ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.03.2017 року Справа № 904/9755/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Білецької Л.М. (доповідач),

суддів: Паруснікова Ю.Б., Коваль.Л.А.,

при секретарі судового засідання Саланжій Т.Ю

Представники сторін:

від позивача за первісним позовом: ОСОБА_1 представник, довіреність №2-363д від 19.12.2016 р.;

від відповідача за первісним позовом: ОСОБА_2 представник, довіреністьб/н від 20.12.2016 р.;

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут» на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.12.2016 року у справі № 904/9755/16

За позовом публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування", м. Київ в особі філії газопромислового управління "Шебелинкагазвидобування", смт. Донець Балаклійського району Харківської області

до товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут", м. Дніпро Дніпропетровської області

про стягнення 4 638,88 грн. заборгованості за виконані роботи по транспортуванню природного газу, 603,05 грн. пені, 55,51 грн. 3% річних, 55,22 грн. інфляційних втрат

та

за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут", м. Дніпро Дніпропетровської області

до публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування", м. Київ в особі філії газопромислового управління "Шебелинкагазвидобування", смт. Донець Балаклійського району Харківської області

про визнання додаткової угоди № 4 від 31.03.2016 року недійсною з моменту

                                                  ВСТАНОВИВ:

          Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 14.12.2016 (суддя Бондарєв Е.М.) первісний позов задоволено. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Шевченка, будинок 2, ідентифікаційний код 39572642) на користь публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28, ідентифікаційний код 30019775) в особі філії Газопромислове управління "Шебелинкагазвидобування" (64250, Харківська область, Балаклійський район, смт. Донець, вул. Стадіонна, 9, ідентифікаційний код 00153146) заборгованість за послуги надані у квітні 2016 року у сумі 4 638,88 грн., пеню у сумі 603,05 грн., 3% річних у сумі 55,51 грн., інфляційні втрати у сумі 55,22 грн. та 1 378,00 грн. витрат зі сплати судового збору. В задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Судом встановлено, що 30 червня 2015 року між публічним акціонерним товариством "Укргазвидобування" в особі філії газопромислового управління "Шебелинкагазвидобування" (далі газотранспортне підприємство) та товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" (далі - замовник) укладено договір №ДНЗБ01/7ТГ15 на транспортування природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами далі - договір), згідно умов якого газотранспортне підприємство (позивач за первісним позовом) зобов'язалося надати замовнику (відповідачу за первісним позовом) послуги з транспортування внутрішньопромисловими трубопроводами природного газу замовника до пунктів призначення - газорозподільних станцій (далі - ГРС) для задоволення потреб установ і організації, які фінансуються з державного і місцевих бюджетів, а замовник зобов'язався внести плату за надані послуги з транспортування природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами в розмірі, у строки та порядку, передбаченими умовами договору (п.1.1 договору).

- відповідно до п.3.1. договору послуги транспортування газу оформлюються газотранспортним підприємством і замовником актами наданих послуг з транспортування газу внутрішньопромисловими трубопроводами (далі - акти наданих послуг).

- згідно з п. 3.2., 3.3 договору газотранспортне підприємство до восьмого числа місяця, наступного за звітним, направляє замовнику два примірника акта наданих послуг за звітний місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою газотранспортного підприємства. Замовник протягом двох днів з дати одержання акта наданих послуг зобов'язується повернути газотранспортному підприємству один примірник оригіналу акта наданих послуг, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою замовника, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до умов договору або в судовому порядку.

- відповідно до п. 3.4 договору до прийняття рішення судом відповідні розрахунки за вартість послуг з транспортування газу внутрішньопромисловими трубопроводами здійснюються відповідно до даних газотранспортного підприємства.

- пунктом 3.5 договору сторони визначили, що акти наданих послуг є підставою для проведення остаточних розрахунків замовника з газотранспортним підприємством.

- додатковою угодою №4 від 31.03.2016 року до договору на транспортування природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами від 30.06.2015 року №ДНЗБ01/7ТГ15, сторони узгодили плановий обсяг транспортування природного газу замовника з 01.07.2015 року по 30.04.2016 року, який складає 1 592,365 тис.куб.м, у тому числі за місяцями, зокрема, у квітні 2016р. - 70 000 тис. куб.м.

- вартість послуг з транспортування 1000 куб.м. природного газу внутрішньопромисловими газопроводами газотранспортного підприємства складає 141,40 грн., крім того ПДВ 20% - 28,28 грн., всього з ПДВ 169,68 грн. (п.5.1 Договору, з урахуванням додаткової угоди №6 від 01.04.2016 року до договору на транспортування природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами від 30.06.2015 року №ДНЗБ01/7ТГ15).

- вартість фактично наданих газотранспортним підприємством замовнику послуг за звітний місяць визначається на підставі акта наданих послуг (п.5.4 договору).

- відповідно до п. 5.5 договору оплата вартості послуг за транспортування газу здійснюється замовником в місяці, у якому здійснюється транспортування газу, шляхом щоденного перерахунку коштів на рахунок газотранспортного підприємства в порядку, установленому алгоритмом розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств, який затверджується Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться замовником до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

- пунктом 7.3 вказаного договору сторони визначили, що у разі порушення замовником строків оплати, передбачених розділом 5 договору, із замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

- згідно п.11.1 договору, з урахуванням Додаткової угоди №4 від 31.03.2016 року до договору, договір набуває чинності з дати підписання та поширює свою дію на відносини, що склалися між сторонами з 01 липня 2015 року та діє до 30 квітня 2016 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

- позивачем, на підставі акту про виконання робіт по транспортуванню природного газу від 30.04.2016 року, заявлено до стягнення суму заборгованості за квітень 2016 року у розмірі 4 638,88 грн.

Відповідач за первісним позовом не оплатив послуги з транспортування природного газу за договором в сумі 4 638,88 грн., що є причиною виникнення спору.

Відповідачем не надано доказів сплати, заявленої до стягнення суми та не спростовано її відсутність, оскільки, згідно наданої в матеріали копії листа від 11.05.2016 року №2912 вих - 2374 (а.с. 18 том 1), відповідачем визнавалася сума заборгованості за договором №ДНЗБ01/7ТГ15 від 30.06.2015 року у розмірі 4 638,88 грн. та повідомлялося про погашення такої заборгованості не пізніше 20 травня 2016 року, з огляду на вищевикладене, суд вбачав підстави для задоволення даної вимоги, з урахуванням 3 %річних та інфляційних витрат.

Щодо відмови у задоволенні зустрічного позову судом встановлено, що

на час укладання договору на транспортування газу внутрішньопромисловими трубопроводами №ДНЗБ01/7ТГ15 від 30.06.2015 року, діяв Закон України "Про засади функціонування ринку природного газу" від 08.07.2010 року №2467-VI, відповідно до підпункту 26 ч. 1 ст. 1 якого, транспортування природного газу - господарська діяльність на ринку природного газу, що підлягає ліцензуванню і пов'язана з переміщенням природного газу трубопроводами з метою його подальшого зберігання, розподілу або доставки безпосередньо споживачам та замовникам, окрім транспортування внутрішньопромисловими трубопроводами (приєднаними мережами).

31.03.2016 року укладено Додаткову угоду №4 до договору на транспортування природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами від 30.06.2015 року №ДНЗБ01/7ТГ15.

Господарський суд вважав, що відповідач за зустрічним позовом не здійснює діяльність з транспортування природного газу та не є оператором ГРС або оператором ГТС у розумінні Закону України "Про ринок природного газу", оскільки не здійснює свою господарську діяльність в рамках договору із залученням магістральних газопроводів, які є обов'язковою складовою газотранспортної системи.

За умовами договору переміщення природного газу здійснюється внутрішньопромисловими трубопроводами, які не є частиною магістрального трубопроводу, а отже і не є частиною газотранспортної системи.

Дана послуга є похідною від основного виду діяльності та надається на договірних засадах.

Внутрішньопромислові трубопроводи відповідача за зустрічним позовом є складовою частиною трубопровідного транспорту, та діяльність, пов'язана з ними не є частиною процесу видобутку природного газу, як це зазначено позивачем за зустрічним позовом.

Позивач за зустрічним позовом не надав в підтвердження викладеного доказів транспортування відповідачем за зустрічним позовом природного газу магістральними трубопроводами.

Крім того, посилання позивача за зустрічним позовом в обґрунтування своїх зустрічних вимог на ч. 1 ст. 203 та ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, суд вважав необґрунтованими, оскільки умови, викладені в договорі були визначені та погоджені сторонами, вказаний вище договір містить умови, жодна з яких не суперечить ані чинному законодавству, ані моральним засадам суспільства. Письмова форма договору, яка встановлена для договорів між юридичними особами, сторонами дотримана.

Не погодившись з рішенням суду, до апеляційної інстанції звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровсьгаз збут» із апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут» на рішення господарського суду Дніпропетровської області області від 14.12.2016 по справі №904/9755/16 задовольнити рішення Господарського суду Дніпропетровської області області від 14.12.2016 по справі №904/9755/16 скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовної заяви Публічному акціонерному товариству «Укргазвидобування» в особі філії Газопромислове управління «Шебелинкагазвидобування» відмовити у повному обсязі, зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут» задовольнити у повному обсязі.Судові витрати покласти на Публічне акціонерне товариство «Укргазвидобування» в особі філії Газопромислове управління «Шебелинкагазвидобування».

Вобґрунтування своїх доводів скаржник посилається на наступне:

- порушення судом норм матеріального права, а саме ч. 1, 2 ст. 203, 227, ч.І ст. 207, ст. 204, ч. 2 ст. 901 Цивільного кодексу України, ст. 1, 4, 11 Закону України «Про ринок природного газу», ч. 7 ст. 179, ст. ст. 306, 307 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 9, ч.2 ст. 20 Кодексу газотранспортної системи, п.44.1 ст. 44, п. 186.1 ст. 186 Податкового кодексу України, ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ч. 2 ст. 12 Закону України «Про трубопровідний транспорт», п.п. 25 п. 4 Указу Президента України від 10.09.2014 №715/2014 «Про затвердження Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг».

Після укладення Договору 30.06.2015 відбулися такі зміни у законодавстві України, що суттєво впливають на права та обов’язки учасників договірних відносин. Так,01.10.2015          року набрав чинності Закон України від 09.04.2015р. №329-УІІІ «Про ринок природного газу», 27.11.2015 року набрав чинності Кодекс газотранспортної системи, затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2493, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 року.

На момент укладання договору діяв Закон України від 08.07.2010 №2467-УІ «Про засади функціонування ринку природного газу» (втратив чинність 01.10.2015 року), у якому статтею 22 було визначено права газодобувного підприємства, а саме реалізувати видобутий природний газ та постачати його споживачам згідно з отриманою ліцензією, у тому числі споживачам, які безпосередньо приєднані до внутрішньопромислових мереж газодобувного підприємства, відповідно до умов договорів та отримувати від таких споживачів плату за природний газ та надані їм послуги з транспортування відповідно до умов укладених договорів.

В Законі України «Про ринок природного газу», який набрав чинності 01.10.2015, та Кодексі газотранспортної системи, який набрав чинності 27.11.2015, такі права газодобувного підприємства відсутні.

Крім того, змінилося поняття транспортування природного газу:

-          відповідно до Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу», який втратив чинність, транспортування природного газу - господарська діяльність на ринку природного газу, що підлягає ліцензуванню і пов'язана з переміщенням природного газу трубопроводами з метою його подальшого зберігання, розподілу або доставки безпосередньо споживачам та замовникам, окрім транспортування внутрішньопромисловими трубопроводами (приєднаними мережами).

-          відповідно до Закону України «Про ринок природного газу» транспортування природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов’язана з переміщенням природного газу газотранспортною системою з метою його доставки до іншої газотранспортної системи, газорозподільної системи, газосховища, установки ЬКС або доставки безпосередньо споживачам, але що не включає переміщення внутрішньопромисловими трубопроводами (приєднаними мережами) та постачання природного газу.

Таким чином, під час дії Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» транспортування природного газу магістральними та внутрішньопромисловими трубопроводами були об’єднані терміном «транспортування», а тому існувала можливість ототожнення відповідних понять. Але з набранням чинності Закону України «Про ринок природного газу» термін «транспортування природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами» припинив своє існування.

Також, з 01.01.2016 втратила чинність постанова НКРЕ від 02.08.2012 №1000 «Про затвердження Алгоритму розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання гарантованих постачальників природного газу», якою було визначено нормативи перерахування коштів при постачанні природного газу категорії «бюджетні установи». Новий Алгоритм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання постачальників природного газу, на яких покладені спеціальні обов’язки, затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2516, не розповсюджує свою дію на вказану категорію споживачів.Крім того, 15.04.2016 з нормативів перерахування коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання постачальників природного газу, на яких покладені спеціальні обов’язки, відкритих в установах уповноважених банків, виключено норматив на користь газовидобувних компаній України відповідно до постанови НКРЕКП № 634 від 14.04.2016 «Про затвердження Змін до нормативів перерахування коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання постачальників природного газу, на яких покладені спеціальні обов’язки, відкритих в установах уповноважених банків.

Також скаржник вказує на те , що чинним законодавством не передбачено здійснення відрахувань на користь газовидобувних підприємств.

Відповідно до підпункту 25 пункту 4 Указу Президента України від 10.09.2014 №715/2014 «Про затвердження Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» НКРЕКП відповідно до покладених на неї завдань розглядає звернення споживачів та надає роз'яснення з питань застосування нормативно-правових актів НКРЕКП.

Вартість послуг Відповідача з транспортування природного газу внутрішньопромисловими газопроводами не затверджується Регулятором ринку природного газу НКРЕКП.

Також, відповідно до листа НКРЕКП від 13.06.2016 №5902/16.2.1/716 підприємство, яке не отримувало ліцензій на здійснення діяльності з транспортування або розподілу природного газу не має правових підстав для застосування тарифів на транспортування природного газу магістральними або розподільними газопроводами (міститься у матеріалах справи).

Відповідно до листа НКРЕКП від 21.07.2016 №7384/16.2.1/7-16 транспортування природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами не є окремим видом господарської діяльності (міститься у матеріалах справи).

ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» було отримано лист Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від18.10.2016          №10998/16.3/7-16, у якому зазначено наступне:

"Газопроводи          газовидобувного          підприємства          відносяться до внутрішньопромислових трубопроводів, які є складовою частиною технологічного процесу видобутку природного газу і не є відокремленим видом господарської діяльності.

Вартість переміщення природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами, на думку НКРЕКП, має відноситись на собівартість видобутку газу і враховуватися у ціні природного газу власного видобутку, оскільки переміщення вуглеводнів внутрішньопромисловими трубопроводами та їх підготовка є складовою частиною технологічного процесу видобутку вуглеводної сировини, а не відокремленим видом господарської діяльності. Повна собівартість видобутого природного газу формується з урахуванням витрат, зокрема, пов’язаних з операційною діяльністю по видобутку природного газу, у тому числі - витрат на утримання та обслуговування внутрішньопромислових трубопроводів".

Тому скаржник вважає, що вартість переміщення природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами не входить до вартості послуг, які сплачує споживач за транспортування природного газу».

Крім того скаржник зазначає, що ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» не закуповує газ безпосередньо у ГПУ «Шебелинкагазвидобування». Відповідно до п. 1.1 Договору газотранспортне підприємство зобов’язується надати замовнику послуги з транспортування внутрішньопромисловими трубопроводами природного газу замовника до пунктів призначення - газорозподільних станцій.

- також скаржник схематично зобразив рух газу власного видобутку від точки видобутку Газодобувного підприємства до пунктів приймання-передачі газу, де його отримує оптовий продавець - ПАТ «НАК «Нафтогаз України».

Зазначив, що транспортування газу до газорозподільних станцій охоплюється предметом договору купівлі-продажу природного газу, оскільки приймання газу від продавця відбувається в пунктах приймання газу від газодобувних підприємств.

Відповідно до витягу з топографічної карти трубопроводи ПАТ «Украгзвидобування» в особі ГПУ «Шебелинкагазвидобування» проходять через газорозподільні станції - ГРС в с. Кременівка, Новопролетарське, Свічканівка, Багате.

Між ПАТ «Дніпропетровськгаз» в особі його структурних підрозділів укладено з ГПУ «Шебелинкагазвидобування» акти розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності, якими визначаються межі обслуговування газопроводів природного газу на вищевказаних ГРС, з яких вбачається, що точка виходу (пункт приймання-передачі газу) та точка входу в ГРМ збігаються, у зв’язку з чим Позивач намагається стягнути суму вартості послуги, що вже сплачена йому під час реалізації ним газу (копії актів додаються).

ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» купує газ або у оптового продавця або у посередника, що виключає можливість прямої закупівлі газу у Газодобувного підприємства (ПАТ «Укргазвидобування») чи його структурних підрозділів (ФГУ «Шебелинкагазвидобування »).

Газ, призначений для категорії споживачів - установ та організацій, що фінансуються з державного і місцевого бюджетів (Бюджет) закуповується у ТОВ «РГК Трейдінг» на підставі договору на купівлю-продаж природного газу від 28.12.2015 №ДПЗ- Б-02-2016-20.

- також скаржник зазначає, що під час транспортування природного газу власного видобутку внутрішньопромисловими трубопроводами від точки видобутку до пунктів приймання- передачі (ГРС) у газотранспортну систему чи газорозподільну мережу, власником цього газу є ПАТ «Укргазвидобування» або НАК «Нафтогаз України» відповідно до умов договорів купівлі-продажу природного газу, укладених між цими суб’єктами.

Для цілей оподаткування, місцем постачання товарів у відповідності до п.п. б п. 186.1. ст. 186 Податкового кодексу України (далі - ПК України) є місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення, отже ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» стає власником газу на пунктах приймання-передавання від продавця, а точніше - на ГРС на вході до газорозподільної мережі або на вході до газотранспортної системи.

При цьому, ТОВ «Дніпропетровськгаз збут», набувши право власності на певний обсяг газу зобов’язується сплатити Оператору газотранспортної системи (ГТС) за послуги транспортування природного газу магістральними трубопроводами до газорозподільної мережі та сплатити Оператору газорозподільних мереж (ГРМ) за послуги транспортування природного газу ГРМ до кінцевих споживачів постачальника, яким і є ТОВ «Дніпропетровськгаз збут».

Газ, який ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» придбаває у ТОВ «РГК Трейдінг» для задоволення потреб своїх споживачів категорії «Бюджет» відбирається на ГРС із загального потоку газу і за своїм походженням не є визначеним.

Тобто, ТОВ «Дніпропетровськгаз Збут» закупивши газ для потреб «Бюджету» не володіє інформацією про те яке саме походження має придбаний ним газ (імпортований, транзитний, видобутий на території України чи відібраний із підземний сховищ газу).

- крім того скаржник зазначає, що Урядом України зобов’язано суб’єкта ринку природного газу, яким є ПАТ “Укргазвидобування” продавати весь обсяг видобутого природного газу Компанії “Нафтогаз України”, (п.п. 1 п. З Положення про покладення спеціальних обов’язків на суб’єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2015 р. № 758).

У свою чергу, НАК “Нафтогаз України” зобов’язано придбавати такий природний газ для формування ресурсу природного газу для побутових споживачів і релігійних організацій та виробників теплової енергії в рамках виробництва теплової енергії для релігійних організацій та надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню в обсязі, за цінами, на умовах та у порядку, що визначені пунктами 5-8 цього Положення.

- також скаржник вважає, що, ПАТ «Укргазвидобування» заборонено реалізовувати видобутий газ іншим покупцям, ніж НАК «Нафтогаз України».

Положеннями цього нормативного документа чітко віднесено ПАТ «Укргазвидобування» до суб’єктів ринку природного газу, що спростовує позицію останнього про відокремлення газодобувних підприємств від суб’єктів ринку природного та нерозповсюдження на них положень законодавчих актів, які регулюють ринок природного газу.

Урядом України ПАТ «Укргавидобування» віднесено до суб’єктів ринку природного газу, на яких покладено спеціальні обов’язки із забезпечення газом найвразливіших категорій споживачів - «Населення» і «Релігійні організації».

Скаржник вважає,що умови спірного договору зобов’язують ТОВ «Дніпропетровськгаз Збут» оплачувати послуги транспортування чужого газу, власником якого є НАК «Нафтогаз України».

Пунктом 2.9. Порядку формування, розрахунку та встановлення цін на природний газ для суб’єктів господарювання, що здійснюють його видобуток, затверджений Поставною НКРЕП від 11.12.2014 № 763, який діяв на час укладення спірного договору визначено, що до планованої виробничої собівартості видобутого природного газу включаються плановані витрати, пов’язані з видобутком природного газу, а саме: плановані прямі матеріальні витрати, плановані прямі витрати на оплату праці, інші плановані прямі витрати, плановані змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

До складу планованих змінних загальновиробничих та постійних розподілених загальновиробничих витрат включаються витрати на утримання, експлуатацію, ремонт, обов’язкове страхування, оперативну оренду основних засобів, у тому числі внутрішньопромислових газопроводів та інших необоротних активів загальновиробничого призначення.

- витрати на експлуатацію внутрішньопромислових трубопроводів відносяться на собівартість видобутку природного газу, отже враховані у ціні, за якою НАК «Нафтогаз України» придбаває цей газ для населення і релігійних організацій, що жодним чином не впливає на відносини ТОВ «Дніпропетровськгаз Збут» з ТОВ «РГК Трейдінг» на купівлю- продаж газу із загального потоку.

- також скаржник вказує на безтоварність господарських операцій про наявність яких наполягав ПАТ «Укргазвидобування» у своєму зустрічному позові.

Законом України «Про трубопровідний транспорт» не передбачена можливість укладення договору у разі переміщення газу внутрішньопромисловими трубопроводами.

Таким чином скаржник вважає, що чинним законодавством не передбачено поняття «транспортування газу внутрішньопромисловими трубопроводами», надання послуг з вказаним предметом суперечить суті зобов’язання, а тому вважає зустрічний позов таким, що підлягає задоволенню.

Щодо відмови суду у задоволенні зустрічного позову.

- позивач за первісним позовом не був наділений господарською компетенцією на укладання додаткової угоди №4 від 31.03.2016 до договору №ДНЗН01/7ТГ15 від 30.06.2015 року.

Зміст договору транспортування газу внутрішньопромисловими трубопроводами №ДНЗН01/7ТГ15 від 30.06.2015 суперечить главі 32, зокрема, статті 307 Господарського кодексу України, оскільки фактично за спірним договором надається послуга, що вже надана ПАТ «НАК «Нафтогаз України» при реалізації йому газу.

Таким чином, скаржник вважає, що у правовідносинах, що склалися між ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» та ПАТ «Укргазвидобування» відсутня ознака фактичності угоди, господарська операція не відбувається, а зміст правочину суперечить нормам чинного законодавства.

15.03.17р. прийнято вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.12.2016 року у справі № 904/9755/16 залишити без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 30 червня 2015 року між публічним акціонерним товариством "Укргазвидобування" в особі філії газопромислового управління "Шебелинкагазвидобування" (далі газотранспортне підприємство) та товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" (далі - замовник) укладено договір №ДНЗБ01/7ТГ15 на транспортування природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами далі - договір), згідно умов якого газотранспортне підприємство (позивач за первісним позовом) зобов'язалося надати замовнику (відповідачу за первісним позовом) послуги з транспортування внутрішньопромисловими трубопроводами природного газу замовника до пунктів призначення - газорозподільних станцій (далі - ГРС) для задоволення потреб установ і організації, які фінансуються з державного і місцевих бюджетів, а замовник зобов'язався внести плату за надані послуги з транспортування природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами в розмірі, у строки та порядку, передбаченими умовами договору (п.1.1 договору).

Відповідно до п.3.1. договору послуги транспортування газу оформлюються газотранспортним підприємством і замовником актами наданих послуг з транспортування газу внутрішньопромисловими трубопроводами (далі - акти наданих послуг).

Згідно з п. 3.2., 3.3 договору газотранспортне підприємство до восьмого числа місяця, наступного за звітним, направляє замовнику два примірника акта наданих послуг за звітний місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою газотранспортного підприємства. Замовник протягом двох днів з дати одержання акта наданих послуг зобов'язується повернути газотранспортному підприємству один примірник оригіналу акта наданих послуг, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою замовника, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до умов договору або в судовому порядку.

Відповідно до п. 3.4 договору до прийняття рішення судом відповідні розрахунки за вартість послуг з транспортування газу внутрішньопромисловими трубопроводами здійснюються відповідно до даних газотранспортного підприємства.

Пунктом 3.5 договору сторони визначили, що акти наданих послуг є підставою для проведення остаточних розрахунків замовника з газотранспортним підприємством.

Додатковою угодою №4 від 31.03.2016 року до договору на транспортування природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами від 30.06.2015 року №ДНЗБ01/7ТГ15, сторони узгодили плановий обсяг транспортування природного газу замовника з 01.07.2015 року по 30.04.2016 року, який складає 1 592,365 тис.куб.м, у тому числі за місяцями, зокрема, у квітні 2016р. - 70 000 тис. куб.м.

Вартість послуг з транспортування 1000 куб.м. природного газу внутрішньопромисловими газопроводами газотранспортного підприємства складає 141,40 грн., крім того ПДВ 20% - 28,28 грн., всього з ПДВ 169,68 грн. (п.5.1 Договору, з урахуванням додаткової угоди №6 від 01.04.2016 року до договору на транспортування природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами від 30.06.2015 року №ДНЗБ01/7ТГ15).

Вартість фактично наданих газотранспортним підприємством замовнику послуг за звітний місяць визначається на підставі акта наданих послуг (п.5.4 договору).

Відповідно до п. 5.5 договору оплата вартості послуг за транспортування газу здійснюється замовником в місяці, у якому здійснюється транспортування газу, шляхом щоденного перерахунку коштів на рахунок газотранспортного підприємства в порядку, установленому алгоритмом розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств, який затверджується Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться замовником до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

Пунктом 7.3 вказаного договору сторони визначили, що у разі порушення замовником строків оплати, передбачених розділом 5 договору, із замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Згідно п.11.1 договору, з урахуванням Додаткової угоди №4 від 31.03.2016 року до договору, договір набуває чинності з дати підписання та поширює свою дію на відносини, що склалися між сторонами з 01 липня 2015 року та діє до 30 квітня 2016 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Судом встановлено, що укладений договір виконувався, газ транспортувався, але виставлений відповідачеві акт за квітень 2016 року залишався неоплаченим через незгоду відповідача з умовами оспорюваної додаткової угоди.

Наразі представник позивача за зустрічним позовом не зміг пояснити, яким чином оспорювана ним угода була виконана у березні 2016 року і чому у зв’язку з якими обставинами додаткова угода стала суперечити законодавству саме у квітні 2016 року.

Між тим, угода може бути визнана недійсною тільки у разі, коли вона порушує права сторони.

Позивач за зустрічним позовом вважає, що ціна транспортування газу уже включена у ціну придбаного ним (купленого) газу, проте доказів підтвердження цього доводу не надано. У позивача (скаржника) укладені окремі договори на транспортування газу, на купівлю газу і у них не йдеться транспортування (переміщення ) газу по внутрішньопромислових мережах виробника.

Щодо правового регулювання правовідносин колегія суддів зазначає, що

на час укладання договору на транспортування газу внутрішньопромисловими трубопроводами №ДНЗБ01/7ТГ15 від 30.06.2015 року, діяв Закон України "Про засади функціонування ринку природного газу" від 08.07.2010 року №2467-VI, відповідно до підпункту 26 ч. 1 ст. 1 якого, транспортування природного газу - господарська діяльність на ринку природного газу, що підлягає ліцензуванню і пов'язана з переміщенням природного газу трубопроводами з метою його подальшого зберігання, розподілу або доставки безпосередньо споживачам та замовникам, окрім транспортування внутрішньопромисловими трубопроводами (приєднаними мережами).

Згідно Статуту публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" та положення про філію ГУ "Шебелинкагазвидобування" позивач за первісним позовом є газовидобувним підприємством.

З 08.05.2015 року набрав чинності Закону України "Про ринок природного газу", пунктом 45 ч. 1 ст. 1 якого визначено, що транспортування природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов'язана з переміщенням природного газу газотранспортною системою з метою його доставки до іншої газотранспортної системи, газорозподільної системи, газосховища, установки LNG або доставки безпосередньо споживачам, але що не включає переміщення внутрішньопромисловими трубопроводами (приєднаними мережами) та постачання природного газу.

31.03.2016 року укладено Додаткову угоду №4 до договору на транспортування природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами від 30.06.2015 року №ДНЗБ01/7ТГ15.

Отже, на момент вчинення правочину відповідач за зустрічним позовом не потребував отримання ліцензії на транспортування природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами.

Крім того, у ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок природного газу" наведені терміни вживаються в наступному значенні:

17) оператор газорозподільної системи - суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газу газорозподільною системою на користь третіх осіб (замовників);

19) оператор газотранспортної системи - суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що відповідач за зустрічним позовом не здійснює діяльність з транспортування природного газу та не є оператором ГРС або оператором ГТС у розумінні Закону України "Про ринок природного газу", оскільки не здійснює свою господарську діяльність в рамках договору із залученням магістральних газопроводів, які є обов'язковою складовою газотранспортної системи.

Відтак, законодавче регулювання договірних відносин між суб'єктами господарювання щодо транспортування природного газу внутрішньопромисловими газопроводами здійснюється на підставі норм Господарського та Цивільного кодексів України.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про ринок природного газу" транспортування природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов'язана з переміщенням природного газу газотранспортною системою з метою його доставки до іншої газотранспортної системи, газорозподільної системи, газосховища, установки LNG або доставки безпосередньо споживачам, але що не включає переміщення внутрішньопромисловими трубопроводами (приєднаними мережами) та постачання природного газу; газотранспортна система - технологічний комплекс, до якого входить окремий магістральний газопровід з усіма об'єктами і спорудами, пов'язаними з ним єдиним технологічним процесом, або кілька таких газопроводів, якими здійснюється транспортування природного газу від точки (точок) входу до точки (точок) виходу.

За умовами договору переміщення природного газу здійснюється внутрішньопромисловими трубопроводами, які не є частиною магістрального трубопроводу, а отже і не є частиною газотранспортної системи.

Положення Закону України "Про ринок природного газу" і Кодексу газотранспортної системи не змінюють порядок надання публічним акціонерним товариством "Укргазвидобування" послуг із транспортування природного газу, а отже не регулюють відповідні правовідносини товариства з газопостачальними підприємствами. Вищезгадані нормативно-правові акти регулюють порядок транспортування природного газу виключно стосовно надання послуг газотранспортною системою. Водночас, укладений договір транспортування (переміщення) природного газу передбачає надання послуг ПАТ "Укргазвидобування" поза газотранспортної системи - шляхом переміщення природного газу своїми внутрішньопромисловими газопроводами, що хоч і не передбачено законом, але і не заборонено ним.

Так, частиною 1 статті 306 Господарського кодексу України передбачено, що транспортування продукції трубопроводами є окремим видом господарської діяльності.

Згідно із ч. 4 ст. 12 Господарського кодексу України обмеження щодо здійснення підприємницької діяльності, а також перелік видів діяльності, в яких забороняється підприємництво, встановлюється Конституцією України та законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про трубопровідний транспорт" магістральний трубопровід - технологічний комплекс, що функціонує як єдина система і до якого входить окремий трубопровід з усіма об'єктами і спорудами, зв'язаними з ним єдиним технологічним процесом або кілька трубопроводів, якими здійснюються транзитні, міждержавні, міжрегіональні поставки продуктів транспортування споживачам, або інші трубопроводи, спроектовані та збудовані згідно з державними будівельними вимогами щодо магістральних трубопроводів; промислові трубопроводи (приєднані мережі) - всі інші немагістральні трубопроводи в межах виробництв, а також нафтобазові, внутрішньопромислові нафто-, газо- і продуктопроводи, міські газорозподільні, водопровідні, теплопровідні, каналізаційні мережі, розподільчі трубопроводи водопостачання, меліоративні системи тощо; об'єкти трубопровідного транспорту - магістральні та промислові трубопроводи, включаючи наземні, надземні і підземні лінійні частини трубопроводів, а також об'єкти та споруди, основне і допоміжне обладнання, що забезпечують безпечну та надійну експлуатацію трубопровідного транспорту.

Статтею 2 вищевказаного Закону встановлено, що систему трубопровідного транспорту України становлять магістральний трубопровідний транспорт та промисловий трубопровідний транспорт.

Отже, внутрішньопромислові трубопроводи відповідача за зустрічним позовом є складовою частиною трубопровідного транспорту, та діяльність, пов'язана з ними, не є частиною процесу видобутку природного газу, як це зазначено скаржником, що спростовано місцевим господарським судом.

Про транспортування відповідачем за зустрічним позовом природного газу магістральними трубопроводами у справі не йдеться.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою-шостою статті 203 цього Кодексу. Також, вказаною статтею встановлено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з п. 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 року "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

За приписом ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Спірна додаткова угода № 4 від 31.03.2016 року була складено згідно вимог Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та підписана уповноваженими представниками юридичних осіб.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Скаржником не доведено жодної обставини, за якої рішення має бути скасовано, судом також і не встановлені обставини, які б свідчили про недійсність спірної додаткової угоди.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що зміст додаткової угоди № 4 від 31.03.2016 року не суперечить діючому законодавству України, а апеляційна скарга не може бути задоволена, тому судові витрати покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103,105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськаз збут» на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.12.2016 року у справі № 904/9755/16 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.12.2016 року у справі № 904/9755/16 залишити без змін.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст складений 16..03.2017 року

Головуючий                                Л.М. Білецька

Суддя                      Ю.Б. Парусніков

Суддя                                                                       Л.А. Коваль