Справа № 22ц-67                                     Головуючий першої інстанції: Маржина Т.В.

Категорія: 23                                             Судді-доповідач апеляційного суду: Базовкіна Т.М.

УХВАЛА

Іменем   України

16 січня  2007 року                           колегія суддів судової палати в цивільних справах

апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючої: Славгородської Н.П.,

суддів:           Мурлигіної О.Я.,

Базовкіної Т.М.,

при секретарі судового засідання:                                                                            Бобуйок І.Ф.,

за участю     представника позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2, його представника ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні  в місті Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_4

ОСОБА_1 на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 6 листопада 2006 року, ухвалене за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

встановила:

20 лютого 2006 р. ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння та відшкодування моральної шкоди.

Позивач вказував, що йому на праві власності належить автомобіль ІЖ 2727 230 (фургон) 2003 р. випуску, державний номер НОМЕР_1. 21 квітня 2003 р. з вини відповідача, який керував автомобілем на підставі доручення та порушив Правила дорожнього руху, сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої автомобіль було пошкоджено.

Згідно досягнутої домовленості ОСОБА_2 був зобов'язаний повернути вартість автомобілю ОСОБА_4, а останній погодився передати автомобіль у власність відповідачу або останній повинен був повністю відремонтувати автомобіль. На виконання такої домовленості ОСОБА_4 видав на ім'я ОСОБА_2 довіреність на право користування та розпорядження автомобілем від 13 листопада 2003 p., однак останній автомобіль не повернув і не розрахувався за нього. За такого 28 січня 2005 р. довіреність була скасована позивачем, але відповідач відмовляється повернути автомобіль.

Посилаючись на викладені обставини, позивач просив суд витребувати у відповідача спірний автомобіль або стягнути 15132 грн. вартості автомобіля і стягнути з ОСОБА_2 2000 грн. у відшкодування моральної шкоди.

В судовому засіданні представник позивача уточнив позовні вимоги і просив стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 16273 грн. вартості автомобілю., 2000 грн. у відшкодування моральної шкоди, 836 грн. вартості проведення експертиз та 160 грн. судових витрат.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 6 листопада 2006 р. в позові відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивача просить рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд, оскільки, на його думку, судом не повно з'ясовані обставини справи, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам спору.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача, відповідача, його представника, дослідивши матеріали справи, колегія судців дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із таких підстав.

2

В межах заявлених вимог, на підставі наданих сторонами доказів суд правильно встановив, що з вини відповідача, якій 21 квітня 2003 р. скоїв ДТП, було пошкоджено належний на праві власності позивачу автомобіль ІЖ 2717 230. Автомобіль відновленню не підлягає. Таким чином, позивачеві було завдано матеріальної шкоди в сумі 16273 грн.

З матеріалів справи також вбачається, що між ОСОБА_4 (роботодавцем) та ОСОБА_2 (працівником) 18 травня 2001 р. було укладено трудовий договір (а.с. 29-30), а належним позивачу автомобілем відповідач керував на підставі довіреності (а.с. 12). ДТП, про яке зазначено вище, сталося під час виконання відповідачем трудових обов'язків.

Відповідно до досягнутої сторонами домовленості про порядок відшкодування заподіяної внаслідок ДТП шкоди ОСОБА_2 повністю відшкодував ОСОБА_4 спричинені втратою автомобілю збитки, що підтверджується розпискою 22 грудня 2004 р. (ах. 115).

З урахуванням наведеного суд обґрунтовано відмовив у задоволенні позову у зв'язку з його необґрунтованістю.

Колегія суддів не може погодитись з доводами апеляційної скарги, які стосуються підробки розписки від 22 грудня 2004 p., оскільки справжність підпису ОСОБА_4 в розписці в суді не оспорювалась. Більш того, в судовому засіданні представник позивача визнавав справжність підпису ОСОБА_4 (а.с. 147). Крім того, у заявленому представником позивача клопотанні про проведення судово-технічної експертизи розписки питання, чи підроблено підпис позивача не ставилося (а.с. 147).

Що стосується посилань апелянта на дослідження НОМЕР_2 (а.с. 83-88), то таке не заслуговує на увагу, оскільки дане дослідження було проведено з порушенням порядку, встановленого ст. 143 ЦПК України та з дослідженням ксерокопії розписки.

Інші доводи апеляційної скарги не можуть бути взяті до уваги, тому що ґрунтуються лише на припущеннях.

За такого колегія судців не вбачає підстав для скасування рішення суду, яке ухвалене з дотриманням положень матеріального й процесуального права.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_1 відхилити, рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 6 листопада 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.