ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 березня 2017 року м.Київ К/800/1002/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя Голяшкін О.В. (доповідач),

судді Донець О.Є.,

Мороз В.Ф.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Імексбанк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «Імексбанк» ОСОБА_3 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Дасті» до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «Імексбанк», треті особи - Публічне акціонерне товариство «Імексбанк», Товариство з обмеженою відповідальністю «Фрегат», про визнання протиправними дій, скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Дасті» звернулося з адміністративним позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «Ісмексбанк», третя особа - Публічне акціонерне товариство «Імексбанк», в якому просило: визнати протиправними дії щодо визнання нікчемними укладених Публічним акціонерним товариством «Імексбанк» із Товариством з обмеженою відповідальністю «Фрегат» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Дасті» правочинів щодо відступлення прав вимоги за кредитними договорами, укладеними Публічним акціонерним товариством «Імексбанк» із фізичними особами; визнати протиправним та скасувати рішення від 03 березня 2015 року №01-ТА про визнання правочинів нікчемними; визнати протиправними дії щодо оприлюднення через офіційний веб-сайт Публічного акціонерного товариства «Імексбанк» повідомлення про нікчемність правочинів від 05 березня 2015 року; зобов'язати оприлюднити через офіційний веб-сайт АТ «Імексбанк» інформацію про скасування рішення від 03 березня 2015 року №01-ТА.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що висновки комісії тимчасової адміністрації ПАТ «Імексбанк», викладені в акті перевірки від 03 березня 2015 року №03/03, щодо наявності ознак нікчемності правочинів, передбачених ст.38 Закону України «Про гарантування вкладів фізичних осіб», містять відомості, факт існування яких не підтверджений належними засобами доказування та допустимими доказами, не ґрунтуються на дійсних обставинах вчинення правочинів, є передчасними та упередженими; оскаржуване рішення винесено всупереч законодавству, що регулює спірні правовідносини, є протиправним та підлягає скасуванню.

29 вересня 2015 року до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «Фрегат».

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2015 року, адміністративний позов задоволено частково; визнано протиправними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «Ісмексбанк» щодо визнання нікчемними укладених Публічним акціонерним товариством «Імексбанк» із Товариством з обмеженою відповідальністю «Фрегат» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Дасті» правочинів щодо відступлення прав вимоги за кредитними договорами, укладеними Публічним акціонерним товариством «Імексбанк» із фізичними особами; визнано протиправним та скасовано рішення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «Ісмексбанк» від 03 березня 2015 року №01-ТА; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В частині задоволення позовних вимог рішення суду першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, мотивоване протиправністю дій та оскаржуваного рішення відповідача про визнання правочинів нікчемними, при вчиненні та прийнятті яких Уповноважена особа Фонду діяла без урахування усіх обставин, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані ці рішення (дія), без дотримання принципу верховенства права. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині оскарження дій відповідача щодо оприлюднення через офіційний веб-сайт ПАТ «Імексбанк» повідомлення про нікчемність правочинів від 05 березня 2015 року та похідної вимоги про зобов'язання оприлюднити через офіційний веб-сайт АТ «Імексбанк» інформацію про скасування рішення від 03 березня 2015 року № 01-ТА, суди виходили із їх необґрунтованості, оскільки, оприлюднюючи повідомлення про нікчемність правочинів, відповідач діяв з певною свободою (в межах дискреційних повноважень), відповідно до обставин, що склалися, та без порушень спеціального законодавства.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій в частині задоволення позову, Публічне акціонерне товариство «Імексбанк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «Імексбанк» ОСОБА_3 звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2015 року в оскаржуваній частині, прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині, в решті судові рішення залишити без змін.

У касаційній скарзі скаржник зазначає, що Уповноваженою особою Фонду на підставі достатньої сукупності достовірних фактів правомірно визнано укладені банком правочини такими, що підпадають під критерії нікчемності, передбачені п.п.3, 7 ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», прийняте обґрунтоване та законне рішення від 03 березня 2015 року №01-ТА про визнання правочинів нікчемними та застосування наслідків їх нікчемності. Вказує, що Уповноважена особа Фонду, призначаючи перевірку та приймаючи за результатами її проведення оскаржуване рішення, діяла у повній відповідності до встановленої Законом процедури та реалізувала делеговані функції без перевищення своїх повноважень.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили.

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 21 листопада 2014 року між Публічним акціонерним товариством «Імексбанк» (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фрегат» (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до якого Первісний кредитор за плату передає/відступає, а Новий кредитор одержує/набуває належні Первісному кредитору права вимоги в сумі 312237465,66 грн. за кредитними договорами, в кількості 23254 кредитів, що укладені з позичальниками банку - фізичними особами.

За умовами договору Новий кредитор одержав право (замість Первісного кредитора) вимагати від позичальників банку належного виконання всіх зобов'язань за відповідними кредитними договорами, в тому числі зобов'язань щодо сплати заборгованості за кредитами, процентами, штрафами, пенями, а також витратами, понесеними первісним кредитором в зв'язку з невиконанням боржниками прийнятих на себе зобов'язань.

26 грудня 2014 року між Публічним акціонерним товариством «Імексбанк», Товариством з обмеженою відповідальністю «Фрегат» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Дасті» укладено тристоронній договір про заміну сторони в зобов'язанні, предметом якого стала заміна сторони кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрегат» новим кредитором Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Дасті».

За умовами договору до нового кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Дасті» перейшли всі права та обов'язки Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрегат», що існували на дату укладання вказаного правочину. До таких прав та обов'язків, зокрема, належали право на отримання кредиторських вимог, що виступали об'єктом продажу (права вимоги за кредитними договорами), обов'язок щодо проведення їх оплати.

06 січня 2015 року між Публічним акціонерним товариством «Імексбанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Дасті» укладено договір про внесення змін до договору про відступлення права вимоги від 21 листопада 2014 року, відповідно до якого сторони змінили перелік кредитних договорів, права вимоги за якими перейшли до нового кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Дасті», та суму вимог. кількість кредитів склала 23131, загальна сума вимог 307953215,96 грн.

Відповідно до акту від 14 січня 2015 року про виконання зобов'язань до договору про відступлення права вимоги від 21 листопада 2014 року новий кредитор Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Дасті» сплатило первісному кредитору Публічному акціонерному товариству «Імексбанк» винагороду у повному обсязі на суму 28260000 грн. Первісний кредитор передав/відступив, а новий кредитор одержав/набув права вимоги за кредитними договорами на загальну суму 307953215,96 грн. Первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв усі оригінали документів та інформацію стосовно боржників. Сторони підтверджують, що права та обов'язки первісного кредитора та нового кредитора виконані за договором у повному обсязі, сторони не мають претензій одна до одної.

26 січня 2015 року Правлінням Національного банку України прийнята постанова №50 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Імекбанк» до категорії неплатоспроможних», на підставі якої виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 26 січня 2015 року №16 «Про запровадження тимчасової адміністрації у акціонерному товаристві «Імексбанк». Вказаним рішення у Публічному акціонерному товаристві «Імексбанк» з 27 травня 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію, призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в акціонерному товаристві «Імексбанк».

Після закінчення строків проведення процедури тимчасової адміністрації в акціонерному товаристві «Імексбанк» Правлінням Національного банку України прийнята постанова від 21 травня 2015 року №330 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Імексбанк», на підставі якої виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 27 травня 2015 року №105 «Про початок процедури ліквідації акціонерного товариства «Імексбанк» та призначено ОСОБА_5 уповноваженою особою Фонду на ліквідацію акціонерного товариства «Імексбанк».

Наказом Уповноваженої особи Фонду від 27 лютого 2015 року №65-в «Про додаткову перевірку правочинів» створена комісія та призначено додаткову перевірку правочинів, вчинених Публічним акціонерним товариством «Імексбанк» протягом одного року до запровадження тимчасової адміністрації.

За результатами проведеної перевірки комісією складено акт від 03 березня 2015 року №03/03, з якого визначено, що договори про відступлення права вимоги від 21 листопада 2014 року, про заміну сторони в зобов'язанні від 26 грудня 2014 року та про внесення змін до договору про відступлення права вимоги від 06 січня 2015 року є нікчемними та такими, що не породжують будь-яких правових наслідків, відповідно до п.п.3 п.3 ст.38, п.п.7 п.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладі фізичних осіб».

Зокрема у акті зазначено, що Договором цесії було обумовлено, що за відступлення права вимоги новий кредитор сплачує первісному кредитору грошові кошти в сумі 28260000 грн. Встановлена Договором цесії винагорода сплачується новим кредитором шляхом перерахування грошових коштів на рахунок первісного кредитора, визначений в п.2.3 Договору цесії, а саме на рахунок № 29099170020001 в АТ «Імексбанк», МФО 328384.

Таким чином належне виконання новим кредитором прийнятих на себе зобов'язань мало стати наслідком збільшення активів Банку в результаті надходження відповідної суми грошових коштів і, як наслідок, зміни структури банківського балансу в дохідній його частині. Втім, реальне виконання Договору цесії не призвело до зазначеного результату, оскільки сплата встановленої Договором цесії винагороди за рахунок «реальних» надходжень в дійсності не проводилась. Виплата винагороди здійснювалась здебільшого за рахунок внутрішньобанківських проводок, оформлених та проведених Банком на підставі складених ТОВ «Компанія ДАСТІ» та пов'язаними з ними фізичними особами клієнтами Банку - ОСОБА_7 та ОСОБА_8, відповідних платіжних доручень і не передбачало фактичного переміщення грошової маси. При цьому лише частина винагороди в сумі 2075,34 грн. оплачувалась реальними коштами, про що свідчить платіж, вчинений директором ТОВ «Компанія ДАСТІ» ОСОБА_9, проведений Банком 06 січня 2015 року з рахунку № 29029110371003 «Кредиторська заборгованість за прийняті платежі» відповідним меморіальним ордером № 54846.

Згідно поданих Банку платіжних доручень безготівкове зарахування грошових коштів в рахунок оплати за продані Банком активи оформлялось «дебетуванням» рахунків зазначених вище клієнтів, відкритих в установі Банку, та в подальшому відображалось у вигляді «кредиту» рахунку №29099170020001, визначеного в Договорі цесії.

Зазначені безготівкові операції здійснювались з рахунку НОМЕР_1, належного гр.ОСОБА_7, рахунку НОМЕР_2, належного гр.ОСОБА_8, а також з рахунку TOB «Компанія ДАСТІ» № 26003170020001, про що свідчать наступні доручення: від 25 грудня 2014 року № 44993 на суму 15000000 грн., складене гр.ОСОБА_7, призначення платежу - «надання позики згідно договору від 25.12.2014 р. Без ПДВ»; від 25 грудня 2014 року №44994 на суму 1200000 грн., складене гр.ОСОБА_7, призначення платежу - «надання позики згідно договору від 25.12.2014 р. Без ПДВ»; від 25 грудня 2014 року № 1 на суму 2057924,66 грн., складене гр.ОСОБА_8, призначення платежу - «надання позики згідно договору від 25.12.2014 р. Без ПДВ»; від 21 січня 2015 року № 3 на суму 10000000 грн., складене ТОВ «Компанія ДАСТІ», призначення платежу - «остаточний розрахунок згідно договору про відступлення права вимоги б/н від 21.11.2014 р.».

Зазначені вище безготівкові операції проводились, коли Банк вже мав значну кількість невиконаних грошових зобов'язань перед іншими кредиторами Банку та не міг своєчасно і в повному обсязі задовольнити їх грошові вимоги. У зв'язку з цим, комісія прийшла до висновку, що укладаючи Договір цесії, а згодом і Договір про заміну сторони в зобов'язанні, сторони цих правочинів прагнули до настання інших наслідків, реального продажу належного Банку майна (прав вимоги) за ринковими цінами (зокрема призначеної до сплати Банку винагороди в процентному співвідношенні до відчужуваного портфелю склав лише 9,09 %, що свідчить про явну нерівноцінність визначеної Договором цесії ціни та заниження на 20 % і більше відсотків від звичайних цін).

На думку Комісії, гр.ОСОБА_7 та ОСОБА_8, як кредитори Банку із значною сумою вимог розуміли, що отримати задоволення своїх вимог за рахунок реальних коштів, зважаючи на тяжке фінансове становище Банку та відсутність достатньої ліквідності, в найближчій перспективі неможливо, а подальше віднесення Банку до категорії неплатоспроможних, як результат порушення Банком нормативів ліквідності, взагалі ставило таке задоволення (окрім виплати сум відшкодування в розмірі 200000 грн. згідно приписів ст.26 Закону) під значні сумніви.

Допустивши укладення вищевказаних правочинів на подібних умовах, Банк тим самим фактично надав нічим не обумовлену перевагу окремим кредиторам, зокрема: ОСОБА_7, ОСОБА_8 та TOB «Компанія ДАСТІ», на задоволення своїх кредиторських вимог (повернення заборгованості, вираженої у вигляді залишків коштів на їх рахунках) враховуючи фінансовий стан Банку не могли бути задоволені через реальне виконання (тобто шляхом виплати залишків в готівковій формі чи здійснення зовнішніх безготівкових перерахувань).

Таким чином, Комісія дійшла висновку про те, що дійсною метою укладення та виконання вищевказаних правочинів виступало не «реальний» продаж активів Банку за ринковими цінами, а досягнення прихованої мети задоволення вимог окремих кредиторів Банку через обмін їх вимог (що не могли бути задоволені через недостатність коштів/ліквідності Банку) на ліквідні активи Банку. При цьому висновок про заниження ціни продажу належних Банку активів та невідповідності ціни продажу звичайним цінам, в т.ч. її заниження на 20% і більше відсотків від звичайних цін, зроблений на підставі аналізу кредитного портфелю Банку, права вимоги за яким виступали об'єктом продажу.

03 березня 2015 року на підставі акту перевірки від 03 березня 2015 року №03/03 Уповноваженою особою Фонду прийнято рішення №01-ТА «Про визнання правочинів нікчемними та застосування наслідків їх нікчемності», яким визнано нікчемними укладені Публічним акціонерним товариством «Імексбанк» договір про відступлення права вимоги від 21 листопада 2014 року, договір про заміну сторони в зобов'язанні від 26 грудня 2014 року та про внесення змін до договору про відступлення права вимоги від 06 січня 2015 року. Департаменту правового забезпечення та захисту наказано вчинити необхідні дії, спрямовані на застосування наслідків нікчемності вказаних правочинів, у тому числі звернутися із позовом до господарського суду до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Дасті» про визнання нікчемних правочинів недійсними та застосування наслідків їх недійсності, передбачених ст.216 Цивільного кодексу України.

Як встановлено ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч.1 ст.4 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Відповідно до ст.37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду діє від імені Фонду відповідно до цього Закону і нормативно-правових актів Фонду. Уповноважена особа Фонду має право вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку. На виконання своїх повноважень уповноважена особа Фонду: 1) діє без довіреності від імені банку, має право підпису будь-яких договорів (правочинів), інших документів від імені банку; 2) видає накази та розпорядження, дає доручення, обов'язкові до виконання працівниками банку; 4) повідомляє сторони за договорами, зазначеними у ч.2 ст.38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; 6) звертається до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення в разі виявлення фактів шахрайства та інших протиправних дій працівників банку або інших осіб стосовно банку.

Згідно ч.ч.2, 3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

Однак, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що відповідачем не надано доказів та не обґрунтовано наявності підстав, які наведені у статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», для визнання нікчемним правочинів у випадку, який розглядається.

Так, ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Статтею 204 Цивільного кодексу України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

В той же час, як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, право на визнання правочину нечинним не є абсолютним, а кореспондується із обов'язком встановити перед прийняттям рішення обставини, з якими закон пов'язує нікчемність правочину. Одного лише твердження про нікчемність правочину для визнання його таким недостатньо і за відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження наявності передбачених законом підстав визнання правочину нікчемним, відповідне рішення суб'єкта владних повноважень щодо визнання правочину нечинним визнати правомірним та обґрунтованим неможна.

Проте, твердження Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо нікчемності договорів про відступлення права вимоги, заміну сторони в зобов'язанні та про внесення змін до договору про відступлення права вимоги є припущенням, яке не доведено належними доказами у встановленому законом порядку.

Так, з акту перевірки №03/03 від 03 березня 2015 року вбачається, що нікчемність вищевказаних правочинів пов'язана та обумовлювалась наданням переваги окремими кредиторам банку, зокрема ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ТОВ «Компанія Дасті», на задоволення своїх кредиторських вимог шляхом придбання в банку ліквідного активу (прав вимоги за кредитними договорами) за рахунок коштів, обліковуваних на рахунках вказаного товариства та зазначених клієнтів банку, без здійснення «реальних» грошових платежів в оплату набутого активу та при наявності значної кількості незадоволених банком вимог інших кредиторів, а також з явним заниження продажу належних банку активів більш ніж на 20 % від звичайних цін.

При цьому, висновок про наявність будь-якого відхилення отриманої оплати від вартості інших товарів та майна повинен здійснюватись шляхом порівняння наявної звичайної ціни подібних товарів та із застосуванням математичних підрахунків для отримання відповіді на питання чи відрізняється отримана оплата від звичайної ціни більше ніж на 20 %.

Судами попередніх інстанцій враховано висновок експерта про проведення дослідження оціночної (ринкової) вартості прав вимоги за кредитними договорами, згідно якого станом на 06 січня 2015 року ринкова вартість прав вимоги знаходилась в межах від 10778362 грн. до 23096491 грн., а ціна продажу вимоги, що визначена в п.2.1 договору про відступлення прав вимоги від 21 листопада 2014 року, укладеного між АТ «Імексбанк» та ТОВ «Фрегат» та змінений трьохсторонніми договорами, складає 28260000 грн., тобто є вищою від рівня звичайних цін.

Фактично, права вимоги за договорами про відступлення прав вимоги від 21 листопада 2014 року та від 06 січня 2015 року складають 9,2% від вартості їх пакету прав вимоги за кредитними договорами на суму 307953215,96 грн. Сума пакету купівлі-продажу та переуступки прав вимоги за кредитними договорами з фізичними особами перевищує їх оціночну (ринкову) вартість.

У відсотковому виразі визначена оціночна вартість прав вимоги за кредитними договорами відносно вартості пакета прав вимог за кредитними договорами станом на 06 січня 2015 року становить 10,8%, що майже втричі перевищує ринкові пропозиції продажу прав вимоги кредитних портфелів фізичних осіб, про які було заявлено директором департаменту впровадження планів врегулювання і управління активами неплатоспроможних банків Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

За таких обставин суди попередніх інстанцій визнали безпідставними доводи відповідача щодо заниження ціни продажу належних банку активів та невідповідності ціни продажу звичайним цінами, у тому числі її заниження на 20% і більше відсотків від звичайних цін.

Доводи касаційної скарги про неналежність та недопустимість висновку експерта від 02 липня 2015 року як доказу з посиланням на наявність сумнівів в його правильності та об'єктивності через неточності та неузгодженості його змісту підлягають відхиленню, оскільки ґрунтуються лише на формальних запереченнях, тоді як обставини, наведені у висновку та встановлені судами у рішеннях, відповідачем не спростовані.

Судами обґрунтовано відзначено, що будь-яких пільг або переваг перед іншими кредиторами - клієнтами ПАТ «Імексбанк», ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ТОВ «Компанія Дасті», не отримали, оскільки розпорядилися своїми правами вкладників шляхом виконання грошових зобов'язань позивача перед ПАТ «Імексбанк» ще до введення тимчасової адміністрації в Банку. Також судами вірно враховано, що на момент вчинення спірних правочинів не діяло жодних обмежень щодо здійснення банківських операцій, у тому числі щодо переказу грошових коштів з рахунків фізичних осіб, відкритих у Банку; не було встановлено й заборон на проведення безготівкових операцій.

Суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що право відступлення права вимоги старим кредитором новому кредитору передбачено ст.ст.512-525 Цивільного кодексу України, тобто спірні договори укладено відповідно до вимог цивільного законодавства.

Щодо посилання відповідача у касаційній скарзі про фіктивність спірних правочинів, то як договір про відступлення прав вимоги, так і похідні договори про заміну сторони в зобов'язанні і про внесення змін, були направлені на реальне настання обумовлених ними правових наслідків та фактично виконувалися, це по-перше. По-друге, відповідач ні в обґрунтування оскаржуваного рішення щодо визнання договорів нікчемними, ні в обґрунтування заперечень проти позовних вимог при розгляді справи судами попередніх інстанцій, на вказані обставини не посилався та відповідних доводів не наводив, у зв'язку з чим, з урахуванням принципу диспозитивності та меж перегляду справи у касаційному порядку, такі доводи обговоренню та оцінці судом касаційної інстанції не підлягають.

З урахуванням вищенаведених обставин колегія суддів вважає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій щодо протиправності оскаржуваних дій та рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів щодо визнання правочинів нікчемними.

Доводи касаційної скарги встановлених обставин справи та висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч.3 ст.220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст.220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Імексбанк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «Імексбанк» ОСОБА_3 відхилити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, передбачених ст.ст.237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді