ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 121
РІШЕННЯ
Іменем України
06.10.2009 | Справа №2-23/4320-2009 |
За позовом Дочірнього підприємства "Житлове комунальне управління" Дочірнього підприємства «Кримгеологія», м. Сімферополь
До відповідача Фізичної особи - підприємця Гуменюк Дмитра Анатолійовича, м.Сімферополь
Про розірвання договору та стягнення 3529,36грн.
Суддя Доброрез І.О.
П Р Е Д С Т А В Н И К И :
Від позивача – Михайлов О.О., представ. за довір.№04-06 від 15.01.2009р., Зазовський Я.І., представ. за довір. №4 від 08.01.2009р.
Від відповідача – не з’явився.
Суть спору: Позивач звернувся до господарського суду АР Крим з позовом до відповідача про розірвання договору оренди б/н від 01.02.2003р. та стягнення з відповідача 3529,36 грн. заборгованості.
Представник відповідача у судові засідання 31.08.2009р., 15.09.2009р. та 06.10.2009р. не з’явився, відзив на позовну заяву не надав, про день розгляду справи був повідомлений належним чином.
Тим самим судом згідно статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України було надано можливість відповідачу захищати свої інтереси, але відповідач своїми правами не скористався.
Відповідно до абз.3,4,6 п.3.6 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України» №02-5/289 від 18.09.1997р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. У разі нез'явлення його представника відповідача за викликом господарського суду суд має право відкласти розгляд справи (стаття 77 ГПК), вжити заходів, передбачених пунктом 5 статті 83 ГПК або статтею 90 ГПК, чи прийняти рішення за відсутності цього представника.
Справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представників позивача, суд
Встановив :
01.02.2003р. Дочірнє підприємство "Житлове комунальне управління" Дочірнього підприємства «Кримгеологія» (орендодавець) та Фізична особа - підприємець Гуменюк Дмитро Анатолійович (орендатор) уклали договір оренди.
Пунктом 1.1, договору передбачено, що орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлові приміщення площею 38кв.м та 42кв.м, розташовані за адресою: м.Сімферополь, вул. Луначарського, 2.
Термін дії цього договору встановлений з 01.02.2003р. до 01.02.2008р.(п.10.1 договору).
Відповідно до п.10.6 договору у випадку, якщо орендар продовжує користуватися майном після спливу строку договору при відсутності заперечень зі сторони орендодавця, договір вважається пролонгованим на невизначений термін та кожна сторона має право відмовитися від договору, попередивши про це іншу сторону за один місяць.
Розділом 3 договору передбачений розмір та порядок сплати орендної плати.
Так, цім розділом договору встановлено, що орендна плата за лютий-квітень 2003р. складає 10,00грн. щомісячно, за наступний період – 350,00грн. починаючи з 01 травня 2003р. орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом корегування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Розмір орендної плати може бути змінений за згодою сторін у випадках, передбачених чинним законодавством. Орендна плата перераховується згідно виставленим рахункам щомісячно до 15 числа місяця, наступного за звітним.
Суд вважає доводи позивача частково обґрунтованими, та такими, що підлягають частковому задоволенню на підставі наступного.
Відповідно до частини 1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).
За відповідачем числиться заборгованість з орендної плати у сумі 1619,55грн.
Статтею 32 ГПК України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна доказати ті обставини на які вона посилається, як на підстави своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ч.2 статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідач не надав доказів оплати заборгованості з орендної плати.
Таким чином сума основного боргу відповідача складає 1619,55грн. та підлягає стягненню.
Відповідно до ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання), у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Стаття 549 ЦК України визначає: неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 3.5 договору передбачено, що орендна плата, яка перерахована несвоєчасно або не у повному обсязі, стягується на користь орендодавця, згідно з діючим законодавством України та з врахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості з врахуванням індексу інфляції, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.
Позивач просить стягнути пеню за період з 01.08.2007р. по 01.05.2009р. за 700 календарних днів у сумі 1112,45грн.
Однак, розрахунок пені здійснений невірно.
Згідно ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано, тобто нарахування пені повинно бути закінчено 01.02.2008р.
При таких обставинах, пеня підлягає стягненню частково у сумі 137,02грн. із рахунку подвійної облікової ставки НБУ за період з 01.08.2007р. по 01.02.2008р. від суми боргу 1619,55грн. (1619,55 грн. х 8% х 2 : 100 : 365 х 153 дн. = 108,62 грн.) + (1619,55 грн. х 10% х 2 : 100 : 365 х 32 дн. = 28,40 грн.)
В частині стягнення 975,43грн. пені суд у позові відмовляє.
Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Нарахований позивачем індекс інфляції у розмірі 797,36грн. є обґрунтованим та підлягає стягненню з відповідача.
Згідно ч.2 ст.651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
З огляду на наведене суд відзначає, що зміна або розірвання договору можуть здійснюватись у судовому порядку. Підставою зміни або розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору є істотне порушення договору другою стороною. Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критерію, що встановлений абзацем другим вищенаведеної норми закону. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття – “значної міри” позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Істотність порушення визначається виключно за об’єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. Вина сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і взагалі для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі ч.2 ст.651 ЦК України. Також критерієм істотного порушення закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому мається на увазі не лише грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а і випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що відповідач не сплачував орендну плату, позивач був значною мірою позбавлений того, на що він розраховував при укладенні договору.
Пунктом 10.3 договору передбачено, що за ініціативою однієї із сторін цей договір може бути розірваний рішенням суду у випадках, передбачених діючим законодавством України.
На підставі викладеного, позовна вимога щодо розірвання договору оренди б/н від 01.02.2003р., укладеного між сторонами, підлягає задоволенню.
Судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам згідно ст.49 ГПК України.
Згідно п.3.9.5 роз’яснень Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» №02-5/289 від 18.09.1997р. суддя може оголосити в судовому засіданні тільки вступну та резолютивну частини рішення за наявності згоди на це представників як позивача, так і відповідача, присутніх у засіданні, а в разі присутності представника лише однієї із сторін - за згодою цього представника.
За згодою представників позивача в судовому засіданні 06.10.2009р. була оголошена тільки вступна та резолютивна частини рішення. Повний текст рішення складений та підписаний 12.10.2009р.
З огляду на викладене та керуючись ст.ст.49,82,84,85 Господарського процесуального кодексу Україні, суд
ВИРІШІВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Розірвати договір оренди б/н від 01.02.2003р., укладений між Дочірнім підприємством "Житлове комунальне управління" Дочірнього підприємства «Кримгеологія» та Фізичною особою - підприємцем Гуменюк Дмитром Анатолійовичем.
3. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Гуменюк Дмитра Анатолійовича (95001, АР Крим, м.Сімферополь, вул.Студенчеська, 18, кв.34А) на користь Дочірнього підприємства "Житлове комунальне управління" Дочірнього підприємства «Кримгеологія» (95007, м.Сімферополь, вул.Беспалова, 47) 1619,55грн. основного боргу, 137,02грн. пені, 797,36грн. інфляційних витрат, 158,81грн. держмита та 225,77грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
4. В частині стягнення 975,43грн. пені у позові відмовити.
5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Доброрез І.О.