АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________________________________________________

Справа № 620/700/16-ц Головуючий суддя І інстанції Огієнко Д. В.

Провадження № 22-ц/790/1041/17 Суддя доповідач Піддубний Р.М.

Категорія: житлові правовідносини

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2017 року м. Харків

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого: судді Піддубного Р.М.,

суддів: Гуцал Л.В., Котелевець А.В.,

за участю секретаря: Пашнєвої Ю.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Зачепилівського районного суду Харківської області від 30 листопада 2016 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа – Зачепилівський районний сектор Головного управління Державної міграційної служби країни в Харківській області, про визнання особи такою, що витратила право користування житловим приміщенням, зняття з реєстраційного обліку,-

встановила:

У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, мотивуючи який зазначила, що вона є власником житлового будинку в с. Старе Пекельне Зачепилівського району Харківської області, за адресою якого зареєстрований її колишній чоловік ОСОБА_2, шлюб з яким розірвано 29 липня 2015 року. Посилаючись на те, що відповідач у вказаному будинку не проживає без поважних причин з 11 жовтня 2015 року, ОСОБА_1 просила на підставі ст. 405 ЦК України визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням та зняти його з реєстраційного обліку.

Відповідач проти задоволення позову заперечував, посилаючись на його безпідставність.

Рішенням Зачепилівського районного суду Харківської області від 30 листопада 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинами справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просила рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким заявлений нею позов задовольнити. В обґрунтування скарги зазначила, що відповідач добровільно покинув житловий будинок, не є членом її сім’ї, не сплачує кошти на утримання будинку.

Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із недоведеності того, що відповідач ОСОБА_2 без поважних причин не проживає у належному позивачці будинку понад встановлений законом строк, протягом якого за чле­нами сім’ї власника будинку зберігається право користування жилим приміщенням.

Колегія суддів погоджується з такими висновками з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено, що на підставі договору обміну житлових приміщень від 01 квітня 1999 року ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності належить житловий будинок б/н в с. Старе Пекельне Зачепилівського району Харківської області, за адресою якого зареєстрований відповідач ОСОБА_2

Зареєстрований 22 лютого 2005 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 шлюб було розірвано рішенням Зачепилівського районного суду Харківської області від 29 липня 2015 року.

Відповідно до ст. 6 Житлового кодексу Української РСР, жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків.

Частиною 4 ст. 9 ЖК УРСР встановлено, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Частиною першої статті 383 ЦК України встановлено, що власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.

Відповідно до статті 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Згідно із частиною четвертою статті 156 ЖК УРСР до членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені у частині другій статті 64 цього Кодексу, тобто дружина (чоловік), діти і батьки кожного з подружжя. Членами сім'ї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Припинення сімейних відносин  з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.

Заперечуючи проти задоволення позову, ОСОБА_2 зазначав, що між ним та позивачкою склалися неприязні стосунки, уникаючи сварок він був вимушений покинути будинок, в якому знаходяться його особисті речі, іншого житла він не має, не проживає в будинку з поважних причин, оскільки ОСОБА_1 чинить йому перешкоди в цьому.

Вищевказані обставини позивачкою не заперечувались.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідач не проживає у належному ОСОБА_1 будинку з поважних причин, а тому відсутні встановлені ст. 405 ЦК України підстави для визнання його таким, що втратив право користування жилим приміщенням.

Оскільки судом першої інстанції не було порушено норм процесуального права, рішення суду відповідає вимогам матеріального права та встановленим обставинам справи, апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Зачепилівського районного суду Харківської області від 30 листопада 2016 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді