УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/1295/15-ц 22-ц/774/74/К/17

Справа № 210/1295/15-ц Головуючий в 1 інстанції

Провадження № 22-ц/774/74/К/17 суддя Скотар Р.Є.

Категорія № 33 (ІІІ) Доповідач Бондар Я.М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

14 березня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді: Бондар Я.М.,

суддів: Барильської А.П., Митрофанової Л.В.,

за участю: секретаря – Гладиш К.І.

за участі позивача ОСОБА_1, його представників ОСОБА_2, ОСОБА_3,

представника прокуратури ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційними скаргами Прокуратури Дніпропетровської області та представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 05 липня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Дніпропетровської області, Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, ОСОБА_5 в особі Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду,-

ВСТАНОВИЛА:

В квітні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Прокуратури міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області,   Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду. Змінивши позовні вимоги, в їх останній редакції, просив стягнути з Державної казначейської служби України на його користь на відшкодування заробітку за час незаконного відсторонення – 130021,80 грн., на відшкодування моральної шкоди - 3000000,00 грн., витрати на правову допомогу – 16000,00 грн., судові витрати 3111,98 грн., а всього 3149133,78 грн.; зобов’язати ОСОБА_5 казначейську службу України списати у безспірному порядку на його користь 3149133,78 грн. за рахунок коштів Державного бюджету з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що з 11.09.1997 року він проходив службу у відділі податкової міліції Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі. Прокуратурою м. Кривого Рогу 18.06.2010 року відносно нього було порушено кримінальну справу за ч. 2 ст. 162, ч.2 ст. 366 КК України, яку об’єднано з кримінальною справою, порушеною відносно нього 26.08.2010 року за ч.1 ст.365 КК України. Постановою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 11.01.2011 року йому обрано запобіжний захід – тримання під вартою. У зазначеній кримінальній справі 13.12.2011 року Інгулецьким районним судом м. Кривого Рогу постановлено вирок, яким його визнано винним за ст.ст.365 ч.1, 162 ч.2, 366 ч.1, 70 ч.1 КК України та засуджено до 3 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на 3 роки з іспитовим строком на 1 рік на підставі ст. 76 КК України. В результаті апеляційного оскарження, вирок суду скасовано, кримінальну справу направлено до прокуратури м. Кривого Рогу для проведення додаткового розслідування. У зв’язку з набранням чинності новим КПК України, відомості за фактом кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст.162, ч.2 ст.366,   ч.1 ст.365 КК України внесено 13.02.2013 р. до ЄДРДР за №42013004020000044, матеріали кримінального провадження направлено до Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу з обвинувальним актом, який ухвалами суду повернуто прокурору. Постановою Прокуратури Дніпропетровської області від 26.08.2014 року зазначене кримінальне провадження закрито у зв’язку з тим, що не встановлено достатніх доказів для доведення винуватості ОСОБА_1 в суді та вичерпано можливості їх отримання.

Таким чином, він, позивач, незаконно перебував під слідством з 18.06.2010 р. по 26.08.2014 р. (50 місяців - 4 роки 2 місяці 8 днів); тримався під вартою з 11.01.2011 р. по 13.12.2011 р. (11 місяців 2 дні); знаходився під підпискою про невиїзд з 14.07.2010 р. по 10.01.2011 р., з 14.12.2011р. по 26.08.2014 р. (3 роки 4 місяці 13 днів).

Крім того, його було незаконно відсторонено від посади, у зв’язку з чим позивач просив відшкодувати втрачений заробіток за час вимушеного прогулу з моменту винесення постанови про його відсторонення з 02.08.2010 р. до винесення постанови про закриття кримінального провадження від 26.08.2014 р.

Також, у зв’язку з необхідністю захисту своїх прав він був змушений   звертатися з письмовими заявами до органів державної влади та відвідувати особисті прийоми керівників органів державної влади щодо незаконного притягнення до кримінальної відповідальності за скоєння злочинів. Внаслідок чого, позивач поніс витрати на поштові відправлення, проїзні квитки.

Весь час знаходження під слідством він потребував   юридичної допомоги, у зв’язку із чим позивачем понесені витрати на правову допомогу.

Також, незаконними   діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, йому задано моральних страждань, які полягають у негативній зміні психічного стану внаслідок перебування під слідством, яке супроводжувалося численними викликами на допити, необхідністю доводи свою невинуватість, обмеженням свободи пересування тощо. Під час перебування під вартою він піддавався нелюдському поводженню через неналежні, нестерпні умови утримування у камері слідчого ізолятору, через непридатне та недостатнє харчування погіршилося його здоров’я. Отже, моральні страждання виразилися в тому, що порушено нормальні життєві зв’язки, відносини з оточуючими людьми, які вважали його злочинцем і перестали з ним спілкуватися, моральних страждань завдано його сім’ї, яка весь цей час хвилювалася за нього, тому моральну шкоду він оцінює в 3000000,00 грн.

Ухвалою суду від 13.11.2015 року замінено первісного відповідача - ОСОБА_5 Казначейську службу України на належного відповідача ОСОБА_5 Україна в особі Державної Казначейської служби України; залучено до участі у справі в якості співвідповідачів - Головне Управління Державної Фіскальної Служби у Дніпропетровській області та Прокуратуру Дніпропетровської області.

За клопотанням представника позивача ОСОБА_3 07.06.2016 року вилучено зі складу співвідповідачів Прокуратуру м. Кривого Рогу, Головне Управління Державної Фіскальної Служби у Дніпропетровській області.

Ухвалою суду від 05.07.2016 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_5 Україна в особі Державної Казначейської служби України в частині матеріальної шкоди у вигляді заробітку за час незаконного відсторонення у сумі 130021,80 грн., витрат на правову допомогу в сумі 16000,00 грн., поштових та транспортних витрат в сумі 3111,98 грн. залишено без розгляду.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 05 липня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_5 Україна в особі Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом списання у безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України   моральну шкоду в розмірі 100000 (сто тисяч) гривень.

Судові витрати віднесено на рахунок держави.

В решті позову – відмовлено.

В апеляційній скарзі Прокуратури Дніпропетровської області, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, поставила питання про зміну рішення суду, шляхом зменшення стягнутої суми в рахунок відшкодування моральної шкоди та розрахувати її розмір з урахуванням вимог ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду».

В обґрунтування апеляційної скарги представник прокуратури зазначив про безпідставність визначення судом розміру моральної шкоди в більшому розмірі ніж передбачено ст. 13 Закону, а саме 72500 грн.

В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, поставив питання про зміну рішення суду, шляхом збільшення стягнутої суми в рахунок відшкодування моральної шкоди до 3000000 грн.

В обґрунтування апеляційної скарги представник позивача посилався на те, що Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» не встановлено верхньої межі розміру відшкодування шкоди. За таких обставин, та враховуючи період незаконного притягнення позивача до кримінальної відповідальності, перенесені у зв’язку із цим ОСОБА_1 моральні страждання і хвилювання, вважає за необхідне збільшити розмір відшкодування йому моральної шкоди.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог, доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника позивача ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга прокуратури – відхиленню, з наступних підстав.

Судом установлено, що позивач ОСОБА_1 з 11.09.1997 року проходив службу у податкової міліції Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м.Кривому Розі згідно наказом N 221-к ДПА у Дніпропетровській облас­ті від 12.09.1997р., що підтверджується копією трудової книжки / т.2 а.с.156/.

Постановою слідчого Прокуратури м.Кривого Рогу від 18.06.2010 року відносно ОСОБА_1 порушено кримінальну справу за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст.162, ч.2 ст.366 КК України / том 1, а.с. 64/ та 14.07.2010 року обрано запобіжний захід – підписка про невиїзд с постійного місця проживання (або місця знаходження) без дозволу слідчого /т.3, а.с.28/.

Постановою Центрально-Міського районного суду м.Кривого Рогу від 11.01.2011 року ОСОБА_1 змінено запобіжний захід – підписка про невиїзд на тримання під вартою / том 1, а.с.73/.

Вироком Інгулецького районного суду м.Кривого Рогу від 13.12.2011 року ОСОБА_1 визнано винним за ст.ст.365 ч.1, 162 ч.2, 366 ч.1, 70 ч.1 КК України та засуджено до 3 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на 3 роки з іспитовим строком на 1 рік на підставі ст. 75 КК України та на нього покладені обов’язки згідно п.п.3,4 ст.76 КК України /том 1, а.с.96/. Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 01.03.2012 р. вирок суду в частині засудження за ч.2 ст.162 КК України скасовано, провадження по справі в цій частині закрито на підставі п.2 ч.1 ст.6 КПК України ( в редакції 1960 р.), в іншій частині вирок суду залишено без змін /том 1, а.с.96/. Вищезгадану ухвалу суду скасовано ухвалою касаційної інстанції від 27.11.2012 р. та справу направлено на новий апеляційний розгляд /том 1, а.с.100/, яким вирок Інгулецького районного суду м.Кривого Рогу від 13.12.2011 року скасовано, а справу направлено прокурору м.Кривого Рогу для додаткового розслідування /том 1, а.с.112/.

В подальшому кримінальне провадження №42013004020000044 від 13.02.2013 р. внесене до ЄДРДР за фактом кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст.162, ч.2 ст.366, ч.1 ст.365 КК України у зв’язку з набранням чинності новим КПК України, закрито постановою Прокуратури Дніпропетровської області від 26.08.2014 року у зв’язку з тим, що не встановлено достатніх доказів для доведення винуватості ОСОБА_1 в суді та вичерпано можливості їх отримання / том 1, а.с.128,129/.

Отже суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що доказами наявними в матеріалах справи підтверджується, що позивач незаконно перебував під слідством з 18.06.2010 р. по 26.08.2014 р. ( 50 місяців -4 роки 2 місяці 8 днів) /т.1, а.с. 64, 128/; при цьому тримався під вартою з 11.01.2011 р. по 13.12.2011 р. ( 11 місяців 2 дні) /т.1 а.с.154, т.2 а.с. 54/; знаходився під підпискою про невиїзд з 14.07.2010 р. по 10.01.2011 р., з 14.12.2011р. по 26.08.2014 р. ( 3 роки 4 місяці 13 днів) /т.3 а.с.28; т.1 а.с. 96, 128,129,154 /.

Після закриття кримінального провадження, позивач ОСОБА_1 та його представники відповідно до Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України, Міністерства фінансів України від 04 березня 1996 року № 6/5/3/41, зверталися до Прокуратури Дніпропетровської області з приводу безпідставного притягнення до кримінальної відповідальності та порушень законодавства під час проведення досудового слідства, про що свідчить відповідь вказаної установи №06/2-4558-15 від 06.03.2015 року, в якій позивачу рекомендовано звернутися за захистом своїх порушених прав до суду /т.1, а.с.130,131/.

На підставі заяви ОСОБА_1 про визначення розміру шкоди, постановою Прокуратури Дніпропетровської області про визначення розміру шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів досудового розслідування від 27.04.2016 року визначено розмір шкоди, яка підлягає відшкодуванню ОСОБА_1 внаслідок незаконних дій органів досудового розслідування прокуратури Дніпропетровської області в сумі 56 932,32 грн., з них (утримання податку з доходів – 10247,82 грн.; військовий збір 853,99 грн.; до випалити 45830,51 грн.) та 16000,00 грн./ т.3, а.с.23,24).

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 та стягуючи на його користь 100000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив із того, що незаконними діями органів досудового слідства порушено право позивача на свободу та особисту недоторканість, закріплене в ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та завдано моральної шкоди, що виявилась в душевних стражданнях, які зазнав позивач в зв'язку з притягненням до кримінальної відповідальності, перебуванням під вартою, підпискою про невиїзд, пов'язаними з цим обмеженнями в його житті, в порушенні нормального та звичного способу життя, в порушені соціальних зв'язків, в пригніченому стані, почутті приниження, відчаю і страху тощо.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог, однак не може погодитися із визначеним судом першої інстанції її розміром.

Відповідно до вимог ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно з п. 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Частинами 2, 3 ст. 23 ЦК України передбачено, що моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв'язку із приниженням її честі, гідності, а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.

Частиною 2 ст. 1167 ЦК України встановлено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, якщо шкоду завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування, як запобіжного заходу, тримання під вартою.

За ч. 1 ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями чи дією органу державної влади, відшкодовується ОСОБА_5 незалежно від вини цього органу.

Згідно з ч. 1 ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, відшкодовується ОСОБА_5 у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду; право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду виникає у разі закриття кримінальної справи органом попереднього (досудового) слідства.

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок його незаконного засудження, незаконного притягнення, як обвинуваченого, а згідно із вимогами ст. 3 цього ж Закону, громадянинові відшкодовується моральна шкода.

Згідно із вимогами ст.ст. 2, 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди у порядку та у розмірах, визначених цим Законом, виникає у випадку закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення; відшкодування моральної шкоди проводиться у разі, коли незаконні дії органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральною шкодою визначаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Розмір моральної шкоди визначається судом з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством.

Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом, згідно з ч.1, 3 ст.13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», провадиться за рахунок коштів державного бюджету і не може бути меншим одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством.

У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року, роз'яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає незалежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), та з урахуванням інших обставин, зокрема тяжкості вимушених змін у життєвих стосунках, ступеню зниження престижу і ділової репутації позивача. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

З огляду на положення ст. 23 ЦК України, ст.13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» за наявності заподіяння громадянинові моральної шкоди її розмір визначається судом з урахуванням обставин справи в межах, встановлених Законом із урахуванням вимоги розумності та справедливості.

Встановивши, що кримінальне провадження відносно позвиача закрито постановою Прокуратури Дніпропетровської області від 26.08.2014 року у зв’язку з тим, що не встановлено достатніх доказів для доведення винуватості ОСОБА_1 в суді та вичерпано можливості їх отримання, взявши до уваги, що позивач перебував під судом та слідством впродовж більш ніж 4 років та що до нього було застосовано запобіжні заходи у вигляді взяття під варту та підписки про невиїзд, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про існування правових підстав для часткового задоволення позову.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги прокуратури Дніпропетровської області відносно безпідставності висновків суду першої інстанції щодо розміру відшкодування моральної шкоди на користь позивача.

Разом із тим, визначаючи розмір належної позивачу компенсації за спричинену їй моральну шкоду, суд першої інстанції не в повній мірі врахував положення ст. 23 ЦК України, ст.13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до яких законом встановлено лише мінімальній розмір відшкодування моральної шкоди, а реальна компенсація моральної шкоди має визначатись судом з урахуванням обставин справи, характеру та обсягу страждань і немайнових втрат, яких зазнала особа, а також засад розумності, виваженості та справедливості.

На думку колегії суддів, з урахуванням конкретних обставин справи та обсягу заподіяної шкоди, приймаючи до уваги глибину та тривалість моральних страждань позивача, який незаконно тримався під вартою на протязі 11 місяців, а також виходячи із засад розумності і справедливості, належною коменсацією моральної шкоди позивачу має бути сума 150000 грн., у зв’язку з чим рішення суду в частині розміру моральної шкоди підлягає зміні на підставі п. 3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, а апеляційна скарга ОСОБА_1 частковому задоволенню, а апеляційна скарга відповідача – відхиленню.

Керуючись ст. 303, 307 ст.309 ч.1 п.3, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 задовольнити частково.

Апеляційну скаргу Прокуратури Дніпропетровської області відхилити.

Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 05 липня 2016 рокузмінити в частині розміру стягнутої з ОСОБА_5 Україна в особі Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 моральної шкоди, збільшивши цей розмір зі 100000 (ста тисяч) грн. до 150000 (ста п`ятидесяти тисяч) грн.

В решті рішення залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: Я.М. Бондар

Судді: А.П. Барильська

ОСОБА_6