ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90
____________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"03" жовтня 2011 р. Справа № 2-а-3605/11/2170
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Кравченко К.В.,
при секретарі: Сердюк О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
товариства з обмеженою відповідальністю «Ексімтрейд»ЛТД
до Херсонської митниці
про визнання скасування податкових повідомлень-рішень,
встановив:
У червні 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю «Ексімтрейд» ЛТД (надалі-позивач) звернулось до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Херсонської митниці (надалі-відповідач), в якому просило скасувати наступні податкові повідомлення-рішення відповідача від 16.05.11р.:
- №18, яким позивачу нараховані податкові зобов’язання за платежем: «Мито на товари, що вивозяться (пересилаються) з території України суб’єктами підприємницької діяльності» на суму 45478,70 грн., з яких 36382,96 грн. – за основним платежем та 9095,74 грн. – за штрафними санкціями;
- №19, яким позивачу нараховані податкові зобов’язання у вигляді штрафу на суму 36382,96 грн. за порушення податкового законодавства.
Спірні податкові повідомлення-рішення винесені на підставі акту №0008/1/508000000/НОМЕР_1 від 20.04.2011р. про проведення документальної невиїзної перевірки дотримання позивачем вимог законодавства з питань митної справи, відповідно до висновків якого позивач, при здійсненні експортних операцій в рамках трьох зовнішньоекономічних контрактів з поставки насіння соняшнику товарного контрагентам республіки Вірменія загальною митною вартістю 285981,52 грн., порушив вимоги Правил визначення країни походження товарів від 30.11.2000р., затверджених ОСОБА_1 глав урядів Співдружності Незалежних Держав, ратифікованих Законом України від 20.09.2001р. №2735-ІІІ, у результаті чого неправомірно отримав звільнення від сплати вивізного (експортного) мита на суму 36382,96 грн..
За результатами оскарження позивачем спірних повідомлень-рішень до Державної Митної Служби України рішенням останньої від 27.06.11р. №11.1/2-15.1/8559 про скарга позивача залишена без задоволення, а спірні рішення – без змін.
Відповідно до позовної заяви та пояснень представника позивача в судовому засіданні позивач не погоджується із спірними рішеннями з тих підстав, що при експорті насіння соняшника у республіку Вірменія у 2009 та 2010 році його правомірно було звільнено від сплати експортного мита відповідно до умов міжурядової угоди про вільну торгівлю між державами СНД, і саме відповідач перевіряв правомірність такого звільнення на момент митного оформлення товару. Посилання відповідача на той факт, що експортований товар був транспортований через територію країни – Туреччина, яка не є учасником міжурядової угоди, а тому такий товар не може користуватися режимом вільної торгівлі, позивач вважає безпідставними з тих підстав, що географічне положення Вірменії не давало можливості здійснити транспортування товару виключно через території держав - учасниць вищевказаної угоди, оскільки пункт пропуску через ККП «Верхній Ларс» на кордоні Росія-Грузія не працював, транспортування через територію Азербайджану було неможливим внаслідок бойовий дій на території з Вірменією, а використання паромного сполучення Іллічівськ – Поті (Грузія) передбачало вихід за межі територіальних вод країн-учасниць угоди. Виходячи з цього, позивач вважає, що транспортування товару через територію Туреччини не позбавляє позивача права користуватися пільгою при сплаті вивізного мита.
Згідно письмових заперечень та пояснень представників відповідача в судовому засіданні, відповідач заперечує проти позову з тих підстав, що Вірменія має сухопутні кордони з Туреччиною, Іраном, Грузією та Азербайджаном, з яких останні дві є державами-учасницями міжурядової Угоди, а тому географічно є можливими здійснювати експорт товару з України до Вірменії через території країн-учасниць цієї Угоди відповідно до Правил визначення країни походження товарів без сплати експортного мита. Оскільки позивачем не було дотримано вищевказаних вимог Правил визначення країни походження товарів, так як транспортування товару здійснювалось з використанням паромного сполучення Скадовськ-Зонгулдак (Туреччина), а Туреччина не є учасником вищезазначеної міжурядової угоди, тому такі зовнішньоекономічні операції не давали позивачу право на звільнення від сплати вивізного мита. Також відповідач вважає безпідставними посилання позивача на факт проведення без зауважень митного оформлення товару при експорті, оскільки митне оформлення товару було здійснене на підставі поданих декларантом документів, які не містили відомостей про маршрут перевезення вантажу на адресу одержувача, а тому до товарів було застосовано преференційний режим по сплаті вивізного мита відповідно до умов міжурядової угоди про вільну торгівлю. Також відповідач наголошує на тому, що заниження або несплата платником сум податків, інших обов’язкових платежів до бюджетів є підставою для застосування до таких платників заходів відповідальності незалежно від причин, з яких це сталось.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та заперечення представників сторін, суд прийшов до наступного.
Як встановлено судом і не оспорюється сторонами, протягом 2009 та 2010 року позивачем в адрес суб’єктів підприємницької діяльності, що знаходяться у республіці Вірменія (ПП ОСОБА_2, ТОВ «Наталі Фарм»), шляхом оформлення чотирьох вантажно-митних декларацій (ВМД) в митному режимі «ЕК-10», було експортовано товарів (насіння соняшника товарного) загальною вартістю 285981,52 грн..
За даними експортними операціями позивач не сплачував вивізне (експортне) мито, оскільки ВМД були подані позивачем до митного оформлення з використанням пільг по сплати вивізного мита, передбачених міжурядовою Угодою України з Вірменією про вільну торгівлю.
Відповідно до умов Угод про вільну торгівлю, укладених між Урядом України та Урядом республіки Вірменія 7 жовтня 1994 року (ратифікованої Україною 05.05.1996 р.) договірні Сторони не застосовують мито, податки та збори, що мають еквівалентний вплив, на експорт та/або імпорт товарів, які походять з митної території однієї з Договірних Сторін і призначені для митної території іншої Договірної Сторони. Вилучення з даного торгового режиму за погодженою номенклатурою товарів оформляється документами, які є невід'ємною частиною цієї Угоди, якщо Договірні Сторони визнають це за необхідне. Для мети цієї Угоди і на період її дії під товарами, що походять з територій Договірних Сторін, розуміються товари, визначені Правилами визначення країни походження товарів від 24 вересня 1993 року, затвердженими ОСОБА_1 глав Урядів Співдружності Незалежних Держав. На теперішній час зазначене Рішення втратило чинність у зв’язку з набуттям чинності Рішення ОСОБА_1 глав урядів Співдружності Незалежних Держав про Правила визначення країни походження товарів від 30 листопада 2000р., ратифікованого Законом України від 20.09.2001 N 2735-III (далі - Правила визначення країни походження товарів).
За змістом п.9 Правил визначення країни походження товарів товар користується режимом вільної торгівлі на митних територіях держав – учасників Угоди, якщо він відповідає критеріям походження, встановленим даними правилами, а також:
а) експортується на підставі договору/контракту між резидентом однієї з держав – учасниць Угоди і резидентом іншої держави – учасниці Угоди та ввозиться з митної території однієї держави – учасниці на митну територію іншої держави – учасниці Угоди;
б) ввозиться фізичною особою – резидентом держави – учасниці Угоди з митної території однієї з держав – учасниць на митну територію іншої держави – учасниці Угоди. При цьому товар не повинен покидати території держав – учасниць Угоди, окрім випадків, якщо таке транспортування неможливе в силу географічного положення держави – учасниці або окремої її території, а також випадків, узгоджених компетентними органами держав – учасниць Угоди, що експортують та імпортують товари.
Саме на порушення позивачем п.9 Правил визначення країни походження товарів посилається відповідач, як на підставу для винесення спірних податкових повідомлень-рішень. Це порушення за висновком відповідача полягає у тому, що товар за вищевказаними ВМД поставлявся через територію Туреччини, яка не є учасником вищевказаної міжурядової Угоди.
Факт того, що товар за зазначеними в акті перевірки ВМД був поставлений через територію Туреччини з використанням паромного сполучення Скадовськ - Зонгулдак (Туреччина), підтверджений відповідачем коносаментами, транспортними маніфестами, і не заперечувався позивачем.
Встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи свідчать про наявність порушення п.9 Правил визначення країни походження товарів при експорті позивачем товарів на суму 285981,52 грн..
Суд вважає безпідставними посилання позивача на наявність виключень, передбачених пп. «б» п.9 вищевказаних Правих, за якими товар може покидати території держав – учасниць Угоди, оскільки, по-перше, факт можливість поставки товару з України до Вірменії через території Росії та Грузії, яки є учасницями Угоди, доведений відповідачем належними доказами, а по-друге, докази узгодженості компетентними органами України та Вірменії випадків, за яких товар може покидати територію держав-учасниць Угоди, відсутні.
Посилання позивача на неможливість перевезення товару через ККП «Верхній Ларс» на кордоні Росія-Грузія, та небезпечність транспортування товару через територію Азербайджану внаслідок військового конфлікту між Азербайджаном та Вірменією, суд не приймає до уваги, оскільки наявність таких обставин не доведена, і їх існування в будь-якому випадку не надавала права здійснювати транспортування через територією Туреччини без сплати вивізного мита.
На підставі вищенаведеного, суд вважає обґрунтованими висновки акту перевірки стосовно допущених порушень митного законодавства при експорті позивачем товарів до республіки Вірменія, у зв’язку з чим суд вважає правомірним донарахування позивачу податковим повідомленням-рішенням №18 від 16.05.11р. суми несплаченого експортного мита – 36382,96 грн., а також штрафної санкції на суму 9095,74 грн., яка передбачена п.123.1 ст.123 ПК України в розмірі 25 відсотків від суми визначеного основного зобов'язання.
Той факт, що недотримання вимог п.9 Правил визначення країни походження товарів не було виявлено відповідачем під час митного оформлення вказаного товару, а було виявлене лише у 2011 році, самого факту порушення не спростовує, і не є підставою для незастосування до позивача передбаченої законодавством відповідальності за несплату вивізного мита.
При цьому причини, які зумовили порушення позивачем митних правил, наявність або відсутність вини позивача в цьому порушенні, а також причини невиявлення відповідачем цього порушення на момент митного оформлення експорту, не впливають на законність спірного повідомлення-рішення №18 від 16.05.11р..
Що стосується донарахування позивачу податковим повідомленням-рішенням №19 від 16.05.2011р. штрафу на суму 36382,96 грн. на підставі п.123.2 ст.123 ПК України, то суд вважає застосування до позивача такого штрафу неправомірним з наступних підстав.
Пунктом 123.2 ст.123 ПК України передбачена відповідальність за використання платником податків (посадовими особами платника податків) сум, що не сплачені до бюджету внаслідок отримання (застосування) податкової пільги, не за призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із законом з питань відповідного податку, збору (обов'язкового платежу) додатково до штрафів, передбачених пунктом 123.1 цієї статті.
З системного аналізу даної норми слідує, що відповідальність за нею настає лише у тому випадку, коли сума, яка не сплачена до бюджету внаслідок використання пільгового режиму, використовується платником не на цілі, які визначені законодавством. Тобто, законодавством повинен бути визначений конкретний напрямок використання несплаченої суми податку чи іншого платежу до бюджету, при недотриманні якого може наступати відповідальність за п.123.2 ст.123 ПК України.
Як приклад передбаченої законодавством відповідальності за п.123.2 ст.123 ПК України можна навести використання не за цільовим призначенням ввезених в Україну без сплати ввізного мита товарів, що призначені для використання в сфері літакобудування, суднобудування, космічної діяльності тощо, для яких законодавством визначені конкретні напрямки їх використання.
В даному ж випадку законодавство не визначає цілі, на які повинні бути використані суми, що не сплачені у вигляді вивізного мита при експорті товарів в режимі вільної торгівлі з країнами-учасницями міжурядової Угоди.
Отже, суд вважає, що несплата позивачем вивізного мита не може бути підставою для відповідальності за п.123.2 ст.123 ПК України, оскільки законодавство не встановлює обов’язку для позивача використовувати несплачені ним суми вивізного мита на певні цілі.
Крім того, слід зазначити, що на час допущених позивачем порушень митних правил діюче законодавство взагалі не передбачало відповідальності за дії, про які йдеться у п.123.2 ст.123 ПК України.
Лише з 01.01.2010р. набули чинності внесені Законом № 1342-VI від 19.05.2009р. зміни до Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», якими введений в дію пп. 17.1.61 п. 17.1 ст. 17, що встановив відповідальність платників податку, які використовують податкову пільгу не за призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із законом з питань відповідного податку, збору (обов'язкового платежу), або ж використовують податкову пільгу, яку для них не призначено.
За своєю суттю положення п.123.2 ст.123 ПК України фактично відтворюють положення пп. 17.1.61 п. 17.1 ст. 17 Закону №2181-III, який втратив чинність з 01.01.2011р. у зв’язку із набуттям чинності Податковим кодексом України.
Відповідно до ст. 58 Конституції України Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення
Отже, передбачені пп. 17.1.61 п. 17.1 ст. 17 Закону №2181-III та п.123.2 ст.123 ПК України штрафні санкції можуть застосовуватися виключно до тих правовідносин, які виникли після набрання чинності Законом № 1342-VI, тобто з 1 січня 2010 р..
Аналогічної позиції дотримується і ДПА України в свої листах від 26.11.2010 р. №25972/7/16-1417 та від 18.03.2011 р. №5545/6/10-1015/1035.
Оскільки дії, які стали підставою для застосування відповідачем штрафу на підставі п.123.2 ст.123 ПК України, були вчинені у 2009 році, то застосування до позивача штрафу на підставі цієї норми не є правомірним.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог шляхом скасування податкового повідомлення-рішення відповідача №19 від 16.05.2011р..
Керуючись ст. 8, 9, 12, 19, 158, 159, 160-163, 167 Кодексу Адміністративного судочинства України, суд
постановив:
Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Ексімтрейд» ЛТД задовольнити частково.
Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення Херсонської митниці №19 від 16.05.2011р.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Ексімтрейд» ЛТД витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 грн. 70 коп.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 06 жовтня 2011 р.
Суддя Кравченко К.В.
кат. 8.2.7