Справа № 22а-51 /07                                       Головуючий у 1 -й інстанції Корнешова Т.В.

Категорія 39                                                     Доповідач апеляційного суду Славгородська Н.П.

ПОСТАНОВА Іменем   України

16 січня 2007 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі: головуючого - Славгородської Н.П., суддів: Базовкіної Т.М., Мурлигіної О.Я., при секретарі Бобуйок І.Ф.,

за участю представника відповідача Нікішаєва Л.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві адміністративну справу

за  апеляційною  скаргою ОСОБА_1 на постанову Заводського районного суду міста Миколаєва від 31 жовтня 2006 року

за  позовом ОСОБА_1 до військових частин А 1555, А 1895 (далі

-в/чА1555,в/чА1895) про стягнення заборгованості по грошовому забезпеченню, грошової компенсації за

продовольче забезпечення і речове майно,

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2006 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до в/ч А 1555 про стягнення заборгованості по грошовому забезпеченню, грошової компенсації за продовольче забезпечення за період з 1 січня 2001 р. по 30 листопада 2005 р. і речове майно.

Позивач посилався на те, що проходив військову службу у в/ч А 1555, 30 листопада 2005 р. був звільнений у запас. За період з 1 травня 2003 р. відповідач безпідставно не в повному обсязі виплачував йому надбавку за безперервну службу, через що заборгованість складає 9232 грн. 28 коп. і компенсація втрати частини грошового забезпечення через порушення строків його виплати - 2185 грн. 09 коп. При звільненні він не отримав грошову компенсацію за неотримане продовольче забезпечення по нормі № 1, яка є загальновійськовою, у сумі 13 366 грн. 98 коп. та речове майно у сумі 1643 грн. 38 коп.

Судом притягнута до участі в якості другого відповідача в/ч А 1895.

Постановою Заводського районного суду м. Миколаєва від 31 жовтня 2006 р. стягнено на користь позивача з в/ч А 1555 - 1643 грн. 38 коп. грошової компенсації за речове майно і 52 грн. 70 коп. судових витрат, з в/ч А 1895 - 10280 грн. 50 коп. грошової компенсації за продовольчі пайки і 104 грн. 50 коп. судових витрат, в іншій частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості по грошовому забезпеченню і ухвалити нову постанову про задоволення позовних вимог про стягнення надбавки за безперервну службу та компенсації втрати частини грошового забезпечення через порушення строку його виплати, посилаючись на неправильність застосування судом норм матеріального та процесуального права.

2

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника в/ч А 1555, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова в частині стягнення грошової компенсації за продовольче забезпечення скасуванню з наступних підстав.

Так, Указом Президента України від 05 травня 2003 р. № 389 „Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу" (далі - Указ) надано право Міністру оборони України встановлювати військовослужбовцям Збройних Сил України щомісячні надбавки за безперервну військову службу у відсотках до грошового забезпечення, які мають високі результати у службовій діяльності, залежно від стажу служби в таких розмірах: понад 5 років - до 10, понад 10 років - до 30, понад 15 років - до 50, понад 20 років - до 70, понад 25 років - до 90 відсотків. Міністру також надано право визначати порядок і умови виплати зазначених надбавок за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті України на утримання Збройних Сил України.

Отже Міністр оборони України має право встановлювати військовослужбовцям залежно від стажу служби вказану надбавку в межах встановлених граничних розмірів в залежності від асигнувань, які передбачаються Законами України про Державний бюджет на відповідний рік на утримання Збройних Сил України.

На виконання Указу Міністром оборони України був виданий Наказ від 26 травня 2003 р. № 149, яким була затверджена Інструкція про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за безперервну військову службу та зазначено, що розміри цієї надбавки щорічно встановлюються, виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, за рішенням Міністра.

З матеріалів справи вбачається, що позивач є офіцером і проходив військову службу у в/ч А 1555. Станом на квітень 2003 р. стаж безперервної військової служби його складав понад 15 років, а на серпень 2003 р. - понад 20 років. Позивачу щомісячно призначалася встановлена Указом надбавка за безперервну військову службу відповідно до розпоряджень Міністра оборони України, наданих ним в межах своїх повноважень. В грудні 2003 p., січні 2004 р. і грудні 2005 р. позивач отримав надбавку у максимальному розмірі - 70%, а в інші місяці від 10% до 65% (а.с.8-9).

Враховуючи зазначене, суд прийшов до правильного висновку про те, що надбавка за безперервну військову службу нараховувалася позивачу в розмірах, встановлених Міністром оборони України у відповідності до положень Указу. Тому обґрунтовано відмовив в задоволені зазначених позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, підстав для нарахування позивачу надбавки за безперервну військову службу, виходячи з встановлених Указом максимальних її розмірів, а відповідно до цього і компенсації втрати частини грошового забезпечення через порушення строків його виплати, немає, а стверджування ОСОБА_1 про наявність заборгованості пов'язане з помилковим тлумаченням нормативних документів.

В іншій частині постанова суду не оскаржена.

Однак, у відповідності до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Вирішуючи позовні вимоги про стягнення грошової компенсації за продовольче забезпечення, суд визнав право ОСОБА_1, який був звільнений з військової  служби  у  запас  30 листопада  2005 р.,   на  одержання  продовольчого

3

забезпечення під час проходження служби з 1 січня 2001 р. по 30 листопада 2005 р. і стягнув на користь позивача грошову компенсацію замість продовольчого забезпечення у сумі 10280 грн. 50 коп. з в/ч А 1895, у якій в/ч 1555 знаходилася на продовольчому забезпеченні.

При цьому суд не врахував положень Закону України від 17 лютого 2000 р. № 1459 „Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів", яким зупинено дію ч. 2 ст. 9 Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей" в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них.

В статті 16 Закону України "Про Збройні Сили України" в редакції закону від 5 жовтня 2000 р., на який послався суд, передбачено одержання військовослужбовцями за рахунок держави продовольчого забезпечення, однак у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України і враховують характер та умови службової діяльності, і не передбачено одержання замість продовольчого забезпечення грошової компенсації.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29 березня 2002 р. № 426 "Про норми харчування військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань" скасовано дію постанови від 12 березня 1996 р., в якій було встановлено норму № 7 продовольчого забезпечення офіцерів. Послідуючими постановами Кабінету Міністрів України норма продовольчого забезпечення категорії військовослужбовців, до якої відноситься позивач, не передбачалась.

В зв'язку з чим грошові кошти на ці витрати Державними бюджетами України (2001 -2005 років) також не передбачалися.

При вирішенні даних позовних вимог суд на викладені обставини не звернув уваги та неправильно застосував положення зазначених Законів, а тому у відповідності до п. 4 ст. 202 КАС України постанова суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення грошової компенсації за продовольче забезпечення.

Керуючись статтями 195, 200, 206 КАС України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Заводського районного суду м. Миколаєва від 31 жовтня 2006 р. в частині стягнення грошової компенсації за неотримані продовольчі пайки скасувати {ухвалити в цій частині нову постанову.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення грошової компенсації за неотримані продовольчі пайки відмовити.

В іншій частині вказану постанову залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, але протягом одного місяця може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.