Справа № 2-1255/09
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 жовтня 2009 року Печерський районний суд м.Києва
в складі: головуючого судді Гримич М.К.
при секретарі Костюк А.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві позовну заяву Приватного підприємства «Оптимум-Престиж» до ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАР Телеком» про визнання недійсним договору поруки, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся з позовом до ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАР Телеком» про визнання недійсним договору поруки від 27 травня 2008 року, укладеного між відповідачами, посилаючись на те, що договір є фіктивним. Позивачу невідомий громадянин ОСОБА_1, сума поруки становить лише 5000 гривень, поручитель і кредитор знаходяться у двох сусідніх будинках, а тому у позивача виникають сумніви у намірах ОСОБА_1 поручатися за ПП «Оптимум-Престиж». Договір поруки він вважає фіктивним оскільки його вчинено без наміру створення правових наслідків.
Представник позивача, з’явившись в судове засідання, позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.
ОСОБА_1 в судове засідання не з’явився, однак на попередньому судовому засіданні надав свої письмові заперечення, в яких позов не визнав, та просив справу розглянути без його участі за наявними в справі документами.
Представник відповідача ТОВ «СТАР Телеком», з’явившись в судове засідання, позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що умови договору відповідають чинному законодавству, договір поруки породив для сторін певні права і обов’язки, створив правові наслідки, позивач не обґрунтував які саме його права порушені.
Суд, вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у сукупності вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 28 листопада 2007 року між ТОВ «СТАР Телеком» та ПП «Оптимум-Престиж» було укладено договір суборенди №А16/Д-1. За цим договором ПП «Оптимум-Престиж» було зобов’язано передати ТОВ «СТАР Телеком» в тимчасове платне користування приміщення (площа 58 м2, секція №А16), яке знаходиться на першому поверсі в приміщенні Торгівельно-розважального центра «Караван», що знаходиться за адресою – Дніпропетровська обл., Дніпропетровський р-н, селище Ювілейне, вул. Нижньодніпровська,17. В забезпечення виконання зобов’язань ПП «Оптимум-Престиж» перед ТОВ «СТАР Телеком» за договором №А16/Д-1 від 28.11.2007 року між відповідачами у справі було укладено договір поруки від 27 травня 2008 року. За цим договором ОСОБА_1 виступив поручителем перед ТОВ «СТАР Телеком» за належне виконання зобов’язань ПП «Оптимум-Престиж» за договором №А16/Д-1 від 28.11.2007р. При цьому, ОСОБА_1 взяв на себе зобов’язання відповідати за договором в тому ж об’ємі, що і сам боржник (ПП «Оптимум-Престиж») – за відшкодування збитків за договором, сплату будь-яких процентів, неустойки але в межах суми поруки - 5 000 грн.
Посилання позивача на те, що сума поруки є незначною не заслуговує на увагу з огляду на наступне. Як зазначив в запереченнях ОСОБА_1, укладаючи договір поруки він усвідомлював своє фінансове становище та можливість погасити на вимогу ТОВ «СТАР Телеком» суму заборгованості позивача в залежності від наявних у нього грошових коштів. Тому за згодою сторін ОСОБА_1 взяв на себе обов’язок нести солідарну відповідальність з боржником (ПП «Оптимум-Престиж») лише в межах 5000 грн.
Правомірність обмеження солідарної відповідальності певним розміром передбачена ст.553 і ст.554 ЦК України, а саме - порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Позивач зазначає, що договір поруки є фіктивним оскільки його було укладено без відома і згоди самого позивача. Дане твердження спростовується тим, що чинне законодавство України не містить обов’язку укладати саме трьохсторонній договір поруки (кредитор, поручитель, боржник). Тому сторони, керуючись законом, зокрема ст.553 ЦК України, та звичаями ділового обороту, уклали двосторонній договір поруки (між кредитором і поручителем).
Представник позивача в судовому засіданні зазначив близьке місце розташування адреси місця проживання ОСОБА_1 та адреси місцезнаходження ТОВ «СТАР Телеком» як ознаку недійсності договору поруки. Однак суд критично ставиться до даного твердження, оскільки позивач не навів жодної норми закону, яка б передбачала недійсність договору у зв’язку з тим, що контрагенти знаходяться або проживають на малій відстані один від одного. Крім того, закон передбачає, що сторони вільні в укладанні будь-яких угод. Чинне законодавство не обмежує коло осіб, які можуть виступати поручителями, в залежності від місця їх проживання. Навпаки, ст.24 Конституції України визначає, що всі особи є рівними у своїх правах перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Позивач посилається на те, що договір поруки від 27 травня 2008 року є фіктивним правочином і тому, що він вчинений без наміру створення правових наслідків.
Згідно зі ст. 234 ЦК фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, що зумовлювалися цим правочином. Відповідно до Узагальнень Верховного суду України «Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 24.11.2008р. (розділ «Правові наслідки вчинення фіктивного правочину») Верховний Суд України зазначив, що у фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто сторони, укладаючи його, знають заздалегідь, що він не буде виконаний. Такий правочин завжди укладається умисно. При розгляді справ судді мають враховувати, що ознака фіктивності повинна бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише про людське око, а інша - намагалася досягти правового результату, то такий правочин не визнається фіктивним. Суди повинні врахувати, що невиконання або неналежне виконання правочину не є підставою для визнання його недійсним (фіктивним). За матеріальним законом визнання недійсним фіктивного договору пов'язане з наміром сторін (його відсутністю) створити правові наслідки правочину.
В даному випадку договір поруки укладено сторонами з метою досягнення правового результату. З цього договору виникли для сторін певні права і обов’язки, зокрема: для ТОВ «Стар Телеком» це укладання правочину з метою додаткового гарантування виконання основного договору боржником. Це один із способів забезпечення виконання зобов’язання, передбачений законом. При невиконанні договору у ТОВ «СТАР Телеком» виникає право на захист своїх інтересів у судовому порядку, що і було зроблено (копію позову надано в матеріали справи самим позивачем), в т.ч. отримати задоволення своїх вимог за рахунок поручителя.
Для ОСОБА_1 виникло зобов’язання солідарно відповідати за виконання зобов’язань ПП «Оптимум – Престиж», а при фактичному виконанні за боржника його обов’язку, ОСОБА_1 набуває право зворотної вимоги до боржника в межах суми поруки.
Позивач не навів жодних доказів того, що обидві сторони уклали договір поруки умисно та що сторони заздалегідь знали, що договір не буде виконаний, тобто що договір не породив наслідків для обох сторін. Фактично ж ТОВ «СТАР Телеком» звернулось з позовом до ПП «Оптимум-Престиж» та до ОСОБА_1, як до солідарного боржника. А тому дії ТОВ «СТАР Телеком» спрямовані на виконання договору поруки і до настання певних правових наслідків – погашення наявної суми заборгованості.
Згідно ст. 11 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань. В силу ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. А тому договір поруки породив для сторін певні права та обов’язки, відповідно він створив правові наслідки.
Згідно ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Згідно ст.215 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути пред'явлена тільки однією зі сторін правочину, або заінтересованою стороною, права яких були порушені.
ОСОБА_1 та ТОВ «СТАР Телеком» жодним чином не порушують та не оспорюють права, свободи чи інтереси ПП «Оптимум-Престиж». В позовній заяві та в судовому засіданні представник позивача не обґрунтував які саме права ПП «Оптимум–Престиж» порушені. Наявність договору поруки жодним чином не впливає на обсяг майнової відповідальності ПП «Оптимум-Престиж» за основним договором. При погашенні заборгованості ПП «Оптимум-Престиж» поручителем, останній набуде право регресу до позивача лише на суму фактично виконаного зобов’язання. Отже загальний розмір боргу залишиться незмінним.
Стаття 204 ЦК України встановлює, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені статтею 203 ЦК України, а саме: зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Як встановлено судом, договір поруки спрямований на настання відповідних правових наслідків, умови договору поруки не суперечать актам цивільного законодавства, сторони договору поруки діяли в межах своєї компетентності з достатнім обсягом дієздатності, волевиявлення ТОВ «СТАР Телеком» і ОСОБА_1 було вільним та відповідало їх внутрішній волі, а також договір поруки укладено у тій формі, що і основний договір - письмово.
Позивачем не доведено, що договір поруки укладено відповідачами з метою зміни територіальної підсудності у спорі, який виник у зв’язку з невиконанням ПП «Оптимум-Престиж» умов договору суборенди №А16/Д-1 від 28 листопада 2007 року. Згідно ст.113 ЦПК України право вибору територіальної підсудності у справі, де є декілька відповідачів, належить саме позивачу.
Ухвалою суду 15.04.2009р. за клопотанням позивача було призначено почеркознавчу експертизу договору поруки. ТОВ «СТАР Телеком» було запропоновано надати оригінали документів за період часу з січня 2008 року по січень 2009 року, в яких міститься відтиск печатки ТОВ «СТАР Телеком». У червні 2009 року відповідач письмово повідомив про відсутність можливості надати відповідні документи, оскільки вони містять банківську та комерційну таємницю як самого товариства, так і його контрагентів, яка не стосуються предмету спору. А в силу ст.30 Закону України «Про інформацію» ТОВ «СТАР Телеком» без згоди своїх контрагентів не має права розповсюджувати конфіденційну інформацію. Крім того, відповідач застосовує систему «клієнт-банк», а тому навіть не має можливості надати платіжні документи з цей період з відтиском своєї печатки. Інших документів, необхідних для проведення експертизи, у ТОВ «СТАР Телеком» немає.
У зв’язку з наведеним проведення почеркознавчої експертизи неможливе. При цьому суд враховує, що згідно ст.61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. ТОВ «СТАР Телеком» та ОСОБА_1 письмово підтвердили, що уклали договір поруки саме у травні 2008р. та договір містить їх підписи.
А тому відсутність експертного висновку не є беззаперечним доказом укладання договору поруки саме з метою зміни територіальної підсудності з даного спору.
Згідно ст.ст.10, 60 ЦПК України позивач повинен обґрунтувати свої позовні вимоги та довести обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивач не довів, що договір поруки суперечить закону та яким саме чином порушує права, свободи чи інтереси ПП «Оптимум-Престиж», а тому суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись, ст.ст.14-16, 203, 204 215, 553-556 ЦК України та ст.ст.3, 15,60, 212-215 ЦПК України, суд –
ВИРІШИВ:
Позов Приватного підприємства «Оптимум-Престиж» до ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАР Телеком» про визнання недійсним договору поруки - залишити без задоволення.
На рішення може бути принесено апеляцію шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення суду, з подачею в подальшому апеляційної скарги протягом 20 днів з дня подачі такої заяви до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва.
Суддя Гримич М.К.