Номер провадження: 22-ц/813/5724/23

Справа № 2-1631/11

Головуючий у першій інстанції Семенов О.А.

Доповідач Таварткіладзе О. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.11.2023 року                                                                 м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – Таварткіладзе О.М.,

суддів: Заїкіна А.П., Погорєлової С.О.,

за участю секретаря судового засідання: Трофименка О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційні скарги представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 адвоката Івкової Лариси Володимирівни на ухвалу Іллічівського міського суду Одеської області від 03 квітня 2023 року у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» про видачу дублікатів виконавчих документів та поновлення пропущеного строку для пред`явлення їх до виконання, боржники: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , -

В С Т А Н О В И В:

У березні 2023 року представник ТОВ «Консалт Солюшенс» звернувся до Іллічівського міського суду Одеської області із заявою про видачу дублікатів виконавчих документів та поновлення пропущеного строку для пред`явлення їх до виконання, боржники: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 .

Дана заява мотивована тим, що рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 26.10.2011 року був задоволений позов ПАТ «Комерційний банк «НАДРА» про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь банку заборгованості у розмірі 259 135,76 грн. солідарно та про стягнення судових витрат з вказаних боржників по 910,00 грн. з кожного. По справі Іллічівським міським судом Одеської області 28.11.2011 року видано виконавчі листи.

Виконавчі листи відносно боржника ОСОБА_2 неодноразово направлялись з Чорноморського відділу ДВС ГТУЮ в Одеській області до Харківського відділу ДВС у Харківському районі Харківської області і навпаки, внаслідок чого вони були втрачені. Разом з тим, у період з 26.10.2016 року по 15.11.2017 року у Чорноморському міському відділі ДВС ГТУЮ в Одеській області перебували виконавчі провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-1631/11 про стягнення солідарно з ОСОБА_1 на користь банку боргу у розмірі 259 135,76 грн. та з примусового виконання виконавчого листа № 2-1631/11 про стягнення солідарно з ОСОБА_1 на користь банку судових витрат у розмірі 910 грн., які завершено на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» та знищено після закінчення строку зберігання у порядку, встановленому законом.

17.04.2020 року ТОВ «Консалт Солюшенс» звернулось, в межах строку на пред`явлення виконавчого документа до виконання, до Іллічівського міського суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження її правонаступником. Представник заявника неодноразово звертався до суду із заявами про стан розгляду справи, зокрема 31.08.2021 року, 08.09.2021 року, 16.02.2022 року. Ухвалю Іллічівського міського суду Одеської області від 30.12.2020 року було замінено сторону виконавчого провадження з ПАТ «Комерційний банк «НАДРА» на ТОВ «Консалт Солюшенс» у виконавчому провадженні за виконавчими документами, які були видані по справі №2-1631/11, та яку представник заявника отримав в канцелярії суду 14.12.2022 року.

Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 03 квітня 2023 року заяву задоволено. Поновлено ТОВ «Консалт Солюшенс» строк для пред`явлення до виконання виконавчих листів №2-1631/11 виданих 28.11.2011 року Іллічівським міським судом Одеської області про стягнення солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ «КБ «НАДРА» боргу у сумі 259135,76 грн. та судових витрат у розмірі 910,0 грн., щодо боржника ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ). Поновлено ТОВ «Консалт Солюшенс» строк для пред`явлення до виконання виконавчих листів №2-1631/11 виданих 28.11.2011 року Іллічівським міським судом Одеської області про стягнення солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ «КБ «НАДРА» боргу у сумі 259135,76 грн. та судових витрат у розмірі 910,0 грн., щодо боржника ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ). Видано ТОВ «Консалт Солюшенс» дублікат виконавчого листа №2-1631/11, виданого 28.11.2011 року Іллічівським міським судом Одеської області про стягнення солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ «КБ НАДРА» боргу у розмірі 259135,76 грн. та судових витрат у розмірі 910,00 грн., щодо боржника ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ). Видано ТОВ «Консалт Солюшенс» дублікат виконавчого листа №2-1631/11, виданого 28.11.2011 року Іллічівським міським судом Одеської області про стягнення солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ «КБ НАДРА» боргу у розмірі 259135,76 грн. та судових витрат у розмірі 910,0 грн., щодо боржника ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ).

Не погоджуючись з такою ухвалою суду, адвокат Івкова Лариса Володимирівна, як представник ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , подала апеляційні скарги, в яких просить ухвалу Іллічівського міського суду Одеської області від 03 квітня 2023 року, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наведених у цій постанові підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо, зокрема справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду зазначеним вимогам, у повній мірі, не відповідає.

Задовольняючи заяву, поновлюючи ТОВ «Консалт Солюшенс» строк для пред`явлення до виконання виконавчих листів №2-1631/11, виданих 28.11.2011 року Іллічівським міським судом Одеської області про стягнення солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ «КБ «НАДРА» боргу у сумі 259135,76 грн. та судових витрат у розмірі 910,0 грн. та видаючи ТОВ «Консалт Солюшенс» дублікат виконавчого листа №2-1631/11, виданого 28.11.2011 року Іллічівським міським судом Одеської області про стягнення солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ «КБ НАДРА» боргу у розмірі 259135,76 грн. та судових витрат у розмірі 910,00 грн. щодо боржників ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що:

- строки пред`явлення виконавчого документу до виконання пропущені не з вини Заявника, а через обставини, що не залежали від його волі, тому є підстави для поновлення строку для пред`явлення зазначеного виконавчого документа до виконання;

- рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 26.10.2011 року залишається невиконаним, а втрата виконавчого листа позбавляє стягувача права на повторне звернення судового рішення до виконання.

Проте повністю погодитися з усіма такими висновками суду не можна.

Судом встановлено, що:

- згідно з довідкою Іллічівського міського суду Одеської області від 21.03.2023 року цивільна справа №2-1631/2011 за позовом ПАТ КБ «Надра» до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості знищена по закінченню терміну зберігання (а. с. 31);

- рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 26.10.2011 року стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «НАДРА» 259 135,76 грн. та стягнуто судові витрати у розмірі по 910,00 грн. з кожного (а. с. 32);

- ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 30.12.2020 року було замінено сторону виконавчого провадження з ПАТ «КБ «НАДРА» на ТОВ «Консалт Солюшенс» у виконавчому провадженні за виконавчими документами, виданими Іллічівським міським судом Одеської області у справі №2-1631/11 (а. с. 6);

- управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції в Одеській області повідомило, що у відділі ДВС Іллічівського міського управління юстиції Одеської області неодноразово на виконанні перебували виконавчі листи №2-1631/11, видані 28.11.2011 року Іллічівським міським судом Одеської області. Виконавчі листи про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Надра» боргу у розмірі 259 135,76 грн. та судових витрат у розмірі 910,00 грн. завершено 15.11.2017 року на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий документ відносно боржника ОСОБА_2 був направлений за належністю до відділу ДВС Харківського районного управління юстиції Харківської області (а. с. 8);

- ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 23.01.2019 року була задоволена заява старшого державного виконавця Міськрайонного відділу ДВС по Харківському району та місту Люботину Головного територіального управління юстиції у Харківській області про видачу дублікату виконавчого листа від 28.11.2011року по цивільній справі №2-1631/2011року (а. с. 10);

- ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 04.10.2021 року була задоволена заява Харківського відділу ДВС у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про видачу дублікатів виконавчих листі по цивільні справі №2-1631/2011 (а. с. 9);

- згідно з відповіддю Міськрайонного відділу ДВС по Харківському району та місту Люботину Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) на примусовому виконанні у відділі відсутні відкритті виконавчі провадження про стягнення заборгованості з боржників ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за виконавчим документом №2-1631/11 від 26.10.2011 року, який виданий Іллічівським міським судом Одеської області (а. с. 12);

- згідно з відповіддю Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) на виконанні у відділі виконавчі провадження, за яким боржником є ОСОБА_1 , зареєстрованими не значаться (а. с. 13).

Колегія суддів виходить з такого.

Однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення (стаття 129 Конституції України).

Стаття 129-1 Конституції України визначає, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Зазначене конституційне положення знайшло розвиток у частині першій статті 18 ЦПК України, згідно з якою судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Виконання судового рішення згідно з Рішенням Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року по справі № 1-7/2013 є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Конституційний Суд України у Рішенні від 27 січня 2010 року № 3-рп/2010 у справі № 1-7/2010 за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положення пункту 18 частини першої статті 293 ЦПК України у взаємозв`язку зі статтею 129 Конституції України (про апеляційне оскарження ухвал суду) звертав увагу, що необґрунтована відмова у видачі дубліката виконавчого листа фактично унеможливлює виконання прийнятого судового рішення, яке набрало законної сили.

Відповідно до §§ 51-53 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15 жовтня 2009 року (заява № 40450/04) право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. У такому самому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) – це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Аналогічні положення були закріплені у статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV.

Передача виконавчих документів і виконавчих проваджень здійснюється в порядку, визначеному Міністерством юстиції України.

Відповідно до пункту 6 розділу V Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції від 02 квітня 2012 № 512/5, виконавче провадження передається з одного органу державної виконавчої служби до іншого у разі, якщо місце проживання, перебування, роботи боржника або місцезнаходження його майна знаходиться на території, на яку поширюється компетенція іншого органу державної виконавчої служби.

Згідно з пунктом 7 розділу V вказаної Інструкції передача виконавчих проваджень на виконання може здійснюватися у випадку, передбаченому абзацом другим пункту 6 цього розділу, - за рішенням державного виконавця, на виконанні у якого перебуває виконавче провадження.

Пунктом 9 розділу V Інструкції з організації примусового виконання рішень, визначено, що про передачу виконавчого провадження іншому органу державної виконавчої служби або до виконавчої групи державний виконавець виносить відповідну постанову, яку разом з матеріалами виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня з дня її винесення надсилає до органу державної виконавчої служби, до якого передається виконавче провадження. Державний виконавець, якому передано виконавче провадження, не пізніше наступного робочого дня з дня надходження матеріалів виконавчого провадження зобов`язаний винести постанову про прийняття виконавчого провадження, яку надсилає сторонам виконавчого провадження.

Відповідно до статті 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Згідно з підпункту 17.4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Право виконавця на звернення до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого документа передбачено пунктом 10 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження».

У пунктах 44-47 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року в справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19) зроблено висновок, що стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, Якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2019 року в справі № 2-1053/10 (провадження № 61-18169св18) зроблено висновок про те, що оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, викрадено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист.

Статтею 12 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років. Цей строк встановлюється з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню – з наступного дня після його прийняття. Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається з відповіді управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції в Одеській області у відділі ДВС Іллічівського міського управління юстиції Одеської області неодноразово на виконанні перебували виконавчі листи № 2-1631/11, видані 28.11.2011 року Іллічівським міським судом Одеської області. Виконавче провадження про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Надра» боргу у розмірі 259 135,76 грн. та судових витрат у розмірі 910,00 грн. завершено 15.11.2017 року на підставі п.2 ч. 1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» (у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними). Пунктом 1 частини другої статті 22 Закону України № 606-XIV передбачалося, що строки зазначені у частині першій цієї статті встановлюються для виконання судових рішень – з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі, якщо рішення підлягає негайному виконанню – з наступного дня після його постановлення.

За змістом частин першої, другої статті 23 Закону України № 606-XIV «Про виконавче провадження» строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються: 1) пред`явленням виконавчого документа до виконання; 2) частковим виконанням рішення боржником; 3) наданням судом, який видав виконавчий документ, відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02 червня 2016 року (далі - Закон №1404-VIII), частинами першою та другою статті 12 якого закріплено, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Згідно пункту 5 Розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1404-VIII виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Зі змісту наведеного положення Закону №1404-VIII слідує, що він застосовується тільки до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання за якими не сплинув на час набрання чинності цим Законом. Для пункту 5 Розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» не передбачено зворотної дії в часі і можливості застосування норм Закону №1404-VIII від 02 червня 2016 року до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання за якими сплинув на час набрання ним чинності.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 16 січня 2020 року у справі №260/904/19 та від 16 квітня 2020 року у справі №420/970/19.

Оскільки строк пред`явлення до виконання виконавчих листів №2-1631/11, що видані 28.11.2011 року Іллічівським міським судом Одеської області щодо ОСОБА_1 , не сплив до набрання чинності Законом України №1404-VIII від 02.06.2016 року і виконавче провадження щодо ОСОБА_1 було закрито 15.11.2017 року, строк пред`явлення виконавчих листів до виконання про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 застосовується у відповідності до Закону України № 1404-VIII від 02.06.2016 року, тобто 3 роки.

Враховуючи наведене строк пред`явлення виконавчих листів № 2-1631/11, виданих щодо ОСОБА_1 після повернення 15.11.2017 року на підставі п.2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» сплив 15.11.2020 року.

Доводи апеляційної скарги про те, що строк повторного пред`явлення виконавчого листа до виконання у справі, яка переглядається, становить один рік, з посиланням на висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 26.09.2019 року у справі № 409/4751/12, не можуть бути взятими до уваги, оскільки за обставинами справи № 409/4751/12 вбачається, що строк пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив до набрання чинності Законом №1404-VIII, в той час, як у справі, яка переглядається, строк пред`явлення до виконання виконавчого листа щодо ОСОБА_1 не сплинув на час набрання чинності Законом №1404-VIII. Тобто обставини у зазначених справах є різними.

ТОВ «Консалт Солюшенс» за договором від 26 лютого 2020 року №GL2N79746 з ПАТ «Комерційний банк «НАДРА» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за договором «Автопакет» №ОД13/08/2007/840-К/122 від 29 серпня 2007 року.

У квітні 2020 року ТОВ «Консалт Солюшенс» звернулось до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження (стягувача).

Така заява у відповідності до ч. 3 ст. 442 ЦПК України розглядається у десятиденний строк.

Проте ухвала суду про заміну сторони виконавчого провадження (стягувача) датована 30.12.2020 року, набрала законної сили 15.01.2021 року, але згідно з відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень фактично ухвала суду надіслана судом до Реєстру 12.12.2022 року, зареєстрована у Реєстрі 12.12.2022 року, оприлюднена 13.12.2022 року.

У серпні – вересні 2021 року ТОВ «Консалт Солюшенс» зверталося до суду з заявою про повідомлення результатів розгляду заяви про заміну сторони виконавчого провадження.

Доказів про належне надсилання судом і вручення заявнику судового рішення за результатами розгляду заяви про заміну сторони виконавчого провадження у справі відсутні.

З аналогічними заявами про видачу копії ухвали від 30.12.2020 року до суду першої інстанції 05.04.2023 року зверталась і представник боржників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 адвокат Івкова Л.В. (а. с. 40, матеріали провадження №6/501/95/20).

Згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 08.02.2022 року у справі № 2-7763/10: «враховуючи завдання виконавчого провадження як складової судового провадження, процесуальною метою заміни як сторони відкритого виконавчого провадження, так і сторони справи (стягувача у виконавчому документі) в цьому контексті є отримання виконання судового рішення в межах виконавчого провадження. За відсутності підстав відновлення виконавчого провадження, яке було закінчене, досягнення цієї процесуальної мети неможливе. Тому разом із заявою щодо правонаступництво, якщо виконавче провадження закінчене, заявник має здійснювати процесуальні дії (наприклад, оскаржити постанову про закінчення виконавчого провадження), спрямовані на відновлення виконавчого провадження, а суд має оцінювати ці питання в комплексі. За відсутності підстав для відновлення закінченого виконавчого провадження відсутні і підстави для процесуального правонаступництва. Якщо ж виконавче провадження не закінчене, але виконавчий документ був повернутий стягувачу без виконання, у його правонаступника є можливість отримати право на повторне звернення з виконавчим документом до виконання за умови дотримання строків звернення виконавчого документа до виконання. Якщо ці строки пропущені, то разом з питанням процесуального правонаступництва заявник повинен звернутися з заявою про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання. За відсутності підстав для поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання відсутні і підстави для процесуального правонаступництва.» (п. п. 128-130 Постанови).

Підставою для прийняття до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 2-7763/10 стала ухвала Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 листопада 2021 року, відповідно до якої справа передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав, передбачених частиною третьою статті 403 ЦПК України.

Частиною третьою статті 403 ЦПК України встановлено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду в складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду.

Так, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив, що існує стала практики вирішення Верховним Судом у складі колегій суддів Касаційного цивільного суду (постанови Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 6-1355/10, від 05 грудня 2018 року у справі № 643/4902/14-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 201/8548/16-ц, від 15 серпня 2018 року у справі № 190/2119/14-ц, від 30 січня 2019 року у справі № 2-230/11, від 15 травня 2019 року у справі № 370/2464/17, від 19 лютого 2020 року у справі № 2-3897/10) питання про заміну сторони виконавчого провадження правонаступником на будь-якій стадії судового провадження безвідносно відкритого виконавчого провадження, навіть після його закриття.

Разом з тим існує стала практика вирішення Верховним Судом у складі колегій суддів у складі Касаційного господарського суду (постанови Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 910/10031/13, від 21 серпня 2020 року у справі № 905/2084/14-908/4066/14, від 11 березня 2021 у справі № 910/2954/17, від 24 травня 2021 року у справі № 911/4460/13, від 28 травня 2021 року у справі № 911/3217/15, від 19 жовтня 2021 року у справі № 908/3929/14), яка не узгоджується із цим підходом, передбачає можливість заміни сторони виконавчого провадження тільки в межах відкритого виконавчого провадження та не передбачає такої можливості в закритому виконавчому провадженні, якщо тільки воно не було поновлене.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду пропонує відступити від цих правових висновків Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного господарського суду на користь зазначеної позиції Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного цивільного суду.

Таким чином, до набуття Великою Палатою Верховного Суду висновку про необхідність відступити від правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 6-1355/10, від 15 серпня 2018 року у справі № 190/2119/14-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 201/8548/16-ц, від 05 грудня 2018 року у справі № 643/4902/14-ц, від 19 лютого 2020 року у справі № 2-3897/10, у тій частині, яка не відповідає висновкам цієї постанови Великої Палати Верховного Суду (зокрема про можливість вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження правонаступником на будь-якій стадії судового провадження безвідносно відкритого виконавчого провадження, навіть після його закриття), така практика Верховного Суду існувала і використовувалась судами нижчих ланок у відповідності до ч. 4 ст. 263 ЦПК України.

Зміна практики судів загальної юрисдикції має значення насамперед для тих справ, які не вирішені на час формування висновків застосування правових норм Великою Палатою Верховного Суду (новоствореного прецеденту). Перегляд же судових рішень ухвалених по суті до новоствореного судового прецеденту лише з підстав формування нового підходу у застосуванні правових норм, на відміну від тих, які визнавались і втілювались Верховним Судом на час ухвалення оскаржуваного рішення і які були враховані при ухваленні оскаржуваного рішення судами нижчих ланок, може призвести до порушення основоположного принципу, який забезпечує верховенство права - принципу правової визначеності, що не є припустимим.

У справі, яка переглядається ТОВ «Консалт Солюшенс» у травні 2020 року звернулося до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження (стягувача) про стягнення заборгованості з боржника ОСОБА_1 , яке було закінчено у листопаді 2017 року поверненням виконавчого документу на підставі п. 2 ст. 37 Закону України № 1404-VIII від 02.06.2016 року, але при цьому строк пред`явлення виконавчого листа до виконання на час звернення до суду про заміну сторони виконавчого провадження (стягувача) щодо боржника ОСОБА_1 , не сплинув.

Проте розгляд судом даного процесуального питання і складення повного тексту судового рішення про заміну сторони виконавчого провадження понад розумний строк, мав наслідком сплив строку пред`явлення виконавчого документа щодо ОСОБА_1 до виконання.

При таких обставинах колегія суддів погоджується з висновком міського суду в оскарженій ухвалі від 03.04.2023 року про наявність підстав для поновлення строку пред`явлення виконавчих листів № 2-1631/11, виданих 28.11.2011 року Іллічівським міським судом Одеської області про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_1 на користь ПАТ «КБ «Надра» боргу у розмірі 259 135,76 грн. та судових витрат у розмірі 910,00 грн.

Справедливо поновивши 03.04.2023 року строк пред`явлення до виконання виконавчих листів № 2-1631/11, виданих 28.11.2011 року Іллічівським міським судом Одеської області про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_1 на користь ПАТ «КБ «Надра» боргу у розмірі 259 135,76 грн. та судових витрат у розмірі 910,00 грн., суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив заяву про видачу ТОВ «Консалт Солюшенс» дублікату виконавчих листів № 2-1631/11, виданого 28.11.2011 року Іллічівським міським судом Одеської області про стягнення солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ «КБ «НАДРА» боргу у розмірі 259 135,76 грн. та судових витрат у розмірі 910,0 грн., щодо боржника ОСОБА_1 .

Крім того, з відповіді управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції в Одеській області вбачається, що виконавчий документ відносно боржника ОСОБА_2 був направлений за належністю до відділу ДВС Харківського районного управління юстиції Харківської області.

Згідно з довідкою відділу ДВС по Харківському району та місту Люботину Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 19.10.2018 року у ході здійснення виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «КБ «НАДРА» заборгованості у розмірі 259 135,76 грн. та судових витрат у розмірі 910,00 грн. на підставі виконавчих листів № 2-1631/11, виданих 28.11.2011 року Іллічівським міським судом Одеської області, державним виконавцем було прийнято постанову від 14.06.2018 року про передачу виконавчого провадження відносно боржника ОСОБА_2 до Чорноморського міського відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції Одеської області. Проте згідно з відомостями Автоматизованої системи виконавчого провадження виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості на користь ПАТ «КБ «НАДРА» заборгованості у розмірі 259 135,76 грн. рахується відритим за міськрайонним відділом ДВС по Харківському району та місту Люботину Головного територіального управління юстиції у Харківській області. Матеріали виконавчого провадження, як і виконавчий документ, втрачено при надісланні їх до іншого відділу ДВС на подальше виконання (а. с. 104).

У січні 2019 року державний виконавець міськрайонного відділу ДВС по Харківському району та місту Люботину Головного територіального управління юстиції у Харківській області звертався до Іллічівського міського суду Одеської області із заявою про видачу дублікату виконавчого документа.

Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 23.01.2019 року заяву державного виконавця було задоволено та видано дублікат виконавчого листа від 28.11.2011 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «КБ «НАДРА» заборгованості у розмірі 259 135,76 грн. на виконання рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 26.10.2011 року у цивільній справі № 2-1631/11 у справі за позовом ПАТ «Комерційний банк «НАДРА» про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь банку заборгованості у розмірі 259 135,76 грн. солідарно та про стягнення судових витрат з вказаних боржників по 910,00 грн. з кожного.

Аналогічно ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 04.10.2021 року було задоволено заяву державного виконавця міськрайонного відділу ДВС по Харківському району та місту Люботину Головного територіального управління юстиції у Харківській області та повторно видано дублікат виконавчого листа від 28.11.2011 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «КБ «НАДРА» заборгованості у розмірі 259 135,76 грн. на виконання рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 26.10.2011 року у цивільній справі № 2-1631/11 у справі за позовом ПАТ «Комерційний банк «НАДРА» про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь банку заборгованості у розмірі 259 135,76 грн.

Однак, згідно з відомостями Автоматизованої системи виконавчого провадження виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості на користь ПАТ «КБ «НАДРА» заборгованості у розмірі 259 135,76 грн., як і раніше, значиться відкритим (у стані примусового виконання) та рахується за міськрайонним відділом ДВС по Харківському району та місту Люботину Головного територіального управління юстиції у Харківській області.

Разом з тим, згідно з відповіддю міськрайонним відділом ДВС по Харківському району та місту Люботину Головного територіального управління юстиції у Харківській області в провадженні даного органу ДВС відсутнє відкрите виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості на користь ПАТ «КБ «НАДРА» у розмірі 259 135,76 грн.

Таким чином, незважаючи на неодноразове задоволення Іллічівським міським судом Одеської області від 23.01.2019 року заяв державних виконавців відділу ДВС по Харківському району та місту Люботину Головного територіального управління юстиції у Харківській області про видачу дублікату виконавчого листа від 28.11.2011 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «КБ «НАДРА» заборгованості у розмірі 259 135,76 грн. на виконання рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 26.10.2011 року у цивільній справі № 2-1631/11, виконавче провадження залишається рахуватися відкритим у міськрайонному відділі ДВС по Харківському району та місту Люботину Головного територіального управління юстиції у Харківській області і фактично виконавчі дії не здійснюються, матеріали виконавчого провадження відсутні, а рішення суду не виконано.

Будь-які відомості про існування постанови державного виконавця про повернення виконавчого документу щодо боржника ОСОБА_2 стягувану або щодо закінчення виконавчого провадження щодо ОСОБА_2 відсутні.

На відміну від остаточного закінчення виконавчого провадження чи повернення виконавчого документа стягувачу, при зміні органу державної виконавчої служби чи його компетенції, передачі матеріалів виконавчого провадження до іншого органу ДВС стадія виконання судового рішення не припиняється і не переривається, отже правила частин п`ятої та шостої статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» (частини третьої статті 23 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV) не застосовуються.

Тобто передача виконавчого провадження з одного органу державної виконавчої служби до іншого не впливає на обчислення строку пред`явлення виконавчого документу до виконання.

Факт втрати виконавчого листа є свідченням неможливості виконання рішення суду, а обставини, за яких це сталось, не можуть негативно впливати на права стягувача. Відсутність виконавчого листа, своєчасно пред`явленого стягувачам, перешкоджає виконанню рішення суду та порушує його права.

При таких обставинах суд першої інстанції помилково виходив з того, що строк пред`явлення виконавчого документа до виконання про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «КБ «НАДРА» заборгованості у розмірі 259 135,76 грн., сплив і є підстави для його поновлення.

Тому в цій частині рішення суду слід скасувати та у задоволенні заяви про поновлення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «КБ «НАДРА» заборгованості у розмірі 259 135,76 грн. та про стягнення судових витрат 910,00 грн. – відмовити.

Колегія суддів з урахуванням встановлених обставин та наведених обґрунтувань виходить з того, що строк пред`явлення виконавчого документа до виконання про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «КБ «НАДРА» заборгованості у розмірі 259 135,76 грн. не сплив, і у зв`язку з фактичною втратою виконавчого листа і приймаючи до уваги, що рішення суду залишилось невиконаним, погоджується з висновком суду про наявність підстав для видачі виконавчого листа щодо боржника ОСОБА_2 .

Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про неналежне повідомлення судом боржників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , оскільки доводи в цій частині узгоджуються з матеріалами справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 433 ЦПК України заява розглядається в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Їх неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк.

Обов`язок суду повідомити учасників справи про місце, дату і час судового засідання є реалізацією однієї з основних засад (принципів) цивільного судочинства – відкритості судового процесу. Невиконання (неналежне виконання) судом цього обов`язку призводить до порушення не лише права учасника справи бути повідомленим про місце, дату і час судового засідання, але й основних засад (принципів) цивільного судочинства. Розгляд справи в суді першої інстанції за відсутності учасника справи, якого не було повідомлено про місце, дату і час судового засідання, є обов`язковою та безумовною підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення судом апеляційної інстанції, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Правильним по суті рішення є в тому випадку, коли воно відповідає вимогам законності та обґрунтованості, оскільки порушення останніх має наслідком зміну або скасування оскарженого судового рішення. Оскаржене судове рішення належить залишати без змін за наявності незначних порушень закону, які вже були усунені при розгляді справи, або ж таких, які можуть бути виправлені судом апеляційної інстанції. Правило про те, що «не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань», стосується випадків, коли такі недоліки не призводять до порушення основних засад (принципів) цивільного судочинства.

Такі висновки наведені у постанові Верховного Суду від 18 квітня 2022 року у справі № 522/18010/18.

Враховуючи наведене ухвала суду підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про задоволення заяви в частині поновлення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання і видачу дублікату виконавчого листа щодо боржника ОСОБА_1 , а також про задоволення заяви про видачу дублікату виконавчого листа щодо боржника ОСОБА_2 . В частині задоволення заяви про поновлення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання щодо боржника ОСОБА_2 належить відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 383 ЦПК України, Одеський апеляційний суд -

                                                П О С ТА Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Івкової Лариси Володимирівни – залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Івкової Лариси Володимирівни – задовольнити частково.

Ухвалу Іллічівського міського суду Одеської області від 03 квітня 2023 року в частині поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчих листів № 2-1631/11, виданих 28.11.2011 року Іллічівським міським судом Одеської області про стягнення солідарно з ОСОБА_2 та  ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» боргу в сумі 259 135,76 грн. та судових витрат у розмірі 910 грн. щодо боржника ОСОБА_2 – скасувати та в цій частині заяви – відмовити.

В іншій частині ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та підлягає оскарженню в частині вирішення питання про видачу дубліката виконавчого документа. В іншій частині постанова є остаточною і касаційному оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складений: 08.12.2023 року.

Головуючий                                                                                      О.М. Таварткіладзе

Судді:                                                                                                А.П. Заїкін

С.О. Погорєлова