ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

____________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" вересня 2011 р. Справа № 2-а-3415/11/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Кравченко К.В.,

при секретарі: Сердюк О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у м.Херсоні

про скасування адміністративно-господарських санкцій,

встановив:

У червні 2011 року ОСОБА_1 (надалі-позивач) звернулась до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м.Херсоні (надалі - ДПІ), в якому просила захистити її порушені права шляхом скасування адміністративно-господарських санкцій від 18.02.2011 року №0001022307.

Відповідно до змісту позовних заяв, пояснень позивача та його представника в судовому засіданні позовні вимоги ґрунтуються на тому, що в травні 2011 року позивач по пошті отримала від ДПІ податкову вимогу про сплату боргу за податковим повідомленням-рішенням №0001022307 від 18.02.2011р. ДПІ, яким до позивача застосовані штрафні санкції на суму 3608,60 грн. за порушення пунктів 10 та 12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» № 265/95-ВР на підставі акту перевірки за №49/21/03/23/НОМЕР_1 від 07.02.2011р.. Позивач стверджує, що ні акт перевірки від 07.02.2011р., ні саме повідомлення-рішення від 18.02.2011р. вона від ДПІ не отримувала , а отримані ці документи нею були лише 30 травня 2011р. в ДПІ після її запиту. Позивач вважає, що застосування до неї штрафних санкції є безпідставним, оскільки порушень, які стали причиною для спірних штрафних санкцій, нею допущено не було, і ДПІ не дотрималось визначеного законодавством порядку застосування таких санкцій, не надало їй своєчасно копії акту перевірки, не викликало для розгляду наведених в акті перевірки порушень, що фактично позбавило можливості її захиститися та довести належними доказами відсутність порушень.

ДПІ направило суду письмові заперечення на адміністративний позов, в яких вказує на законність дій ДПІ, ревізорів по проведенню перевірки позивача, а також на правомірність винесеного за наслідками такої перевірки відносно позивача податкового повідомлення-рішення за порушення пунктів 10 та 12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» № 265/95-ВР.

Позиція ДПІ була підтримана його представником в ходу судового розгляду.

Суд, заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані докази, прийшов до наступного.

07.02.2011р. державними податковими ревізорами-інспекторами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 складений акт про проведення фактичної перевірки за дотриманням приватним підприємцем ОСОБА_1 (позивачем) порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, відповідно до якого ревізорами були виявлені наступні порушення:

- не забезпечено зберігання КОРО (книг обліку розрахункових операцій) та РК (розрахункових книжок) протягом встановленого терміну, а саме: на момент перевірки використані КОРО та РК відсутні взагалі;

- не забезпечено зберігання контрольних стрічок протягом встановленого терміну;

- порушено облік товару за місцем реалізації, а саме, на товар, який перелічений у додатку до акту перевірки на суму 1719,10 грн. відсутні первинні документи;

На підставі даного акту перевірки ДПІ 18.02.2011р. винесла податкове повідомлення-рішення №0001022307 на суму 3608,60 грн. на підставі п.5 ст.17, ст.20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» № 265/95-ВР за порушення п.10 та 12 ст. 3 зазначеного Закону.

Самі ці адміністративного-господарські санкції позивач просить скасувати.

Відповідно до пункту 1 частини 1 ст.. 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Суд вважає, що заявлені позивачем позовні вимоги про скасування адміністративно-господарських санкцій фактично є вимогами про скасування податкового повідомлення-рішення від 18.02.2011р. №0001022307, яким ці санкції до позивача застосовані.

При вирішені питання щодо дотримання законності при проведенні вищевказаної перевірки та застосування до позивача штрафних санкцій, суд виходить з наступного.

Згідно ст. 15 Закону №265/95-ВР контроль за додержанням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.

Відповідно до ст. 16 вказаного Закону контролюючі органи мають право відповідно до законодавства здійснювати планові або позапланові перевірки осіб, які підпадають під дію цього Закону.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється органом державної податкової служби щодо дотримання порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі свідоцтв про державну реєстрацію, виробництва та обігу підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Загальні вимоги до порядку організації та проведення фактичних перевірок передбачені нормами статті 80 Кодексу.

Так, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника органу податкової служби, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з обставин, передбачених пунктом 80.2 статті 80.

Згідно з пунктом 80.4 статті 80 Кодексу перед початком фактичної перевірки, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій може бути проведена контрольна розрахункова операція.

Фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами органу державної податкової служби у присутності посадових осіб суб'єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції (п.80.7 ст. 80 ПК України).

Допуск посадових осіб органів державної податкової служби до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно з статтею 81 ПК України.

Непред'явлення платнику податків (його посадовим (службовим) особам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) направлення на проведення перевірки або пред'явлення направлення, оформленого з порушенням вимог, установлених абзацом першим пункту 81.1 статті 81, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки. Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах не дозволяється.

У випадку відмови платника податків (його посадових (службових) осіб, представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску до проведення перевірки складається акт, який засвідчує факт відмови.

При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків (його посадових (службових) осіб, представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Доводячи законність дій по проведенню перевірки позивача, ДПІ долучила до матеріалів справи наказ керівника ДПІ від 01.02.2011р. №208 «Про проведення фактичних перевірок» та затверджений цим наказом перелік суб’єктів господарювання, які підлягають відпрацюванню шляхом проведення фактичних перевірок період з 01.02.11р. по 28.02.11р., до якого включена і позивач із зазначенням підстави для такої перевірки – пп.80.2.6 п.80.2 ст. 80 ПК України. Також ДПІ долучила направлення №51/237 від 07.02.11р., яке видано ревізорам на проведення перевірки позивача. В даному направлені зазначені підстави для перевірки - пп.80.2.6 п.80.2 ст. 80 ПК України та наказ ДПІ від 01.02.2011р. №208 «Про проведення фактичних перевірок».

На даному направлені продавцем належного позивачу магазину - ОСОБА_4 зроблений запис про ознайомлення з ним та отримання його копії.

Факт ознайомлення продавця магазину із направленням на перевірку позивач не заперечувала.

Зміст направлення на перевірку містить в собі визначення як мети такої перевірки - контроль за дотриманням порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявністю торгових патентів, ліцензій, а також містить і підстави для такої перевірки - пп.80.2.6 п.80.2 ст. 80 ПК України та наказ ДПІ від 01.02.2011р. №208 «Про проведення фактичних перевірок».

Аналіз змісту направлення на перевірку №58/237 від 09.02.11р. свідчить про відповідність його вимогам законодавства.

Встановлені судом фактичні обставини справи свідчать про правомірність дій ревізорів по проведенню 07.02.11р. фактичної перевірки належного позивачу магазину у м.Херсоні по вул..Пролетарська, 33.

Разом з тим, з’ясовні судом фактичні обставини справи свідчать про недотримання ДПІ в повному обсязі визначеного Податковим кодексом України порядку розгляду матеріалів перевірки позивача та винесення за результатами такої перевірки спірних повідомлень-рішень, що вплинуло на правомірність таких рішень.

Так, відповідно до ст. 86 ПК України у разі відмови платника податків, його законних представників або особи, яка здійснювала розрахункові операції, від підписання акта (довідки), посадовими особами органу державної податкової служби складається акт, що засвідчує факт такої відмови. Один примірник акта або довідки про результати перевірки не пізніше наступного робочого дня після його складення реєструється в журналі реєстрації актів податкового органу і не пізніше наступного дня після його реєстрації вручається або надсилається платнику податків, його законному представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції.

У разі відмови платника податків або його законних представників від отримання примірника акта (довідки) перевірки чи неможливості його вручення платнику податків або його законним представникам чи особі, яка здійснювала розрахункові операції з будь-яких причин, такий акт або довідка надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. У зазначених в цьому абзаці випадках органом державної податкової служби складається відповідний акт або робиться позначка в акті або довідці про результати перевірки.

Пункт 86.7 ст. 86 ПК України визначає, що у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки). Такі заперечення розглядаються органом державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податку (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень, про що такий платник податку зазначає у запереченнях.

У разі якщо платник податку виявив бажання взяти участь у розгляді його заперечень до акта перевірки, орган державної податкової служби зобов'язаний повідомити такого платника податків про місце і час проведення такого розгляду. Таке повідомлення надсилається платнику податків не пізніше наступного робочого дня з дня отримання від нього заперечень, але не пізніше ніж за два робочих дні до дня їх розгляду.

Участь керівника відповідного органу державної податкової служби (або уповноваженого ним представника) у розгляді заперечень платника податків до акта перевірки є обов'язковою. Такі заперечення є невід'ємною частиною акта (довідки) перевірки.

Рішення про визначення грошових зобов'язань приймається керівником органу державної податкової служби (або його заступником) з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності). Платник податків або його законний представник може бути присутнім під час прийняття такого рішення.

Податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків (пп.86.8 ПК України).

В акті перевірки зазначено, що продавець ОСОБА_4 від підписання акту перевірки та отримання його другого примірника відмовилась, про що ревізорами був складений відповідний акт №1 від 07.02.11р., копія якого долучена ДПІ до матеріалів справи.

Супроводжувальним листом від 10.02.2001р. за №3389/10/23-707 ДПІ в адрес позивача за адресою: АДРЕСА_1 ДПІ направила другий примірник акту перевірки від 07.02.2011р. №49/21/03/23/НОМЕР_1 та акт відмови від підпису матеріалів перевірки, додаток до акту перевірки з описом алкогольних напоїв та тютюнових виробів, що знаходились в магазині без документів. В цьому ж листі ДПІ запрошувала позивача з’явитися до ДПІ для складання протоколу про адміністративне правопорушення, а також надати документи, які не були надані під час перевірки.

Згідно долученої ДПІ копії квитанції про відправлення зазначений лист ДПІ із актом перевірки були направлені в адрес позивача лише 14.02.2011р. о 16 годині.

Докази надходження до позивача вказаного листа ДПІ із актом перевірки відсутні, і позивача факт отримання цього листа заперечує.

Незважаючи на відсутність у ДПІ доказів вручення позивачу акту перевірки, вже 18.02.11р., тобто лише на 4 день з дня відправлення акту перевірки, ДПІ винесла спірне повідомлення-рішення винесені, що свідчить про недотримання ДПІ передбаченого п.86.7 ПК України п’ятиденного терміну, протягом якого позивач мала право подати свої заперечення на акт перевірки та документи, яких не вистачало на момент перевірки.

Твердження позивача про те, що акт перевірки та спірне рішення були отримані позивачем безпосереднього в ДПІ у травні 2011року вже після направлення позивачу податкової вимоги представник ДПІ не заперечував.

Слід також зазначити, що згідно з пунктом 4.3 акту перевірки позивачу також пропонувалось з’явитися до ДПІ в каб.541 протягом 5 днів для надання пояснень та документів щодо викладених в акті перевірки фактів.

Згідно долученої ДПІ копії поштового відправлення, направлене в адрес позивача податкове повідомлення-рішення від 18.02.2011 року №0001022307 було повернуло з відміткою за закінченням терміну зберігання.

Рішенням №0001022307 до позивача застосовані санкції на суму 3608,60 грн. у тому числі: 170 грн. - за порушення п.10 ст. 3 Закону № 265/95-ВР, а саме за не зберігання контрольних стрічок; 3438,6 грн. – за порушення п.12 ст. 3 Закону № 265/95-ВР, а саме за порушення обліку товару за місцем реалізації.

Щодо правомірності застосування до позивача штрафної санкції за порушення п.12 ст.3 вищевказаного Закону, суд зазначає наступне.

Згідно акту перевірки опис порушення п.12 ст.3 Закону 265/95-ВР полягає у тому, що на товар, який на момент перевірки знаходився на реалізації в магазині були відсутні будь-які первинні документи. Перелік таких товарів на суму 1719,3 грн. ревізори виклали у додатку до акту перевірки.

Пунктом 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР передбачено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/ або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Згідно зі статтею 20 Закону №265 до суб'єктів підприємницької діяльності, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 21 Закону №265/95-ВР передбачено, що до суб'єктів підприємницької діяльності, що не ведуть або ведуть з порушенням встановленого порядку облік товарів за місцем реалізації та зберігання, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Наказом ДПА України від 21.04.93 р. № 12, із змінами і доповненнями, внесеними наказом від 18.05.1993 р. № 17, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 09.06.1993 р. за №64, затверджена Інструкція про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю (далі – Інструкція № 12), а також форма Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи – суб'єкти підприємницької діяльності.

Зміст пункту 13 Розділу ІV Інструкції № 12 свідчить про наявність у фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності, що перебуває на загальній системі оподаткування, обов’язку документально підтверджувати свої витрати.

Документами, що підтверджують надходження придбаного товару, є накладні та товарно-транспортні накладні.

Оскільки позивач є фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності, що перебуває на загальній системі оподаткування, то на нього розповсюджуються вимоги Закону №265 щодо ведення обліку товарних запасів.

Постановою КМУ від 26.09.2001 р. № 1269 затверджений Порядок ведення книги обліку доходів і витрат" (далі - Порядок).

Відповідно до пунктів 1 та 5 Порядку Книга обліку доходів і витрат ведеться суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, оподаткування доходів яких здійснюється згідно із законодавством з питань оподаткування суб'єктів малого підприємництва (у тому числі шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку). При цьому до Книги заносяться такі відомості: порядковий номер запису; дата здійснення операції, пов'язаної з проведенням витрат і/або отриманим доходом; суми витрат за фактом їх здійснення, в тому числі заробітна плата найманого працівника; сума вартості товарів, отриманих для їх продажу (надання послуг); сума виручки від продажу товарів (надання послуг) - з підсумком за день.

ДПІ, обґрунтовуючи наявність даного порушення, стверджує, що відсутність на момент перевірки первинних документів на товар, перерахований у додатку до акту, вже є достатньою підставою для застосування санкції за порушення пункту 12 ст.3 Закону № 265.

Позивач, доводячи виконання нею вимог п.12 ст.3 Закону № 265, надала суду копії накладних на товар, який знаходився на реалізації в магазині на момент перевірки, а також пояснила, що всі ці документи були в неї і на момент перевірки, а оскільки перевірка була проведена без неї, то надати їх ревізорам вона не мала можливості, а також не були надані ці документи і до моменту винесення спірного рішення, оскільки акт перевірки вона отримала в приміщенні ДПІ вже після винесення спірного рішення.

Позивач також надала суду книги обліку доходів та витрат, в яких в хронологічному порядку відображені витрати на придбання товарів, у тому числі і того, що перелічений у додатку до акту перевірки.

Статтею 6 Закону № 265 передбачено, що облік товарних запасів фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України від 16.07.99 р. № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон N 996) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до пунктів 1, 3 і 5 статті 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

До документів, що є підставою для оприбуткування товару, як правило, належать накладні та товарно-транспортні накладні. Такі документи є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських реєстрів. Відсутність відповідних первинних документів, які підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей, є порушенням установленого порядку ведення бухгалтерського обліку.

Отже, встановлені судом фактичні обставини справи свідчать про дотримання позивачем вимог п.12 ст. 3 Закону № 265, а невстановлення цього факту до моменту винесення спірного рішення сталось не з вини позивача, а через недотримання ДПІ передбаченого ст. 86 ПК України порядку застосування штрафних санкції, яка винесла рішення про застосування санкції за порушення п.12 ст. 3 Закону № 265 без забезпечення права позивача подати свої заперечення та необхідні документи на товар.

Слід також зазначити, що статтею 20 Закону № 265/95-ВР передбачена відповідальність саме за реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, а не за відсутність на місці реалізації первинних документів на товар, на що і посилається ДПІ.

Враховуючи викладене, суд вважає безпідставним застосування до позивача рішенням №0001022307 санкції на суму 3438,60 грн. за порушення п. 12 ст. 3 Закону № 265/95-ВР.

Також суд вважає безпідставним і застосування до позивача санкції на суму 170 грн. за порушення п.10 ст.3 Закону №265/95-ВР за незберігання контрольних стрічок, оскільки судом встановлений факт порушення податковим органом права позивача на надання документів, які це порушення спростовують.

Позивач надала суду контрольні стрічки, що підтверджує дотримання нею пункту 10 ст.3 Закону №265/95-ВР.

Отже, встановлені судом фактичні обстави свідчать про дотримання позивачем приписів п.12 та 10 ст.3 Закону №265/95-ВР, а причиною не встановлення податковим органом цього факту до моменту винесення спірного рішення стало недотримання визначеного Податковим кодексом України порядку розгляду матеріалів перевірки позивача.

На підставі вищенаведеного, суд приходить до висновку, що спірне рішення №0001022307 підлягає скасуванню в повному обсязі.

Керуючись ст. 8, 9, 12, 19, 158, 159, 160-163, 167 Кодексу Адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Херсоні від 18.02.2011р. №0001022307.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 13 вересня 2011 р.

Суддя Кравченко К.В.

кат. 9.2.1