КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 22.09.2009                                                                                           № 8/161

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Рєпіної  Л.О.

 суддів:            Євграфової  Є.П.

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача -

 від відповідача -

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Фактор Коммерс"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 25.06.2009

 у справі № 8/161 (суддя  

 за позовом                               ТОВ "Автохаус Київ"

 до                                                   Товариство з обмеженою відповідальністю "Фактор Коммерс"

 третя особа позивача             

 третя особа відповідача            

 про                                                   стягнення 994,58 грн.

 

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням господарського суду м. Києва від 25.06.2009 р. у справі № 8/161  позов ТОВ „Автохаус Київ” до ТОВ „Фактор коммерс” про стягнення 994,58 грн. задоволений.

          Не погоджуючись з рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу до Київського апеляційного господарського суду, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення про залишення позову без задоволення.

Представник позивача в судовому засіданні, проти вимог, викладених у апеляційній скарзі, заперечував, просив залишити їх без задоволення, рішення суду – без змін.

Відповідач в судове засідання не з’явився, причина суду не відома, враховуючи що у матеріалах справи є поштове повідомлення про час та дату розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу у його відсутність.

Розглянувши справу за правилами розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов наступного висновку.

Як встановлено матеріалами справи, 24.12.2007 сторонами( відповідач ТОВ „Цукрове виробниче об’єднання” змінило назву на ТОВ „Фактор коммерс”) укладений договір № 252/12-2007 підряду з технічного обслуговування автомобіля(ів), за умовами якого позивач прийняв на себе зобов’язання щодо виконання робіт з технічного обслуговування автомобілю, що належить відповідачу, а останній оплатити вартість робіт.

Відповідно до ст. ст. 525-526 ЦК України, зобов’язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок – відповідно до вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання і одностороння зміна умов договору не допускаються, за винятком випадків, передбачених законом.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

 Відповідно до умов договору, позивач виконав зобов’язання, відповідач прийняв автомобіль без зауважень, згідно акту виконаних робіт та рахунку(а.с.8-9) вартість робіт склала 718,26 грн.

Відповідач рахунок, у встановлені п. 3 договору строки не оплатив, претензію ( а.с.11) залишив поза увагою, в зв’язку з чим, позивач змушений звернутися до суду.

Заперечуючи проти рішення, відповідач наполягає на тому, що позивач ввів суд в оману щодо існування заборгованості, оскільки за тиждень до прийняття господарським судом рішення, заборгованість була погашена, але з невідомих причин, позивач про це суд не повідомив, що призвело до безпідставного стягнення фінансових санкцій у вигляді інфляційних нарахувань, річних та пені. В підтвердження, відповідач надіслав на адресу суду  копію платіжного доручення.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред’явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи відповідача, викладені у апеляційній скарзі стосовно того, що надані позивачем в підтвердження позовних вимог документи не можуть слугувати про погодження сторонами робіт, а з довіреності відповідача, надана уповноваженої особі, вбачається що  проведена тільки заміна  автомобільної олії  на 75 грн., оскільки жодного заперечення, з моменту отримання автомобілю, щодо невірного визначення вартості робіт, на адресу позивача не надсилалося. Навпаки, підтвердження приймання робіт на суму  718,26 грн. знаходить у платіжному дорученні відповідача № 0000008477 від 19.06.2009 з посиланням у  „призначення платежу” на рахунок № С4037041 від 29.01.08, на який посилається позивач, як доказ виконання робіт відповідно до укладеного договору.

Відповідно до п.3 договору, відповідач повинен був сплатити вартість виконаних позивачем робіт у строк не пізніше трьох банківських днів з дати підписання акту виконаних робіт, шляхом перерахування коштів на рахунок позивача.

Згідно ст. 549 ч.1 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язань.  

          Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом ( ст. 625 ЦК України).

           Відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання зобов’язань, передбачена у п.5 договору технічного обслуговування автомобілю, таким чином колегія суддів дійшла висновку про правомірне стягнення інфляції, річних та пені на користь позивача, оскільки у встановлений договором строк оплата відповідачем проведена не була.

           Щодо посилання відповідача на здійснення ним оплати за договором, але приховування цього факту позивачем призвело до порушення  його прав та незаконного прийняття рішення господарським судом, то колегія суддів дійшла наступного висновку.

          Відповідно до ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.  

           В судове засідання, призначеного господарським судом на 28.05.09 та 25.06.2009 представник відповідача не з’явився, доказів неналежного повідомлення про час та дату слухання справи, відповідачем не надано, відзив на позовну заяву та/або заперечення, з посиланням на платіжне доручення про оплату боргу,  відповідачем не надавалися. Таким чином, відповідач знехтував наданими йому правами щодо здійснення захисту  своїх прав та інтересів.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги , а рішення господарського суду є обґрунтованим і таким, що відповідає чинному законодавству.

Керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

 1.          Апеляційну скаргу ТОВ „Фактор коммерс” залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 25.06.2009 року у справі № 8/161  залишити без змін.

2.          Матеріали справи повернути  господарському суду м. Києва.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          Євграфова  Є.П.

 24.09.09 (відправлено)