ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90
____________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"12" жовтня 2011 р. Справа № 2-а-3637/11/2170
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Кравченко К.В.,
при секретарі: Сердюк О.О.,
за участю:
представників позивача –ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
представника відповідача –ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
приватного акціонерного товариства «Завод крупних електричних машин»
до державної податкової інспекції у м.Нова Каховка Херсонської області
про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення,
встановив:
У червні 2011 року приватне акціонерне товариство «Завод крупних електричних машин» (далі – позивач) звернулось до суду з позовом до державної податкової інспекції у м.Нова Каховка Херсонської області (надалі - ДПІ, відповідач) про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.06.2011 р. № НОМЕР_1, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 218635 грн., у тому числі за грудень 2008р. – на 8448 грн., за квітень 2010р. – на 41420 грн., за липень 2010р. – на 161 грн., за вересень 2010р. – на 9406 грн., за жовтень 2010р. – на 61040 грн., за листопад 2010р. – на 46413 грн. та за січень 2011р. – 51747 грн., а також нараховані зобов’язання з ПДВ в розмірі фактично відшкодованої суму ПДВ - 60196грн., та 4225 грн. - штрафних санкцій.
Спірне повідомлення-рішення винесено на підставі акту від 16.06.11р. №645/230-30769085 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за грудень 2008р., квітень 2010р., липень 2010р., вересень-листопад 2010р., січень 2011р..
За висновками акту перевірки, позивачем в порушення п.1.8 ст.1, пп.7.2.1 п.7.2, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.7.1, пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97р. № 168/97-ВР за грудень 2008р., квітень 2010р., липень 2010р., вересень-листопад 2010р., січень 2011р.. завищено бюджетне відшкодування з ПДВ на загальну суму 218635 грн.. Такий висновок податкового органу в акті перевірки обґрунтовується тим, що у вказаних періодах позивач для виробництва електродвигунів та генераторів придбавав металопрокат у постачальників, діяльність яких мала ознаки фіктивності, які за юридичною адресою не знаходились, і на час перевірки були визнані банкрутами або ліквідовані, тобто такі, по яким неможливо дослідити факт надмірної сплати ПДВ до бюджету по операціями з поставки позивачу товару.
Згідно позовної заяви та пояснень представників позивача в судовому засіданні, позивач не погоджується з висновками акту перевірки та спірним рішенням з тих підстав, що всі операції позивача із придбання металопрокату були цілком законними та реальними, придбання товару за цими операціями та сплата ПДВ у складі ціни цього товару підтверджені належним чином оформленими первинними документами, які давали позивачу правові підставі включити вартість товару до складу валових витрат цього періоду, а сплачений цим продавцям ПДВ до податкового кредиту декларацій з ПДВ, і включити його до розрахунку бюджетного відшкодування ПДВ. Позивач зазначає, що відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» головною умовою для формування податкового кредиту платника ПДВ є наявність належним чином складеної податкової накладної та використання придбаних за цими податковими накладними товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях в межах власної господарської діяльності платника податків. Всі зазначені вимоги для формування податкового кредиту, а отже і для отримання бюджетного відшкодування, підприємством виконані, тому у відповідача відсутні правові підстави для зменшення належної до бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість. Висновки відповідача про неможливість підтвердження сплати до бюджету сум ПДВ постачальниками товарів (робіт, послуг) по ланцюгам проходження товарів не можуть бути підставою для зменшення заявленої до бюджетного відшкодування суми ПДВ, оскільки у платника податку відсутній механізм та не передбачений обов’язок по контролю за декларуванням та сплатою ПДВ до бюджету постачальниками товарів (робіт, послуг) по ланцюгу до виробника.
Відповідач надав суду письмові заперечення на адміністративний позов, в яких вказує на те, що головною умовою для отримання бюджетного відшкодування з ПДВ платником податку є сплата ПДВ до бюджету постачальниками товарів (робіт, послуг) на всіх етапах (ланцюгах) проходження товарів (робіт, послуг) починаючи від виробника або експортера цих товарів (робіт, послуг). Проведеною перевіркою по ланцюгам поставок позивачу товарів до виробника не вдалось встановити факту надмірної сплати ПДВ по ряду постачальників позивача у першому та другому ланцюгах. Відповідач зазначає, що загальна сума непідтвердженого ПДВ, який був заявлений позивачем до відшкодування за грудень 2008р., квітень 2010р., липень 2010р., вересень-листопад 2010р., січень 2011р. склала 218635 грн., а тому спірне повідомлення-рішення про зменшення бюджетного відшкодування є правомірними, оскільки право на бюджетне відшкодування ПДВ виникає лише при фактичній надмірній сплаті цього податку до бюджету, а не з самого факту існування зобов’язання по сплаті ПДВ в ціні товару, яка оплачена платником.
Позиції сторін були підтримані їх представниками під час судового розгляду справи.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані докази, прийшов до наступного.
Неправомірність віднесення до бюджетного відшкодування ПДВ в сумі 8448,18грн. за грудень 2008р. ДПІ в акті перевірки обґрунтовує тим, що постачальник позивачу товару в листопаді 2008р. - ПП «Градоль» згідно інформації Каховської ОДПІ на час перевірки має стан 8 – до ЄДР внесена запис про відсутність за місцезнаходженням, свідоцтво платника ПДВ якого анульовано 26.04.10р., а податкова звітність за листопад 2008р. без показників фінансової діяльності.
Неправомірність віднесення до бюджетного відшкодування ПДВ в сумі 41420 грн. за квітень 2010р. ДПІ в акті перевірки обґрунтовує наступним: основним постачальником позивачу металопрокату у березні 2010 року на загальну суму 752870,58 грн., у т.ч. ПДВ 125478,43 грн., було ПП «АВС-Троїця» (м.Дніпропетровськ). Згідно відповіді ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська ПП «АВС-Троїця» є посередником, а одним з постачальників йому металопрокату були ТОВ «АВ Метал Груп». З відповіді ДПІ у Красногвардійському р-ні м.Дніпропетровська ТОВ «АВ Метал Груп» є посередником, а постачальником металопрокату є ТОВ «Транс Агенство Метал» та ПП «Азов-Бізнес-Трейдінг». Згідно відповіді Алчевської ОДПІ всі операції ТОВ «Транс Агенство Метал» визнані нікчемними внаслідок відсутності у цього підприємства майна, інших матеріальних ресурсів, трудових ресурсів, основних фондів, транспортних засобів, приміщень. Згідно відповіді ДПІ в Іллічівському р-ні м.Маріуполя ПП «Азов-Бізнес-Трейдінг» на час перевірки відсутнє за місцезнаходженням, свідоцтво платника ПДВ анульоване 21.08.10р..
Неправомірність віднесення до бюджетного відшкодування ПДВ в сумі 161 грн. за липень 2010 року ДПІ в акті перевірки обґрунтовує наступним: основним постачальником позивачу металопрокату у червні 2010р. було ЗАТ «ВК Світло шахтаря» на суму 979706,33 грн., у т.ч. ПДВ 163284,89 грн.. Згідно відповіді ДПІ в Жовтневому районі м.Харькова ЗАТ «ВК Світло шахтаря» є посередником, а постачальником йому металопрокату був ФОП ОСОБА_5, постачальником якого в свою чергу було ТОВ «Дніпрометалхолдинг». ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська повідомила про постачальника металопрокату в адрес ТОВ «Дніпрометалхолдинг» - ТОВ «Союз»ОПТ», яке згідно відповіді ДПІ у Жовтневому районі м.Запоряжжя станом на час перевірки має стан 11 – припинено, але не знято з обліку, 07.04.11р. скасовано державну реєстрацію, свідоцтво платника ПДВ анульовано 23.02.11р..
Неправомірність віднесення до бюджетного відшкодування ПДВ в сумі 9406 грн. за вересень 2010 року ДПІ в акті перевірки обґрунтовує вищенаведеними обставинами діяльності контрагентів ЗАТ «ВК Світло шахтаря», ФОП ОСОБА_5, ТОВ «Дніпрометалхолдинг» та ТОВ «Союз»ОПТ».
В обґрунтування неправомірності віднесення до бюджетного відшкодування ПДВ в сумі 61040 грн. за жовтень 2010 року ДПІ в акті перевірки посилається на те, що основним постачальником позивачу валу у вересні 2010р. на суму 366236,99 грн., у т.ч. ПДВ 61039,50 грн., було ТОВ ВП «Спецтеплотехніка». Згідно відповіді ДПІ у Кіровському р-ні м.Дніпропетровська ТОВ ВП «Спецтеплотехніка» є посередником, а постачальником йому валу було ЗАТ «Елста», відносно якого за відповіддю ДПІ у Бабушкінському р-ні м.Дніпрпетровська 28.04.09р. порушено провадження у справі про банкрутство.
Неправомірність віднесення до бюджетного відшкодування ПДВ в сумі 46413 грн. за листопад 2010 року та в сумі 51747 ДПІ за січень 2001р. ДПІ в акті перевірки обґрунтовує вищенаведеними обставинами діяльності контрагентів ТОВ ВП «Спецтеплотехніка» та ЗАТ «Елста», а також зазначає, що перевіркою постачальника позивачу в грудні 2010р. ленти, компаунду - ТОВ СП «Електро» на підставі відповіді ДПІ у Жовтневому р-ні м.Запоріжжя встановлено відсутність трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення будь-якого виду діяльності, з чого вбачається проведення цим контрагентом безтоварних операцій.
Таким чином, згідно акту перевірки висновок ДПІ про порушення позивачем вимог податкового законодавства при формуванні бюджетного відшкодування у спірних періодах ґрунтується виключено на описаних в акті перевірки обставинах діяльності контрагентів позивача у першому, другому, третьому та четвертому ланцюгах поставок, про які ДПІ була повідомлена іншими податковими інспекціями.
Оцінюючи наведені відповідачем доводи неправомірності формування позивачем сум бюджетного відшкодування з ПДВ, суд виходить з наступного.
На час проведення позивачем вищезазначених операцій порядок визначення суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України, або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків були визначені виключно Законом України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97р. № 168/97-ВР (надалі Закон № 168/97), а саме нормою пункту 7.7 статті 7 цього Закону.
Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97 сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Відповідно до підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).
Отже, Закон № 168/97 передбачає необхідність врахування як надходжень сум податку разом із вартістю товарів (послуг), що поставляються платником податку, так і витрат цього платника на сплату сум податку на додану вартість у складі ціни товарів (послуг), що придбані ним з метою використання у господарській діяльності. При цьому за певних обставин може утворюватися ситуація, коли різниця між податковими зобов'язаннями (тобто надходженнями сум податку на додану вартість) та податковим кредитом (витратами зі сплати податку в ціні товарів та послуг) буде від'ємною. Ця різниця за певних умов підлягає відшкодуванню платнику податку з державного бюджету.
Позивач є товаровиробником, основними видом діяльності якого є виробництво електродвигунів та генераторів, які позивач реалізує як на території України, так і на експорт, що підтверджується наданими позивачем деклараціями з ПДВ із визначенням обсягу експортних операцій.
Враховуючи, що позивач є експортером, то перевищення сплаченого позивачем ПДВ над отриманим, і як наслідок виникнення у позивача права на бюджетне відшкодування у певних податкових періодах, є цілком економічно виправданим та узгоджується з вказаними видами діяльності позивача.
Підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97 передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість.
Згідно із пл. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 цього ж Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Виходячи із приписів вищевказаної норми закону, відсутність податкової накладної безспірно позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум ПДВ у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).
ДПІ в акті перевірки не посилається на невідповідність вимогам законодавству податкових накладних, за якими позивач формував податковий кредит, не вказує на неправильність складання позивачем податкових декларацій з ПДВ та розрахунків належних до бюджетного відшкодування сум ПДВ, а також не посилається на відсутність фактичної сплати позивачем у складі ціни товарів сум ПДВ, які увійшли до задекларованого позивачем бюджетного відшкодування за спірні періоди.
Як встановлено судом і підтверджено позивачем копіями податкових накладних, платіжних доручень, банківських виписок, видаткових та товарно-транспортних накладних, прибуткових накладних про надходження товару на склад, на момент проведення перевірки у позивача були наявні всі необхідні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для включення до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених позивачем своїм прямим постачальникам – ПП «Градоль», ПП «АВС-Троїця», ЗАТ «ВК Світло шахтаря», ТОВ ВП «Спецтеплотехніка», ТОВ СП «Електро».
Аналіз наданих позивачем податкових накладних, первинних документів та договорів свідчить про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за періоди, які були предметом перевірки.
Суд зазначає, що наявність у позивача належно оформлених документів, які відповідно до Закону № 168/97 необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, і сплата позивачем вартості товару з податком на додану вартість є обов’язковими, але не вичерпними підставами для визначення податкового кредиту та відшкодування цього податку з бюджету. Будь-які первинні документи (у тому числі договори, накладні, податкові накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.
Для встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість суду необхідно встановити також наступні обставини:
- реальність здійснення господарських операцій, суми ПДВ за якими віднесені до податкового кредиту;
- наявність у продавців товарів, робіт (послуг), які видавали податкові накладні, спеціальної податкової правосуб'єктності;
- віднесення до складу податкового кредиту лише сум податку, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку;
- встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку;
Надані позивачем документи підтверджують реальність проведених позивачем операцій з придбання деревинного брусу у ПП «Градоль» та металопродукції у ПП «АВС-Троїця», ЗАТ «ВК Світло шахтаря», ТОВ ВП «Спецтеплотехніка», ТОВ СП «Електро», а також використання цих товарів у своїй господарській діяльності.
Слід також зазначити, що ні в акті перевірки, ні в ході судового розгляду ДПІ не посилалось на той факт, що до складу податкового кредиту позивачем були віднесені суми, сплачені у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що не підлягають використанню у господарській діяльності позивача.
Факт того, що податковий кредит по операціям з ПП «Градоль», ПП «АВС-Троїця», ЗАТ «ВК Світло шахтаря», ТОВ ВП «Спецтеплотехніка», ТОВ СП «Електро» формувався позивачем на підставі податкових накладних, які виписані платниками податків, що мали право на виписку таких накладних і були зареєстровані як платники податку на додану вартість, не оспорювався відповідачем ні в акті перевірки, ні в ході розгляду справи.
Проаналізувавши всі надані позивачем документи по поставкам металопродукції від вказаних постачальників, суд приходить до висновку, що реальність цих операцій доведена позивачем належними та достатніми доказами.
Що стосується наведених в акті перевірки обставин діяльності контрагентів у першому, другому третьому та четвертому ланцюгах поставок, то їх вплив на право позивача на податковий кредит та бюджетне відшкодування слід оцінювати з урахуванням можливої обізнаність позивача щодо таких обставин.
При цьому суд виходить з того, що саме по собі невиконання контрагентом платника податків своїх зобов'язань по сплаті податку до бюджету ще не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість.
У разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.
Докази, які б встановлювали факти протиправної діяльності контрагентів позивача, або свідчили про відсутність у них спеціальної податкової правосуб'єктності, а також докази обізнаності позивача про такі факти, в матеріалах справи відсутні.
Також ДПІ не обґрунтовує наявність у позивача реальної можливість з’ясувати всі обставини діяльності постачальників товарів до виробника на момент придбання товару, з метою виявлення тих обставин, які унеможливлюють віднесення сум ПДВ до податкового кредиту.
За таких обставин у суду відсутні підстави вважати, що позивач міг знати, або мав реальну можливість з’ясувати наведені в акті перевірки обставини діяльності вказаних контрагентів на момент придбання у них товару.
ДПІ також не надало суду доказів, які б свідчили про те, що позивач систематично проводить свої господарські операції переважно з тими контрагентами, які не дотримуються податкової дисципліни та не сплачують податків.
Суд вважає, що наведені в акті перевірки обставини діяльності постачальників позивача першому, другому, третьому та четвертому ланцюгах поставок не можуть бути причинами для зменшення заявленого позивачем бюджетного відшкодування за спірні періоди.
Також слід звернути увагу не неправомірність зменшення у червні 2001 року спірним рішенням бюджетного відшкодування за грудень 2008 року, оскільки всі передбачені законодавством строки для перевірки бюджетного відшкодування за цей період сплили.
Крім того, суд вважає недоведеними і висновки ДПІ стосовно існування визначених в акті перевірки ланцюгів постачання позивачу металопродукції, оскільки аналіз наданих відповідачем копій податкових декларацій з ПДВ із додатками №5, що подавались вказаними в акті перевірки контрагентами у першому, другому та третьому ланцюгах, свідчить про те, що в тих самих періодах ці контрагенти також придбавали товари і у інших постачальників та реалізовували товари і іншим покупцям, про яких ДПІ не зазначає, і суми цих операцій перевищують суми операцій, про які зазначає ДПІ.
Це дає підстави стверджувати, що металопродукція могла надійти до позивача від інших постачальників у другому та третьому ланцюгах поставок, а не від тих, на яких вказує ДПІ, оскільки ДПІ в акті перевірки не ідентифікує якимось індивідуальними ознаками ту металопродукцію, яка надходила до постачальників позивача у першому ланцюгу.
Що стосується встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість, то відповідно до положень Закону № 168/97 під цим фактом розуміється сплата податку на додану вартість у складі ціни товарів (послуг), що придбані платником податку, і розрахунки за які є здійсненими.
ДПІ не заперечує того факту, що за перевірені періоди до відшкодування з бюджету позивачем заявлені суми ПДВ, які не перевищують суми цього податку, фактично сплачені позивачем у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг), що підтверджує дотримання позивачем вимог пп. 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97.
Твердження ДПІ про те, що позивач має право на віднесення до податкового кредиту та бюджетного відшкодування сум ПДВ лише при встановленні факту надмірної сплати цього податку до бюджету усіма постачальниками відповідних товарів (послуг) по всьому ланцюгу постачальників до виробника, і несплата податку до бюджету бодай одним з учасників ланцюга виключає можливість бюджетного відшкодування, суд вважає такими, що не ґрунтується на Законі № 168/97.
З урахуванням встановлених фактичних обставини справи суд приходить до висновку, що дії позивача при формуванню податкового кредиту та бюджетного відшкодування з ПДВ за вказані періоди з урахуванням сум ПДВ, сплачених постачальникам ПП «Градоль», ПП «АВС-Троїця», ЗАТ «ВК Світло шахтаря», ТОВ ВП «Спецтеплотехніка», ТОВ СП «Електро», свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції з цими постачальниками не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.
З’ясовані обставини господарської діяльності позивача не дають підстав вважати, що головною метою позивача було одержання доходу саме за рахунок податкової вигоди, зокрема відшкодування податку на додану вартість з бюджету, за відсутності наміру здійснювати реальну підприємницьку діяльність.
Перевіривши наведені відповідачем в акті перевірки доводи для зменшення позивачу спірним повідомленням-рішенням сум бюджетного відшкодування, встановивши фактичні обставини проведених позивачем господарських операцій, суд приходить до висновку, що позивачем не допущено порушень вимог Закону України «Про податок на додану вартість» при формуванні податкового кредиту та визначені сум бюджетного відшкодування за грудень 2008р., квітень 2010р., липень 2010р., вересень-листопад 2010р., січень 2011р..
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про безпідставність зменшення відповідачем спірним рішенням задекларованого позивачем бюджетного відшкодування, та обґрунтованість позовних вимог щодо визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.06.2011 р. № НОМЕР_1.
Керуючись ст. 8, 9, 12, 19, 158, 159, 160-163, 167 Кодексу Адміністративного судочинства України, суд
постановив:
Позовні вимоги приватного акціонерного товариства «Завод крупних електричних машин» до державної податкової інспекції у м.Нова Каховка Херсонської області задовольнити.
Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення рішення державної податкової інспекції у м.Нова Каховка Херсонської області від 20.06.2011 р. № НОМЕР_1.
Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного акціонерного товариства «Завод крупних електричних машин» витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп..
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 13 жовтня 2011 р.
Суддя Кравченко К.В.
кат. 8.2.1