ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90
____________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"05" жовтня 2011 р. Справа № 2-а-3784/11/2170
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Кравченко К.В.,
при секретарі: Сердюк О.О.,
за участю:
представників позивача –ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3
представників відповідача –ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
публічного акціонерного товариства «Херсонська теплоцентраль»
до державної податкової інспекції у м.Херсоні
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,
встановив:
В липні 2011 року публічне акціонерне товариство «Херсонська теплоелектроцентраль» (надалі - позивач) звернулось з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у м. Херсоні (надалі – відповідач, ДПІ), в якому просило визнати нечинними наступні податкові повідомлення рішення: від 03.02.2011р. №0000272301/0, від 03.02.2011р. №0000282301/0, від 03.02.2011р. №0000292301/0, від 10.05.2011р. №0001512301/1, від 10.05.2011р. №0000282301/1.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі акту планової виїзної перевірки позивача від 12.01.2011р. №88/23-5/00131771 ДПІ винесла щодо позивача спірні повідомлення рішення від 03.02.2011р.:
- №0000272301/0, яким позивачу збільшені грошові зобов’язання з податку на прибуток на 1629823 грн., у тому числі 998083,0 грн. - за основним платежем, та 631740 грн. – за штрафними санкціями;
- №0000282301/0, яким позивачу збільшені податкові зобов’язання з податку на додану вартість на 93530,0 грн., у тому числі 74824,0 грн. - за основним платежем, та 18706 грн. – за штрафними санкціями;
- №0000292301/0, яким позивачу зменшено від’ємне значення об’єкта оподаткування податком на прибуток на 2145256 грн. та нараховані штрафні санкції на суму 536314,0 грн..
За результатами апеляційного оскарження спірних рішень до ДПА в Херсонській області рішення №0000272301/0 частково скасовано на суму штрафних санкцій в розмірі 382219,25 грн.; рішення №0000292301/0 частково скасовано на суму застосованих штрафних санкцій в розмірі 536314 грн.; рішення №0000282301/0 по податку на додану вартість залишено без змін.
Після розгляду ДПА в Херсонській області скарги позивача, відповідач 10.05.2011р. виніс наступні податкові повідомлення-рішення:
- №0001512301/1 про нарахування позивачу зобов’язань з податку на прибуток на 1247603 грн., у тому числі 998083,0 грн. - за основним платежем, та 249520,75 грн. – за штрафними санкціями;
- №0000282301/1 про нарахування податкових зобов’язання з податку на додану вартість, яке за змістом аналогічне рішенню №0000282301/0.
За результатами оскарження позивачем спірних рішень до ДПА України, скарга позивача залишена без задоволення, а спірні повідомлення-рішення без змін.
Оскільки ДПІ за наслідками часткового скасування рішення №0000292301/0 не виносила нового повідомлення-рішення, то слід вважати це рішення діючим лише в частині зменшення від’ємного значення об’єкту оподаткування податком на прибуток на 2145256 грн..
Відповідно до позовної заяви та пояснень представників позивача в судовому засіданні, спірні повідомлення-рішення є незаконними і винесені внаслідок неналежного застосування відповідачем норм чинного податкового законодавства України.
Так, позивач стверджує, що не можуть вважатись його доходами несплачені штрафні санкції на користь ДК «ОСОБА_1 України» НАК «Нафтогаз України» тому, що ці кошти є санкціями позивачеві за неналежне виконання ним зобов’язань перед постачальником, і відповідно до пп.5.3.5 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. №334/94 –ВР (далі-Закон №334) ці зобов’язання в момент їх виникнення не включались до складу валових витрат позивача.
Іншим протиправним висновком відповідача позивач вважає твердження про те, що позивач за наслідками попередньої документальної перевірки мав відкоригувати в сторону зменшення від’ємне значення об’єкту оподаткування з податку на прибуток та від’ємний залишок з податку на додану вартість, що переноситься до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Позивач вважає, що обов’язок відобразити у декларації з податку на прибуток результати перевірок податкових органів у нього виникає лише у разі, якщо ці результати цих перевірок є узгодженими, і не змінені за результатами їх оскарження в апеляційному або судовому порядку. Позивач, з посиланням на відповідні документи, стверджує, що результати попередньої перевірки, які не враховані ним у звітності з податку на прибуток та з ПДВ на даний час знаходяться на судовому розгляді в Херсонському окружному адміністративному суді по справі 2а-2174/10/2170, а тому висновки цієї перевірки є неузгодженими та на період судового розгляду можуть не враховуватись платником податку під час складання податкової звітності.
Викладена у запереченнях на адміністративний позов та в поясненнях представників відповідача в судовому засіданні позиція ДПІ полягає у тому, що висновки акту перевірки є обґрунтованими, а спірні повідомлення-рішення є правомірними і скасуванню не підлягають.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані докази, прийшов до наступного.
1. На визначення розміру занижених грошових зобов’язань з податку на прибуток та завищення від’ємного значення об’єкту оподаткування податком на прибуток вплинули виявлені відповідачем порушення, за наслідками яких позивачу збільшено валові доходи на 4469140,0 грн. та зменшено валові витрати на 3791359,0 грн..
Згідно акту перевірки позивач в порушення вимог пп.12.1.5. п.12.1 ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. №334/94-ВР (далі – Закон №334) не збільшив валові доходи по рядку 02.3 Декларації «врегулювання сумнівної (безнадійної) заборгованості» на суму непогашеної заборгованості перед Дочірньою компанією «ОСОБА_1 України» НАК «Нафтогаз України» в загальному розмірі 4145113,3 грн., які були стягнуті з позивача рішеннями господарського суду Херсонської області в якості фінансових санкцій - інфляційних витрат та 3% річних, за неналежне виконання позивачем умов договорів на поставку газу.
Стаття 12 Закону №334, на порушення якої вказує ДПІ, врегульовує питання оподаткування сумнівної, безнадійної заборгованості і передбачає порядок збільшення валових доходів та валових витрат у зв’язку із списанням такої заборгованості. За цією статтею збільшення валових доходів у зв’язку із списанням заборгованості пов’язане з тим, що платник податку на прибиток, отримавши від постачальника товари (роботи чи послуги) повинен збільшити валові витрати по першій події - отримання товару (робіт, послуг), а оскільки вартість цих товарів (робіт, послуг) не була оплачена, то ця вартість стає доходом платника податку на прибуток.
За своєю суттю заборгованість позивача перед ДП «ОСОБА_1 України» на суму 4145113,3 грн. є фінансовими санкціями за невиконання позивачем своїх зобов’язань по сплаті вартості поставленого йому товару (газу).
Згідно частини 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до пп.5.3.5 п5.3 ст.5 Закону №334 не включаються до складу валових витрат витрати на сплату штрафів та/або неустойки чи пені за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду.
Отже, фінансові санкції на суму 4145113,3 грн., які стягнуті з позивача судовими рішеннями в якості інфляційних втрат та трьох відсотків річних, не могли бути віднесені до складу валових витрат у випадку їх оплаті, а тому несплата цих санкцій не викликає у позивача обов’язок по збільшенню валових доходів на суму цих санкцій відповідно до ст..12 Закону №334.
2. На зменшення відповідачем задекларованих валових витрат позивача вплинуло те, що позивач, на думку відповідача, неправомірно у рядку 04.9 не відобразив результати попередньої документальної перевірки, за якою було зменшено від’ємне значення об’єкту оподаткування податком на прибуток на 5340895,0 грн., чим порушив вимоги ст..9 Закону України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991р. № 1251-ХІІ.
Відповідно до ст.9 Закону № 1251-ХІІ керівники і відповідні посадові особи юридичних осіб та фізичні особи під час перевірки, що проводиться державними податковими органами, зобов'язані давати пояснення з питань оподаткування у випадках, передбачених законами, виконувати вимоги державних податкових органів щодо усунення виявлених порушень законів про оподаткування і підписати акт про проведення перевірки.
Як вбачається з матеріалів справи, актом попередньої перевірки від 18.11.2009р. №3500/23-5/00131771 відповідачем було встановлено заниження податку на прибуток на суму 854177,0 грн. та завищення від’ємного значення об’єкту оподаткування податком на прибуток на загальну суму 5657016,0 грн., у тому числі за 2007рік на 316121,0 грн. та за півріччя 2009 року в сумі 5340895,0 грн..
ДПІ зазначає, що висновки акту перевірки №3500/23-5/00131771 оскаржуються в Херсонському окружному адміністративному суді і разом з цим вважає, що ці висновки повинні були бути враховані позивачем у податковому обліку та під час складання декларації з податку на прибуток у першому податковому періоді, який настав після складання акту перевірки.
За діючим порядком складання декларації з податку на прибуток позивач мав сплачувати податок на прибуток щоквартально наростаючим підсумком, тому першим податковим періодом, який настав після складання акту перевірки від 18.11.2009р. №3500/23-5/00131771, була річна декларація позивача за 2009 рік.
На час складання та узгодження результатів перевірки за актом №3500/23-5/00131771 від 18.11.2009р. діяли положення нарахування, узгодження та сплати зобов’язань з податків і зборів, передбачені Законом України «Про порядок погашення зобов’язань платників….» від 21.12.2000р. №2181-ІІІ.
Відповідно до положень Закону №2181 про збільшення зобов’язань з податків і зборів та інших обов’язкових платежів до бюджету та державних цільових фондів платник податків повідомлявся податковими повідомленнями-рішеннями. У податковому повідомленні-рішенні зазначались розміри збільшеного податкового зобов’язання за основним платежем та за штрафними санкціями або відомості про зменшення заявленої суми бюджетного відшкодування у розрізі податкових періодів.
Разом з цим, винесення податкового повідомлення-рішення, у якому б зазначалось про завищення від’ємного значення об’єкту оподаткування податком на прибуток або від’ємного значення об’єкту оподаткування з податку на додану вартість у 2009 році не передбачалось.
Винесення таких податкових повідомлень-рішень було передбачено лише у Податковому кодексі України, який набув чинності з 01.01.2011року.
Жодним нормативним актом в сфері оподаткування, які діяли у 2009 році, не передбачалось механізму та способу реагування платником податків на викладені в актах перевірок висновків про завищення від’ємного значення об’єкту оподаткування з податку на прибуток та з податку на додану вартість.
Таким чином, в акті перевірки №3500/23-5/00131771 від 18.11.2009р. було зроблено висновок про завищення від’ємного значення об’єкту оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість без вимоги щодо усунення позивачем цього недоліку.
Суд вважає, що відповідач при складенні акту перевірки №3500/23-5/00131771 від 18.11.2009р. зобов’язаний був визначити спосіб реалізації у податковій звітності висновків щодо завищення від’ємного значення об’єкту оподаткування з податку на прибуток та ПДВ.
У зв’язку з відсутністю в акті перевірки №3500/23-5/00131771 від 18.11.2009р. чітких вимог ДПІ стосовно тих дій, які повинен був вчинити позивач у відношенні від’ємного значення з податку на прибуток та ПДВ, суд вважає, що узгодження висновків акту перевірки №3500/23-5/00131771 від 18.11.2009р. про завищення цього від’ємного значення напряму пов’язане із узгодженням тих зобов’язань з податку на прибуток та ПДВ, які донараховані позивачу за цим актом перевірки.
За наданими суду документами податкові зобов’язання з податку на прибуток та ПДВ, що визначені за актом перевірки №3500/23-5/00131771, були предметом апеляційного та судового оскарження позивачем. На момент складання акту перевірки №88/23-5/00131771 від 12.01.2011р. Херсонським окружним судом по справі №2-а-2174/10/2170 були прийняті до провадження позовні вимоги ПАТ «Херсонська теплоелектроцентраль» про оскарження податкових повідомлень-рішень, які винесені за актом №3500/23-5/00131771.
Відповідно до ст..5 Закону №2181-ІІІ у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати.
Заява, подана із дотриманням строків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту, зупиняє виконання платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні, на строк від дня подання такої заяви до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження. Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума податкового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.
З урахуванням строків давності платник податків має право оскаржити до суду рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобов'язання у будь-який момент після отримання відповідного податкового повідомлення.
День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження податкового зобов'язання платника податків. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.
Відповідно до п.56.18 Податкового кодексу України з урахуванням строків давності платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.
У разі коли платником податків до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, строк звернення до суду продовжується на строк, що фактично пройшов з дати звернення платника податків із скаргою до контролюючого органу до дати отримання (включно) таким платником податків остаточного рішення контролюючого органу, прийнятого за результатами розгляду скарги. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.
При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Таким чином, на період судового розгляду позову стосовно визнання протиправними податкових повідомлень-рішень про збільшення зобов’язань з податку на прибуток та ПДВ за актом перевірки №3500/23-5/00131771, висновки цього акту перевірки стосовно визначення об’єкту оподаткування з податку на прибуток та ПДВ є неузгодженими, тобто спірними, а тому платник податків не зобов’язаний враховувати ці спірні висновки при складанні податкової звітності.
У зв’язку з наведеним, суд вважає безпідставним висновок ДПІ про необхідність відображення у податковій звітності висновків акту перевірки №3500/23-5/00131771 щодо зменшення від’ємного значення з податку на прибуток та податку на додану вартість до завершення судового розгляду у справі № 2-а-2174/10/2170.
3. При перевірці показників рядка 04.10 декларації «витрати на поліпшення основних фондів та нафтових свердловин» відповідач зменшив значення цього рядка на 22344,6 грн. у зв’язку з порушенням позивачем вимог пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону №334.
Порушення позивачем зазначених норм податкового законодавства пов’язані з тим, що при оплаті вартості виконаних робіт ПП ОСОБА_7 до вартості робіт, на думку відповідача, безпідставно включив нарахування єдиного податку у сумі 7094,0 грн., а приватне підприємство «Вента» до акту виконаних робіт безпідставно включило 15250,6 грн. - доплату різниці в розмірі перерахування страхових внесків до Пенсійного фонду, яка сплачується підприємцями фізичними особами платниками єдиного податку.
Під час слухання справи позивач визнав правомірність висновків ДПІ стосовно відображення у податковому обліку операцій з ПП Маркобок та ПП «Вента», а тому суд вважає, що відповідач правомірно зменшив валові витрати позивача на суму 22344,6 грн..
4. В акті перевірки ДПІ зазначає, що позивач при регулюванні сумнівної (безнадійної) заборгованості перед ДК «ОСОБА_1 України «НАК «Нафтобаз України» на підставі ст..12 Закону №334 зобов’язаний був включити до складу витрат заборгованість у сумі 124047,0 грн., яка була сплачена постачальнику після її списання (віднесення до складу валових доходів) у 4 кварталі 2009 року.
Такий висновок ДПІ не заперечується позивачем і цілком відповідає вимогам ст.12 Закону №334, оскільки сумнівна (безнадійна) заборгованість, яка сплачена постачальнику після її списання (віднесення до складу валових доходів) підлягає віднесенню до складу валових витрат платника податку на прибуток, того податкового періоду, який припадає на дату оплати такої заборгованості.
Суд погоджується із таким висновком ДПІ і вважає, що позивач неправомірно занизив валові витати 4 кварталу 2009 року на 124047,0 грн..
Таким чином, за наслідками перевірки відповідач збільшив валові витрати позивача за перевірений період на 101 702,4 грн. ( 124 047 - 22 344,6).
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що база для нарахування позивачу грошових зобов’язань з податку на прибуток та зменшення від’ємного значення об’єкту оподаткування податком на прибуток за актом перевірки №88/23-5/00131771 від 12.01.2011р. відсутня, а тому податкові повідомлення рішення від 03.02.2011р. № 0000272301/0, №0000292301/0 та від 10.05.2011р. №0001512301/1 винесені неправомірно.
5. Нарахування позивачу зобов’язань з податку на додану вартість за основним платежем на суму 74824,0 грн. обумовлено тим, що позивач у податковому обліку та у деклараціях з податку на додану вартість не відобразив результати попередньої документальної перевірки (акт №3500/23-5/00131771 від 18.11.2009р.), згідно яких позивачу було зменшено від’ємний залишок з податку на додану вартість на суму 74824,0 грн., який в декларації з ПДВ за червень 2009 року підлягав включенню до податкового кредиту наступного податкового періоду.
Відповідно до Наказу ДПА України від 30.05.1997р. №166 «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення та подання», зареєстрованого в Мін’юсті України 09.07.1997р. за №250/2054 від’ємний залишок з податку на додану вартість, отриманий за результати складання поточної декларації з ПДВ переноситься до складу податкового кредиту декларації з ПДВ наступного податкового періоду, тобто зменшує зобов’язання до сплати з ПДВ наступного податкового періоду.
Відповідач вважає, що позивач, не зменшивши від’ємний залишок з ПДВ в декларації з ПДВ за червень 2009 року, неправомірно занизив зобов’язання з цього податку на суму 74824,0 грн., які підлягали сплаті за наслідками складання декларації з ПДВ за липень 2009 року.
Як вже зазначено вище, висновки відповідача стосовно визначення об’єкту оподаткування з податку на додану вартість за актом №3500/23-5/00131771 від 18.11.2009р. є предметом судового розгляду, тому у відповідності з положеннями ст..5 Закону №2181-ІІ та п.56.18 Податкового кодексу України є неузгодженими, внаслідок чого позивач не зобов’язаний був враховувати висновки попереднього акту перевірки стосовно завищення від’ємного залишку з ПДВ на суму 74824,0 грн. у деклараціях з ПДВ, які надавались податковому органу після червня 2009 року.
Таким чином, нарахування позивачу податковими повідомленнями-рішеннями №0000282301/0 та №0000282301/1 зобов’язань з ПДВ не можна вважати правомірним, а тому позовні вимоги щодо цих рішень підлягають задоволенню.
Керуючись ст. 8, 9, 12, 19, 158, 159, 160-163, 167 Кодексу Адміністративного судочинства України, суд
постановив:
Позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Херсонська теплоцентраль» до державної податкової інспекції у м.Херсоні задовольнити.
Визнати недійсними податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м.Херсоні від 03.02.2011р. №0000272301/0 та від 10.05.2011р. №0001512301/1 про нарахування податкових зобов’язань з податку на прибуток.
Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м.Херсоні від 03.02.2011р. №0000292301/0 про зменшення від’ємного значення об’єкту оподаткування податком на прибуток.
Визнати недійсними податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м.Херсоні від 03.02.2011р. №0000282301/0 та від 10.05.2011р. №0000282301/1 про нарахування податкових зобов’язань з податку на додану вартість.
Стягнути з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства «Херсонська теплоцентраль» витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп..
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 11 жовтня 2011 р.
Суддя Кравченко К.В.
кат. 8.2.6