Справа №22-ц-57/07                                  Головуючий в і-й інстанції Свередюк А.В.

Категорія 29                                                                Доповідач Карпук А.К.

            АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

  ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

20 лютого 2007 року                                                                                  м. Луцьк

Колегія судців судової палати у цивільних справах апеляційного

суду

Волинської області в складі:

головуючого судді                                          Стрільчука В.А.

судців                                                             Карпук А.К., Здрилюк О.І..

при секретарі                                                   Савчук О.В.

з участю позивача                                             ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах малолітніх дітей до житлово-комунального об"єднання Ново волинської міської ради, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання розпорядження органу приватизацій' незаконним, визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру, визнання права малолітніх дітей на приватизацію квартири

за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Нововолинського міського суду від 29 листопада 2006 року

ВСТАНОВИЛА:

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанцій норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просила скасувати рішення Нововолинського міського суду від 29 листопада 2006 року та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

2

Оскаржуваним рішенням відмовлено у задоволенні позову про визнання розпорядження про приватизацію свідоцтва про право власності на квартиру незаконними, визнанні права малолітніх дітей на приватизацію квартири.

Апелянт вважає, що в порушення вимог ст.2 Протоколу № 4 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, яким гарантовано вільний вибір місця проживання та свободу пересування, суд констатував, що реєєстрація громадян за місцем проживання є обов'язковою і визначає місце проживання фізичної особи. На думку апелянта, вказівка у рішенні суду на те, що сторони визначили місце проживання дітей за місцем їх реєстрацій' є невірним, оскільки ніхто із сторін з таким позовом до суду не звертався. Поза увагою суду залишено вимоги ст. 64, 156 ЖК України, якою визначено, що членами сім"ї наймача можуть бути визнані не тільки дружина, батьки та діти, а й інші особи, та вважає, що її малолітні діти були членами сім"ї наймача, та такі, що постійно проживали у спірній квартирі, мали право на приватизацію відповідно до п.2 ч.І ст. 5 Закону України " Про приватизацію державного житлового фонду".

В судовому засіданні позивач підтримала апеляційну скаргу та просила задовольнити.

Апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач разом з своєю сім"єю у складі чоловіка та двох малолітніх дітей вселилась у 2000 році у спірну квартиру, де наймачем був її свекор - відповідач Боруцький Дії, та проживали у цій квартирі до 2005 року. Протягом цього періоду позивач та її малолітні діти були зареєстрованими за місцем свого попереднього проживання в АДРЕСА_1 , що належить позивачу на праві приватної власності.

Розірвавши у 2005 році з відповідачем ОСОБА_3 шлюб, позивач ОСОБА_1 разом з малолітніми ОСОБА_4, ОСОБА_5 повернулась проживати у АДРЕСА_1.

Як вбачається із довідки відділу субсидій від ІНФОРМАЦІЯ_1 / а.с. 57/, в період 2000 - 2004 років позивач користувалась житловою субсидією на 3-х членів сім"ї, зазначаючи членами своєї сім"ї дітей - ОСОБА_5, ОСОБА_4, які постійно проживають у АДРЕСА_1

З

АДРЕСА_1 , чим спростовуються пояснення позивача про те, що спірна АДРЕСА_2 була постійним місцем проживання малолітніх дітей.

Установивши, що на день приватизації спірної трьохкімнатної квартири малолітні ОСОБА_5, ОСОБА_4 не були у ній зареєстровані, та їх матір - позивач у справі визнавала, звертаючись до органу субсидій , що саме однокімнатна квартира є постійним місцем проживання її дітей, переселившись у квартиру свого свекора не здійснила перереєстрації дітей за фактичним місцем проживання, зберігаючи за собою право на користування державними житловими субсидіями, суд дійшов правильного висновку про те, що зазначені обставини виключають скористатися правом на приватизацію житла у спірній квартирі, де проживають відповідачі.

Посилання апелянта на те, що судом не було враховано інтереси малолітніх дітей не ґрунтуються на Законі, оскільки будь-яких прав щодо спірної квартири у дітей не виникало, відтак і вони не могли бути порушеними.

Судом повно встановлено обставини справи та дано вірну правову оцінку доказам, наданих сторонами.

Рішення суду постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відчутні.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_4 відхилити, рішення Нововолинського міського суду від 29 листопада 2006 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з часу набрання ухвалою законної сили.