Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Є.У. № 334/5907/14-ц Головуючий у 1-й інстанції: Козлова Н.Ю.

Провадження № 22-ц/778/249/17 Суддя-доповідач: Трофимова Д.А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2017 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Трофимової Д.А.

Суддів: Крилової О.В.

Дзярука М.П.

При секретарі: Семенчук О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 31 жовтня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя та стягнення коштів,

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя та стягнення коштів, протягом часу розгляду справи розмір позовних вимог було зменшено (т. 1, а.с. 114-119, 163).

В обґрунтування позову ОСОБА_4 зазначав, що 26 серпня 1994 року уклав шлюб з ОСОБА_3., з грудня 2013 року сторони припинили сімейні відносини. Від шлюбу мають двох дітей: дочку - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, сина - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2.

За час перебування у шлюбі було придбано майно:

1) Житловий будинок АДРЕСА_6, розташований на земельній ділянці площею 0,0576 га (кадастровий номер НОМЕР_2) за зазначеною адресою, який зареєстрований на відповідача на підставі договору купівлі-продажу будинку № 829 від 05 квітня 2007 року та посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_6; земельна ділянка належить відповідачу на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку від 21 листопада 2007 року;

2) Приміщення АДРЕСА_1, зареєстроване на відповідача на підставі Свідоцтва про право власності № НОМЕР_3, яке видане Запорізьким міськвиконкомом 31 серпня 2001 року;

3) Двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, яка зареєстрована на відповідача на підставі договору купівлі-продажу від 11 жовтня 2003 року, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Ніколаєвською Л.Б., зареєстровано у реєстрі за № 2069;

4) Трикімнатну квартиру АДРЕСА_2, яка зареєстрована на позивача на підставі договору міни, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Чепковою О.В. від 26 лютого 1997 року, зареєстровано у реєстрі за № 687;

5) Легковий автомобіль Volkswagen Golf, державний, номер НОМЕР_1, зареєстрований на відповідача.

6) Депозитні рахунки на загальну суму 100 000 грн., розміщені в ПАТ «Укрсоцбанк», ПАТ «РайфайзенБанк Аваль», ПАТ «ОТП Банк», ПАТ «Індустріалбанк», ПАТ «ПУМБ», ПАТ «Сбербанк России», ПАТ «Банк Кіпру» на ім'я відповідача.

Крім того, позивач зазначав, що у нього з відповідачем є боргові зобов'язання на суму 1 631 440 грн. перед ОСОБА_9, які виникли в результаті того, що він в інтересах сім'ї позичив гроші в сумі 165 000 доларів США, на підставі договорів позики від 23 квітня 2007 року, 16 серпня 2007 року, 18 лютого 2008 року, 17 березня 2008 року для погашення кредитних зобов'язань перед Банком. На ці грошові кошти було придбано жилий будинок АДРЕСА_6 і здійснено його перепланування та ремонт. З суми боргу він повернув 15 000 доларів США, не повернув суму 150 000 доларів США, що еквівалентна - 1 631 440 грн. Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 05 травня 2014 року зазначену суму стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_9 Після припинення сімейних відносин, 05 червня 2014 року особисто позивачем був частково повернутий борг ОСОБА_9 у розмірі 800 000 грн., про що стягувач видав йому розписку.

Посилаючись на вказані обставини, зменшивши позовні вимоги, позивач просив суд здійснити поділ вказаного спільного сумісного майна подружжя з урахуванням боргових зобов'язань.

Виділити ОСОБА_4:

1) Житловий будинок АДРЕСА_6, розташований на земельній ділянці площею 0,0576 га (кадастровий номер НОМЕР_2) за адресою: м. Запоріжжя вул. Логінова, 19, зареєстрований на ім'я ОСОБА_3, вартістю 676 903 грн.;

2) Приміщення АДРЕСА_1, зареєстроване на ім'я ОСОБА_3, вартістю 617 188 грн.;

Та визнати за ОСОБА_4 право особистої приватної власності на виділене майно.

Виділити ОСОБА_3:

1) Трикімнатну квартиру АДРЕСА_2, що зареєстрована на ім'я ОСОБА_4, вартістю 593 956 грн.;

2) Двохкімнатну квартиру АДРЕСА_1, зареєстровану на ім'я ОСОБА_3, вартістю 446 882 грн.;

3) Легковий автомобіль Volkswagen Golf, зареєстрований на ім'я ОСОБА_3, вартістю 134 101,91 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь позивача 340 424,45 грн. - боргових зобов'язань, сплачених на підставі рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 05 травня 2014 року, та судовий збір в сумі 3 654 грн.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 31 жовтня 2014 року позов ОСОБА_4 задоволено.

Виділено ОСОБА_4 житловий будинок АДРЕСА_6, розташований на земельній ділянці площею 0,0576 га (кадастровий номер НОМЕР_2) за адресою: АДРЕСА_6.

Виділено ОСОБА_4 приміщення АДРЕСА_1.

Визнано за ОСОБА_4 право власності на житловий будинок АДРЕСА_6, розташований на земельній ділянці площею 0,0576 га (кадастровий номер НОМЕР_2) за адресою: м. Запоріжжя вул. Логінова, 19.

Визнано за ОСОБА_4 право власності на нежитлове приміщення АДРЕСА_1.

Виділено ОСОБА_3:

- трикімнатну квартиру АДРЕСА_2;

- двохкімнатну квартиру АДРЕСА_1;

- легковий автомобіль VOKSWAGEN GOLF, державний номер НОМЕР_1.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 340 424,45 грн. - боргових зобов'язань, сплачених на підставі рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 05 травня 2014 року.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 судовий збір в сумі 3 654 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким залишити у власності ОСОБА_3 наступне майно: житловий будинок АДРЕСА_6, розташований на земельній ділянці площею 0,0576 га (кадастровий номер НОМЕР_2) за адресою: АДРЕСА_6; приміщення АДРЕСА_1; легковий автомобіль VOLKSWAGEN GOLF, державний номер НОМЕР_1. Залишити у власності ОСОБА_4 трикімнатну квартиру АДРЕСА_2. Виділити у власність ОСОБА_4 двокімнатну квартиру АДРЕСА_1. Відмовити ОСОБА_4 в позові до ОСОБА_3 про поділ спільного майна і стягнення з неї 400 000 грн.

В обґрунтування доводів скарги ОСОБА_3 зазначає, що висновки суду про те, що позивачем були укладені договори позики на суму 175 000 доларів США в інтересах сім'ї, а також про те, що позивач повернув ОСОБА_9 800 000 грн., не підтверджені жодними доказами по справі, а отже ці висновки не відповідають фактичним обставинам справи. Рішення ухвалене з порушенням статей 57, 61 СК України і ст. 52 ЦК України, тому що суд першої інстанції виділив позивачу нежитлове приміщення АДРЕСА_1, яке є власністю відповідача як фізичної особи-підприємця, і використовується нею в підприємницькій діяльності. Рішення в частині виділення позивачу житлового будинку АДРЕСА_6 ухвалене з порушенням ст.ст. 7, 57, 71 СК України без врахування інтересів дітей, які проживають з відповідачем, а також робить неможливим використання відповідачем належної їй на праві власності земельної ділянки, що є порушенням прав ОСОБА_3, встановлених ст. 41 Конституції України, ст. 414 ЦК України, ст. 78 ЗК України, як землевласника. Докази, надані позивачем на підтвердження вартості автомобілю VOKSWAGEN GOLF, не є належними та допустимими.

Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 18 лютого 2015 року апеляційна скарга ОСОБА_3 задоволена.

Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 31 жовтня 2014 року скасовано та ухвалено нове рішення наступного змісту.

Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя та стягнення коштів задоволено частково.

Виділено ОСОБА_4:

трикімнатну квартиру АДРЕСА_2, вартістю 593 956 грн.

двохкімнатну квартиру АДРЕСА_1, вартістю 446 882 грн. Всього на загальну суму 1 040 838 грн.

Визнано право власності на двохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_4, припинено право власності на неї за ОСОБА_3

Виділено ОСОБА_3:

житловий будинок АДРЕСА_6, розташований на земельній ділянці площею 0,0576 га (кадастровий номер НОМЕР_2) за адресою: м. Запоріжжя вул. Логінова, 19, вартістю 676 903 грн.;

приміщення АДРЕСА_1, вартістю 617 188 грн.;

легковий автомобіль VOLKSWAGEN GOLF, державний номер НОМЕР_1, вартістю 134 101,91 грн. Всього на загальну суму 1 428 192,91 грн.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судові витрати у сумі 1 827 грн.

Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 11 вересня 2014 року та знято арешт з: житлового будинку АДРЕСА_6 і земельної ділянки площею 0,0576 га (кадастровий номер НОМЕР_2) за адресою: м. Запоріжжя вул. Логінова, 19; приміщення АДРЕСА_1; легкового автомобіля VOLKSWAGEN GOLF, державний номер НОМЕР_1; трикімнатної квартири АДРЕСА_2; двохкімнатної квартири АДРЕСА_1 (т. 2, а.с. 119-126).

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 травня 2015 року касаційна скарга ОСОБА_4 задоволена частково. Рішення апеляційного суду Запорізької області від 18 лютого 2015 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (т. 2, а.с. 175-177).

Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 03 грудня 2015 року апеляційна скарга ОСОБА_3 задоволена частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 31 жовтня 2014 року скасовано та ухвалено нове рішення наступного змісту.

Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя та стягнення коштів задоволено частково.

Виділено ОСОБА_4:

нежитлове приміщення АДРЕСА_1, вартістю 617 188 грн.;

трикімнатну квартиру АДРЕСА_2, вартістю 593 956 грн.

Визнано право власності ОСОБА_4 на нежитлове приміщення АДРЕСА_1, припинено право власності на нього за ОСОБА_3

Виділено ОСОБА_3:

житловий будинок АДРЕСА_6, розташований на земельній ділянці площею 0,0576 га (кадастровий номер НОМЕР_2) за адресою: АДРЕСА_6, вартістю 676 903 грн.;

двохкімнатну квартиру АДРЕСА_1, вартістю 446 882 грн.;

легковий автомобіль VOLKSWAGEN GOLF, державний номер НОМЕР_1, вартістю 134 101,91 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 23 371 грн.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судові витрати у сумі 1 827 грн.

Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Ленінського району м. Запоріжжя від 11 вересня 2014 року та знято арешт з нежитлового приміщення АДРЕСА_1, трикімнатної квартири АДРЕСА_2, житлового будинку АДРЕСА_6, розташованого на земельній ділянці площею 0,0576 га (кадастровий номер НОМЕР_2) за адресою: АДРЕСА_6, двохкімнатної квартири АДРЕСА_1, легкового автомобілю VOLKSWAGEN GOLF, державний номер НОМЕР_1 (т. 3, а.с. 223-231).

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 лютого 2016 року касаційна скарга ОСОБА_4 відхилена. Рішення Апеляційного суду Запорізької області від 03 грудня 2015 року залишено без змін (т. 4, а.с. 34-36).

Постановою судової палати у цивільних справах Верховного суду України від 14 вересня 2016 року (справа № 6-539цс16) заява ОСОБА_4 задоволена частково. Ухвала колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 лютого 2016 року та рішення Апеляційного суду Запорізької області від 03 грудня 2015 року скасовані, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (т. 4, а.с. 103-107).

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Таким чином, судова колегія перевіряє зазначене рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що суд вірно вирішив питання наявності обставин, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, суті правовідносин, що випливають із встановлених обставин, правильно застосував правові норми до цих правовідносин. З дотриманням вимог ст.ст. 212-215 ЦПК України суд належно оцінив надані сторонами докази, виконав вимоги цивільного судочинства і вирішив справу згідно із законом.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_4, суд першої інстанції правильно здійснив поділ спільного сумісного майна подружжя з урахуванням боргових зобов'язань за договорами позики, застосувавши положення частини четвертої статті 65 СК України. При цьому, установивши, що майно неможливо поділити відповідно до ідеальних часток, і що у сторін виникли двосторонні зобов'язання: у відповідача перед позивачем - на суму 400 000 грн., сплачених ним боргових зобов'язань, які підлягають поділу, а у позивача перед відповідачем - на суму 59 575 грн. 55 коп. у зв'язку з виділенням більшої частки майна в натурі порівняно з ідеальною часткою, суд підставно вважав, що ці вимоги є зустрічними та однорідними, тому вони частково зараховуються на суму 59 575 грн. 55 коп. і стягненню з відповідача підлягають боргові зобов'язання у розмірі 340 424 грн. 45 коп. з урахуванням цих зустрічних вимог.

Так, статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Майном як особливим об'єктом вважається окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки (частина перша статті 190 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Відповідно до частини третьої статті 61 СК України якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частина четверта статті 65 СК України встановлює, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

До складу майна, що підлягає поділу, входить загальне майно, наявне у подружжя на час розгляду справи, і те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї.

Таким чином, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то цивільні права та обов'язки за цим договором виникають в обох із подружжя.

Якщо наявність боргових зобов'язань підтверджується відповідними засобами доказування, такі боргові зобов'язання повинні враховуватись при поділі майна подружжя.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 26 серпня 1994 року ОСОБА_4 і ОСОБА_3 уклали шлюб, який був зареєстрований відділом РАГС Запорізького міськвиконкому (т. 1, а.с. 14).

Сторони вони мають двох дітей: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, та ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження (т. 1, а.с. 15, 16).

На підставі рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 14 липня 2014 року цей шлюб розірвано (т. 1, а.с. 65, 161, 162).

За час шлюбу сторони придбали майно, зокрема: жилий будинок 19, розташований на земельній ділянці площею 0,0576 га на вул. Логінова у м. Запоріжжі; нежитлове приміщення АДРЕСА_1; АДРЕСА_2; АДРЕСА_6 та легковий автомобіль «Volkswagen Golf» (т. 1, а.с. 17-18, 19, 20, 26, 27, 28, 33-34, 39-40).

Жилий будинок АДРЕСА_6 придбано за кредитні кошти, надані ОСОБА_3 ЗАТ «ОТП Банк» за кредитним договором від 05 квітня 2007 року (т. 1, а.с. 41-45).

З метою погашення цього кредиту, а також для здійснення переобладнання та ремонту вказаного жилого будинку ОСОБА_4 в інтересах сім'ї уклав із ОСОБА_9 договори позики від 23 квітня, 16 серпня 2007 року, 18 лютого, 17 березня 2008 року, за якими позивач отримав у борг грошові кошти в розмірі 165 000 доларів США. Із суми боргу повернуто позикодавцю 15 000 доларів США, 150 000 доларів США не повернуто.

Ленінський районний суд м. Запоріжжя рішенням від 05 травня 2014 року стягнув з позивача на користь ОСОБА_9 зазначений борг (т. 1, а.с. 46, 47).

06 червня 2014 року позивач повернув частину боргу позикодавцю в розмірі 800 000 грн., про що останній видав йому розписку (т. 1, а.с. 48, т. 4, а.с. 139).

Суд першої інстанції правильно установив, що вищевказане майно - жилий будинок, нежитлове приміщення, дві квартири та легковий автомобіль, було придбано сторонами під час шлюбу за спільні кошти, отже, це майно є спільною сумісною власністю подружжя.

При новому розгляді справи в апеляційному суді ОСОБА_3, її представник пояснили, що відповідач не заперечує проти виділу ОСОБА_4 у власність нежитлового приміщення АДРЕСА_1, а їй - АДРЕСА_1 та легкового автомобілю «Volkswagen Golf».

Отже, спору стосовно виділу у власність ОСОБА_4 нежитлового приміщення АДРЕСА_1, а ОСОБА_3 - АДРЕСА_1 та легкового автомобілю «Volkswagen Golf» не має.

Більш того, як вбачається з наданого представником ОСОБА_3 нотаріально посвідченого договору дарування від 21.10.2016р., ОСОБА_3 подарувала АДРЕСА_6 доньці - ОСОБА_5 (т. 4, а.с. 189, 190).

Згідно ч. 1 ст. 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо виділу у власність позивачу приміщення АДРЕСА_1, а відповідачу - АДРЕСА_1 та легкового автомобілю «Volkswagen Golf».

Далі, з обставин справи вбачається, що кожен із подружжя просив виділити йому у власність житловий будинок АДРЕСА_6, розташований на земельній ділянці площею 0,0576 га за зазначеною адресою.

Апеляційним судом було з'ясовано, що спірний будинок поділу в натурі з урахуванням того, що загальна площа будинку становить 87,9 кв.м та кожному з подружжя належить його 1/2 частина, не підлягає (т. 3, а.с. 202-203).

За встановлених обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо визнання за позивачем в порядку поділу спільної сумісної власності подружжя права власності на житловий будинок АДРЕСА_6, а за відповідачем - на квартиру АДРЕСА_2.

Також суд правильно установив, що кошти за укладеними за час шлюбу договорами позики позивач одержав для погашення кредиту, за який було придбано жилий будинок, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, а також для здійснення переобладнання та ремонту цього жилого будинку.

У подружжя, крім права спільної сумісної власності на придбаний за рахунок позичених грошових коштів жилий будинок, внаслідок укладення договорів позики виникає також і зобов'язання в інтересах сім'ї у вигляді повернення позиченої грошової суми, виконання якого подружжя здійснює як солідарні боржники. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

Таким чином, праву на спільну сумісну власність на жилий будинок кореспондується боргове зобов'язання - повернення грошової суми, що позичалася на придбання цього будинку.

Подружжя має спільний борг в розмірі 165 000 доларів США, що підтверджується рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 05 травня 2014 року, яке набрало законної сили, позивач здійснив часткове погашення боргу позикодавцю в розмірі 15 000 доларів США (800 000 грн.) за рахунок своїх особистих коштів.

Доводи апеляційної скарги про те, що доказ, наданий позивачем на підтвердження вартості автомобілю VOKSWAGEN GOLF, а саме, довідка про середню ринкову вартість автомобіля ТОВ «Бриллиант Авто», не є належним та допустимим доказом на підтвердження дійсної ринкової вартості автомобіля, не є підставою для скасування рішення суду.

Так, за ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Аналогічним чином питання обов'язків доказування і подання доказів регулює ст. 60 ЦПК України, за якою кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За ст. 11 ЦПК України про диспозитивність цивільного судочинства, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Виходячи з цих положень закону, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст. 57-60 ЦПК України.

ОСОБА_3 має рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, вона не була позбавлена можливості надати суду першої інстанції інші докази на підтвердження вартості автомобілю, проте, своїм правом не скористалася, докази не надала, отже, суд розглянув справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, наданих сторонами.

Посилання у скарзі на недоведеність позивачем укладення договорів позики на суму 175 000 доларів США в інтересах сім'ї, та повернення позивачем ОСОБА_9 800 000 грн., спростовані під час апеляційного розгляду справи. Як зазначалося вище, суд правильно встановив, що кошти за укладеними за час шлюбу договорами позики позивач одержав для погашення кредиту, за який було придбано жилий будинок, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, а також для здійснення переобладнання та ремонту цього жилого будинку. Факт повернення позивачем позикодавцю ОСОБА_9 800 000 грн. підтверджується розпискою від 06 червня 2014 року, оригінал якої був оглянутий судом апеляційної інстанції (т. 4, а.с. 139).

Посилання у скарзі на те, що рішення в частині виділення позивачу житлового будинку АДРЕСА_6 ухвалене з порушенням ст.ст. 7, 57, 71 СК України, без врахування інтересів дітей, які проживають з відповідачем, а також робить неможливим використання відповідачем належної їй на праві власності земельної ділянки, що є порушенням прав ОСОБА_3 як землевласника, не є підставою для скасування рішення суду.

Так, і ОСОБА_3, і діти сторін зберігають право користування цим житлом, крім іншого, на даний час донька сторін є власником АДРЕСА_1 (т. 4, а.с. 189, 190).

Далі, ОСОБА_3 приватизована земельна ділянка площею 0,0576 га (кадастровий номер НОМЕР_2) за адресою: АДРЕСА_6, що підтверджується копією державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_4 від 21 листопада 2007 року (т. 1, а.с. 25).

Посилання у скарзі на те, що визнання за позивачем в порядку поділу спільної сумісної власності подружжя права власності на житловий будинок АДРЕСА_6 порушить права ОСОБА_3 як землевласника, не є підставою для скасування рішення суду, вимоги стосовно вказаної земельної ділянки або переходу права власності на ділянку або її частину не заявлялися, в разі наявності спору вони будуть предметом дослідження в іншій справі.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки є повторенням обставин, якими відповідач обґрунтовувала свої заперечення проти позову, всебічна оцінка яким була дана судом першої інстанції, і зводяться лише до особистої незгоди з висновками суду щодо їх оцінки.

Решта доказів та обставин, на які посилається ОСОБА_3 в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Крім того, у разі відмови ОСОБА_3 у задоволенні її апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у повному обсязі у цій справі, остання не має права на компенсацію судових витрат у вигляді судового збору, понесених нею при подачі цієї скарги до апеляційного суду.

Також, ОСОБА_3 подавала до апеляційного суду заяву про скасування заходів забезпечення позову (т. 2, а.с. 1). Як зазначалося вище, рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 18 лютого 2015 року та рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 03 грудня 2015 року вже було скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 11 вересня 2014 року та знято арешт з нежитлового приміщення АДРЕСА_1, квартири АДРЕСА_2, житлового будинку АДРЕСА_6, розташованого на земельній ділянці площею 0,0576 га (кадастровий номер НОМЕР_2) за адресою: АДРЕСА_6, квартири АДРЕСА_1, легкового автомобілю VOLKSWAGEN GOLF, державний номер НОМЕР_1. Рішення суду в цій частині були виконані, арешт з майна знято.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313 - 315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 31 жовтня 2014 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: