ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2
___________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
Іменем України
13.10.2009 року Справа № 18/126
Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Баннової Т.М.
суддів Бойченка К.І.
Журавльової Л.І.
за присутністю секретаря
судового засідання Міхальчук О.А.
та за участю
представників сторін:
від позивача Медведєв Д.С., дов. від 10.08.2009 б/н,
від відповідача повноважний представник не прибув,
від третьої особи Скрильнікова Л.О., дов. від 07.09.2009 № 123,
розглянув у відкритому
судовому засіданні
апеляційну скаргу Луганської автомобільної школи товариства
сприяння обороні України, м. Луганськ
на рішення
господарського суду Луганської області
від 08.09.2009
у справі № 18/126
(суддя Корнієнко В.В.)
за позовом Луганської автомобільної школи товариства
сприяння обороні України, м. Луганськ
до відповідача Приватного підприємця Черепахіна Сергія
Васильовича, смт. Станично-Луганське
Луганської області
третя особа, яка не заявляє
самостійних вимог на предмет
спору на стороні позивача Луганська обласна організація товариства
сприяння обороні України, м. Луганськ
про стягнення 88989 грн.16 коп.
За результатами розгляду апеляційної скарги Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, що призначена розпорядженням заступника голови суду від 25.09.2009
В С Т А Н О В И В :
Позивач, Луганська автомобільна школа товариства сприяння обороні України (далі - Луганська автомобільна школа ТСО України), звернувся до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з приватного підприємця Черепахіна Сергія Васильовича (далі –ПП Черепахін С.В.) на підставі укладеного сторонами договору оренди приміщення без права викупу та здачі в оренду від 01.04.2008 № 33 (далі –договір оренди) заборгованості по сплаті орендної плати та комунальних послуг за період з 01.04.2008 по 31.03.2009 в сумі 26181 грн. 52 коп. та пені в сумі 62807 грн. 64 коп.
Заявою від 31.07.2009 позивач зменшив розмір заявлених до стягнення позовних вимог та просив стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати за період з 01.04.2008 по 17.05.2009 в сумі 25767 грн. 27 коп., заборгованості по сплаті комунальних послуг в сумі 414 грн. 25 коп. та пеню в сумі 2218 грн. 92 коп. за прострочення внесення орендної плати.
Ухвалою суду від 21.08.2009 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Луганську обласну організацію Товариства сприяння обороні України.
Листом від 07.09.2009 позивач уточнив позовні вимоги та збільшив заявлену до стягнення пеню до суми 47461 грн. 44 коп., яка нарахована за період з 01.01.2009 по 15.06.2009.
Рішенням місцевого господарського суду від 08.09.2009 позов задоволений частково: стягнуто з ПП Черепахіна С.В. на користь Луганської автомобільної школи ТСО України борг з орендної плати у сумі 25767 грн. 27 коп., пеню в сумі 1044 грн. 18 коп. за період з 01.01.2009 по 15.06.2009, витрати на державне мито у розмірі 268 грн. 11 коп. та витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу у розмірі 42 грн. 95 коп. В решті позову відмовлено.
Мотивоване дане рішення підтвердженням за матеріалами справи наявності заборгованості відповідача перед позивачем по сплаті орендної плати, положеннями Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, умовами договору оренди.
Судом першої інстанції не прийняті до уваги доводи відповідача стосовно того, що позивач не мав повноважень на передачу вказаного нежитлового приміщення в оренду та щодо відсутності акту приймання-передачі приміщення у зв’язку з їх необґрунтованістю та безпідставністю.
За висновком суду, право позивача передавати в оренду майно, яке знаходиться у нього на балансі, підтверджується його статутом, статутом третьої особи, статутом ТСО України та Положенням про порядок володіння, використання і розпорядження майном, що є власністю ТСО України, затвердженим ІІ пленумом ЦК ТСО України від 21.11.1995.
У зв’язку з тим, що розмір пені, встановлений сторонами у договорі оренди, перевищує подвійну облікову ставку НБУ вимогу позивача щодо стягнення суми пені суд першої інстанції задовольнив частково та стягнув її в розмірі 1044 грн. 18 коп.
Вимоги про стягнення з відповідача боргу за електроенергією судом першої інстанції залишені без задоволення з огляду на відсутність доказів направлення позивачем рахунків відповідачу та за відсутністю доказів споживання електроенергії відповідачем у зазначеній у рахунках кількості та вартості.
Луганська автомобільна школа ТСО України не погодилася з рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, якою просить вказане рішення змінити в частині стягнення пені та стягнути її з відповідача у розмірі 47461 грн. 44 коп. за період з 01.01.2009 по 15.06.2009.
В обґрунтування вимог за апеляційною скаргою її заявник посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, на положення ст. 6, ч. 2 ст. 551, ст.ст. 627, 628 Цивільного кодексу України, ч. 6 ст. 231, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, умови договору оренди.
Скаржник не погоджується з застосуванням судом першої інстанції положень Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” та з урахування положень ст. 6, ст. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України зазначає, що розмір пені, передбачений сторонами у договорі оренди не суперечить діючому законодавству, яким передбачено, що розмір штрафних санкцій, встановлений законом, може бути збільшений за договором.
Відповідачем не використано право на участь у судовому засіданні, про час і місце якого він належним чином повідомлений.
Відзив на апеляційну скаргу відповідачем не наданий, що відповідно до положень ст. 96 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду справи.
Судова колегія вважає можливим розгляд справи за відсутністю відповідача або його представника.
Розглянув матеріали справи, обговорив доводи апеляційної скарги, заслухав представників позивача та третьої особи, дослідив правильність застосування судом першої інстанції при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Відповідно до загальних положень про зобов’язання згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є, зокрема, договір (п. 1 ч. 2 Ст. 11 Цивільного кодексу України).
Позовні вимоги про стягнення з відповідача сум заборгованості з орендної плати та пені обумовлені невиконанням ПП Черепахіним С.В. зобов’язань по сплаті у передбачені договором оренди строки та розмірі орендної плати за користування об’єктом оренди за даним договором –нежитловим приміщенням, розташованим за адресою: м. Луганськ, вул. Оборонная, 24 (бокс № 4), загальною площею 312 кв.м.
Згідно п. 4.1 договору оренди розмір орендної плати за один квадратний метр площі приміщення становив 11 грн. 00 коп. Всього за даним договором договірна орендна плата з урахуванням ПДВ складала 4118 грн. 40 коп., обчислення розміру якої згідно п. 4.2 договору оренди здійснюється з урахуванням індексів інфляції.
Відповідно до умов п. 10.3 договору оренди сторонами укладено додаткову угоду від 01.03.2009 (далі –додаткова угода), якою внесено зміни до п. п. 1, 4.1 договору оренди та викладено їх у новій редакції.
Згідно додаткової угоди загальна площа орендованого приміщення становить 301,5 кв.м. Розмір договірної орендної плати з урахуванням ПДВ становить 5065 грн. 20 коп.
Розрахунок заборгованості відповідача, що заявлений до стягнення за позовом, здійснений відповідно до умов договору оренди та додаткової угоди до нього. Скаржником рішення суду першої інстанції у цій частині не оскаржується.
Отже, висновок суду першої інстанції стосовно обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми заборгованості відповідає умовам договору оренди, вимогам ст. 526 Цивільного кодексу України щодо загальних умов виконання зобов’язання та вимогам ст. 629 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами та фактичним обставинам справи.
Щодо доводів скаржника про розмір пені судова колегія зазначає наступне.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 546 та ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойка (штраф, пеня) є одним з видів забезпечення виконання зобов’язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Умовами п. 4.6 договору оренди передбачено відповідальність орендаря (відповідача) за несплату ним платежів у встановлені договором строки у розмірі 3% простроченої суми за кожний день прострочення.
Скаржник наполягає на правомірності нарахування ним розміру пені у відповідності з умовами договору оренди. Проте, вказані доводи позивача є помилковими та суперечать положенням ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України, згідно якої платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Аналогічні положення містить Закон України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, яким встановлено, що платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін.
Відповідно до ст. 3 вказаного Закону зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Розмір пені, встановлений сторонами у договорі, перевищує подвійну облікову ставку НБУ.
Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Але правило встановлене даною нормою є загальним та не виключає застосування спеціальних норм, незважаючи на прийняття їх до введення в дію нового Цивільного кодексу України.
Таким чином, незалежно від способу та бази визначення розміру пені за договором вона не може перевищувати розмір, який встановлений законом, як граничний.
Отже, стягнення судом першої інстанції з відповідача пені у розмірі, що визначений ним з урахуванням обмежень, передбачених Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, є таким, що ґрунтується на вимогах чинного законодавства та відповідає фактичним обставинам справи.
Інші доводи скаржника висновків суду першої інстанції за оскаржуваним рішенням не спростовують.
Підстав для скасування рішення не вбачається.
Судові витрати за апеляційною скаргою підлягають віднесенню на її заявника відповідно до положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 49, 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів
П О С Т А Н О В И В:
1. Апеляційну скаргу Луганської автомобільної школи товариства сприяння обороні України на рішення господарського суду Луганської області від 08.09.2009 по справі № 18/126 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Луганської області від 08.09.2009 по справі № 18/126 залишити без змін.
Відповідно ч. 3, ч. 5 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя Т.М.Баннова
Суддя К.І.Бойченко
Суддя Л.І.Журавльова