

В свою чергу відповідач вказує, що ним вчинюються дії по виконанню рішення Антимонопольного комітету України, а саме:

- наказом Міністерства інфраструктури України від 31.12.2021 №748 визнано таким, що втратив чинність наказ Міністерства транспорту України №182 від 02.04.2001 "Про затвердження Положення про підготовку і перепідготовку державних морських лоцманів і лоцманів-операторів служб регулювання руху суден";

- 12.05.2023 листом №260/46/63-23 міністерством скеровано до Державної регуляторної служби України проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, що стосується торгівельного мореплавства та судноплавства на внутрішніх водних шляхах».

Північний апеляційний господарський суд дослідивши дії скаржника щодо виконання рішення №507-р відзначає, що згідно рішення Антимонопольного комітету України №507-р, Положення про підготовку морських лоцманів створює адміністративний бар`єр доступу на ринок лоцманських послуг для підприємств недержавної форми власності, які мають намір надавати такі послуги, а також встановлює обмеження здійснення окремих видів діяльності.

Натомість, з огляду на п. 2 резолютивної частини рішення Антимонопольного комітету України №507-р зобов`язання відповідача передбачає вжиття комплексних заходів щодо недопущення дискримінації суб`єктів господарювання за формою власності. Проте, вчинення заходів для визнання таким, що втратив чинність наказу Міністерства транспорту України №182 від 02.04.2001 не свідчить про виконання відповідачем рішення №507-р у повному обсязі згідно п. 2 резолютивної частини.

Також не вказують на виконання рішення №507-р дії відповідача щодо направлення Міністерством інфраструктури України до Державної регуляторної служби України проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, що стосується торгівельного мореплавства та судноплавства на внутрішніх водних шляхах», оскільки, як було зазначено, рішення Антимонопольного комітету України №507-р мало бути виконано скаржником до 02.04.2022 включно, тоді як зазначений проект було направлено відповідачем до Державної регуляторної служби України лише 12.05.2023 (лист №260/46/63-23) та станом на час розгляду справи відповідні зміни до законодавства внесені не були. А відтак твердження скаржника про передчасність позовних вимог є безпідставним та не узгоджується з нормами законодавства щодо обов`язковості рішень Антимонопольного комітету України.

Поряд з цим колегія суддів вважає, що невжиття відповідачем у межах своє компетенції заходів щодо виконання рішення Антимонопольного комітету України продовжує створення умов, за яких, при відсутності альтернативного шляху, обмежується доступ на ринок лоцманських послуг для підприємств недержавної форми власності, які мають намір надавати такі послуги, а також встановлюється обмеження на здійснення окремих видів діяльності та надалі призводить до недопущення конкуренції.

У розгляді даного спору суд апеляційної інстанції виходить з того, що державі в особі відповідача, перш за все, необхідно виконувати позитивні зобов`язання, зазначені у статті 25 ГК України: не приймати акти або вчиняти дії, що визначають привілейоване становище суб`єктів господарювання тієї чи іншої форми власності, або ставлять у нерівне становище окремі категорії суб`єктів господарювання чи іншим способом порушують правила конкуренції. Вказане узгоджується з положенням ч. 2 ст. 19 Конституції України, згідно з якою органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.

У відповідності до ст. 3 вказаного Закону основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики, зокрема, в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Поряд з тим, відповідно до ч. 1 ст. 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закон № 2210) за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про: визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; зобов`язання органу влади, органу місцевого самоврядування, органу адміністративно-господарського управління та контролю скасувати або змінити прийняте ним рішення чи розірвати угоди, визнані антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю.

Частиною першою статті 22 статті 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов`язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом;

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність.

З метою захисту інтересів держави, споживачів та суб`єктів господарювання Антимонопольний комітет України, територіальні відділення Антимонопольного комітету України у зв`язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції органами влади, юридичними чи фізичними особами подають заяви, позови, скарги до суду, в тому числі про зобов`язання виконати рішення органів Антимонопольного комітету України (ст. 25 Закону України "Про Антимонопольний комітет України").

Отже, в контексті спірних правовідносин колегія суддів зазначає, що у Антимонопольного комітету України наявне передбачене Закону України "Про захист економічної конкуренції" право на звернення з позовом про зобов`язання виконати рішення Антимонопольного комітету України, оскільки в силу наведених положень норм законодавства рішення Антимонопольного комітету України є обов`язковим до виконання.

Зважаючи на викладене, оскільки прийняте рішення Антимонопольного комітету України №507-р одержано відповідачем 01.10.2021 та, за результатами оскарження цього рішення в судовому порядку, є чинним та обов`язковим до виконання, проте станом на час прийняття судового рішення у справі Міністерством розвитку громад, територій та інфраструктури України не виконано, місцевий господарський суд дійшов вірного та заснованого на законі висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та правомірно задовольнив позовні вимоги.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що рішення Антимонопольного комітету України відображає позицію державного органу зі спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення, формування та реалізація державної політики у сфері, зокрема, морського транспорту, торговельного мореплавства, з питань безпеки на морському транспорті. Отже, у даному спорі не мають значення мотиви та причини невиконання відповідачем чинного рішення Антимонопольного комітету України, оскільки такі причини ніяким чином не можуть вплинути на сам факт чинності рішення та обов`язковості його виконання.

Щодо тверджень скаржника про незаконність рішення Антимонопольного комітету України №507-р від 16.09.2021 слід відмітити, що законність вказаного рішення було підтверджено рішенням судів у справі №910/20438/21, а відтак, в силу положень ст. 18 ГПК України, ч. 2 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» та ст. 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" є обов`язковим до виконання.

З урахуванням усього вищезазначеного, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції з приводу наявності підстав для задоволення позову та зобов`язання відповідача виконати п. 2 резолютивної частини рішення Антимонопольного комітету України №507-р від 16.09.2021.

Інші аргументи скаржника не впливають на правильність висновків місцевого господарського суду за результатом розгляду вимог позивача.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим кодексом.

За приписами статей 74, 76, 77 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом при винесенні оскаржуваного рішення належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2023 у справі №910/9093/23 відповідає фактичним обставинам справи та не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для його зміни чи скасування, в розумінні приписів ст. 277 ГПК України, не вбачається. Доводи викладені в апеляційній скарзі висновків місцевого господарського суду не спростовують, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України.

У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору за її подання покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2023 у справі №910/9093/23 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк двадцять днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст постанови складено 11.12.2023.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді С.І. Буравльов

В.В. Андрієнко