ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

____________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" жовтня 2011 р.

Справа № 2-а-3621/11/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Кравченко К.В.,

при секретарі:  Сердюк О.О.,     

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Надія»

до Нововоронцовської міжрайонної державної податкової інспекції,

третя особа на стороні відповідача –Головне управління Державного казначейства в Херсонській області,

про визнання нечинними податкових вимог,

встановив:

В червні 2011 року сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю  «Надія» (надалі – позивач) звернулось до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Нововоронцовської міжрайонної державної податкової інспекції (надалі – відповідач, ДПІ) про визнання нечинними податкових вимог від 31.05.2011 року №18/1, та №19/1, якими позивача зобов’язано сплатити заборгованість  перед бюджетом на суму 3339,17 – пеня по іншим надходженням, та на суму 4090 грн. - повернення позичок за постановою КМУ від 11.09.97р. № 1003, відповідно.

Ухвалою суду від 03.08.2011р. до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача залучене Головного управління Державного казначейства в Херсонській області (надалі - казначейство).

Відповідно до позовної заяви, додаткових пояснень до позовної заяви та пояснень представника позивача в судовому засіданні, обґрунтування позовних вимог полягає у тому, що жодного узгодженого грошового зобов’язання або іншої заборгованості перед бюджетом, на підставі якої позивачу могли бути направлені податкові вимоги не існує, що підтверджено виданою відповідачем довідкою від 12.07.11р. про відсутність у позивача заборгованості по сплаті податків, зборів та обов’язкових платежів. Також у ДПІ відсутні підстави вимагати від позивача сплати заборгованості, яка виникла у КСП «Маяк» за отриману державну фінансову допомогу згідно постанови КМУ №1003 від 11.09.97р., оскільки позивач не є правонаступником цього КСП, і цей факт був встановлений рішенням господарського суду Херсонської області від 26.05.03р. по справі №14/207-пн, та рішенням Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 31.010.08р. по справі №2-576/2008.

ДПІ письмових заперечень по суті позову не надала.

Представник ДПІ в судовому засіданні проти позову заперечував, посилаючись на правомірність спірних податкових вимог, які були направлені позивачу на підставі подання казначейства про наявність у позивача, як правонаступника КСП «Маяк», заборгованості по погашенню державної фінансової допомоги, що надавалась вказаному КСП.

Відповідно до наданих казначейством письмових пояснень та пояснень представника цього органу в судовому засіданні, казначейство проти позовних вимог заперечує з тих підстав, що в аналітичному обліку та на балансі казначейства обліковується заборгованість позивача за отриману КСП «Маяк» фінансову допомогу з резервного фонду державного бюджету згідно постанови КМУ №1003 від 11.09.97р. «Про фінансову допомогу на проведення комплексу робіт в осінньо-зимовий період 1997/1998 року» у сумі 4090 грн., на яку нарахована пеня в сумі 3339,17 грн. згідно постанови КМУ від 02.03.2011р. №174. Представник казначейства наполягала на тому, що позивач є правонаступником КСП «Маяк», а тому повинен повернути отриману КСП «Маяк» суму фінансової допомоги.    

          Суд, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані докази, прийшов до наступного.

31 травня 2011 року відповідачем були сформовані та направлені в адрес позивача податкові вимоги № 18/1 та №19/1, в яких ДПІ вимагає від позивача сплатити 4090 грн. за призначенням -   повернення позички за постановою КМУ від 11.09.№ 1003, та 3339,17 грн. пені.

Спірні вимоги сформовані на підставі подання управління Державного казначейства у Великоолександрівському районі №13 від 17.05.11р., №19 від 18.05.11р. та на виконання постанови КМУ від 02.03.2011р. №174 «Питання обліку заборгованості, в тому числі простроченої, перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками / фінансовою допомогою, наданими Міністерством фінансів у 1993 - 1998 роках, нарахування пені та списання безнадійної заборгованості».

У вказаних поданнях йдеться про необхідність вжиття до позивача заходів щодо стягнення простроченої заборгованості – фінансової допомоги, наданої на зворотній основі за рахунок резервного фонду державного бюджету згідно з постановою КМУ від 11.09.97р. №1003, в сумі 4090 грн., а також пені в сумі 3339,17 грн., яка нарахована на вказану суму простроченої заборгованості.  

На підтвердження факту надання вищевказаної фінансової допомоги казначейство надало суду договори №15 від 23.09.07р., №15 від 23.03.98р., №15 від 14.01.99р. про надання фінансової допомоги на проведення комплексу робіт в осінньо-зимовий період 1997/1998 років та про надання та повернення коштів, виділених для фінансового забезпечення підготовки техніки до проведення весняно-польових робіт у 1998 та 1999 роках, які укладені відділенням Державного казначейства у Великоолександрівському районі з КСП «Маяк», а також відомості розподілу коштів фінансової допомоги між підприємствами та платіжні доручення на виплату фінансової допомоги у 1997 році.

Отже, визначена спірною податковою вимогою №19/1 від 31.05.11р. сума фінансової допомоги в розмірі 4090 грн. безпосередньо позивачем не отримувалась, а була виплачена КСП «Маяк» у 1997 році, тобто ще до створення СТОВ «Надія», первинна реєстрація якого згідно свідоцтва про державну реєстрацію була проведена 07.04.2000р..

Сам факт отримання КПС «Маяк» вказаної суми фінансової допомоги та її неповернення сторонами у справі не оспорюється. Спірним є наявність у позивача обов’язку повернути за КСП «Маяк» цю суму фінансової допомоги.

Оцінюючи правомірність направлення відповідачем в адрес позивача спірних вимог, суд враховує наступні положення нормативних актів.

Відповідно до ч.1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України погашення простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню) здійснюється у порядку, визначеному главою 9 розділу II цього Кодексу.

Згідно постанови КМУ від 02.03.2011р. №174 «Питання обліку заборгованості, в тому числі простроченої, перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками / фінансовою допомогою, наданими Міністерством фінансів у 1993 - 1998 роках, нарахування пені та списання безнадійної заборгованості» прострочена заборгованість за кредитами, бюджетними позичками /фінансовою допомогою, яка не погашена боржником протягом 30 календарних днів після настання строку платежу, а також нарахована на суму простроченої заборгованості за кредитом, бюджетною позичкою/ фінансовою допомогою пеня стягуються в установленому законодавством порядку органами державної податкової служби за місцем реєстрації боржника відповідно до подання територіальних органів Державної казначейської служби, яке подається у строки, визначені пунктом 10 цього Порядку за встановленою згідно з додатком 1 формою.

Частиною 9 ст.17 Бюджетного кодексу України передбачено, що прострочена заборгованість суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню) стягується з такого суб'єкта господарювання органами державної податкової служби, що є органами стягнення такої заборгованості у порядку, передбаченому Податковим кодексом України або іншим законом, включаючи погашення такої заборгованості за рахунок майна цього суб'єкта господарювання.

Позовна давність на вимоги щодо погашення такої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) не поширюється.

Згідно пункту 95.2 ст.95 (глава 9 розділу II) Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

З наведених вище положень вбачається, що прострочена заборгованість за державними позичками, які надавались суб’єктам господарювання органами Міністерства фінансів у 1993 - 1998 роках, стягується із нарахуванням пені органами державної податкової служби  в порядку для стягнення податкової заборгованості, що визначений главою 9 розділу II цього Податкового кодексу України, у тому числі і шляхом направлення податкових вимог. При цьому стягнення цієї заборгованості здійснюється без урахування строків позовної давності.

Направляючи спірні податкові вимоги в адрес позивача, відповідач виходив з того, що позивач є правонаступником КСП «Маяк», створеним в процесі реорганізації останнього, а тому зобов’язаний повернути за КСП «Маяк» суму державної позички.

ДПІ вважає, що доказом правонаступництва позивача є перша редакція статуту позивача, зареєстрована розпорядженням Великоолександрівської райдержадміністрації №110 від 14.03.2000 року.

Казначейство в якості доказів правонаступництва позивача по боргам КСП «Маяк» посилається на факти погашення позивачем заборгованості за КСП «Маяк» по іншим державним позичкам, на підтвердження чого надало суду копії відповідних платіжних документів, а також вказує на довідку Великоолександрівської райдержадміністрації від 21.11.2002р. №277 про наявність правонаступництво позивача за КПС «Маяк».

Не заперечуючи проти наведених казначейством фактів сплати позивачем за КСП «Маяк» іншої заборгованості перед бюджетом, позивач стверджує, що така сплата не може бути безумовним доказом правонаступництва, оскільки законодавство  не забороняє погашати борги за інших осіб.

Також позивач зазначає, що рішенням господарського суду Херсонської області від 26.05.03р. по справі №14/207-пн та рішенням  Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 31.010.08р. по справі №2-576/2008, які набули законної сили, встановлено, що позивач не є правонаступником КСП «Маяк», а тому  в силу ч.1 ст.71 КАС України цей факт вже не підлягає доведенню у даній справі.

Позивач також долучив до справи висновки прокуратури Великоолександрівського району, що викладені в листі від 11.02.08р. №2-4/53, та лист начальника управління агропромислового розвитку райдержадміністрації від 23.08.11р. №519, в яких також містяться висновки про те, що позивач не є правонаступником КСП «Маяк».

При вирішенні питання чи є позивач правонаступником КСП «Маяк», і чи повинен позивач виконувати спірні податкові вимоги, суд виходить з наступного.

Частина 1 ст.72 КАС України звільняє від доведення тих обставин, які встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, лише за умови, що в ній беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Разом з тим, якщо при встановленні обставин у вирішеній цивільній, господарській або адміністративній справі не брали участі певні особи, які беруть участь в адміністративній справі, що розглядається судом, то такі особи мають право заперечувати достовірність таких обставин.

Отже, якщо сторона чи третя особа заперечує проти обставин, що встановлені іншим судовим рішенням, то суд повинен переконатися у тому, що така сторона чи третя особа брала участь у справі, рішення у якій є преюдиційним (обов'язковим для врахування). Якщо не брала, то суд повинен їй надати можливість спростувати такі обставини з посиланням на докази і може не застосовувати правила частини першої ст.71 КАС України.

Долучені до справи рішення господарського суду Херсонської області та Великоолександрівського районного суду, на які посилається позивач, дійсно винесені з урахуванням висновків цих судів про відсутність правонаступництва позивача по зобов’язанням КСП «Маяк», проте ані відповідач, ані казначейство участі у розгляді цих справ не приймали, а тому при розгляді даної адміністративної справи мають право заперечувати проти обставин, що встановлені вказаними судовими рішеннями.

Оскільки ДПІ та казначейство заперечують проти відсутності правонаступництва позивача по боргам КСП «Маяк», то даний факт підлягає доведенню у даній справі.

Згідно ст.70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Як вже зазначено вище, первинна реєстрація позивача згідно свідоцтва про державну реєстрацію була проведена 07.04.2000р..

На момент створення позивача, правовідносини в сфері заснування, реєстрації, перереєстрації, реорганізації та ліквідації юридичних осіб, у тому числі товариств з обмеженою відповідальністю та колективних сільгосппідприємств, регулювались Цивільним кодексом Української РСР, Законами України «Про підприємства в Україні», «Про господарські товариства», «Про колективне сільськогосподарське підприємство», «Про підприємництво»  зі змінами та доповненнями.

Відповідно до ст.ст. 25, 26 Цивільного кодексу Української РСР юридична особа діє на підставі статуту (положення).

Правоздатність юридичної особи виникає з моменту затвердження її статуту або положення, а у випадках, коли вона повинна діяти на підставі загального положення про організації даного виду, - з моменту видання компетентним органом постанови про її утворення. Якщо статут підлягає реєстрації, правоздатність юридичної особи виникає в момент реєстрації.

Статтею 9 Закону України «Про підприємства» було встановлено, що підприємство діє на підставі статуту. Статут затверджується власником (власниками) майна, а для державних підприємств - власником майна за участю трудового колективу. У статуті підприємства визначаються власник та найменування підприємства, його місцезнаходження, предмет і цілі діяльності, його органи управління, порядок їх формування, компетенція та повноваження трудового колективу і його виборних органів, порядок утворення майна підприємства, умови реорганізації та припинення діяльності підприємства.

До матеріалів справи позивачем долучена копія нової редакції статуту позивача 2003 року, яка затверджена розпорядженням голови Великоолександрівської райдержадміністрації №110 від 11.03.03р..

Відповідачем долучена копія первісної редакції статуту позивача 2000 року, яка затверджена розпорядженням голови Великоолександрівської райдержадміністрації №110 від 14.03.2000р..

Копії протоколів зборів засновків позивача, на яких затверджувались вказані редакції статуту не надані.   

В пункті 1.2 статуту позивача 2000 року зазначено: «Товариство створюється в процесі реорганізації та є правонаступником колективного сільськогосподарського підприємства «Маяк».

Проте в статуті 2003 року вже відсутні посилання на те, що товариство створено в процесі реорганізації КСП «Маяк» і є його правонаступником.

Що стосується засновків та майна товариства, то дві редакції статуту містять положення про те, що товариство засноване на власності  фізичних осіб і є власником майна, що передано засновниками.  

Статтею 31 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство», яка є чинною і на даний час, встановлений порядок ліквідації та реорганізації КСП.

Так, дана норма закону в редакції на 2000 рік передбачала наступне:

- ліквідація та реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) підприємства провадяться за рішенням загальних зборів (зборів уповноважених) його членів або за рішенням суду чи арбітражного суду;

- підприємство вважається реорганізованим або ліквідованим з моменту виключення його з державного реєстру України;

- у разі злиття підприємства з іншим підприємством усі майнові права та обов'язки кожного з них переходять до новоствореного підприємства;

- при приєднанні одного підприємства до іншого до останнього переходять усі майнові права та обов'язки приєднаного підприємства;

- у разі поділу підприємства до нових підприємств, що виникли в результаті цього поділу, переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частинах майнові права і обов'язки реорганізованого підприємства;

- при виділенні з підприємства одного або кількох нових підприємств до кожного з них переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частинах майнові права і обов'язки реорганізованого підприємства;

- при перетворенні одного підприємства в інше до підприємства, яке щойно виникло, переходять усі майнові права і обов'язки колишнього підприємства. 

Аналогічні способи та наслідки реорганізації підприємства були передбачені і Законом України «Про підприємства».

Отже, способи реорганізації КСП - злиття, приєднання, поділ, виділення чи перетворення, безпосередньо впливають на обсяг майнових права і обов'язків, які переходять від реорганізованого до нового підприємства.

Також ці способи мають значення і для порядку урегулювання податкової заборгованості або податкового боргу платника податків, що реорганізується.

До 2011 року цей порядок був врегульований статтею 13 Закону України  «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. №218-ІІІ, а з 01.01.2011р. - статтею 98 Податкового кодексу України.

З наданих суду документів встановити спосіб проведеної реорганізації КСП «Маяк», а також дату ліквідації цього КСП, тобто дату виключення його з державного реєстру, неможливо.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру записів про проведення реєстраційних дій щодо КСП» Маяк» (код 03785220) не знайдено.

З листа начальника архівного відділу Великоолександрівської райдержадміністрації від 17.08.11р. вбачається, що у документах архівного фонду відомості щодо припинення КСП «Маяк» відсутні.

Разом з тим, долучені до справи лист начальника управління агропромислового розвитку райдержадміністрації від 23.08.11р. №519 та лист прокуратури Великоолександрівського району від 11.02.08р. №2-4/53, свідчать про те, що після реєстрації позивача за кодом ЄДРПОУ 30758749, КСП «Маяк» за кодом ЄДРПОУ 03785220 продовжило існувати, і до статутного фонду позивача майно КСП «Маяк», у тому числі майно пайового фонду, не вносилось, передавальний акту (розподільчий баланс), який повинен був складатися  при реорганізації КСП «Маяк»  з передачею майнових прав та обов’язків позивачу, відсутній.

Наведені у цих листах факт відповідачем та казначейством не спростовані.

Отже, якщо КСП «Маяк» продовжило бути зареєстрованим як юридична особа і після створення та реєстрації позивача, то це суперечить таким способам реорганізації як злиття, приєднання та перетворення, оскільки вони передбачають створення нового підприємства з одночасною ліквідацію підприємства, що реорганізувалось.

Якщо реорганізація КСП «Маяк» була проведена шляхом поділу або виділення, то залишається невстановленим скільки суб’єктів господарювання, крім позивача, було створено в процесі такої реорганізації.  

Відповідно до пп.13.1.1. п.13.1 ст. 13 Закону №218-ІІІ, якій діяв на час створення позивача, у разі коли власник платника податків або уповноважений ним орган приймає рішення про реорганізацію такого платника податків, його податкова заборгованість або податковий борг підлягає врегулюванню в такому порядку:

якщо реорганізація здійснюється шляхом зміни назви, організаційно-правового статусу або місця реєстрації платника податків, такий платник податків після реорганізації набуває усіх прав і обов'язків щодо погашення податкових зобов'язань або податкового боргу, які виникли до його реорганізації;

якщо реорганізація здійснюється шляхом об'єднання двох або більшої кількості платників податків в одного платника податків з ліквідацією платників податків, що об'єдналися, такий об'єднаний платник податків набуває усіх прав і обов'язків щодо погашення податкових зобов'язань або податкового боргу всіх платників податків, що об'єдналися;

якщо реорганізація здійснюється шляхом розподілу платника податків на дві або більше особи з ліквідацією такого платника податків, усі платники податків, які виникнуть після такої реорганізації, набувають усіх прав і обов'язків щодо погашення податкових зобов'язань чи податкового боргу, які виникли до такої реорганізації. Зазначені зобов'язання чи борг розподіляються між новоствореними платниками податків пропорційно часткам балансової вартості активів, отриманим ними у процесі реорганізації згідно з розподільчим балансом. У разі коли одна чи більше новостворених осіб не є платниками податків, щодо яких виникли податкові зобов'язання або борг платника податків, який був реорганізований, зазначені податкові зобов'язання чи борг повністю розподіляються між особами, що є платниками таких податків, пропорційно часткам отриманих ними активів, без урахування активів, наданих особам, що не є платниками таких податків.

          Відсутність передавального (розподільчого) балансу між КСП «Маяк» та позивачем виключає можливість визначення розміру частки податкових зобов’язань КСП «Маяк», яка могла бути передана позивачу в процесі реорганізації КСП «Маяк».

Відповідно до положень   ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень суб’єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням встановлених фактичних обставин справи суд приходить до висновку, що ДПІ не довело належними доказами той факт, що в процесі реорганізації КСП «Маяк», як боржника по державним позичкам, до позивача повністю або частково перейшли майнові права та обов’язки цього КСП, що в свою чергу з урахуванням положень ст. 13 Закону №218-ІІІ та ст.98 ПК України не дає підстав для покладання на позивача обов’язку погашати несплачені грошові зобов’язання КСП «Маяк» перед бюджетом.

Суд не приймає до ваги посилання казначейства на платіжні доручення, за якими позивач у 2010 та 2011 році здійснював погашення реструктуризованої заборгованості КСП «Маяк» по іншим видам державних позичок, оскільки ці платежі не є належним доказом того факту, що позивач в процесі реорганізації КСП «Маяк» набув обов’язки по погашенню спірної заборгованості.  

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що направлення в адрес позивача спірних податкових вимог здійснено без достатніх для цього підстав, у зв’язку з чим вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги.

Керуючись ст. 8, 9, 12, 19, 158, 159, 160-163, 167 Кодексу Адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Позовні вимоги сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Надія» задовольнити.

Визнати недійсними податкові вимоги Нововоронцовської міжрайонної державної податкової інспекції №18/1 та №19/1 від 31.05.2011 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Надія» витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп..

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили  після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний  11 жовтня 2011 р.

Суддя                                                                                                                  Кравченко К.В.

кат. 8.2