Лугинський районний суд  Житомирської області

                                                                                              Справа № 2-А- 905/09

П О С Т А Н О В А

  І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

        8 жовтня 2009 року                                                                       смт. Лугини

          Лугинський районний суд Житомирської області

                    в складі : головуючого – судді         Нечуй Б.П.

                                    при секретарі –                Гельвейчук І.А.                                

       розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку письмового провадження в смт. Лугини справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення  Лугинської районної державної адміністрації  про визнання дій протиправними та   стягнення невиплачених коштів, передбачених ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,-  

В С Т А Н О В И В :

      ОСОБА_1 звернулася  до суду із зазначеним адміністративним позовом, в якому просила   визнати дії відповідача - управління праці та соціального захисту населення  Лугинської районної державної адміністрації   щодо невиплати  їй   у    повному розмірі  доплат ,  передбачених  ст. 39  Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» протиправними; с тягнути з управління праці та соціального захисту населення  Лугинської районної державної адміністрації   на її користь   недоплачену   доплату до заробітної плати, передбаченої ст.  39 Закону  України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в сумі 64511,82 грн. за період з 02.09.1996 року по 30.04.2009 року.

            Зазначені вимоги позивачки обгрунтовуються посиланням на те, що вказані виплати їй виплачувались не в розмірах, визначених Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та в кратному розмірі до мінімальної заробітної плати, а в твердих сумах встановлених постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року, що призвело до порушення її прав, оскільки Закон України має пріоритетне значення перед постановою Кабінету Міністрів України.

          Позивачка в судове  засідання не з'явилася. Від неї надійшла письмова заява у відповідності до якої вона просить зазначену справу розглянути в попередньому судовому засіданні без її участі; позовні вимоги підтримує.

           Представник  управління праці та соціального захисту населення Лугинської районної державної адміністрації  в судове засідання не з’явився. Від зазначеного управління надійшло заперечення  у відповідності до якого вони просять зазначену справу  розглянути в попередньому судовому засіданні  без  участі їхнього представника та відмовити в задоволенні позовних вимог за безпідставністю та необґрунтованістю.

         Дослідивши  докази по справі, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

        Судом встановлено, що позивачка  являється потерпілою від Чорнобильської катастрофи, що стверджується копією посвідчення потерпілої від Чорнобильської катастрофи (категорія 1) серія А № 129524, виданого 29.07.1998 року Житомирською облдержадміністрацією, працювала   з 21.01.1984 року по 30.04.2009 року в Червоноволоцькій ЗОШ І-ІІІ ступенів  та проживала в  АДРЕСА_1, яке за переліком населених пунктів Житомирської та Київської областей, віднесених  до зони радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №106 від 23.07.1991 року, розпорядженням Кабінету Міністрів України №17 від 12.01.1993 року, відноситься до зони гарантованого добровільного відселення.

          Згідно ч. 1 ст. 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, проводиться доплата до заробітної плати, яка становить у зоні гарантованого добровільного відселення – дві мінімальні заробітні плати.  

Так як  позивачка  працювала  в  в Червоноволоцькій ЗОШ І-ІІІ ступенів  , яке  знаходиться в с. Червона Волока, Лугинського району,  Житомирської області,  територія якого віднесена до зони гарантованого добровільного відселення, тому вона повинна отримувати вказані доплати в зазначеному розмірі щомісяця, однак вони виплачувались їй частково, у фіксованому розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року “Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а не в кратному відношенні до мінімальної заробітної плати.

Відповідно до вимог  ст.62 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” роз'яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими.

Механізм використання, обліку, звітності і контролю за використанням коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи встановлений: Порядком використання коштів державного бюджету на виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, що затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України 02.07.2004 року за №147 ( зареєстрований Мінюстом України 26.07.2004 року за №926/9525) та порядком використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 20.09.2005 року за №936.

Пунктами 2 даних нормативних актів визначено, що розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня за програмами, пов’язаними із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначаються  управління праці та соціального захисту населення відповідних  районних  державних адміністрацій, виконкомів міських, районних у містах рад.

  Згідно Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» (ст..77 Закону) абзац другий, третій, четвертий частини першої та другої статті 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” було зупинено на 2006 рік.

Законом України «Про Державний бюджет на 2007 рік» (п.30 ст. 71 Закону ) абзац другий, третій, четвертий частини першої та другої статті 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” було зупинено  на 2007 рік.

Згідно рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року №6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України  пункт 30 статті 71 Закону  України «Про Державний бюджет на 2007 рік»  , яким  зупинено на 2007 рік абзац другий, третій, четвертий частини першої та другої статті 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (п. 28  розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України») частину першу та другу статті 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” замінено однією частиною такого змісту «Громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України» .

Згідно рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України  пункти 24-34 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Відповідно до ст. 73 Закону України “Про Конституційний Суд України”, якщо акти (закони та інші правові акти Верховної Ради України, акти Президента України, акти Кабінету Міністрів України, правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим) або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними), вони оголошуються нечинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

  Кодекс адміністративного судочинства передбачає річний строк звернення до суду за відновленням порушених прав.

    Заборгованість по ст.39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” підлягає стягненню відповідно до ч.2 ст.233, ст.238 КЗпП України  незалежно від часу її виникнення, оскільки в даному випадку йдеться про виплати, які відповідно до ст.2 Закону України ?55 ро оплату праці”  є складовою  структури заробітної плати.

    З врахуванням викладеного вище та розмірів мінімальної заробітної плати в Україні в спірний період часу, а саме:

розмір мінімальної заробітної плати у спірний період становив:  

        з 01.01.1996 р.-15 грн., з 01.01.1998 р.-45 грн., з 01.07.1998р.-55 грн., з 01.01.1999 р.-74 грн., з 01.04.2000 р.-90 грн., з 01.07.2000 р.-118 грн., з 01.01.2002р.-140 грн., з 01.07.2002 р. – 165 грн., з 01.01.2003 р. – 185 грн.,  з 01.12.2003 р. – 205 грн., з 01.09.2004 р.– 237 грн., з 01.01.2005 р.  - 262 грн., 01.04.2005 р.  - 290 грн., з 01.07.2005 р. –   310 грн., з 01.09.2005 р. -332 грн., з 01.01.2006 р.-350 грн., з 01.07.2006 р. 375 грн., з 01.12.2006 р.-400 грн., з 01.04.2007 р.-420 грн., з 01.07.2007 р.-440 грн., з 01.10.2007 р.-460 грн., з 01.01.2008р.-515 грн., з 01.04.2008р.-525 грн., з 01.10.2008р.-545 грн., з 01.12.2008р.-605 грн.

              Сума невиплачених позивачці коштів, передбачених ч.1 ст. 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” з  вересня 1996 року по    31.12.2005 року, з 09.07.2007 року по 31.12.2007року, з 22.05.2008 року по 30.04.2009 року за мінусом отриманих коштів становить:

        з 02.09.1996р. по 31.12.1997 р. -   15 грн. х2х16місяців=480грн.;

з 01.01.1998 р. по 30.06.1998 р. -  45 грн.х2х6місяців=540 грн.;          

з 01.07.1998р. по 31.12.1998р. - 55 грн. х 2 х 6 місяців =660 грн.;

           з 01.01.1999р. по 28.02.1999 р. - 74 грн. х 2 х 2  місяці = 296 грн.;

з 01.03.1999р. по 31.03.2000 р. - 74 грн. х 2х 13 місяців =1924 грн.;

з 01.04.2000р. по 30.04.2000р. - 90 грн. х 2 х 1 місяць =180 грн.;

за  18 днів травня 2000 року – 90 грн.х2:31дн.х 18 дн. = 104,52 грн.    

за  27 днів червня 2000 року – 90 грн.х2:30дн.х 27 дн. = 162 грн.    

за  28 днів липня 2000 року – 118 грн.х2:31дн.х 28 дн. = 213,16 грн.    

за  28 днів серпня 2000 року – 118 грн.х2:31дн.х 28 дн. = 213,16 грн.    

за  29 днів вересня 2000 року – 118 грн.х2:30дн.х 29 дн. = 228,13 грн.    

за  30 днів жовтня 2000 року – 118 грн.х2:31дн.х 30 дн. = 228,39 грн.    

за  29 днів листопада 2000 року – 118 грн.х2:30дн.х 29 дн. = 228,13 грн.    

за  30 днів грудня 2000 року – 118 грн.х2:31дн.х 30 дн. = 228,39 грн.    

за  30 днів січня 2001 року – 118 грн.х2:31дн.х 30 дн. = 228,39 грн.    

за  27 днів лютого 2001 року – 118 грн.х2:28дн.х 27 дн. = 227,57 грн.    

за  30 днів березня 2001 року – 118 грн.х2:31дн.х 30 дн. = 228,39 грн.    

за  29 днів квітня 2001 року – 118 грн.х2:30дн.х 29 дн. = 228,13 грн.    

за  30 днів травня 2001 року – 118 грн.х2:31дн.х 30 дн. = 228,39 грн.    

за  29 днів червня 2001 року – 118 грн.х2:30дн.х 29 дн. = 228,13 грн.    

за  30 днів липня 2001 року – 118 грн.х2:31дн.х 30 дн. = 228,39 грн.    

за  30 днів серпня 2001 року – 118 грн.х2:31дн.х 30 дн. = 228,39 грн.    

з 01.09.2001р. по 31.12.2001р. - 118 грн.х2х4 місяці =944 грн.;

з 01.01.2002р. по 30.06.2002р. - 140 грн.х2х6 місяців =1680 грн.;

з  01.07.2002р. по 31.12.2002 р. - 165 грн.х2х6 місяців =1980 грн.;

з 01.01.2003 р. по 31.08.2003 р. - 185 грн.х2х8 місяців =2960 грн.;

за  29 днів вересня 2003 року – 185 грн.х2:30дн.х 29 дн. = 357,67 грн.      

за  30 днів жовтня 2003 року – 185 грн.х2:31дн.х 30 дн. = 358,06 грн.    

за  29 днів листопада 2003 року – 185 грн.х2:30дн.х 29 дн. = 357,67 грн.      

за  30 днів грудня 2003 року – 205 грн.х2:31дн.х 30 дн. = 396,77 грн.    

за  30 днів січня 2004 року – 205 грн.х2:31дн.х 30 дн. = 396,77 грн.    

за  27 днів лютого 2004 року – 205 грн.х2:31дн.х 27 дн. = 357,09 грн.    

за  30 днів березня 2004 року – 205 грн.х2:31дн.х 30 дн. = 396,77 грн.    

за  29днів квітня 2003 року – 205 грн.х2:30дн.х 29 дн. = 396,33 грн.    

за  30 днів травня 2004 року – 205 грн.х2:31дн.х 30 дн. = 396,77 грн.    

за  29днів червня 2003 року – 205 грн.х2:30дн.х 29 дн. = 396,33 грн.    

за  30 днів липня 2004 року – 205 грн.х2:31дн.х 30 дн. = 396,77 грн.    

за  30 днів серпня2004 року – 205 грн.х2:31дн.х 30 дн. = 396,77 грн.    

 з 01.09.2004 р. по 31.12.2004 р. -  237  грн.  х 2 х 4 місяці = 1896 грн.;

 з 01.01.2005 р. по 31.03.2005 р. - 262 грн. х 2 х 3 місяці = 1572 грн.;

 з 01.04.2005 р. по 30.06.2005 р. -  290 грн. х 2 х 3  місяці = 1740 грн.;

 з 01.07.2005 р. по 31.08.2005р. - 310 грн.  х 2х 2  місяці = 1240 грн.;

 з 01.09.2005 р. по 31.12.2005 р. - 332 грн. х2х4  місяці =2656 грн.;  

         з 09.07.2007р. по 31.07.2007р.-440  грн.х2 : 31 дн.х23 дн.=652,90грн.

         з 01.08.2007р. по 30.09.2007р.- 440  грн.  х 2 х 2 місяці = 1760 грн.

         з 01.10.2007 р. по 31.12.2007р. -460  грн. х 2  х 3 місяці = 2760  грн.

         з22.05.2008р.по 31.05.2008р.-525  грн. х2:31 дн.х10 дн.=338,71 грн.

         з 01.06.2008 р. по 30.09.2008р.-525  грн. х 2  х 4 місяців = 4200 грн.

         з 01.10.2008р. по 30.11.2008р.- 545  грн.  х 2  х 2 місяці = 2180грн.

         з 01.12.2008р по 31.03.2009р.- 605  грн.  х 2  х 4 місяці = 4840грн.

         з 01.04.2009р по 30.04.2009р.- 625  грн.  х 2  х 1 місяць = 1250грн.

      46765,04 грн.-1344,00 грн.=45421,04 грн.

        1344 гр н. - сума, виплачена позивачці за період з  вересня 1996 року по    31.12.2005 року, з 09.07.2007 року по 31.12.2007року, з 22.05.2008 року по 30.04.2009 року.  

            Статтею 2 Закону України ”Про оплату праці”  встановлено, що додаткова заробітна плата – це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством.

            Згідно ст.. 100 КЗпП України на важких роботах, на роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці, на роботах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я встановлюється підвищена оплата праці.

              До робіт в умовах підвищеного ризику для здоров'я належить віднести роботи на територіях радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, а саме: в зоні гарантованого добровільного відселення.

             Тому у відповідності до ч.1 ст.. 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” громадянам, які працюють в зоні гарантованого добровільного відселення  провадиться доплата в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати.  

              Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

          Звуження змісту та обсягу існуючих прав шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів відповідно до ст. 22 Конституції України не допускається.

Згідно ст. 71 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” передбачено, що дія положень цього Закону не може призупинятися іншими Законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.

Зі змісту законів України про встановлення  розмірів мінімальних заробітних плат на 1996-2009 роки не вбачається будь-яких обмежень щодо можливостей застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації норм Закону України “Про статус  і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Згідно ст.. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Суд вирішує справи на підставі Конституції та Законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акту Конституції України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України або в іншому правовому акті суд застосовує правові акти, які мають вищу юридичну силу.

Постановою Пленуму Верховного  Суду України від 13.06.2007 року №8  «Про незалежність судової  влади» звернуто увагу на те, що відповідно до ст. ст. 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами Закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права  і  свободи людини та громадянина, а також нові Закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод (абз.1 п. 19).

У Конституції України Україну проголошено демократичною, соціальною, правовою державою (ст..1), визнано, що найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності Держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов’язком держави (ст.. 3), права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (ст..21), їх зміст і обсяг при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений( ст.22).

На підставі ст.. 8 Конституції України в Україні визнається та діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції та повинні відповідати їй.

Стверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до частини другої статті 6, частини другої статті 19, частини першої статті 68 Конституції України вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави.

Зупинення дії положень Законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Основним Законом України (лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк).

  Згідно рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008 Конституційний Суд  України дійшов висновку, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об’єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок – скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина.

     Слід зазначити, що встановлені ще в 1996 році постановою Кабінету Міністрів України №836 розмір доплати громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення протягом тривалих років не змінювався і не відповідає розмірам, встановленими  іншими законами України.

Оскільки ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України в наступному будь-яких рішень з цих питань не приймали, то виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору, застосуванню підлягають саме статті Закону України “Про статус  і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а не постанова Кабінету Міністрів України «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 26.07.1996 року №836.

Тому виплатою зазначеної доплат у  твердих сумах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року, порушені права позивачки.

Так як,  розпорядником коштів і в спірний період часу і тепер є відповідач, тому  суд стягує  заборгованість з розпорядника коштів - управління праці та соціального захисту населення Лугинської районної державної адміністрації.

          К еруючись ст. ст. 8, 19, 22 Конституції України, ст. ст. 9, 11, 71, 99, 161,163 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                  39,70,71 Закону  України “Про статус  і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”,  ст. 2 Закону України «Про оплату праці», ст.. 100, ч.2 ст. 233 КЗпП України, Законом України "Про державний бюджет на 2006 рік", Законом України "Про державний бюджет на 2007 рік",  Законом України "Про державний бюджет на 2008 рік про внесення змін до деяких законодавчих актів України», Законом України "Про державний бюджет на 2009 рік", рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року по справі №1-29/2007, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року по справі №1-28/2008, суд,-

                                                 ПОСТАНОВИВ :

       Адміністративний позов задовольнити частково.      

       Визнати дії відповідача - управління праці та соціального захисту населення  Лугинської районної державної адміністрації щодо невиплати ОСОБА_1 у повному розмірі  доплат,  передбачених  ст. 39  Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» протиправними.

          Стягнути з управління праці та соціального захисту населення  Лугинської районної державної адміністрації   на користь ОСОБА_1 45421    ( сорок п’ять тисяч чотириста двадцять одна ) грн.. 04 коп. доплати до заробітної плати, передбаченої ч.1 ст.  39 Закону  України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з  вересня 1996 року по    31.12.2005 року, з 09.07.2007 року по 31.12.2007року, з 22.05.2008 року по 30.04.2009року (сума визначена без відрахування обов'язкових платежів і зборів).

            В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

            Повний текст постанови виготовлений  9 жовтня 2009 року.

            Заяву про апеляційне оскарження постанови Лугинського районного суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення постанови, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до ст.. 160 КАС України – з дня складання в повному обсязі.

         Апеляційна скарга до Київського апеляційного адміністративного суду  на постанову  суду подається протягом двадцяти  днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

        Головуючий: