Миколаївський окружний адміністративний суд   54055, м. Миколаїв, вул. Заводська, 11

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

 

 04.08.2009 р.                                                                                 № 2а - 2765/09/1470 

 

          м. Миколаїв

15:20

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Біоносенка В.В., при секретарі Заварухіній Г.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за адміністративним позовом

Березанського районного центру зайнятості (вулиця Леніна, 52, смт. Березанка, Миколаївська область, 57453),

 

до відповідачаОСОБА_1  (АДРЕСА_1),

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_2

від відповідача: ОСОБА_3

 

про стягнення необґрунтовано виплаченої допомоги по безробіттю в сумі 2247,94 гривень, -

 

Позивач звернувся до адміністративного суду з позовною заявою про стягнення з відповідачки 2247,94 гривень, безпідставно отриманих нею в якості допомоги по безробіттю.

          Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідачка є підприємцем, а відповідно до ч.3 ст.1 Закону України «Про зайнятість населення»підприємці є зайнятим населенням та не мають права на допомогу по безробіттю.

          Відповідачка позов не визнала, свої заперечення обґрунтувала наступним. Свою підприємницьку діяльність вона припинила ще в 2005 році, до надання їй статусу безробітного та отримання соціальної допомоги.

          З моменту отримання нею допомоги пройшло 2,5 роки, у зв'язку з чим просить застосувати ст.100 КАС України.

Розглянувши адміністративну справу у відкритому судовому засіданні, суд досліджував докази: пояснення сторін та письмові докази, надані позивачем та відповідачем, на підставі яких суд -

         

В С Т А Н О В И В:

 

          ОСОБА_1 була зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності Березанської районної державної адміністрації з 2001 року.

          В березні 2005 року ОСОБА_3 вирішила припинити свою підприємницьку діяльність та звернулася до державного реєстратора Березанської районної державної адміністрації з заявою про припинення підприємницької діяльності.

          У зв'язку з тим, що ОСОБА_3 була зареєстрована як підприємець до введення в дію Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців»та про неї не було запису в Єдиному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, державний реєстратор спочатку 16.03.05 вніс її дані до реєстру (арк.спр.24), а після цього 21.03.05 зареєстрував рішення про припинення підприємницької діяльності (арк.спр.24 на звороті). Але незважаючи на те, що ОСОБА_1 були виконанні всі вимоги ч.1 ст.47 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців», державний реєстратор безпідставно не вніс в реєстр запис про припинення нею підприємницької діяльності.

          Оголошення про рішення ОСОБА_1 про припинення підприємницької діяльності було надруковано у Бюлетені державної реєстрації №20 від 27.03.05 (арк.спр.45-47).

          З цього часу ОСОБА_3 підприємницьку діяльність не здійснювала та добросовісно вважала, що вона вже припинена.

          03.07.06 ОСОБА_3 звернулася до Березанського районного центру зайнятості з заявою про надання їй статусу безробітного та виплату допомоги по безробіттю (арк.спр.15).

          Наказом №НТ0607003 від 03.07.06 начальника Березанського РЦЗ ОСОБА_1 було надано статус безробітної та розпочато виплату допомоги (арк.спр.8).

          Наказом №НТ0612.04 від 04.12.06 виплату допомоги ОСОБА_1 було припинено, а з обліку як безробітна вона знята (арк.спр.8).

          За період з 03.07.06 по 04.12.06 ОСОБА_3 отримала соціальної допомоги по безробіттю на загальну суму 2247,94 гривни (арк.спр.36)

 

Відповідно до ч.1 ст.6 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»право на забезпечення та соціальні послуги за цим Законом мають також незастраховані особи, які вперше шукають роботу, інші незастраховані особи у разі їх реєстрації в установленому порядку як безробітних.

          Відповідно до ч.1 ст.22 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»застраховані особи, визнані у встановленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) не менше 26 календарних тижнів та сплачували страхові внески, мають право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу.

          Відповідно до ч.3 ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Обов'язки застрахованої особи викладені в частині 2 ст.36 цього Закону: застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до ст.39 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.47 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців»для внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення фізичної особи - підприємця щодо припинення нею підприємницької діяльності фізична особа - підприємець або уповноважена нею особа повинні подати державному реєстратору (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) такі документи:

заяву про припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем;

документ, що підтверджує внесення плати за публікацію повідомлення про прийняття фізичною особою - підприємцем рішення щодо припинення підприємницької діяльності.

Державному реєстратору забороняється вимагати додаткові документи для внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення фізичної особи - підприємця щодо припинення нею підприємницької діяльності, якщо вони не передбачені частиною першою цієї статті.

 

          Суд приходить до висновку про необхідність відмовити в задоволенні позову з наступних підстав:

          1. Відповідачка не порушувала обов'язків, передбачених ч.2 ст.36 Закону, так як вона виконала всі дії, спрямовані на припинення підприємницької діяльності, передбачені ч.1 та ч.2 ст.47 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців», та добросовісно вважала, що її підприємницька діяльність припинена. З її боку не було навмисного приховування цієї інформації або зловживання своїми правами.

          2. Допомога по безробіттю є соціальною допомогою з боку держави громадянам, які потребують таку допомогу. ОСОБА_3 втратила роботу, підприємницькою діяльність не займалася, мала потребу в соціальній допомозі від держави. За таких обставин виплата відповідачки допомоги по безробіттю відповідала цілям та завданням Закону України ««Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття». Наявність формального запису в реєстрі не змінило фактичних правовідносин між ОСОБА_1 та Березанським РЦЗ. 

          3. Посилання позивача на п.3 ч.1 ст.1 Закону України «Про зайнятість населення»не є повним та з помилковим тлумаченням.

Відповідно до п.б ч.3 ст.1 Закону до зайнятого населення належать громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців. Відповідачка себе роботою забезпечити була не в змозі, у зв'язку з чим в березні 2005 року і прийняла рішення про припинення підприємницької діяльності.

          Окрім цього, відповідно до ч.1 ст.1 Закону зайнятість - це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що, як правило, приносить їм доход у грошовій або іншій формі. Відповідачка з березня 2005 року підприємницькою діяльністю не займалася та дохід від неї не отримувала, що підтверджуються довідками з ДПІ та УПФУ (арк.спр.48, 49).

          4. З моменту нарахування та виплати матеріальної допомоги відповідачки пройшло більше двох років. Про наявність стосовно відповідачки запису в Єдиному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, позивач повинен та міг дізнатися ще в липні 2006 року під час призначення допомоги.

          Пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін (ч.1 ст.100 КАС України).

          Відповідач на застосуванні інституту пропущення строків звернення до суду наполягає.

          Та обставина, що позивач звернулась в березні 2009 році з позовною заявою до неналежного суду, не дає підстави вважати, що строки передбачені, ст.99 КАС України та ст.233 КЗпП України не були пропущені.

          Відповідно до ст.102 КАС України пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.

          Позивач про поновлення строків не заявляв.

          Судові витрати по справі відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, -

 

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні позову відмовити.

2. Роз'яснити сторонам строк і порядок набрання постановою законної сили та її оскарження.

 

Постанова або ухвала суду першої інстанції,  якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

 

Суддя                                                                       В.В. Біоносенко

 

Відповідно до ч.3 ст.160 КАС України постанова складена у повному обсязі 07.08.09

 

Суддя                                                                       В.В. Біоносенко