ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

____________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" листопада 2011 р. Справа № 2-а-3467/11/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Кравченко К.В.,

при секретарі: Сердюк О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

приватного підприємця ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у Цюрупинському районі

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

встановив:

В червні 2011 року приватний підприємець ОСОБА_2 (надалі-позивач) звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Цюрупинському районі (надалі – відповідач, ДПІ) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень ДПІ від 11.04.2011р. №№ НОМЕР_1 та НОМЕР_2, якими позивачу збільшені зобов’язання по податку з доходів фізичних осіб, що є суб’єктами підприємницької діяльності, на суму 98720,65 грн., а також по податку на додану вартість на суму 258203,20 грн., відповідно.

Спірні рішення винесені на підставі висновків акту планової виїзної перевірки позивача від 30.12.2010р. №1163/1700/НОМЕР_3 про результати документальної планової перевірки дотримання позивачем вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007р. по 30.09.2010р..

Відповідно до позовної заяви та доповнень до обґрунтувань позовних вимог, позивач вважає спірні повідомлення-рішення неправомірними з тих підстав, що висновки акту перевірки про заниження позивачем виручки від підприємницької діяльності ґрунтуються на припущеннях та не підтверджені належними доказами.

Під час розгляду справи позивач пояснив суду, що відображені в акті перевірки суми заниження виручки, це суми, які позивач попередньо знімав з свого рахунку, а після знову клав на рахунок, помилково вказуючи при цьому призначення платежу як «торгівельна виручка», а тому ці суми повторно не повинні були відображатися у звітах в якості доходу від підприємницької діяльності.

Відповідач надав письмові заперечення на адміністративний позов, в яких зазначає, що спірні податкові повідомлення-рішення є законними та обґрунтованими, а висновки акту перевірки повністю узгоджуються з вимогами законодавства України, яке врегульовує обчислення та сплату приватними підприємцями податків, і просить суд відмовити у задоволені позовних вимог позивача.

Позиції сторін були підтримані їх представниками під час судового розгляду справи.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані докази, прийшов до наступного.

Відповідно до акту перевірки від 30.12.2010р. №1163/1700/НОМЕР_3 позивач у 2009 році застосовував спрощену систему оподаткування, і за ІІ квартал 2009 року задекларував обсяг виручки в розмірі 4530000 грн., а перевіркою цей розмір визначений в сумі 648462,98 грн., що перевищує гранично дозволений (500 тис.грн.) для права застосування спрощеної системи оподаткування.

Виходячи з цього ДПІ вважає, що починаючи з ІІІ кварталу 2009 року позивач вже не мав права на застосування спрощеної системи оподаткування, а тому зобов’язаний був перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності.

З урахуванням валового доходу позивача за 2009 та ІІІ кварталу 2010 року ДПІ визначила позивачу зобов’язання по податку з доходів фізичних осіб податковим повідомленням-рішенням №007910700/0 від 31.12.10р. на суму 105628,16 грн., та по податку на додану вартість податковим повідомленням-рішенням від 31.12.10р. №0000152200/0 на суму 173147 грн. – за основним платежем та 89633,50 грн. – за штрафними санкціями.

За результатами апеляційного оскарження податкових повідомлень-рішень до ДПА в Херсонській області та до ДПА України, ДПІ 11.04.2011р. винесла нові податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_1 - по податку з доходів фізичних осіб та №0005661700 – по ПДВ, в яких суми донарахувань були частково зменшені, а саме: на 6907,51 грн. – по ПДФО та на 1500 грн. – по ПДВ і на 3077,30 грн. – по штрафним санкціям по ПДВ, відповідно.

Оцінюючи правомірність спірних повідомлень-рішень, суд виходить з наступного.

Висновки акту перевірки щодо обсягу отриманих позивачем за 2009 та ІІІ кварталу 2010 року сум в якості виручки від усіх видів послуг ґрунтуються на наданих суду банківських виписках про рух коштів, і не спростовані позивачем належними доказами.

Посилання позивача у позовній заяві на те, що до цього обсягу включені суми, які позивач отримував у якості ринкового збору від інших підприємців, що торгують на ринку, свого підтвердження не знайшли.

Як пояснив представник ДПІ і підтвердив це відповідними банківськими виписками, при визначені оподатковуваного доходу позивача суми ринкового збору, що поступали на розрахунковий рахунок позивача, до уваги ревізорами не приймались.

Після ознайомлення із наданими відповідачем банківськими виписками, представники позивача в судовому засіданні погодились з цими твердженнями ДПІ.

Згідно з підпунктом 9.12.1 пункту 9.12 статті 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством із цих питань, з урахуванням норм цього пункту.

Таким спеціальним законодавством, зокрема, є Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» № 727/98, яким запроваджено спеціальний режим оподаткування, обліку та звітності, спрямований на підтримку суб'єктів малого підприємництва.

Положеннями статті 1 зазначеного Указу передбачено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується, у тому числі, для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їхніх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.

Отже, реалізація права суб'єкта малого підприємництва на запровадження спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності залежить від виконання останнім установлених Указом вимог.

При цьому єдиний податок сплачується виключно з доходів, одержаних фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності з додержанням вимог Указу, зокрема, якщо виручка платника єдиного податку за рік не перевищує 500 тис. гривень.

Водночас порушення умов запровадження спрощеної системи оподаткування, визначених статтею 1 Указу, у тому числі перевищення граничного обсягу виручки за рік, є юридичним фактом, який виключає можливість застосування до суб'єкта малого підприємництва правил оподаткування, передбачених для платників єдиного податку.

Приписами статті 6 Указу визначено, що суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником податку на доходи фізичних осіб, оскільки вказаний податок сплачується ним у складі єдиного податку.

Відповідно до статті 2 цього Указу фізична особа, зареєстрована як платник єдиного податку, сплачує такий податок за ставкою, встановленою місцевими радами за місцем державної реєстрації платника, залежно від виду його діяльності. При цьому, лише за умов додержання приписів зазначеного Указу, доходи, отримані від здійснення підприємницької діяльності, що обкладаються єдиним податком, не включаються до складу сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року такого платника податку та осіб, що перебувають з ним у трудових відносинах, а сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов'язань як самого платника податку, так і осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім'ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності.

Зважаючи на викладене, несплата податку з доходів фізичних осіб, як це передбачено для платників єдиного податку, можлива лише в разі дотримання суб'єктом малого підприємництва умов перебування на спрощеній системі оподаткування. Зазначене стосується також і відповідності граничного обсягу виручки платника єдиного податку розмірам, визначеним Указом.

Згідно зі статтею 5 Указу в разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).

Зазначений Указ не містить положень щодо оподаткування сум, що перевищують граничний обсяг виручки, встановлений законодавцем, а тому суд вважає, що оподаткування таких доходів повинно здійснюватися із застосуванням загальних правил оподаткування.

Визначаючи суми податку з доходів фізичних осіб, які повинен сплатити позивач, ДПІ в акті перевірки врахувало як суми отриманої позивачем виручки, так і суми понесених позивачем витрат при отриманні доходу у цих роках в межах 25 відсотків доходу.

А саме: валовий дохід від суми перевищення склав 877516,98 грн., у т.ч. 450600,98 грн. – за 2009 рік та 426916 грн. – за ІІІ квартали 2010 року; валові витрати у межах 25 відсотків доходу склали 219379,25 грн., у т.ч. за 2009р. – 112650,25 грн., за ІІІ кв. 2010р. – 106729 грн.; сума заниженого податку склала 98720,65 грн. (877516,98 грн. – 219379,25 грн.)х15% (ставка податку)).

Суд вважає, що рішенням від 11.04.2011р. №0005671700 ДПІ правомірно нарахувало позивачу зобов’язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 98720,65 грн., оскільки за результатами ІІ кв. 2010 року позивач втратив право на застосування спрощеної системі оподаткування у зв’язку із отриманням за цей період доходу (виручки) більше, ніж максимально встановлено законодавством, у зв’язку із чим з ІІІ кварталу 2009 року позивач повинен був перейти на загальну систему оподаткування та сплачувати податок з доходів на загальних підставах.

Щодо визначення позивачу спірним рішенням від 11.04.09р. №0005671700 податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 258203 грн., з яких 171647 грн. – за основним платежем, а 86556,20 грн. – за штрафними санкціями, суд зазначає наступне.

Згідно акту перевірки, станом на 23.04.09р. сума виручки, яка надійшла на розрахунковий рахунок позивача склала 511803,98 грн., і в порушення п.2.3.1 п.2.3 ст.2 Закону України від 03.04.97 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі - Закон №168/97-ВР) позивач не подав до податкового органу заяву про реєстрацію його з наступного податкового періоду платником ПДВ, і відповідно не подавав і декларації з цього податку, внаслідок чого позивач занизив зобов’язання з цього податку на загальну суму 173147 грн. за період з квітня 2009р. по вересень 2010 року.

За результатами апеляційного оскарження ДПА в Херсонській області зменшила суму донарахування податку на додану вартість на 1500 грн. до суми 171647 грн., визначивши період для донарахування з травня 2009р. по вересень 2010р.. А відповідно були і зменшені штрафні санкції, передбачені ст.17 закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», за несплату цього податку та за неподачу податкових декларацій з ПДВ.

Зменшені ДПА в Херсонській області податкові зобов’язання з ПДВ відображені у спірному рішенні від 11.04.09р. №0005671700.

Як вже зазначено вище відображені в акті перевірки суми виручки позивача від усіх видів послуг, які надійшли на розрахунковий рахунок позивача за перевірений період, підтверджені ДПІ належними доказами – банківськими виписками по рахунку поивача.

Згідно з підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку (зокрема, податку на додану вартість), коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 грн. (без урахування податку на додану вартість).

Пунктом 9.4 статті 9 Закону №168/97-ВР встановлено, якщо обсяг оподатковуваних операцій суб'єкта господарювання протягом звітного податкового періоду перевищує суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, не більше ніж у два рази, то така особа зобов'язана надіслати податковому органу заяву про реєстрацію протягом двадцяти календарних днів, наступних за звітним податковим періодом.

Якщо особа укладає одну чи більше цивільно-правових угод (договорів), відповідно до яких здійснення оподатковуваних операцій з обсягом, що перевищуватиме протягом звітного податкового періоду у два чи більше разів суму, визначену підпунктом 2.3.1 Закону, то ця особа зобов'язана зареєструватися платником податку на додану вартість до кінця передбаченого законом періоду. Особа, котра не надсилає таку заяву у визначених випадках і строки, несе відповідальність за ненарахування або несплату податку на додану вартість на рівні зареєстрованого платника податку без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

З огляду на викладене вбачається, що підставою для перереєстрації платника єдиного податку платником податків є обсяг його виручки від реалізації продукції (виконання робіт, послуг).

Згідно з положеннями частини четвертої статті 1 Указу № 727/98 під виручкою розуміють суму, фактично отриману суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Суд вважає вірним висновок ДПІ про те, що отримавши станом на 23.04.09р. суму виручки в розмірі 511803,98 грн., позивач відповідно до п.9.6 ст.9 Закону №168/97-ВР повинен був подати (надіслати) податковому органу заяву про реєстрацію платником ПДВ не пізніше двадцятого календарного дня з моменту досягнення суми оподатковуваних операцій, визначеної зазначеним пунктом.

Оскільки позивач не зареєструвався як платник ПДВ у визначений законодавством термін, ДПІ правомірно визначила позивачу суму занижених податкових зобов’язань з ПДВ в загальній сумі 171647 грн. за період з травня 2009р. по вересень 2010р. на підставі отриманих позивачем на розрахунковий рахунок сум від реалізації товарів, робіт (послуг) без врахування податкового кредиту, а також обґрунтовано нарахувало позивачу на підставі ст. 17 Закон №2181-ІІІ штрафні санкції в сумі 86556,20 грн., розрахунок якої доданий ДПІ до матеріалів справи.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. 8, 9, 12, 19, 158, 159, 160-163, 167 Кодексу Адміністративного судочинства України, суд

постановив:

В задоволені позовних вимог приватного підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Цюрупинському районі – відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 10 листопада 2011 р.

Суддя Кравченко К.В.

кат. 8.2.1