Справа № 22ц-31/07                                          Головуючий у 1-й інстанції Головко Л.І.

Категорія 34                                                        Доповідач апеляційного суду Славгородська Н.П.

У X В АЛА Іменем України

16  січня  2007  року колегія суддів  судової палати  в цивільних справах апеляційного суду ОСОБА_3ївської області у складі: головуючого - Славгородської Н.П., суддів: Базовкіної Т.М., Мурлигіної О.Я., при секретарі Бобуйок І.Ф., за участю:

·     позивачки ОСОБА_1,

·     відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті ОСОБА_3єві цивільну справу

за   апеляційною   скаргою ОСОБА_2 на рішення   Очаківського  міськрайонного суду ОСОБА_3ївської області від 2 жовтня 2006 року

за   позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_2

про поділ спільного сумісного майна подружжя,

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2006 р. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя.

Позивачка зазначала, що з 1977 р. по 1998 р. перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, від якого мають трьох дітей, 1978 p., 1979 p. і 1989 p. народження. За час шлюбу вони придбали житловий будинок АДРЕСА_1, який зареєстрований на ім'я відповідача, але є їх спільним сумісним майном. Оскільки з нею проживають троє дітей, вважає можливим відступити від рівності часток подружжя і виділити їй 2/3 частини будинку.

В подальшому позивачка змінила свої позовні вимоги, просила виділити їй ½ частину будинку.

Рішенням Очаківського міськрайонного суду ОСОБА_3ївської області від 2 жовтня 2006 р. ОСОБА_1 виділено 1/2 частину спірного будинку і визнано за нею право власності на цю частину.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення. Апелянт посилається на те, що позивачкою пропущено строк позовної давності без поважних причин для пред'явлення позову про поділ будинку, а також на не, що спірний будинок був придбаний за особисті грошові кошти відповідача і є його особистою власністю.

В запереченнях на апеляційну скаргу позивачка посилається на необґрунтованість доводів скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи і перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія судців вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 22 КпШС України, який діяв на час виникнення спірних правовідношень, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 24 грудня 1977 р. по 29 липня 1998 р., у 1979 р. ОСОБА_2 по переселенському

2

квитку, в якому зазначено склад сім'ї: дружина ОСОБА_1 і син ОСОБА_3, був наданий переселенський житловий будинок АДРЕСА_1 з виплатою 2300 руб. його вартості. В зв'язку з чим ОСОБА_2 отримав позику на вказану суму, яка була погашена сторонами під час перебування в зареєстрованому шлюбі та спільного сумісного проживання. 27 грудня 1997 р. на ім'я ОСОБА_2 було видано свідоцтво про право власності на вказаний житловий будинок.

Враховуючи вимоги закону, суд правильно визнав, що спірний будинок становить спільну сумісну власність подружжя і частки позивачки та відповідача в ньому є рівними.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що спірний будинок був придбаний за його особисті кошти і є його особистою власністю, спростовуються матеріалами справи. Сам відповідач визнає, що отримана ним позика погашена за рахунок його заробітної плати під час перебування в зареєстрованому шлюбі та спільного сумісного проживання з позивачкою.

Доводи апелянта про те, що позивачка пропустила строк позовної давності для пред'явлення позову про поділ будинку, не ґрунтуються на нормах сімейного законодавства.

У відповідності до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, які містяться у п. 10 постанови № 16 від 12 червня 1998 р. "Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю України", передбачений ч. З ст. 29 КпШС України трирічний строк позовної давності для вимог про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, застосовується, коли ці вимоги заявлені після розірвання шлюбу, і обчислюється починаючи з дня, коли котрийсь із розведеного подружжя дізнався або повинен був дізнатися про порушення його права на це майно після розірвання шлюбу.

Також виходячи з положень ч. 2 ст. 72 СК України перебіг строку позовної давності до вимог про поділ майна починається не з моменту розірвання шлюбу, а від дня, коли один з співвласників дізнався чи міг дізнатися про порушення свого права власності.

З матеріалів справи вбачається, що шлюб між сторонами був розірваний 29 липня 1998 p., однак після припинення шлюбу позивачка з дітьми продовжує проживати в придбаному під час шлюбу будинку, а тому перебіг строку позовної давності для неї не почався.

При таких обставинах, суд обґрунтовано задовольнив позов ОСОБА_1 про поділ спільного сумісного майна подружжя і визнав за позивачкою право власності на 1/2 частину спірного будинку.

Керуючись статтями 303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Очаківського міськрайонного суду ОСОБА_3ївської області від 2 жовтня 2006 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але протягом двох місяців з дня набрання законної сили може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України.