ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" березня 2017 р.Справа № 916/3564/16

За позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1;

до відповідача: Комунального підприємства "Оздоровча база відпочинку "Глобус";

про стягнення 1551090,00 грн.

Суддя Щавинська Ю.М.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - витяг з ЄДР від 20.07.2016р.;

ОСОБА_2 - договір про надання правової допомоги від 08.12.2016р.; ордер №134562 від 26.12.2016р.;

від відповідача: не з'явився.

У судовому засіданні було оголошено перерву відповідно до ст. 77 ГПК України.

СУТЬ СПОРУ: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Комунального підприємства "Оздоровча база відпочинку "Глобус", в якій просить суд стягнути з останнього заборгованість у розмірі 1551090,00 грн., з яких 894000,00 грн. основної заборгованості та 657090,00 грн. процентів, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 23266,35 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки товару №8 від 17.11.2015р., в результаті чого у нього виникла заборгованість у вищевказаному розмірі, на яку згідно положень п. 4.4 договору було нараховано проценти у сумі, що заявлена до стягнення.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 28.12.2016р. порушено провадження у справі №916/3564/16 із призначенням до розгляду в засіданні суду 08.02.2017р.

08.02.2017р. до канцелярії суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (а.с.52-56), згідно якого останній, заперечуючи проти його задоволення, зазначає про відсутність документів, які могли б свідчити про здійснення відповідачем фактичної поставки товару на суму, що зазначена позивачем у розмірі 894000,00 грн.

Зокрема, вказує, що у видатковій накладній №8/1 від 17.12.2015р. відсутня відмітка щодо отримання Комунальним підприємством "Оздоровча база відпочинку "Глобус" товару, що зазначений у вказаному документі.

Вказані обставини, на думку відповідача, свідчать про необґрунтованість заявленого позову.

Ухвалою суду від 08.02.2017р., з урахуванням клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, а також з огляду на невиконання вимог ухвали суду та необхідність додаткового дослідження матеріалів справи, розгляд справи було відкладено на 27.02.2017р.

27.02.2017р. до канцелярії суду від представника позивача надійшли заперечення на відзив (а.с.88-89), згідно яких останній вказує, що аргументація відповідача, викладена у відзиві на позов, жодним чином не спростовує обставин порушення ним зобов'язань, взятих згідно договору поставки, у зв'язку із чим вважає, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

У судовому засіданні 27.02.2017р. представник позивача під час розгляду справи по суті в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги, наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача в свою чергу заперечував проти позову, просив суд відмовити у його задоволенні з огляду на фактичне нездійснення позивачем поставки. Зокрема, зауважив, що на території бази відпочинку ведеться відеоспостереження та вказав про існування відповідного відеозапису, який може підтвердити такий факт.

Ухвалою суду від 27.02.2017р. строк розгляду справи за клопотанням представників сторін було продовжено на п'ятнадцять днів, в засіданні суду оголошено перерву до 13.03.2017р.

В судовому засіданні 13.03.2017р. представником відповідача було надано письмові пояснення по справі (а.с.113-114), згідно яких останній вказує на те, що вищевказана видаткова накладна № 8/1 від 17.12.2015р. не була підписана директором КП "Оздоровча база відпочинку "Глобус" ОСОБА_3.

З цього приводу представником відповідача було надано клопотання про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи (а.с.115-116).

У вказаному клопотанні відповідач просить суд доручити проведення зазначеної експертизи Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз та поставити на вирішення експертизи наступні питання:

1) Чи виконаний підпис на видатковій накладній №8/1 від 17.12.2015р. до договору поставки товару №8 від 17.11.2015р., укладеного між ФОП ОСОБА_1 та Комунальним підприємством "Оздоровча база відпочинку "Глобус" самим директором підприємства ОСОБА_3 чи іншою особою?

2) Чи нанесено відтиск печатки на вищевказаній видатковій накладній № 8/1 від 17.12.2015р. печаткою Комунальним підприємством "Оздоровча база відпочинку "Глобус".

Крім того, згідно зазначеного клопотання відповідач просить суд витрати з проведення такої експертизи покласти на нього, провадження у справі зупинити до закінчення проведення експертизи.

В судовому засіданні 13.03.2017р. представники сторін підтримали свої правові позиції, що були викладені ними в попередньому судовому засіданні.

Представник позивача залишив на розсуд суду вирішення питання щодо призначення у справі судової експертизи, представник відповідача наполягав на її призначенні.

В засіданні суду 13.03.2017р. з огляду на необхідність додаткового дослідження доказів, оголошено перерву до 14.03.2017р.

Явка представників сторін у наступне судове засідання визнана судом необов'язковою.

13.03.2017р. до канцелярії суду від представника позивача надійшли письмові пояснення по справі (а.с.123-124), згідно яких останній щодо взаємозв'язку проведення процедури закупівлі товарів із нікчемністю договору поставки зазначає, що згідно до преамбули Закону України „Про здійснення державних закупівель" від 10.04.2014р., який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави .

При цьому позивач вказує, що статтею 14 вказаного Закону встановлено випадки, коли договір про закупівлю визнається нікчемним і відсутність проведення процедури закупівлі товару не є підставою для визнання договору нікчемним.

З урахуванням наведених обставин, позивач вважає, що договір, який є предметом розгляду спору, не містить жодних ознак недійсності чи нікчемності правочину.

В судове засідання 14.03.2017р. з'явився представник позивача, який надав усні пояснення по справі та зауважив про необхідність, у разі визнання судом договору недійсним, застосування наслідків реституції.

Крім того, зауважив про наявність рішення господарського суду Одеської області у справі №916/3627/15 з аналогічного спору щодо стягнення з КП „Оздоровча база відпочинку „Глобус" заборгованості за договором поставки, укладеним без здійснення тендеру.

Представник позивача також зазначив, що саме на відповідача, а не на позивача, повинен бути покладений тягар недотримання перед укладенням договору процедур, передбачених Законом України „Про здійснення державних закупівель".

Суд, розглянувши клопотання відповідача про призначення у справі судової експертизи, відмовив у його задоволенні з огляду на його необґрунтованість та недоцільність призначення запропонованої КП „Оздоровча база відпочинку „Глобус" експертизи.

Представник відповідача в засідання суду не з'явився, про місце та час розгляду справи був цілком обізнаний, що підтверджується відповідною розпискою від 13.03.2017р. (а.с.118).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, надані в ході розгляду справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст.1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

При цьому, суд вказує, що виключне право на визначення предмету та підстави позову належить позивачу, натомість суд, вирішуючи спір, повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Як встановлено судом, підставою позову є обставини невиконання відповідачем укладеного між сторонами договору поставки.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічний припис містять п.п.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Приймаючи до уваги презумпцію правомірності правочину згідно до ст. 204 ЦК України, виходячи з того, що обов'язковість виконання правочину напряму пов'язана з його дійсністю, суд вважає за необхідне перш за все надати правову оцінку правомірності укладеного між сторонами договору поставки.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч.1,5 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити з нього певну грошову суму.

Як встановлено судом, 17.11.2015р. між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Постачальник) та Комунальним підприємством "Оздоровча база відпочинку "Глобус" (Покупець) було укладено договір поставки товару № 8 (а.с.10-17), згідно п. 1.1 якого Постачальник зобов'язується поставити Покупцеві товар, а Покупець зобов'язується прийняти товар оплатити його вартість.

Найменування товару, його кількість, ціна й загальна вартість вказуються в специфікаціях, які підписуються повноважними представниками сторін і є невід'ємною частиною договору (п. 1.2 договору).

Відповідно до п. 1.3 договору, партією товару вважається загальна кількість товару в асортименті, зазначеному в накладній. Вартістю партії товару вважається загальна вартість товару в асортименті, зазначеному в накладній. Датою поставки товару вважається дата, зазначена у накладній. Сумою договору вважається вартість всіх партій товару, зазначена у всіх Специфікаціях.

Приписами п. 3.2 договору сторони погодили, що строки оплати товару вказуються в специфікації. Якщо товар буде поставлено з відстроченням розрахунків на визначеній в специфікаціях строк, це вважатиметься товарним кредитом в розумінні ПКУ і ст. 694 ЦКУ.

Пунктом 4.4 договору сторони погодили, що якщо Покупець прострочить оплату товарного кредиту або передплати на прострочену суму заборгованості нараховуються проценти у розмірі 0,15 %, а при простроченні більш ніж на 10 днів на прострочену суму заборгованості нараховується процент у розмірі 0,5 % за кожен день прострочення від дня, коли товар мав бути оплачений до дня його фактичної оплати.

Даний договір діє з моменту підписання по 31.12.2016р. (п. 6.1 договору).

Як встановлено судом, виходячи зі змісту наявного в матеріалах справи статуту Комунального підприємства "Оздоровча база відпочинку "Глобус" (а.с.57-67), вказане підприємство згідно п. 1.1 статуту створене відповідно до рішення Ізмаїльської районної ради № 78-ХХІV від 26.03.2003р.

Підприємство засноване Ізмаїльською районною радою на праві спільної комунальної власності територіальних громад Ізмаїльського району і підпорядковане Ізмаїльській районній раді (Засновнику) в межах, встановлених законодавством України та даним статутом.

З огляду на положення ст.63 ГК України, вказане підприємство за своєю організаційно-правовою формою є комунальним унітарним підприємством, правовий статус якого регламентовано нормами ст.78 ГК України.

Згідно до ч.9 ст.78 Кодексу (в редакції, чинній станом на день укладення договору) особливості господарської діяльності комунальних унітарних підприємств визначаються відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом щодо діяльності державних комерційних або казенних підприємств, а також інших вимог, передбачених законом.

Зокрема, Комунальне унітарне підприємство, його дочірні підприємства, а також підприємства, господарські товариства, у статутному капіталі яких 50 і більше відсотків належить комунальному підприємству, у разі здійснення ними закупівель та за умови, що вартість предмета закупівлі дорівнює або перевищує межі, визначені частиною першою статті 2 Закону України "Про здійснення державних закупівель", оприлюднюють на веб-порталі Уповноваженого органу, визначеного Законом України "Про здійснення державних закупівель", звіт про укладення договору про закупівлю товарів, робіт і послуг за кошти підприємств та інформацію про зміну його істотних умов не пізніше ніж через сім днів з дня укладення договору про закупівлю або внесення змін до нього. У звіті обов'язково зазначаються: найменування, кількість товару та місце його поставки, вид робіт і місце їх виконання або вид послуг і місце їх надання, інформація про технічні та якісні характеристики товарів, робіт і послуг, найменування і місцезнаходження постачальника, виконавця робіт і надавача послуг, з яким укладено договір, ціна за одиницю товару, робіт і послуг та сума, визначена в договорі, дата укладення договору, строк поставки товарів, виконання робіт і надання послуг тощо.

Згідно до ст. 2 Закону України "Про здійснення державних закупівель" (у відповідній редакції) цей Закон застосовується до всіх замовників та закупівель товарів, робіт та послуг за умови, що вартість закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 200 тисяч гривень, а робіт - 1 мільйон 500 тисяч гривень.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно специфікації, що є невід'ємною частиною договору поставки (а.с.18), загальна вартість відвантаження встановлена у розмірі 46 487,10 доларів США - 894 000,00 грн.

Статтею 3 ЦК України визначені загальні засади цивільного законодавства, зокрема: свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність.

Разом з тим, згідно з абз. 2 ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Згідно ч. 5 ст.2 Закону "Про здійснення державних закупівель" встановлено заборону укладання договорів, які передбачають оплату замовником товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур, визначених цим Законом. Замовник не має права ділити предмет закупівлі на частини з метою уникнення проведення процедури відкритих торгів або застосування цього Закону.

Частиною 4 ст. 40 Закону також передбачено заборону укладання договорів, які передбачають оплату замовником товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур закупівель, крім випадків, передбачених цим Законом.

З урахуванням вищенаведеного, здійснивши системний аналіз вказаних правових норм у сукупності, суд дійшов висновку про обов'язковість дотримання Замовником (Комунальним унітарним підприємством) при здійсненні закупівлі на відповідну суму вимог Закону України "Про здійснення державних закупівель" у редакції, чинній станом на день укладення договору.

Таким чином, договір поставки № 8 від 17.11.2015р., який передбачає оплату замовником товарів, робіт і послуг без проведення процедур закупівель, є таким, що укладений сторонами в порушення вимог закону.

Відповідно до ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству. Реалізація господарським судом цього права здійснюється незалежно від наявності відповідного клопотання сторони (на відміну від припису пункту 2 частини першої тієї ж статті ГПК).

При цьому суд зауважує, що визнання судом правочину (господарського договору) недійсним є наслідком його вчинення з порушенням закону, а не заходом відповідальності сторін. Відтак, для такого визнання, як правило, не має значення, чи усвідомлювали (або повинні були усвідомлювати) сторони протиправність своєї поведінки під час вчинення правочину.

З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку про необхідність визнання договору поставки № 8 від 17.11.2015р. недійсним як такого, що укладено сторонами в порушення вимог закону.

При цьому такий договір в силу вимог ч 1 ст. 236 Цивільного кодексу України є недійсним з моменту його укладення (вчинення).

Правові наслідки недійсності правочину та господарського зобов'язання регулюються спеціальними правовими нормами, ст. 216 ЦК і ст. 208 ГК відповідно, а тому до таких правовідносин загальні норми про виконання зобов'язання та про відповідальність за його порушення не застосовуються.

Приймаючи до уваги вищевикладені висновки суду, позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення з Комунального підприємства "Оздоровча база відпочинку "Глобус" заборгованості у розмірі 1551090,00 грн. на підставі договору поставки товару № 8 від 17.11.2015р. задоволенню не підлягає.

Враховуючи, що відповідачем не заперечувався факт підписання договору №8 від 17.11.2015р., а виконання договору не є предметом дослідження в рамках даної справи, суд не надає оцінки відповідним твердженням відповідача щодо не підписання ним накладної від 17.12.2015р., у зв'язку з чим судом і було відмовлено у задоволенні клопотання про призначення почеркознавчої експертизи.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що в світлі висновку, викладеному у п. 25 Рішення Європейського суду з прав людини у справі „Проніна проти України", суд зобов'язаний надавати відповідь на кожен із специфічних, доречних та важливих доводів заявника, а виходячи з позиції цього суду, що висловлена у п. 42 рішення „Бендерський проти України", відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються.

Зазначені вимоги зобов'язують суди при вирішенні справи у кожному конкретному випадку вживати передбачені законом заходи з метою з'ясування всіх обставин у справі, що мають значення для вирішення спору, встановити та надати вичерпну оцінку фактичним обставинам у межах спірних правовідносин з метою з'ясування об'єктивних причин та факторів, що зумовили настання для позивача негативних наслідків у вигляді порушеного права, що підлягає захисту, та в достатній мірі висвітлити мотиви прийняття конкретних рішень.

Більш того, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, особі гарантоване право на вмотивованість судового рішення, яке є складовою права на справедливий суд.

З урахуванням вказаного, суд вважає за необхідне надати правову оцінку доводам позивача щодо того, що саме на відповідача повинен бути покладений тягар недотримання перед укладенням договору процедур, передбачених Законом України „Про здійснення державних закупівель", а також заявленому позивачем у судовому засіданні 14.03.2017р. клопотанню про застосування судом наслідків недійсності правочину.

Так, слід зазначити, що відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, згідно до принципу „належного урядування" ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» та у справах «Ґаші проти Хорватії», «Трґо проти Хорватії»).

Разом з тим, у даному випадку стороною договору поставки №8 від 17.11.2015р. був не орган державної влади, а Комунальне підприємство.

Таким чином, доводи позивача про необхідність покладення тягарю недотримання сторонами Закону України „Про здійснення державних закупівель" виключно на Комунальне підприємство "Оздоровча база відпочинку "Глобус", по-перше, не відповідають основним положенням Конституції України стосовно рівності всіх форм власності, а по-друге, за думкою суду, стягнення з відповідача заборгованості за вищевказаним договором, фактично, спотворило б саму направленість Закону України „Про здійснення державних закупівель", адже будь-які особи, допускаючи можливість стягнення коштів за таким договором, могла б укладати вільні договори замість дотримання встановленого законом порядку.

Не приймаються судом до уваги також посилання позивача, як на підставу задоволення позову, на наявність рішення господарського суду Одеської області з аналогічного спору у справі №916/3627/15, оскільки суд, згідно положень ст. 43 ГПК України, здійснює оцінку наявних в матеріалах справи доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, натомість обов'язковими для застосування в силу ст.ст. 82, 111-28 ГПК України є виключно висновки, викладені у Постановах Верховного суду.

З урахуванням вказаних висновків суду, вищезазначені твердження позивача до уваги судом не приймаються.

Щодо вимоги позивача про застосування реституції, як наслідку визнання недійсним договору, суд зазначає таке.

Статтею 215 ЦК України проводиться розмежування видів недійсності правочинів на нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (статті 219, 220, 224 ЦК України тощо), та на оспорювані, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (статті 222, 223, 225 ЦК України тощо).

Договір, який суд визнав недійсним, є оспорюваним правочином.

Відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про застосування наслідків недійсності оспорюваного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Враховуючи, що позовні вимоги про застосування наслідків недійсності цього правочинів сторонами правочину або однією з них не заявлялись та не були предметом розгляду, з урахуванням того, що за змістом ч. 5 ст. 216 ЦК України суд може застосувати з власної ініціативи лише наслідки недійсності нікчемного правочину, а вихід суду у даному випадку за межі позовних вимог суперечив би принципу диспозитивні господарського процесу, відповідне клопотання позивача задоволенню не підлягає.

Аналогічна позиція викладена у п.2.13 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 N 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", згідно з яким у вирішенні питання про застосування передбачених законом наслідків недійсності правочину, який є оспорюваним (а не нікчемним), господарському суду слід виходити зі змісту позовних вимог. Якщо спір з приводу таких наслідків між сторонами відсутній, у господарського суду немає правових підстав зобов'язувати їх вчиняти дії, прямо передбачені законом, зокрема частиною першою статті 216 ЦК України, частиною другою статті 208 ГК України.

Таким чином, суд вважає, що вимога про застосування наслідків недійсності правочину у формі реституції, з урахуванням прийнятого рішення суду про визнання договору поставки недійсним, може бути заявлена позивачем у вигляді самостійної вимоги та задоволена судом у разі дотримання стороною вимог закону щодо її оформлення та доведення.

З урахуванням відмови судом у позові, судові витрати, згідно до ст.ст.44, 49 ГПК України, покладаються на позивача та відшкодуванню за рахунок відповідача не підлягають.

Керуючись ст. ст. 44, 49,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Визнати недійсним договір поставки товару № 8 від 17.11.2015р., укладений між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) та Комунальним підприємством "Оздоровча база відпочинку "Глобус" (68600, Одеська область, м. Ізмаїл, пр. Суворова, буд. 62, код ЄДРПОУ 32543683).

2. У задоволенні позову про стягнення з Комунального підприємства "Оздоровча база відпочинку "Глобус" (68600, Одеська область, м. Ізмаїл, пр. Суворова, буд. 62, код ЄДРПОУ 32543683) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) заборгованості у розмірі 1551090,00 грн. відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Повне рішення складено 20 березня 2017 р.

Суддя Ю.М. Щавинська