Справа № 758/6020/16-ц

Категорія 26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 березня 2017 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Шаховніної М. О. ,

при секретарі - Якимович К. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

У травні 2016 року ПАТ «Укрсоцбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої вимоги мотивує тим, що 01 серпня 2007 року між АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк» та відповідачем був укладений Кредитний договір № 028/25-323.

Відповідно до умов Кредитного договору позивач зобов'язався надати відповідачу кредит у розмірі 44 888 швейцарських франків, зі сплатою 9,55 % річних, з кінцевим терміном повернення до 31.07.2012 року, а відповідач зобов'язався повернути суму отриманих кредитних коштів, сплатити проценти за користування кредитом, в сумі, строки та на умовах, визначених Кредитним договором.

Посилаючись на те, що позивач свої зобов'язання за Кредитним договором виконав належним чином, а відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав, ПАТ «Укрсоцбанк» просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість по кредитному договору в сумі 124 581 грн. 92 коп., в тому числі:

- 62 355 грн. 26 коп. - заборгованість за кредитом ;

- 23 322 грн. 74 коп. - заборгованість за відсотками;

- 32 805 грн. 79 коп. - пеня за несвоєчасне повернення кредиту;

- 6 098 грн. 13 коп. - пеня за несвоєчасне повернення відсотків.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнала у повному обсязі та просила відмовити у задоволенні позову, посилаючись на його необґрунтованість. Вказала, що жодних доказів наявності заборгованості, її розміру, вірності нарахування та нарахованих сум до сплати позивачем не надано, а єдиним доказом, який свідчить про наявність заборгованості відповідача перед позивачем є лише розрахунок заборгованості, що по суті є одностороннім актом. Зазначила, що Банком не надано Генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій та письмовий дозвіл, а тому позивач не мав права надавати кредит у валюті, що є підставою для відмови у задоволенні позову. Крім того, вважає, що пеня повинна нараховуватися лише у гривні. Також просила застосувати строки позовної давності до даних правовідносин, про що подала заяву ( т. 8 а.с. 75-76).

Заслухавши пояснення представника позивача та представниа відповідача, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ПАТ «Укрсоцбанк» є повним правонаступником АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк».

Як вбачається з матеріалів справи, 01 серпня 2007 року між АКБ соціального розвитку "Укрсоцбанк" та відповідачем був укладений Кредитний договір №028/25-323.

Відповідно до п.1.1 Кредитного договору позивач надає відповідачу кредит у розмірі 44 888 швейцарських франків, зі сплатою 9,55 % річних, з кінцевим терміном повернення до 31.07.2012 року, а відповідач зобов'язався використати кредит за цільовим призначенням, сплатити проценти за користування кредитом, комісійну винагороду в сумі, строки та на умовах, визначених Кредитним договором (п. 3.3.9) (т. 1 а.с. 4-9).

В якості забезпечення виконання зобов'язань відповідача за Кредитним договором, між позивачем та відповідачем було укладено Договір застави транспортного засобу автомобіля «Mitsubishi Pajero», 2007 року випуску (п. 1.3. Договору).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на виконання умов договору було надано відповідачеві кредитні ресурси у повному обсязі (т. 1 а.с. 11), однак, на відміну від позивача, що виконав взяті на себе зобов'язання належним чином, останній, отримавши та використавши кредитні ресурси, свої зобов'язання щодо своєчасного погашення заборгованості за кредитом сплати відсотків не виконав. У зв'язку з чим, станом на 25.03.2016 року у відповідача виникла заборгованість у розмірі 4 626, 88 Швейцарських франків, що за курсом НБУ еквівалентно 124 581 грн. 92 коп.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або фінансова установ (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, одним з яких є сплата неустойки.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Не виконуючи належним чином зобов'язання за вказаним договором відповідач порушив норми законодавства та умови кредитного договору.

Позивачем було надано розрахунки по заборгованості за вказаним кредитом ( т.1 а.с. 12-13, 110-121) та виписки за позичковими рахунками ОСОБА_1 ( т.1 а.с. 122-250, т.2-8), з якими суд погоджується.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін відповідно до вимог ст. 10 ЦПК України. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього кодексу.

Представник відповідача у судовому засіданні не навела належних та допустимих доказів на підтвердження того, що у відповідача на день розгляду справи не існує заборгованості по договору, не спростувала розрахунки заборгованості, надані позивачем, свої розрахунки не надала.

Враховуючи вищевикладене, встановлені в судовому засіданні обставини, суд приходить до висновку про доведеність позивачем факту порушення відповідачем його прав, у зв'язку з чим суд вважає, що наявні правові підстави для їх захисту шляхом стягнення з відповідача на користь позивача суми бору за кредитним договором, що узгоджується із ст. 16 ЦК України та ст.ст. 1046, 1049 ЦК України.

Як вже зазначалося вище, судом встановлено, що на даний час сума боргу відповідача перед позивачем становить 124 581 грн. 92 коп. і саме такий її розмір підлягає до стягнення.

Статтею 192 ЦК України встановлено, що законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватись в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Порядок та правила використання іноземної валюти на території України на сьогодні встановлені Декретом № 15-93, «Правилами використання готівкової іноземної валюти на території України», затвердженими постановою Правління Національного банку України від 30 травня 2007 р. № 200, «Положенням про порядок здійснення операцій з чеками в іноземній валюті на території України», затвердженим постановою Правління Національного банку України від 29 грудня 2000 р. № 520, та іншими документами.

Матеріалами справи підтверджено, що кредитні зобов'язання виникли між сторонами щодо грошових коштів, виданих позивачем у доларах США. Крім того, відповідно до п. 2.4. та 2.4.1 кредитного договору сплата процентів за користування кредитом та оплата процентів здійснюється у валюті кредиту. А відтак, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту та відсотками за його користування у доларах США з еквівалентом у національній валюті України, з урахуванням меж заявлених позивачем вимог.

Суд не приймає до уваги заяву представника відповідача про застосування строку позовної давності, виходячи з наступного.

Так статті 256, 257 ЦК України визначають, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Виходячи з характеру правовідносин, які виникли між сторонами суд приходить до висновку, що до них підлягає застосуванню саме загальна позовна давність.

Відповідно до статті 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу.

За приписами статті 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Пунктом 1.1.2 Договору кредиту встановлено, що кінцевим терміном повернення основної заборгованості є 31 липня 2012 року, змін до Договору кредиту сторонами не вносилося.

Представник відповідача вважає, що саме з 01.08.2012 року розпочався перебіг строку позовної давності визначеного ст. 257 ЦК України, який за загальними правилами повинен був закінчитись 01.08.2015 року.

В той же час судом встановлено, а представником відповідача не спростовано, що 27.01.2014 року відповідачем було частково погашено суму заборгованості ( т.1 а.с. 112 зворот, 174).

Стаття 264 ЦК України визначає, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

З врахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що відповідач здійснивши 27.01.2014 року часткове погашення боргу тим самим вчинив дії, що свідчать про визнання ним такого боргу і цим перервав перебіг позовної давності, а тому твердження представника відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України.

Також, суд не бере до уваги твердження представника відповідача про незаконність надання кредиту у іноземній валюті, оскільки ПАТ «Укрсоцбанк» має банківську ліцензію на право здійснення банківських операцій з валютними цінностями (№ 5 від 29.12.2001 року) та дозвіл ( т.1 а.с. 107-109).

На основі повно та всебічно з'ясованих обставин справи, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, а з відповідача на підставі ст. ст. 526, 611 ЦК України слід стягнути на користь позивача 124 581 грн. 92 коп., а саме:

- 62 355 грн. 26 коп. - заборгованість за кредитом ;

- 23 322 грн. 74 коп. - заборгованість за відсотками;

- 32 805 грн. 79 коп. - пеня за несвоєчасне повернення кредиту;

- 6 098 грн. 13 коп. - пеня за несвоєчасне повернення відсотків.

Крім того, відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України стягненню з відповідача на користь ПАТ «Укрсоцбанк» підлягають витрати по оплаті судового збору в розмірі 1 868 грн. 73 коп.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 192, 256, 257, 260, 261, 264, 509, 526, 530, 533, 610-612, 629, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 3, 11, 15, 58, 59, 60, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (код ЄДРПОУ 00039019, МФО 300023) заборгованість за кредитним договором у розмірі 124 581 грн. 92 коп. (сто двадцять чотири тисячі п'ятсот вісімдесят одна гривня дев'яносто дві копійки) та судовий збір у розмірі 1 868 грн. 73 коп. (одна тисяча вісімсот шістдесят вісім гривень сімдесят три копійки).

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду міста Києва шляхом подання через Подільський районний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя М. О. Шаховніна