Справа№2 - 11 / 09

    РІШЕННЯ

   ІМЕНЕМ У КРАЇНИ

10 вересня  2009 року     Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді -     Кихтюка Р.М.

при секретарі -     Козак О.А.

з участю позивача -     ОСОБА_1 .

відповідача     ОСОБА_2 .

третьої особи       ОСОБА_3 .    

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Луцька цивільну справу за позовом ОСОБА_1  до ОСОБА_2  про відшкодування витрат, пов'язаних з придбанням та ремонтом житлового будинку, -

встановив:

ОСОБА_1  звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_4  про відшкодування витрат, пов 'язаних з придбанням та ремонтом житлового будинку.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 39/100 частин будинку по АДРЕСА_1  де вона проживає, належали на праві спільної сумісної власності ОСОБА_2 ., ОСОБА_4

Рішенням суду від 21.12.2006 року проведено поділ вказаного майна подружжя і визнано право власності на нього за її дочкою, а останню зобов’язано сплатити грошову компенсацію.

Зазначає, що після придбання частини будинку відповідачі там не проживали, оскільки придбане житло потребувало ремонту. До моменту вселення відповідачів вона понесла витрати пов'язані з ремонтом та купівлею житла в сумі 19989 гри., а тому просить суд стягнути з відповідачів у рівних частках вказану суму на її користь.

Ухвалою суду від 25.12.2008 року провадження у справі в частині заявлених вимог до ОСОБА_4 . закрито у зв'язку з відмовою позивача від позовних вимог до останньої.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1  позовні вимоги зменшила і просила суд стягнути з ОСОБА_2 . на її користь 9931,5 грн. витрат пов 'язаних з ремонтом та купівлею житла.

Відповідач та третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача в судовому засіданні позов не визнали та просили суд відмовити у його задоволенні .  

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд прийшов до висновку, що позов до задоволення не підлягає з наступних підстав.

З договору купівлі продажу 39/100 частини житлового будинку від 21.05.2002 року вбачається, що відповідачі являлися власниками вказаного майна, на яке рішенням суду від 21.12.2006 року визнано право власності за ОСОБА_4   та зобов’язано її сплатити грошову компенсацію відповідачу(а.с.   ).

Згідно ст.ст.3,15 ЦПК України  кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаний або оспорюваних правв, свобод чи інтересів.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності на жилий будинок» від 04.10.1991 року №7, інші особи, які приймали участь у будівництві жилого будинку(його купівлі) не на підставі угоди про створення спільної власності, яка відповідає законодавству, вправі вимагати не визнання права власності на будинок, а відшкодування своїх затрат на будівництво (купівлю будинку), якщо допомогу забудовнику (покупцю) вони надавали не безоплатно.

Як з'ясовано в судовому засіданні з пояснень позивача, при надані вказаної допомоги стосовно  придання зазначеної частини будинку будь-яка угода між нею та відповідачем не укладалась, допомога та кошти надавались без умови їх оплати чи повернення, а тому суд приходить до висновку, що така допомога  забудовникам(покупцям)  надавалась безоплатно і у зв’язку з цим  заявлені вимоги позивача до задоволення не підлягають.

При цьому, позивач в судовому засіданні ствердила,  що така допомога і кошти  відповідачу і її дочці надавалась із розумінням того, що в подальшому діти їх доглянуть в похилому віці.

Крім цього, позивач всупереч ст.60 ЦПК України  не представила суду належних доказів та не довела понесення таких витрат у заявленому розмірі.

Представлені квитанції, накладні, товарні чеки на придбання будівельних матеріалів суд до уваги не приймає, оскільки вони не можуть, на думку суду, являтись беззаперечним доказом  використання їх саме для ремонту придбаної частини будинку.

Покази свідків, які надавались у іншому судовому засіданні, суд у відповідності до вимог ст.ст.58,59 ЦПК України  не враховує.  

Таким чином, суд дослідивши та оцінивши представлені докази в  їх сукупності, приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.  

На підставі ст. ст. 6, 10, 11, 58, 60, 61, 84, 89, 209, 213-215 ЦПК України, керуючись ст. ст. 3, 15, 16 ЦК України, п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності на жилий будинок» від 04.10.1991 року №7, суд, -

вирішив:

В задоволені позову ОСОБА_1  до ОСОБА_2  про відшкодування витрат, пов'язаних з придбанням та ремонтом житлового будинку - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Волинської області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня його проголошення та подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Луцького міськрайонного суду                                                        Кихтюк Р.М.