УХВАЛА

про відмову у відкритті апеляційного провадження

20 березня 2017 рокуСправа № 876/2031/17

Суддя Львівського апеляційного адміністративного суду Курилець А.Р. перевіривши матеріали апеляційної скарги управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова на постанову Шевченківського районного суду м. Львова від 04 липня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,-

встановив:

Постановою Шевченківського районного суду м. Львова від 04 липня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Не погоджуючись із даною постановою, управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова подало апеляційну скаргу.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2017 року вказана апеляційна скарга залишена без руху у зв'язку з пропуском строку звернення до апеляційного суду. Апелянту був наданий строк для усунення вказаних в ухвалі недоліків.

28.02.2017 року апелянт подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

В обгрунтування заяви апелянт вказує, що зважаючи на факт фінансування його з Державного бюджету України та труднощі з отриманням додаткового фінансування після затвердження кошторису, пропуск строку на апеляційне оскарження має об'єктивний та незалежний від скаржника характер, а отже є поважною причиною для поновлення строку звернення до суду апеляційної інстанції. 31.01.2017 року апеляційна скарга була повторно направлена до суду. Все вищезазначене не свідчить про бездіяльність органів пенсійного фонду, а слугує поважною причиною для поновлення строку на звернення до суду. Крім того, з 01.01.2017 року органи пенсійного фонду звільнені від сплати судового збору.

Суд вважає наведені в заяві причини пропуску строку на звернення до суду необгрунтованими, виходячи з наступних мотивів.

Відповідно до ч.6 ст. 108 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом. Відтак, після усунення обставин, які були підставою для повернення апеляційної скарги, її може бути подано повторно. При цьому, у випадку повторного подання апеляційної скарги, до неї застосовуються ті ж вимоги, що у випадку первинного оскарження, у тому числі й дотримання строків на подання апеляційної скарги.

Вчасна первинна подача апеляційної скарги не означає, що після її повернення повторне звернення до суду можливе у будь-який довільний строк, без дотримання часових рамок, встановлених процесуальним законом, оскільки в такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності. Апелянт у випадку повернення первісної апеляційної скарги, повинен вживати невідкладних заходів щодо усунення недоліків, які стали причиною повернення останньої.

Суд звертає увагу на те, що ухвалу про повернення первинної апеляційної скарги було винесено 26.09.2016 року, а повторну апеляційну скаргу апелянт направив до суду лише 31.01.2017 року.

З прецедентного права Європейського Суду вбачається, що "право на суд", з яких право на доступ є одним з аспектів, не є абсолютним; воно підлягає обмеженням, дозволеним за змістом, зокрема, коли умови прийнятності скарги визначені, оскільки за своєю природою вона потребує регулювання з боку держави, яка користується певною свободою розсуду в цьому відношенні (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Перес де Рада Каванілес проти Іспанії).

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 р. у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Поряд з цим, суд наголошує на тому, що своєчасність фінансування органів державної влади та їх видатків є безпосереднім обов'язком держави. При цьому, суд не визнає відсутність коштів для сплати судового збору як поважну причину пропуску строку на апеляційне оскарження. Так, у рішенні Європейського суду з справ людини у справі «Пономарьов проти України» Суд зазначає, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, де нібито складне економічне становище перешкоджало відповідачу сплатити державне мито, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервалу часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків.

Вивчаючи матеріали справи, судом встановлено, що апелянту було надано достатньо часу для усунення недоліків апеляційної скарги під час первинного оскарження судового рішення, однак такий на усунення недоліків не спромігся.

Суд також наголошує на розриві в часі між первинним та повторним поданням апеляційної скарги.

Покликання відповідача на зміни, внесені Верховною Радою України, до Закону України «Про судовий збір» щодо звільнення Пенсійного фонду України та його територіальних органів від сплати судового збору як на підставу для поновлення строку оскарження судового рішення, суд розцінює як абсолютно необґрунтовані та як недобросовісне використання права на оскарження судового рішення за рахунок встановлених Законом України «Про судовий збір» пільг щодо звільнення від сплати судового збору.

Відповідно до ч. 4 ст. 189 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 186 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Керуючись ст.ст. 186, 189, 212, 254 КАС України, суддя -

ухвалив:

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова на постанову Шевченківського районного суду м. Львова від 04 липня 2016 року у справі № 466/4757/16-а у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії.

Копію цієї ухвали направити усім особам, які беруть участь в справі, а особі, яка подавала апеляційну скаргу - апеляційну скаргу й додані до неї матеріали.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення.

На ухвалу протягом двадцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Суддя Курилець А.Р.