№ 11-84/07                                                                              Головуючий в 1 інстанції Гончарук О.Н.

ст. 125 ч.2 КК України                                                  Доповідач в апеляційній інстанції Опейда В.О.

УХВАЛА

 ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

м.Луцьк                                                                                                           13 лютого 2007 року

Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді                                                                  Опейди В.О.

суддів                                                                          Олексюка ЯМ., Матата О.В.

потерпілої                                                                                ОСОБА_1

виправданого   ОСОБА_2 розглянула у відкритому судовому засіданні у місті Луцьку справу за апеляцією потерпілої ОСОБА_1 на вирок Камінь-Каширського районного суду від 12 грудня 2006 року, яким ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженець і мешканець АДРЕСА_1, громадянин України, з неповною середньою освітою, пенсіонер, не судимий,

виправданий за ст. 125 ч.2 КК України за відсутністю в його діях складу злочину.

Розглядаючи справу в апеляційному порядку, колегія суддів судової палати, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 обвинувачувався в тому, що 03 серпня 2006 року близько 20 години в АДРЕСА_1, поблизу магазину, на ґрунті неприязних стосунків наніс удар дерев'яним обрізком по голові ОСОБА_1, умисно спричинивши тим самим потерпілій легкі тілесні ушкодження, що потягли короткочасний розлад здоров'я.

За вироком суду ОСОБА_2 виправданий у вчиненні злочину, передбаченого ст. 125 ч. 2 КК України за відсутністю в його діях складу злочину.

В поданій на вирок апеляції потерпіла ОСОБА_1 вказує, що висновки суду першої інстанції про невинуватість ОСОБА_2 не грунтуються на матеріалах справи, показання свідків що викривають виправданого не взяті до уваги, пояснення судово-медичного експерта перекручені, не допитаний в якості свідка її син, не призначена судово-медична експертиза, тому просить вирок суду першої інстанції скасувати, провести судове слідство в апеляційному суді та постановити обвинувальний вирок відносно ОСОБА_2 і стягнути з нього заподіяну їй матеріальну і моральну шкоду.

Заслухавши доповідача, який доповів суть вироку, повідомив ким і в якому об'ємі він оскаржений, пояснення потерпілої ОСОБА_1 яка апеляцію підтримала, думку виправданого, про залишення вироку без змін, перевіривши матеріали і дослідивши докази у справі, колегія суддів судової палати приходить до висновку що апеляція не підлягає до задоволення.

2

Доводи апеляції потерпілої ОСОБА_1 щодо неповноти і однобічності проведеного судового слідства, а отже і незаконності вироку спростовуються переконливими доказами, якими у вироку обґрунтовується не винуватість ОСОБА_2 в умисному заподіянні легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад її здоров'я.

Зокрема, в судовому засіданні беззаперечно встановлено, що між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на протязі тривалого проміжку часу існують неприязні відносини щодо спадкового майна. На цьому грунті, напередодні, в той же день, між сторонами мав місце конфлікт, який оспорюється потерпілою. Разом з тим, підтвердження такого факту знайшло місце в судовому засіданні в показаннях свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5.

В ході судового слідства у справі було призначено і проведено за клопотанням потерпілої судово-медичну експертизу. Згідно висновку експерта зазначено, що виявлене у потерпілої ушкодження відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень, які потягнули за собою короткочасний розлад здоров'я. Виявлене ушкодження могло виникнути як при контакті з тупим твердим предметом (удар дерев'яним обрізком по голові) так і при падінні і вдарянні головою об такий (не виключається при падінні з висоти власного зросту). Попередньо дані показання в цій частині в апеляційній інстанції підтвердив судово-медичний експерт ОСОБА_6.

Разом з тим показання дані свідком ОСОБА_7 не можуть бути взяті в підтвердження висунутого обвинувачення, оскільки вони суперечать зібраним у справі і перевіреним в судовому засіданні доказам. Так, ніхто з допитаних в судовому засіданні осіб, на місці конфлікту, чи біля нього в той час ОСОБА_7 не бачили. Не знайшов підтвердження згідно матеріалів справи і факт переміщення ОСОБА_2 на велосипеді. Сам ОСОБА_7 будучи допитаним при проведенні судового слідства не зміг пояснити, чому на протязі трьох місяців після події він не повідомляв правоохоронні органи про відомі йому обставини отримання його матір'ю тілесних ушкоджень. До того ж потерпіла будучи допитаною 03 листопада 2006 року в суді зазначила, що вона не знає хто міг бути очевидцем цих подій.

Враховуючи конкретні обставини справи, судом дано вірну оцінку показів свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 допитаних в судовому засіданні, які дали свідчення про відомі їм обставини справи, а також зазначили, що перебувають з потерпілою і підсудним в нормальних відносинах. Наведене дає підстави вважати, що ними дані об'єктивні показання, а тому висловлювання потерпілої з цього приводу зазначені в апеляції є надуманими і не грунтуються на матеріалах справи.

Зважаючи на сукупність досліджених доказів у справі, з врахуванням отриманого тілесного ушкодження, його розташування і локалізації, суд підставно прийшов до висновку про недоведеність умисного спричинення потерпілій ОСОБА_2 легкого тілесного ушкодження, враховуючи також і свідчення ОСОБА_1, яка ствердила, що дійсно впала на спину вдарившись головою об землю вкриту щебенем, після чого втратила свідомість.

Порушень чинного законодавства, які б вплинули на правильність прийнятого рішення у справі не встановлено.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 365, 366, 379 КПК України, колегія суддів, -

З

 УХВАЛИЛА:

Апеляцію потерпілої ОСОБА_1 залишити без задоволення. Вирок Камінь-Каширського районного суду від 12 грудня 2006 року відносно ОСОБА_2 залишити без змін.