СПРАВА №4с-42/09
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
08 жовтня 2009 року м. Сімферополь
Центральний районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді: ДВІРНИК Н.В.,
при секретарі: Шамієвій С.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 про закриття виконавчого провадження, направлення судового наказу до іншої виконавчої служби, суб’єкт оскарження: Державна виконавча служба Київського району м. Сімферополя АР Крим, заінтересована особа – ОСОБА_2,
ВСТАНОВИВ:
07.08.2009 року фізична особа – підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою про закриття виконавчого провадження, направлення судового наказу до іншої виконавчої служби, суб’єкт оскарження: Державна виконавча служба Київського району м. Сімферополя АР Крим, заінтересована особа – ОСОБА_2, мотивуючи скаргу наступним. Рішенням Центрального районного суду м.Сімферополя АР Крим від 23.03.2009 року з ОСОБА_1 стягнено матеріальну шкоду у розмірі 325000 гривень на користь ОСОБА_2 Виконавче провадження з примусового виконання судового рішення відкрито Державною виконавчою службою Київського району м.Сімферополя АР Крим 17.06.2009 року. Заявник вважає, що виконавчі дії повинні бути проведені саме Державною виконавчою службою Центрального району м. Сімферополя АР Крим, оскільки він є фізичною особою – підприємцем і зареєстрований у Центральному районі м.Сімферополя. Просить закрити зазначене виконавче провадження, і направити судовий наказ до Державної виконавчої служби Центрального району м. Сімферополя АР Крим. Зазначає також про неправомірні, на його думку, дії державних виконавців у частині відмови у відстрочці виконавчих дій, а також у частині накладення арешту на майно.
В запереченнях на скаргу представник ОСОБА_2 просить у її задоволенні відмовити, у зв’язку з необґрунтованістю.
В запереченнях на скаргу представник Державної виконавчої служби Київського району м. Сімферополя АР Крим просить відмовити у задоволенні скарги, посилаючись на те, що виконавче провадження здійснюється у відповідності з нормами законодавства.
У судовому засіданні представник заявника за довіреністю ОСОБА_3 підтримав скаргу, просив її задовольнити в повному обсязі. Пояснив, що ОСОБА_1 не було надано можливості добровільно виконати судове рішення, а також зазначити майно, на яке стягнення повинно бути звернено у першу чергу.
У судовому засіданні представник Державної виконавчої служби Київського району м. Сімферополя АР Крим за довіреністю ОСОБА_4 заперечувала проти задоволення заяви, посилаючись на те, що суд не має повноважень на закриття виконавчого провадження.
У судовому засіданні представник ОСОБА_2 заперечувала проти задоволення скарги, також посилаючись на відсутність повноважень у суду на закриття виконавчого провадження і направлення останнього до іншої виконавчої служби.
Дослідивши матеріали цивільної справи, матеріали виконавчого провадження, заслухавши доводи представників заявника, Державної виконавчої служби Київського району м. Сімферополя АР Крим, заінтересованої особи, проаналізувавши і оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлене наступне.
Центральним районним судом м.Сімферополя АР Крим від 16.07.2009 року видано виконавчий лист № 1-86/09, згідно якого стягнено з цивільного відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на відшкодування матеріальної шкоди 325077 грн 80 коп. Відповідно до виконавчого провадження, що було досліджено у судовому засіданні, за заявою стягувача ОСОБА_2 постановою державного виконавця Державної виконавчої служби Київського району м.Сімферополя АР Крим від 17.06.2009 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання судового рішення. Постановами державного виконавця від 17.06.2009 року та від 19.06.2009 року накладено арешт на майно боржника – ОСОБА_1: автомийка з кафетерієм по вул.. Садова, 110 у м.Сімферополі та автомобіль ОСОБА_5 Е 220 АЛ 1991 АА. 27.08.2009 року складений акт опису й арешту майна, а саме автомийки з кафетерієм по вул. Садова, 110 у м.Сімферополі.
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавче провадження – це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно – правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно із ст. 7 Закону України „Про виконавче провадження” державний виконавець зобов’язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своєї діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.
Відповідно до п.2 ч.2 ст. 3 Закону України „Про виконавче провадження” державною виконавчою службою підлягають виконанню ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних та кримінальних справах у випадках, передбачених законом.
Згідно з п.1 ч.1 ст. 18 зазначеного Закону державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документу за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, зазначеного в ст. 3 цього Закону.
Державною виконавчою службою Київського району м.Сімферополя АР Крим 17.06.2009 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання судового рішення за заявою ОСОБА_2
Відповідно до ст. 20 Закону право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, які можуть вчиняти виконавчі дії по виконанню рішення на території, на яку поширюються їх функції, належать стягувачу.
В світлі цих норм Закону проведення виконавчих дій саме Державною виконавчою службою Київського району м.Сімферополя АР Крим є цілком законним, оскільки заявник звернувся до служби за місцезнаходженням майна боржника, а саме автомийки по вул. Садова, 110 у м.Сімферополі (Київський район м.Сімферополя).
В зв’язку з таким, суд не знаходить правових підстав для задоволення заяви про закриття виконавчого провадження і направлення останнього до іншої виконавчої служби.
Судом дослідженні доводи скаржника щодо неправомірних дій державних виконавців у частині відмови у відстрочці виконавчих дій, а також у частині накладення арешту на майно, проте самі ці акти оскаржені та скасовані не були і у цьому процесі заявником також не оскаржуються. Заявником спосіб захисту свого порушеного права з боку Державної виконавчої служби Київського району м. Сімферополя АР Крим обраний іншим чином , а саме він просить відновити його порушені права шляхом закриття виконавчого провадження і направлення виконавчого листа до іншої виконавчої служби. Інших вимог ОСОБА_1 заявлено не було, а суд в свою чергу, не має права вийти за межи пред’явлених вимог.
Згідно з ч.3 ст. 387 ЦПК України якщо оскаржувані рішення, дії або бездіяльність були прийняти або вчинені у відповідності з законом, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби і права або свободи заявника не були порушені, суд виносить ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Керуючись ст.ст. 386 – 389 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
У задоволенні скарги ОСОБА_1 про закриття виконавчого провадження, направлення судового наказу до іншої виконавчої служби, суб’єкт оскарження: Державна виконавча служба Київського району м. Сімферополя АР Крим, заінтересована особа – ОСОБА_2 , відмовити.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в п’ятиденний строк з дня винесення ухвали заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом десяти днів апеляційної скарги, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.
СУДДЯ