КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 13.10.2009                                                                                           № 33/224

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Ропій  Л.М.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача - Русавський А.О. – представник, дов. № 737 від  07.04.2009р.;

 від відповідача - не з’явився, про час та місце повідомлений належним чином;

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ЗАТ "Київфундаментбуд"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 20.07.2009

 у справі № 33/224 (суддя  

 за позовом                               Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк (ЗАТ) в особі філії "Подільське відділення Промінвестбанку в м. Києві"

 до                                                   ЗАТ "Київфундаментбуд"

              

             

 про                                                   стягнення 9785117,98 грн.

 

ВСТАНОВИВ:

 Акціонерним комерційним промислово - інвестиційним банком в особі філії «Подільське відділення Промінвестбанку в місті Києві» (надалі позивач) заявлений позов про стягнення з Закритого акціонерного товариства «Київфундаментбуд» (надалі відповідач) 9 038 518,37 грн. заборгованості за кредитним Договором № 1254 від 21.06.2007 року та 1 048 708,99 грн. заборгованості за несплаченими процентами за користування кредитними коштами, звернувши стягнення на майно відповідача шляхом проведення прилюдних торгів: самохідної бурової установки В300-3241 Casagrande, адміністративно-виробничої будівлі (літ.З, вул. Куренівська, 16А), будівлі бази (літ.І, вул. Куренівська, 16А) (з урахування заяви про уточнення позовних вимог від 03.07.2009року).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.07.2009 року у даній справі позов задоволено повністю: з відповідача на користь позивача стягнуто 9 038 518,37 грн. основної заборгованості по кредиту та 1 048 708,99 грн. - суму заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами, шляхом звернення стягнення на майно, яке належить відповідачу і є предметом застави та іпотеки, визначено спосіб реалізації предмета застави і іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів: - договір застави обладнання № 1696 від 08.01.2008 року, а саме: самохідна бурова установка для спорудження свай типу В 300-3 241 Casagrande, інв. номер № 995, що належить заставодавцю (відповідачеві) на підставі Контракту № U19-02/07 від 19.02.2007 року, актом приймання-передачі основних засобів ВЭ-0000047 від 17.12.2007 року.

- іпотечний договір від 22.06.2007, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокопенко Л.В. за реєстровим № К-2268, а саме:

а) адміністративно-виробнича будівля (літ.З), що розташована за адресою: м. Київ, вул. Куренівська,буд. 16А, загальною площею 1 522,00 кв.м., яка належить відповідачу на підставі свідоцтва про право власності, серія ЯЯЯ № 501547, виданого Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 06 квітня 2006 року на підставі наказу Головного управління комунальної власності м. Києва від 06 квітня 2006 року № 511-В, та зареєстрованого у Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна 12 квітня 2006 року у реєстровій книзі № 2з-132 за реєстровим № 208з;

б) будівля бази (складів) (літ. І), що розташована за адресою: м. Київ, вул. Куренівська,буд. 16А, загальною площею 991,40 кв.м, яка належить відповідачу на підставі свідоцтва про право власності , серія ЯЯЯ  № 501548, виданого Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 06 квітня 2006 року на підставі наказу Головного управління комунальної власності м. Києва від 06 квітня 2006 року № 511-В, та зареєстрованого у Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна 12 квітня 2006 року у реєстровій книзі № 2а-132 за реєстровим № 208з.

Рішення суду обґрунтоване приписами статті 19 Закону України „Про заставу”, статті 589 Цивільного кодексу України та статей 7 та 33 Закону України „Про іпотеку” з огляду на встановлення під час судового розгляду факту невиконання з боку відповідача своїх зобов’язань щодо погашення кредиту та сплати процентів за користування кредитом, суд визнав правомірними та обґрунтованими позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 9 038 518,37 грн. заборгованості за кредитом та 1 048 708,99 грн. суму заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами, шляхом звернення на заставлене майно.

Відповідач – Закрите акціонерне товариство «Київфундаментбуд» не погоджуючись із рішенням Господарського суду міста Києва від 20.07.2009року у даній справі просить його скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

- апелянт зауважує на тому, що фізичною особою Патик П.І. подано позовну заяву до Оболонського районного суду міста Києва про визнання недійсними Договору № 1254 від 21.06.2007р. та Договору № 1696 від 21.06.2007р., укладених між Акціонерним комерційним промислово - інвестиційним банком в особі філії «Подільське відділення Промінвестбанку в місті Києві» та ЗАТ «Київфундаментбуд». Отже, на його думку, є певні підстави для зупинення провадження у даній справі;

- при цьому, заявник наголошує на порушенні судом І інстанції вимог процесуального законодавства, а саме: рішення було прийняте за відсутністю відповідача, що є підставою для скасування рішення з огляду на вимоги статті 104 Господарського процесуального кодексу України;

Від позивача – Акціонерного комерційного промислово - інвестиційного банку в особі філії «Подільське відділення Промінвестбанку в місті Києві» надійшов відзив, у якому останній просить залишити рішення Господарського суду міста Києва від 20.07.2009 року без змін, а скаргу відповідача без задоволення. При цьому, позивач наголошує на тому, що відповідачем свої зобов’язання щодо погашення суми кредиту та сплати процентів за користування кредитом у відповідності до умов кредитного договору не виконано, отже, стягнення з останнього суми боргу та заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами за порушення взятих на себе зобов’язань, є правомірним.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.09.2009 року було прийнято апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Київфундаментбуд» до провадження та призначено розгляд справи на 22.09.2009р.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду  № 01-23/1/2 від 21.09.2009р. „Про зміну складу колегії суддів”, в зв’язку з виробничою необхідністю було доручено розгляд апеляційної скарги у справі № 33/224 колегії суддів у складі: Ропій Л.М. - головуючий суддя, суддів  Кондратової І.Д., Попікової О.В.

У судовому засіданні 22.09.2009р., у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд апеляційної скарги було відкладено на 13.10.2009 року.

У судовому засіданні 13.10.2009 року присутній представник позивача усно заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції просив залишити без змін з мотивів у ньому викладених.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи по відомлений належним чином, причини неявки суду невідомі.

Враховуючи наявність в матеріалах справи мотивованої апеляційної скарги та у зв’язку із тим, що в матеріалах справи достатньо доказів для прийняття судового рішення, колегія вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представника позивача, враховуючи доводи заперечень на апеляційну скаргу, письмові пояснення сторін, колегія суддів встановила наступне:

Відповідно до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 21.06.2007 року між позивачем та відповідачем було укладено кредитний Договір № 1254, за умовами якого (з урахуванням умов Договорів від 04.10.2007 року, від 28.02.2008 року, від 26.08.2009 року про внесення змін до кредитного Договору № 1254 від 21.06.2007 року) позивач - кредитор зобов’язується відкрити кредитну лінію та здійснити кредитування на загальну суму 9 400 000,00 грн., а відповідач - позичальник повернути згадані кошти до 20 грудня 2010 року (кінцева дата дії кредитної лінії) та сплатити за користування кредитом 20 % річних.

Відповідно до п. 2.2 кредитного Договору № 1254 від 21.06.2007 року дата остаточного повернення всіх отриманих в межах кредиту коштів – 02.06.2010 року.

Повернення кредиту здійснюється позичальником за наступним графіком: січень 2008 – травень 2010 по 300 000,00 грн. щомісячно;  червень 2010  року – 400 000,00 грн. щомісячно.

Кредит надається з наступним цільовим призначенням: купівля самохідної бурової установки типу В300-3, сплату податків та митних платежів (п. 2.3 кредитного Договору).

Пунктом 3.4 кредитного Договору передбачено, що проценти за користування кредитом нараховуються банком щомісячно в останній робочий день місяця за період з дати першої видачі кредиту по останній робочий день м’ясця, в якому наданий кредит, та надалі за період з 1 по 30 (31) число поточного місяця, а також в день кінцевого терміну повернення кредиту, визначеного п. 2.2 цього Договору. Проценти сплачуються позичальником щомісячно в день їх нарахування з поточного рахунку позичальника. У разі несвоєчасної сплати процентів за користування кредитом відповідно до п. 3.4 цього договору, датою остаточного повернення всіх коштів за кредитом є шістдесятий календарний день від дня нарахування процентів, що не сплачені у встановлений цим договором строк, але не пізніше дати кінцевого терміну повернення кредиту.

Відповідно до п. 3.10 кредитного Договору зобов’язання банку з надання кредиту виникає після оформлення договорів забезпечення на суму 17 400 000,00 грн. (в т.ч. іпотеки нежилої будівлі площею 991,4 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул.Куренівська 16а (літ. І); наступної іпотеки адміністративно-виробничої будівлі площею 1522 кв.м., що знаходиться  за адресою: м. Київ, вул.Куренівська 16а (літ.З) та належать позичальнику на праві власності; майнових прав на самохідну бурову установку, що купується за рахунок кредиту).

Позичальник зобов’язаний своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом та проценти за неправомірне користування кредитом на умовах і в порядку, передбачених цим договором, а також суми передбаченої цим договором неустойки (п.п. 4.2.2. кредитного Договору).

Відповідно до п. 4.3.4 кредитного Договору банк має право вимагати від позичальника (незалежно від настання строку погашення кредиту) сплати у повному обсязі заборгованості за кредитом та/або процентів за користування ним та/або процентів за неправомірне користування кредитом, та/або суму неустойки передбачених цим договором, у випадках, коли: позичальник не виконав у строк свої зобов’язання по поверненню кредиту та/або сплаті процентів за користування кредитом та/або інші зобов’язання по сплаті грошових коштів, передбачені цим договором.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом І інстанції, позивач свої зобов’язання виконав належним чином, що підтверджується випискою з поточного рахунку позичальника про надходження позичкових  коштів.

Відповідач в свою чергу власні зобов'язання за договором щодо сплати суми кредиту та процентів за користування кредитом не виконав.

03.11.2008 року позивачем на адресу відповідача було скеровано претензію № 01-2492, в якій позивач вимагав сплати відповідачем невиконаних зобов’язань по сумі кредиту та процентам за користування кредитом в строк до 31.11.2008 року, а у випадку невиконання вимоги щодо сплати заборгованості по кредиту та процентам за користування кредитом у встановлений строк (до 31.12.2008 року) достроково сплатити суму заборгованості по кредиту та проценти за користування кредитом за період фактичного користування кредитом.

Відповіді отримано не було, заборгованість в добровільному порядку не погашена та становить 9 038 518,37 грн., що на думку позивача, слугувало підставою про стягнення цих коштів у судовому порядку.

Наведені обставини визнаються апеляційною інстанцією доведеними та не заперечуються і з боку відповідача.

Апеляційна інстанція погоджується з висновками, викладеними в рішенні Господарського суду міста Києва у цій справі щодо правомірності та обґрунтованості заявлених позовних вимог з огляду на наступне:

Відповідно до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Наведена норма кореспондується з приписами статті 526 Цивільного кодексу України якою встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до умов статі 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного Банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісячно до дня повернення позики.

Умовами частини 1 статті 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що були встановлені договором.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

З огляду на викладені обставини та зважаючи на доведеність факту непогашення відповідачем заборгованості за кредитом у сумі 9 038 518,37 грн., наданого згідно кредитного Договору № 1254 від 21.07.2007р., апеляційна інстанція погоджується з висновками, викладеними у рішенні суду першої інстанції щодо правомірності та обґрунтованості позовних вимог про стягнення з відповідача 9 038 518,37 грн. основної заборгованості та 1 048 708,99 грн. заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами. При цьому, перевіривши поданий позивачем розрахунок, апеляційна інстанція дійшла висновку, що розмір та період нарахування заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом,  є обґрунтованим та правильним.

З матеріалів справи вбачається, що в подальшому в забезпечення виконання позичальником умов кредитного Договору від 21.06.2007 року № 1254, 08.01.2008 року між сторонами укладено Договір застави № 1696. Відповідно до п. 1.2 згаданого Договору застави, предметом даного договору, є майно, а саме: самохідна бурова установка для спорудження свай типу В 300-3 241 Casagrande інв. номер № 995. Загальна балансова вартість заставленого Заставодавцем майна складає 8 282 493,13 грн. (без ПДВ).

При цьому, сторони оцінили заставлене Заставодавцем майно в 7 000 000,00 грн. (п.1.3 Договору застави). Відповідно до п. 1.2. згаданого Договору застави, право власності на майно підтверджується Контрактом № U19-02/07 від 19.02.2007р. та актом приймання-передачі основних засобів ВЄ-0000047 від 17.12.22007р.

В пункті 1.1. Договору застави № 1696 від 08.01.2008 року (з урахуванням умов Договорів від 28.02.2008 року, від 26.08.2009 року про внесення змін до даного Договору застави № 1696 від 08.01.2008 року), сторони передбачили, що цей договір забезпечує виконання зобов’язань Заставодавця перед Заставодержателем по кредитному Договору № 1254 від 21.07.2007 року, а саме: по поверненню суми кредиту до 20.12.2010р., сплати відсотків за весь період фактичного користування зазначеним кредитом у розмірі 20% річних, пені і штрафів, відшкодування фактичних збитків, можливих витрат, пов’язаних з утриманням і збереженням предмета застави або із зверненням стягнення на предмет застави та його реалізацію, а також інших витрат.

Відповідно до ч. 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 19 Закону України “Про заставу” передбачено, що за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Згідно статті 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов’язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Вимогами статті 589 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі невиконання зобов’язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов’язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв’язку із пред’явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Згідно статті 19 Закону України “Про заставу” заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Відповідно до статті 590 Цивільного кодексу України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов’язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 5.1 Договору застави обладнання сторони передбачили, що у разі порушення відповідачем зобов’язання за умовами кредитного договору, позивач (заставодержатель) набуває право дострокового звернення стягнення на передане у заставу майно.

Поряд з цим, в забезпечення виконання позичальником зобов’язань за згаданим кредитним Договором № 1254, 22.06.2007 року між позивачем та відповідачем було укладено іпотечний Договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокопенко Л.В. та зареєстрований в реєстрі за № К-2268 (зі змінами і доповненнями від 05.10.2007, 28.02.2008, 28.08.2008), умовами якого сторони передбачили, що іпотечний Договір від 22.06.2007 року забезпечує вимоги іпотекодержателя, що випливають з кредитного Договору № 1254 від 21.06.2007 року, тобто за рахунок предмету іпотеки підлягає погашенню заборгованість по кредиту, по відсотках, оплата неустойки (пені, штрафу), а також всіх збитків, понесених внаслідок невиконання іпотекодавцем умов кредитного договору.

Відповідно до п. 1.2 іпотечного Договору предметом іпотеки є не житлові будівлі, а саме:

- адміністративно-виробнича будівля (літ.З), що розташована за адресою: м. Київ, вул. Куренівська,буд. 16А, загальною площею 1 522,00 кв.м., яка належить відповідачу на підставі свідоцтва про право власності, серія ЯЯЯ № 501547, виданого Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 06 квітня 2006 року на підставі наказу Головного управління комунальної власності м. Києва від 06 квітня 2006 року № 511-В, та зареєстрованого у Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна 12 квітня 2006 року у реєстровій книзі № 2з-132 за реєстровим № 208з.

- будівля бази (складів) (літ. І), що розташована за адресою: м. Київ, вул. Куренівська,буд. 16А, загальною площею 991,40 кв.м., яка належить відповідачу на підставі свідоцтва про право власності , серія ЯЯЯ  № 501548, виданого Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 06 квітня 2006 року на підставі наказу Головного управління комунальної власності м. Києва від 06 квітня 2006 року № 511-В, та зареєстрованого у Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна 12 квітня 2006 року у реєстровій книзі № 2а-132 за реєстровим № 208з.

Сторони визначили заставну вартість предмета іпотеки у наступному розмірі: вартість адміністративно-виробничої будівлі (літ.З) – 4 900 000,00 грн., вартість будівлі бази (складів) (літ. І) – 5 500 000,00 грн. (п. 1.5 Договору іпотеки). Загальна сума предмета іпотеки складає 10 400 000,00 грн.

При цьому, загальна вартість майна, яке відповідач передав позивачу у забезпечення кредитних зобов'язань становить 17 400 000,00 гривень.

Відповідно до статті 575 Цивільного кодексу України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Вимогами статті 7 Закону України “Про іпотеку” встановлено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання. Якщо вимога за основним зобов'язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов'язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов'язання.

Згідно ч. 1 статті 33 Закону України “Про іпотеку” у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

При цьому, пунктом 14 іпотечного Договору сторони погодили, що іпотекодержатель має право за рахунок предмета іпотеки задовольнити свої вимоги в повному обсязі, включаючи відсотки, пеню та неустойку, відшкодування збитків, заподіяних прострочкою виконання, а також відшкодування витрат по стягненню.

Апеляційна колегія зазначає про те, наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому порядку не спростував обставини, які повідомлені позивачем та не надав доказів своєчасного виконання умов кредитного договору в частині погашення кредиту і сплати процентів за користування ним.

За наведених обставин, Господарський суд міста Києва правомірно задовольнив позовні вимоги про стягнення з відповідача 9 038 518,37 грн. заборгованості за кредитом та 1 048 708,99 грн. заборгованості по процентах за користування кредитними коштами, шляхом звернення стягнення на заставне майно згідно Договору застави № 1696 від 08.01.2008 року та іпотечного Договору  від 22.06.2007 року.

Апеляційна інстанція визнає безпідставними доводи заявника апеляційної скарги щодо наявності підстав для зупинення провадження у даній справі за умови відсутності жодного доказу на підтвердження оскарження в судовому порядку дійсності укладених між позивачем та відповідачем Договорів № 1254 від 21.06.2007р. та № 1696 від 08.01.2008 року (зокрема в Оболонському суді міста Києва).

Крім того, посилання заявника апеляційної скарги на порушення судом І інстанції норм процесуального права, апеляційна інстанція визнає їх юридично неспроможними  з огляду на наступне:

Відповідно до п. 3.5.1 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 із змінами та доповненнями, ухвала про порушення провадження у справі і призначення її до розгляду надсилається службою діловодства в день її прийняття всім учасникам процесу з повідомленням про вручення. Повідомлення з відміткою про вручення ухвали адресатові залучаються до матеріалів справи.

Докази надіслання на адресу відповідача ухвали Господарського суду міста Києва від 17.03.2009 року у справі № 33/224 в порядку, встановленому Інструкцією з діловодства в господарських судах України наявні в матеріалах справи (повідомленням № 07617392 про вручення поштового відправлення відповідачеві).

Отже, з урахуванням викладеного, відповідач був належно повідомлений як про час та місце розгляду призначеної на 12.05.2009р.  справи № 33/224, так і про її відкладення на 09.06.2009р., а потім на 20.07.2009р., і відповідно не був позбавлений можливості прибути в судове засідання та скористатись правами, наданими сторонам статтею 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши справу у відсутності відповідача, повідомленого належним чином, суд не порушив статті 42, 43 Господарського процесуального кодексу України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, а також принципу змагальності, і відповідно відсутні підстави для скасування рішення місцевого суду, згідно вимог п. 2 ч. 2 статті 104 Господарського процесуального кодексу України

За наведених обставин, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позову, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції в розумінні статті 104 ГПК України. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв’язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд  –

ПОСТАНОВИВ:

 1.Рішення Господарського суду міста Києва від 20.07.2009 року у справі № 33/224 залишити без змін, а скаргу Закритого акціонерного товариства «Київфундаментбуд» без задоволення.

2. Справу № 33/224 скерувати до Господарського суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 15.10.09 (відправлено)