ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2017 року Справа № 909/461/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддівМачульського Г.М. (доповідача), Рогач Л.І., Кравчука Г.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргуКоломийської міської ради Івано-Франківської області

на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду

від14.12.2016

у справі№909/461/16

Господарського судуІвано-Франківської області

за позовомКоломийської міської ради Івано-Франківської області

доКоломийського міського спортивно-технічного клубу товариства сприяння обороні України

третя особаКомунальне підприємство "Житлоінфоцентр"

провитребування майна з чужого незаконного володіння та зобов'язання звільнити займану нежитлову будівлю

за участю

- позивача:Максим`юк В.Я. (довіреність від 21.11.2016)

- третя особа:Орешко І.А. (довіреність від 15.07.2016),

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись в суд з даним позовом Коломийська міська рада Івано-Франківської області (далі - позивач) просила витребувати нежитлову будівлю, загальною площею 477,7 кв.м. по вул.С.Петлюри, 85 в Коломия (далі - нежитлову будівлю), з чужого незаконного володіння Коломийського міського спортивно-технічного клубу товариства сприяння обороні України (далі - відповідач) та зобов'язати відповідача звільнити нежитлову будівлю.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що нежитлова будівля, яка є власністю територіальної громади міста в особі позивача перебуває у незаконному користуванні відповідача, чим останній порушує права позивача.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 27.07.2016 (суддя Фанда О.М.), позов задоволено повністю.

Оскарженою постановою Львівського апеляційного господарського суду від 14.12.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Бонк Т.Б., судді Кравчук Н.М., Якімець Г.Г.), вказане рішення суду скасовано, та прийнято нове, яким в позові відмовлено.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати вищевказану постанову суду апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції залишити в силі, посилаючись на порушення та неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права.

Учасники судового процесу відповідно до приписів статті 1114 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлялися про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідач не використав наданого законом процесуального права на участь своїх представників у судовому засіданні, що не перешкоджає розгляду касаційної скарги.

Переглянувши у касаційному порядку оскаржені судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 04.06.2004 позивачем прийнято рішення № 875 "Про затвердження переліку майна, яке належить до комунальної власності міста", яким затверджено перелік майна, що належить до комунальної власності міста згідно додатку, пунктом 3.23 якого визначено приміщення по вул. С.Петлюри, 85, в м.Коломия.

09.03.2006 позивачем видано свідоцтво про право власності на нежитлову та оформлено право комунальної власності за територіальною громадою м. Коломиї в особі позивача.

Також судами встановлено, що постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2013 у справі №9104/146444/12, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду від 18.11.2015 у справі №К/800/31900/13, в позові Коломийського міського спортивно-технічного клубу товариства сприяння обороні України до Коломийської міської ради, Виконавчого комітету Коломийської ради про скасування пункту 3.23 додатку до рішення Коломийської міської ради №875 від 04.06.2004, скасування рішення виконавчого комітету Коломийської міської ради №222 від 25.07.2006, визнання нечинним свідоцтво про право власності на нерухоме майно, виданого Виконавчим комітетом Коломийської міської ради 09.03.2006, відмовлено.

25.07.2006 позивачем прийнято рішення № 222 "Про взяття нежитлового приміщення по вул. С.Петлюри, 85 на баланс комунального підприємства по експлуатації житла", у зв'язку з чим працівники комунального підприємства намагалися оформити акт прийому-передачі нежитлового приміщення та взяти його на баланс, але відповідач відмовився підписати акт.

26.04.2016 позивач прийняв рішення №119 "Про взяття нежитлового приміщення по вул. С.Петлюри, 85 на баланс Комунального підприємства "Житлоінфоцентр" (далі-третя особа), на виконання якого, 04.05.2016 працівники третьої особи вийшли на місце з метою оформити акт приймання-передачі, проте директор відповідача відмовився передати приміщення, про що був складений відповідний акт.

Суд першої інстанції, свій висновок мотивував тим, що, оскільки відповідно до наявних в матеріалах справи даних, позивач є власником спірного майна, відповідач незаконно володіє цим майном, а тому повинен звільнити його.

Скасовуючи вказане рішення суду та приймаючи нове, про відмову в позові, апеляційний суд виходив з того, що позивачем обрано неправильний спосіб захисту, який в даному випадку не захистить його права, що є підставою для відмови в позові.

Між з тим з такими висновками апеляційного суду погодитись не можна.

За змістом положень статей 317, 319 Цивільного кодексу України власнику належить право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном.

Згідно статті 321 наведеного кодексу право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч.1).

Відповідно до статті 327 вказаного кодексу у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді (ч.1). Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування (ч.2).

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ч. 1 ст. 387 ЦК).

Тобто витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і таке майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Відповідно до статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач є власником нежитлової будівлі.

Більш того судами не встановлено, а відповідачем не доведено незаконність набуття та виникнення у позивача права власності на нежитлову будівлю.

Відтак, вимоги позивача стосовно витребування з чужого незаконного володіння відповідача нежитлової будівлі та зобов'язання останнього звільнити її, є правомірними.

З огляду на викладене, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про задоволення позову.

За вказаних обставин оскільки із судових рішень не вбачається, що судами залишились не дослідженими докази, які б підлягали дослідженню, постанову суду апеляційної інстанції належить скасувати повністю, а рішення місцевого господарського суду належить залишити в силі.

Витрати із сплати судового збору відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України належить покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 1115, 1117, 1119 п.6, 11110 ч.1, 11111 Господарського процесуального кодексу України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Коломийської міської ради Івано-Франківської області задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14.12.2016 у справі № 909/461/16 скасувати, а рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 27.07.2016, залишити в силі.

Стягнути з Коломийського міського спортивно-технічного клубу товариства сприяння обороні України на користь Коломийської міської ради Івано-Франківської області 3307 (три тисячі триста сім) грн. 20 коп. витрат на сплату судового збору з касаційної скарги.

Доручити Господарському суду Івано-Франківської області видати наказ.

Головуючий суддя Г.М. Мачульський

Судді Л.І. Рогач

Г.А. Кравчук