Справа № 22ц- 32\07 Головуючий у 1 інстанції Волкова О.І.
Категорія 19 Доповідач апеляційного суду Мурлигіна О.Я.
РІШЕННЯ
Іменем України
16 січня 2007 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючого Славгородської Н.П.,
суддів: Мурлигіної О.Я., Базовкіної Т.М.,
при секретарі судового засідання БобуйокІ.Ф.,
за участю:
позивачки ОСОБА_1,
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу
за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2
на рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 2 листопада 2006 року
за позовом
ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди,
ВСТАНОВИЛА:
В березні 2006 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди.
Позивачка вказувала, що остання, колишня дружина її сина ОСОБА_3, неодноразово зверталася до органів внутрішніх справ з заявами відносно неї та її сина. В них ОСОБА_2 навмисно викладала недостовірні відомості. Так, 12 січня 2006 року в заяві поданої до міліції звинуватила її в тому, що вона нібито 10 січня 2006 року зайшла в квартиру її сина і відповідачки та ображала останню. Таки звернення мали місце і раніше, зокрема в грудні 2004 року. Між тим, протиправної поведінки ні вона ні син не допускали, а неправдивість обвинувачень відповідачки підтверджено постановами про відмову в порушенні кримінальних справ від 14 січня 2005 року та 22 січня 2006 року. Розповсюдженням ОСОБА_2 неправдивих відомостей та безпідставністю обвинувачень її та її сина ОСОБА_3 принижена її честь і гідність та завдано моральну шкоду.
Посилаючись на викладене, позивачка просила стягнути з відповідачки 1500 грн. моральної шкоди.
Рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 2 листопада 2006 року з відповідачки на користь позивачки стягнуто 50 грн. моральної шкоди.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильність висновків суду щодо зменшення розміру моральної шкоди, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким стягнути з відповідачки на її користь 1500 грн. моральної шкоди.
ОСОБА_2 в своїй апеляційній скарзі також просить рішення скасувати та закрити провадження по справі. На думку цього апелянта, висновки суду суперечать обставинам справи та вимогам матеріального права.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення позивачки, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1
2
задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Ухвалюючи рішення про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральної шкоди, суд виходив з протиправності дій відповідачки, яка в заявах від 29 грудня 2004 року на ім'я виконуючого обов'язки прокурора м. Южноукраїнська та від 12 січня 2006 року на ім'я начальника Южноукраїнського MB УМВС України в Миколаївської області, виклала неправдиві відомості відносно позивачки та її сина ОСОБА_3, умисно звинувачуючи їх в неправомірних діях, що не мали місця. Дійшовши висновку, що такими діями порушено особисте немайнове право позивачки на честь і гідність та завдано їй моральну шкоду, суд стягнув з відповідачки на користь позивачки 50 грн. моральної шкоди.
Між тим, з такими висновками суду погодитися не можна з наступних підстав.
Так, з матеріалів справи вбачається, що дійсно позивачка звинувачувала відповідачку та її сина (свого колишнього чоловіка) в протиправних вчинках.
Однак, з матеріалів справи вбачається, що вона зазначала про це в заявах, які подавала в правоохоронні органі. Зокрема, ОСОБА_2 29 грудня 2004 року зверталася з заявою на ім'я прокурора м. Южноукраінська, вказуючи на протиправні дії ОСОБА_3, скоєні ним 23 грудня 2004 року. Заява була направлена для розгляду у Южноукраїнський MB УМВС України в Миколаївської області. 13 січня 2006 року вона подала заяву безпосередньо до Южноукраїнського MB УМВС України в Миколаївської області, вказуючи на протиправні дії ОСОБА_1, вчинені останньою 10 січня 2006 року відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_2 - Ганни (а.с. 7-9,31,33,34,40,41).
З цих заяв вбачається, що відповідачка зверталася за захистом, як вона вважала, своїх порушених прав в органи, основним завданням яких відповідно Закону України «Про міліцію» є забезпечення особистої небезпеки громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів, запобігання правопорушенням та їх припинення. Таким чином, ОСОБА_2 діяла в межах права, наданого їй ч. 4 ст. 55 Конституції України, згідно якої кожен має право будь - яким не забороненим законом способом захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
В такому випадку звернення відповідачки до органів внутрішніх справ в межах її конституційних прав не може бути розцінено як поширення відомостей, що принижують честь, гідність або завдають шкоди інтересам позивачки, а тому вона не може нести відповідальності з підстав, передбачених ст. 280 ЦК України.
За таких обставин факт відмови в порушенні кримінальних справ за заявами позивачки постановами від 14 січня 2005 року та 9 вересня 2006 року відповідно не мають правового значення.
Оскільки висновки суду суперечать обставинам справи та вимогам матеріального права, колегія суддів вважає, що рішення відповідно до п.п.3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України необхідно скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1
Доводи апелянта ОСОБА_1 про те, що суд не взяв до уваги постанову судді Южноукраїнського міського суду від 8 серпня 2003 року про закриття адміністративної справи відносно її сина не можуть бути взяті до уваги, оскільки це не відноситься до предмету заявленого позову (а.с.4,43 -44).
Не може бути задоволено прохання ОСОБА_2 про закриття провадження у справі, оскільки таки вимоги суперечать положенням ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
3
Рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 2 листопада 2006 року скасувати та ухвалити нове рішення.
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але протягом двох місяців з цього часу може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України.