МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ___________

Справа №521/15486/16-ц

Пр. № 2/521/1283/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2017 року м. Одеса

Малиновський районний суд міста ОСОБА_1 в складі:

головуючого - судді Сегеди О.М.,

при секретарі - Тищенко Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті ОСОБА_1 цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу та пені,

встановив:

У вересні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, посилаючись на те, що між ним та відповідачем було укладено договір позики, на підставі якого він передав останньому у борг грошові кошти в сумі 21000,00 доларів США, а відповідач на підтвердження укладення договору позики надав позивачу боргову розписку. Крім того, зобов’язувався у випадку неповернення зазначеної грошової суми в строк до 01 жовтня 2006р. оформити належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_1 на позивача, для чого передав останньому оригінали правовстановлюючих документів на квартиру.

Оскільки ОСОБА_3 ухилявся від виконання покладених на нього за договором позики зобов’язань то позивач звернувся до суду. Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 27 вересня 2007 року, яке набрало законної сили з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 було стягнуто грошові кошти у розмірі 106050,00 грн.

Позивач зазначав, що на даний час ОСОБА_3 не погасив заборгованість у розмірі 106050,00 грн., та не здійснив оформлення права на належну йому на праві власності квартиру, чим порушив (прострочив) виконання грошового зобов'язання за період з 01 жовтня 2006року по 07 вересня 2016року. Посилаючись на дані обставини, позивач просив суд винести рішення, яким стягнути з ОСОБА_3 на його користь суму основного боргу у розмірі 106050,00 грн. та пеню за невчасне виконання зобов’язань за період з 01 жовтня 2006року по 07 вересня 2016року у розмірі 239000,83грн.

Позивач у судове засідання не з’явився, надав до суду заяву, якою просив суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, та розглянути справу за його відсутності (а.с.63).

Відповідач у судове засідання не з’явився, надав до суду заяву, якою позовні вимоги не визнав, проти їх задоволення заперечував. Раніше надав до суду письмові заперечення проти позову, та заяву про застосування строків позовної давності (а.с. 26-30,40-44,64).

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши і оцінивши надані докази в їх сукупності вважає, що позовні вимоги про стягнення боргу та пені підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.3 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Кодексом.

Судом встановлено, що заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 27 вересня 2007 року, яке набрало законної сили з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 було стягнуто грошові кошти у розмірі 106050,00 грн. (а.с.6,8-10).

Згідно ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Тому, суд при винесенні рішення не з’ясовує обставин справи, які підтверджують розмір боргу відповідача.

Встановлено, що 29 липня 2016року на виконання зазначеного рішення суду був виданий дублікат виконавчого листа (а.с.7,11).

З матеріалів справи вбачається, що постановою державного виконавця Малиновського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції в Одеській області від 03 серпня 2016р. за заявою позивача було відкрито виконавче провадження №51910619 з примусового виконання виконавчого листа №2-4240/07, виданого Малиновським районним судом м. Одеси 29 липня 2016року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 грошових коштів у розмірі 106050,00 грн. (а.с. 12).

Постановою державного виконавця Малиновського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції в Одеській області від 22 серпня 2016р. було накладено арешт на майно ОСОБА_3 та оголошено заборону на його відчуження (а.с. 13).

Судом встановлено, що рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 27 вересня 2007 року ОСОБА_3 не виконане, грошові кошти в розмірі 106050,00 грн. позивачу не повернуті.

За таких обставин, суд вважає, що після набрання рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 05 березня 2014 року законної сили, між сторонами виникли грошові зобов’язання, тобто у ОСОБА_3 виникло зобов'язання сплатити  на користь ОСОБА_2 суму боргу в розмірі 106050,00грн., яка вже була стягнута за зазначеним рішенням суду, у зв’язку з чим судом не може бути повторно задоволена аналогічна вимога позивача.

Що стосується позовної вимоги позивача, щодо стягнення з відповідача на його користь пені, то суд вважає, що дані вимоги не підлягають задоволенню, і вважає за необхідне зазначити наступне.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу.

Відповідно до  ч. 5  ст. 11 ЦК України, у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Зобов'язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до рішення суду є грошовим зобов'язанням.

Грошовим, за змістом статей 524, 533-535, 625 ЦК України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов’язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відтак якщо певне зобов'язання згідно з рішенням суду є грошовим, відповідальність за невиконання такого зобов'язання, яке виникло з рішення суду, настає на загальних підставах згідно з частиною другою статті 625 названого Кодексу.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатить гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

З урахуванням приписів ст.549, ч.2 ст. 625 ЦК України та ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань правовими наслідками порушення грошового зобов’язання, тобто зобов’язання сплатити гроші, є обов’язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Оскільки, сторони не передбачили в договорі стягнення пені за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання, то дані вимоги не підлягають задоволенню.

Стаття 625 ЦК України застосовується до всіх грошових зобов’язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов’язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов’язань.

Виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов'язань, на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, прийняття судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Таким чином, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних, аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до роз’ясень п.3.1, 7.1 Постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань» інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При цьому пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Суд враховує, що позивач звернувся до суду із вимогою про стягнення з відповідача пені, при цьому в тексті позовної заяви навівши розрахунок розміру боргу з урахуванням індексу інфляції, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України.

Тому суд вважає, що позивач мав на увазі саме стягнення суми боргу з урахуванням індексу інфляції.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється у три роки.

Сторона відповідача наполягала на застосуванні до позовних вимог ОСОБА_2 строків позовної давності.

Оскільки заборгованість відповідачем до цього часу не погашена та зважаючи на викладене, клопотання представника відповідача  про застосування до позовних вимог ОСОБА_2 строків позовної давності підлягає задоволенню частково.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка.

За такими обставинами, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних нарахувань на суму боргу підлягає задоволенню, з урахуванням застосування судом заявленого відповідачем строку позовної давності, а саме, за період з 01 березня 2014 року по 01 вересня 2016 року, оскільки поріг інфляції не перевищує 100,1%, то нарахування проводиться з 01 березня 2014року.

Індекс інфляції за період з 01.03.2014 року по 01.09.2016року складає, а саме:

-з 01.03.2014року по 31.12.2014 року – 123,9%;

-з 01.01.2015 року по 31.12.2015 року – 143,3%;

-з 01.01.2016 року по 01.09.2016 року – 104,5%

Розрахунок суми заборгованості з урахуванням індексу інфляції проводиться судом шляхом помноження суми заборгованості на сукупний індекс інфляції за період прострочення виплати заборгованості, що складає: 196829,00 (106050 х 185,6% (123,9% х 143,3% х 104,5%)грн.

Отже, сума заборгованості з урахуванням індексу інфляції за період з 01.03.2014 року по 01.09.2016року складає 196829,00 грн.

Таким чином, до сплати на користь позивача належить сума інфляційних витрат за період з 01.03.2014 року по 01.09.2016року в розмірі  90779,00 (196829,00грн. - 106050,00грн.) грн.

На підставі ч.ч.1 та 3 ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів в їх сукупності.

Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд також вирішує питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Судовий збір у справі складає 551,20грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь держави, оскільки позивач при зверненні до суду був звільнений від сплати судового збору (а.с.14).

Керуючись ст.ст. 11, 509, 526,549, 599, 610, 625 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 14, 60, 209, 212-215, 218 ЦПК України суд

вирішив:

ОСОБА_4 Володимировича до ОСОБА_3 про стягнення боргу та пені – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3, 17 травня 1978року народження, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_2 інфляційні нарахування на суму боргу за період з 01 березня 2014 року по 01 вересня 2016року у розмірі 90779 (дев’яносто тисяч сімсот сімдесят дев’ять) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_3, 17 травня 1978року народження, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь на користь держави судовій збір в сумі 551 (п’ятсот п’ятдесят одна) гривня 20 копійок.

У задоволенні інших позовних вимог – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя: О.М. Сегеда