КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.10.2009 № 33/342
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Моторного О.А.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - ЗозуляО.Б.,
від відповідача - ЛюдвикІ.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міжрегіональна Академія управління персоналом (у формі акціонерного товариства закритого типу)
на рішення Господарського суду м.Києва від 19.05.2009
у справі № 33/342 (суддя
за позовом Міжрегіональна Академія управління персоналом (у формі акціонерного товариства закритого типу)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Симбуд"
про стягнення 617837,66 грн.
ВСТАНОВИВ:
Міжрегіональна Академія управління персоналом (у формі акціонерного товариства закритого типу) звернулась до господарського суду про стягнення Товариства з обмеженою відповідальністю ”Симбуд” 482 443,00 грн. заборгованості, 94 076,39грн. індексу інфляції, 9 437,38грн. пені та 31 880,89грн. штрафних санкцій.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.05.2009 в позові відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Міжрегіональна Академія управління персоналом (у формі акціонерного товариства закритого типу) (позивач) подала апеляційну скаргу до Київського апеляційного господарського суду. В апеляційній скарзі позивач зазначає, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушення норм матеріального та процесуального права, за таких обставин оскаржувальне рішення підлягає скасуванню. Позивач в апеляційній скарзі просить прийняти нове рішення яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 19.05.2009 залишити без змін.
Апеляційний господарський суд у процесі перегляду справи за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний з доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, відзив на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд прийшов до наступного.
17.03.2006 між позивачем в якості замовника та відповідачем в якості виконавця були укладені договори на виконання підрядних робіт № 17/3 та № 17/4-39, відповідно до умов яких виконавець приймає на себе обов’язок по виконанню повного обсягу робіт з капітального ремонту будівлі МАУП, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Бекетова, 3 згідно діючих нормативних документів (п. 1.1 договорів).
Відповідно п. 2.1 договору № 17/3, сторони домовились, що договірна ціна визначається виходячи з локальних кошторисів по видах робіт, але в будь-якому випадку не може перевищувати 250 197,00 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання своїх зобов’язань по договору № 17/3 позивач здійснив оплату у сумі 250 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями.
Відповідно п. 2.1 договору № 17/4-39, сторони домовились, що договірна ціна визначається виходячи з локальних кошторисів по видах робіт, але в будь-якому випадку не може перевищувати 650 000,00 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання своїх зобов’язань по договору № 17/4-39 позивач здійснив оплату у сумі 650 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями.
Згідно п. 3.1 договорів, виконання всіх передбачених робіт виконується в термін відповідно з графіком виконання будівельно-монтажних робіт додаток № 2, що є невід’ємною частино усього договору, погоджених із замовником, але не пізніше 25.08.2006 року при умові виконання п. 2.3.
Позивач посилається на те, що в процесі виконання робіт відповідачем необґрунтовано завищувалися вартість виконуваних робіт за договорами на виконання підрядних робіт № 17/3 та № 17/4-39 від 17.03.2006 року, а також неналежним чином виконав роботи. Враховуючи ці обставини позивачем було замовлено незалежну будівельну експертизу в Київському науково-дослідному інституті судових експертиз. Відповідно до висновку експерта № 9323 від 08.11.2007 року встановлено численні відхилення від технічних вимог та будівельних норм, що робить непридатним для використання будівлю інституту. Відповідно до цього ж висновку вартість ремонтно-будівельних робіт, необхідних для приведення об’єкту до належного стану на час проведення обстеження становить 482 443,00 грн.
За таких обставин позивач вважає, що відповідач зобов’язаний був повернути надлишково сплачені кошти у сумі 482 443,00 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем та відповідачем були підписані акти приймання передачі виконаних робіт, без жодних застережень. Сторонами був підписаний акт здачі-приймання будівлі від 29.09.2006 року із зауваженнями в акті про стан будівлі за адресою: м. Харків, вул. Бекотова, 3 від 05.10.2006 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 853 ЦК України замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).
Пунктом 3.3 договорів передбачено, що позивач здійснює контроль і технічний нагляд за якістю та обсягами робіт за договором.
Таким чином, позивач повинен був здійснювати контроль за виконуваними відповідачем роботами, зокрема за якістю та обсягами, таким чином у позивача була можливість протягом усього періоду виконання робіт подавати свої зауваження чи заперечення.
Відповідно ч. 2 ст. 509 ЦК України, зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.
За своєю правовою природою договір № 11-08 від 26.05.2008 є договір підряду.
Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Отже, позивачем не надано належних доказів, зауважень, заперечення чи застереження на якість та обсяг виконаних робіт протягом всього часу виконання відповідачем підрядних робіт з капітального ремонту будівлі МАУП, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Бекетова, 3.
Пунктом 3.4. договорів передбачене, що роботи, виконані виконавцем приймаються відповідно до Державних будівельних норм по актах приймання-передачі.
Відповідно до ч. 1 ст. 853 ЦК України замовник зобов’язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.
Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Згідно до ст. 858 ЦК України, якщо робота виконана підрядником з відступами від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру, замовник має право, якщо інше не встановлено договором або законом, за своїм вибором вимагати від підрядника: 1) безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк; 2) пропорційного зменшення ціни роботи; 3) відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено договором.
Також, пунктом 4.2 договорів передбачено, що виконавець бере на себе зобов’язання за свій рахунок усунути всі дефекти, виявлені протягом гарантійного терміну (згідно ДБН - один рік) при нормальному режимі експлуатації приміщень замовником. Ліквідація здійснюється по дефектних актах, складених сторонами.
Як вбачається з матеріалі позивач не надав доказів, що він складав дефектні акти та звертався до відповідача з проханням усунути недоліки, зменшити ціну роботи або відшкодувати витрати на усунення недоліків протягом гарантійного терміну.
Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача про стягнення надлишково сплачених коштів за договорами на виконання підрядних робіт № 17/3 та № 17/4-39 від 17.03.2006 є необґрунтованими.
На підставі викладеного, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об’єктивно з’ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, тому підстави для задоволення апеляційної скарги Міжрегіональної Академії управління персоналом (у формі акціонерного товариства закритого типу) та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2009 - відсутні.
Керуючись ст. 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Міжрегіональної Академії управління персоналом (у формі акціонерного товариства закритого типу) залишити без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2009 залишити без змін.
Матеріали справи № 33/342 повернути Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді