донецький апеляційний господарський суд
вул. Артема, 157, м. Донецьк, 83048, тел. 332-57-40
УХВАЛА
Іменем України
17.07.2006 р. справа №34/67пд
Донецькій апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: | Калантай М.В. |
суддів | Москальової І.В., Старовойтової Г.Я., |
при секретареві судового засідання | Абдулазізова О.Д. |
за участю представників сторін: |
від позивача: | Романченко Л.І. - дов. від 15.07.06., Бережна Н.О. - дов. від 15.07.06, |
від відповідача: від відповідача: | не з'явився, не з'явився |
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги | Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції м.Артемівськ |
на постанову та окрему ухвалу господарського суду | Донецької області |
від | 17.05.2006 року |
по справі | №34/67пд |
за позовом | Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції м.Артемівськ |
до до | Товариства з обмеженою відповідальністю "Артем-Еліт-Буд" м. Соледар Товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес-Сервіс" м.Соледар |
про | визнання недійсною угоди № 05/01-1 від 05.01.2006 року, стягнення з другого відповідача на користь першого відповідача грошової кошти у сумі 2366 грн. та стягнення з першого відповідача на користь другого відповідача піддонів дерев'яних у кількості 76шт |
Постановою господарського суду Донецької області від 17.05.2006 року у справі №34/67пд (суддя Кододова О.В.) відмовлено у задоволенні позову Артемівської об’єднаної державної податкової інспекції м. Артемівськ до відповідачів, Товариства з обмеженою відповідальністю “Артем-Еліт-Буд” м. Соледар та Товариства з обмеженою відповідальністю “Експрес-Сервіс” м. Соледар про визнання недійсною угоди №05/01-1 від 05.01.2005 року, стягнення з ТОВ “Експрес-Сервіс” на користь ТОВ “Артем-Еліт-Буд” грошових коштів в сумі 2366 грн. та стягнення з ТОВ “Артем-Еліт-Буд” на користь ТОВ “Експрес-Сервіс” піддонів дерев’яних у кількості 76 шт.
Постанова господарського суду мотивована тим, що норми статей 234, 215, 216 Цивільного Кодексу України, на які посилається позивач в обґрунтування своїх вимог не передбачають стягнення в доход держави коштів, одержаних за такими угодами, тому податковий орган подав позов у порушення своїх функцій передбачених пунктом 11 статті 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”.
На підставі цього господарським судом була направлена окрема ухвала на адресу позивача та ДПА у Донецькій області.
Позивач, Артемівська об’єднана державна податкова інспекція м. Артемівськ, не погоджуючись з постановою та окремою ухвалою суду, звернувся з апеляційними скаргами про їх скасування, так як вважає, що вони прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Відповідачі, Товариство з обмеженою відповідальністю “Артем-Еліт-Буд” м. Соледар та Товариства з обмеженою відповідальністю “Експрес-Сервіс” м. Соледар, проти доводів, викладених у апеляційній скарзі заперечують, вважають постанову господарського суду законною та обґрунтованою, а тому такою, що не підлягає скасуванню. В своїх запереченнях на апеляційну скаргу відповідачі просили здійснити розгляд справи без участі своїх представників.
Розглянувши наявні у матеріалах справи документи та вислухавши представників сторін, судова колегія встановила наступне.
Податковий орган звернувся до місцевого господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Артем-Еліт-Буд” м. Соледар та Товариства з обмеженою відповідальністю “Експрес-Сервіс” м. Соледар про визнання недійсною угоди №05/01-1 від 05.01.2005 року , стягнення з ТОВ “Експрес–Сервіс” на користь ТОВ “Артем –Еліт –Буд” грошових коштів у сумі 2366грн. та стягнення з ТОВ “Артем –Еліт –Буд” на користь ТОВ “Експрес –Сервіс” піддонів дерев’яних у кількості 76шт.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що між відповідачами 05.01.2005 року був укладений договір №05/01-1, в межах якого відбулася передача другим відповідачем товару, у результаті чого перший відповідач неправомірно занизив податок на додану вартість та податок на прибуток, у зв’язку з тим, що перерахував грошові кошти в сумі 2366 грн. за угодою, перший відповідач поставив податкову накладну до податкового кредиту, а накладну до валових витрат. Крім того, податковий орган наполягав на тому, що в процесі документальної перевірки ним встановлено, що на підприємстві не обліковуються складські приміщення та транспортні засоби. Товарно–транспортні накладні на перевезення товарів, які підтверджують факт транспортування та договори на зберігання товарів підприємством для перевірки надані не були.
Господарське зобов’язання було укладено та виконано відповідачами після набуття чинності Господарським Кодексом України, тому його дія розповсюджується на ці правовідносини.
В ході судового слідства господарським судом було встановлено, що між відповідачами 05.01.2005 року був укладений спірний договір, згідно з яким ТОВ “Експрес-Сервіс” (продавець) зобов’язалось передати у власність ТОВ “Артем-Еліт-Буд” (покупець), а останній –прийняти та оплатити товар згідно накладної. На підставі рахунку №04/05-4 від 04.05.2005 року ТОВ “Артем-Еліт-Буд” 27.05.2005 року перерахував ТОВ “Експрес-Сервіс” платіжним дорученням №104 грошові кошти у сумі 30000 грн.
Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження, а згідно з частиною 2 статті 4 цього Кодексу юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
У пункті 1 статті 3 КАСУ зазначено, що справа адміністративної юрисдикції –це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Пунктом 7 статті 3 цього Кодексу вичерпно визначено коло суб'єктів владних повноважень, до яких віднесено органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхніх посадових чи службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Отже, до компетенції адміністративних судів віднесено усі публічно-правові спори, в яких позивачами є особи, на захист прав, свобод та інтересів яких подано адміністративний позов до суб'єкта владних повноважень щодо оскарження будь-яких його рішень, дій чи бездіяльності.
Проте, як вбачається з приписів пунктів 8 та 9 статті 3, пункту 4 частини 1 статті 17, частини 4 статті 50, статті 104 КАС України до компетенції адміністративних судів віднесено не усі спори, де позивачами є суб'єкти владних повноважень. Статтею 50 Кодексу встановлено вичерпний перелік позовів, за якими юридичні та фізичні особи, що не є суб’єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами у справах за позовами суб’єктів владних повноважень. Частиною 4 цієї статті визначено, що громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень:
1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян;
2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян;
3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України;
4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо);
5) в інших випадках, встановлених законом.
Отже, спори за позовами суб'єктів владних повноважень до суб’єктів господарської діяльності про застосування адміністративно-господарських санкцій або з іншими вимогами у межах їх владних повноважень не віднесено до компетенції адміністративних судів. Зазначені спори підвідомчі господарським судам.
Беручи до уваги викладене, судова колегія вважає, що цю справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, оскільки даний спір не носить публічно-правового характеру, тому провадження у справі слід закрити на підставі пункту 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, а постанову суду скасувати.
Суд апеляційної інстанції вважає, що оспорювана окрема ухвала також підлягає скасуванню, оскільки вона була прийнята в порядку адміністративного провадження у справі.
З урахуванням викладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані постанова та окрема ухвала господарського суду підлягають скасуванню, як такі, що прийняті з порушенням норм процесуального права.
Керуючись статтями 157, 198, 199, 203, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У Х В А Л И В:
Апеляційні скарги Артемівської об’єднаної державної податкової інспекції м. Артемівськ на постанову та окрему ухвалу господарського суду Донецької області від 17.05.2006 року у справі №34/67пд задовольнити частково.
Постанову та окрему ухвалу від 17.05.2006 року господарського суду Донецької області у справі №34/67пд скасувати, провадження у справі закрити.
Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.
У судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини ухвали.
Повний текст ухвали буде надіслано сторонам у справі в 5-ти денний строк з дня її прийняття.
Головуючий: М.В. Калантай
Судді: І.В. Москальова
Г.Я. Старовойтова
Надруковано: 8 примірників
1 –у справу, 3 –сторонам у справі
3 –ДАГС, 1 –ГС Донецької обл.