Справа №1-141/2009р.
В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 вересня 2009 року Миронівський районний суд Киівської області в складі: головуючого – судді Семенцова Ю.В.,
при секретарі – Семерей Л.М.,
за участю: прокурора – Ящука Л.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Миронівка кримінальну справу по обвинуваченню
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину, працюючого директором ТОВ “Мікени” с.Вікторівка Миронівського району Київської області, жителя ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрованого в ІНФОРМАЦІЯ_5, раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ст.172 ч.1 КК України, -
В С Т А Н О В И В:
Підсудний ОСОБА_1, працюючи на посаді директора ТОВ “Мікени”, яке використовуючи найману працю, здійснює підприємницьку діяльність з вирощування грибів, будучи, відповідно до вимог ст. 141 Кодексу законів про працю України зобов’язаним неухильно додержуватись законодавства про працю і правил охорони праці, грубо порушив вимоги законодавства про працю щодо ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8.
Так, директор ТОВ “Мікени” ОСОБА_1 в порушення вимог ч.1 ст. 43 Конституції України, згідно з якими, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає, або на яку вільно погоджується, та в порушення вимог ч.2 ст. 2, ст. 21 Кодексу законів про працю України, згідно з якими працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою, що являє собою угоду між працівником і власником підприємства, або уповноваженим ним органом, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, або уповноважений ним орган, зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін, упродовж 2005-2009 років використовував найману працю ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 без оформлення офіційних трудових правовідносин.
Зокрема, ОСОБА_2 без оформлення офіційних трудових правовідносин працював в ТОВ “Мікени” з 10 листопада 2005 року по 1 січня 2007 року, ОСОБА_3 – з 7 травня 2007 року по 30 листопада 2007 року, ОСОБА_4 – з 1 жовтня 2006 року по 15 квітня 2007 року та з 24 квітня 2007 року по 30 листопада 2007 року, ОСОБА_5 з серпня 2005 року по листопад 2007 року, ОСОБА_6 з 1 грудня 2005 року по 1 квітня 2007 року, ОСОБА_7 з 26 листопада 2008 року по 27 серпня 2009 року, ОСОБА_8 з 26 листопада 2008 року по 27 серпня 2009 року.
При цьому, в порушення вимог ст. 21 Закону України “Про оплату праці”, згідно з якими працівник, має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства на підставі укладеного трудового договору, заробітна плата ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 виплачувалася без проведення її по бухгалтерському обліку, та з неї не відраховувалися визначені чинним законодавством загальнообовязкові внески на соціальне страхування до відповідних державних цільових фондів та сплату податків до бюджету, тобто „в конверті”.
Також в порушення вимог ст. 253 Кодексу законів про працю України, згідно з якими особи, які працюють за трудовим договором (контрактом) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, підлягають загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню, директор ТОВ “Мікени” ОСОБА_1 жодних, передбачених чинним законодавством внесків на соціальне страхування ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 не здійснював, чим порушив гарантоване ст. 46 Конституції України право останніх на соціальний захист у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, безробіття з незалежних від нього обставин, та в інших випадках, передбачених законодавством.
Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 свою вину в скоєнні інкримінованого йому злочину визнав повністю та підтвердив суду обставини його скоєння, зазначені в обвинувальному висновку, щиро кається, просить сурово не карати.
Визнаючи себе повністю винним у зазначеному злочині, підсудний ОСОБА_1 просить суд не досліджувати докази по справі, зібрані досудовим слідством на підставі ст.299 КПК України.
Потерпілі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_8 просять суд не досліджувати докази по справі, зібрані досудовим слідством, на підставі ст.299 КПК України.
Відповідно до ч.3 ст.299 КПК України суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються. Підсудний та інші учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин, вони не викликають сумнівів у добровільності та істинності їх позицій. Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд кваліфікує дії підсудного ОСОБА_1 за ст.172 ч.1 КК України, як грубе порушенні законодавства про працю, вчиненому щодо ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8
При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані
про особу підсудного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обставинами, що пом'якшують покарання, суд вважає його щире каяття, сприяння розкриттю злочину.
Обставин, що обтяжують покарання , суд не вбачає.
З урахуванням наведеного, покарання підсудному необхідно призначити у виді штрафу в межах статті обвинувачення.
Керуючись ст.ст.323, 324 КПК України, суд, -
З А С У Д И В:
Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ст.172 ч1 КК України і призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 850 гривень.
Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Київської області протягом п'ятнадцяти діб з моменту проголошення через Миронівський районний суд Київської області.
Суддя: Ю.В.Семенцов