ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.10.09 Справа№ 24/119
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Корпорація Спецторг”, м.Черкаси
До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Софі”, м.Львів
Про стягнення 135 854,42грн.
Суддя Хабіб М.І.
Секретар Савченко Ю.А.
Представники:
Від позивача –Горщар С.В. –представник
Від відповідача –не з’явився
Суть спору: Позов заявлено про стягнення 70622,89грн. основного боргу, 13 091,36грн. пені, 8 840,12грн. втрат від інфляції, 1 654,32грн. 3% річних, 36 467,90грн. курсової різниці та 5 021,11грн. 5% вартості витрат на повернення товару.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 30.07.2008 року сторонами укладено договір довгострокового постачання №023, відповідно до умов якого позивач зобов’язується постачати відповідачеві товар, а останній зобов’язується його прийняти та оплатити у терміни, які вказуються у видаткових накладних (п. 5.1.2.).
Як зазначено у позовній заяві, за період з 15.08..2008року по 09.09.2008року позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 200 012,34грн. Отриманий товар відповідач оплатив частково, заборгованість становить 70 622,89грн., з вимогою про стягнення якої позивач звернувся з позовом до суду.
На підставі пункту 10.3 договору та ст.625 ЦК України позивачем заявлені до стягнення втрати від інфляції в сумі 8840,12грн. та 3% річних в сумі1654,32грн.
У зв’язку з неналежним виконанням зобов’язань по оплаті товару підставі п.10.3 договору заявлена до стягнення пеня в сумі 8 840,12грн.
Крім того, посилаючись на п. 5.3 та 9.2 договору позивач просить стягнути з відповідача курсову різницю в сумі 36 467,90грн. та 5% витрат на повернення товару в сумі 5021,11грн.
Представник позивача в судове засідання з’явився, позовні вимоги підтримує, подав додаткові пояснення від 01.10.2009року до позовної заяви.
Відповідач явку представника в судове засідання не забезпечив, вимог суду не виконав, ніяких пояснень не подав, хоча був належним чином повідомлений про дату час та місце розгляду справи, підтвердженням чого є повідомлення про вручення 02.09.2009року поштового відправлення за №4676949.
Розглянувши матеріали справи в порядку вимог ст.75 ГПК України, суд встановив наступне.
30.07.2008року сторонами укладено договір довгострокового постачання №023, відповідно до умов якого позивач ( постачальник за договором) зобов’язується поставляти відповідачу ( покупцеві за договором) товар, а останній зобов’язується його прийняти та оплатити.
Згідно із п.5.1.2 договору при проведенні поставки з відстроченням платежу покупець (відповідач) сплачує суму ціни товару протягом терміну, зазначеного у видаткові товарній накладній, після приймання зазначеної партії товару покупцем від продавця .
При простроченні оплати товару покупець зобов»язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен календарний день прострочення без обмеження строків її нарахування.( п.10.3 договору)
На виконання умов договору за період з 15.08.2008 року по 09.09.2008року позивач поставив відповідачеві товар на загальну суму 200 012,34грн., підтвердженням чого є подані суду видаткові накладні, підписані представником відповідача, а також довіреностями, виданими відповідачем уповноваженій особі на отримання товару від позивача. Видаткові накладні та довіреності додані до матеріалів справи.
У поданих суду видаткових накладних відстрочка оплати товару встановлена до 12.09.2008 –07.10.2008р.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідач оплатив товар частково в сумі 28517,33грн., що підтверджується поданими суду виписками банку з рахунка клієнта. Крім того, 26.11.2008року відповідач повернув позивачеві товар на загальну суму 100 442,22грн., в т.ч.: на суму 88016,93грн.повернув товар, який не був оплачений, та на суму
12 425,29грн., який був оплачений . Сума 12 425,29грн. зарахована позивачем в рахунок погашення боргу за товар, який не був повернений та не був оплачений. Накладні на повернення товару додані до матеріалів справи.
З матеріалів справи вбачається, за попередній період переплата за товар становила 429,90грн.
Отже, заборгованість відповідача становить 70622,89грн. (200012,34 –28517,33 –100442,22 –429,90).
Заборгованість відповідача в сумі 70 622,89грн. підтверджена актами звірки розрахунків станом на 01.01.2009р. та станом на 01.08.2009р. Зазначені акти підписані двома сторонами та скріплені їх печатками.
27.04.2009року позивач надіслав відповідачеві вимогу від 24.04.2009року про сплату заборгованості в сумі 70622,89грн, а також нарахованих пені, втрат від інфляції, 3% річних курсової різниці та витрат на повернення. Зазначена вимога від 24.04.2009року та докази її надсилання додані до матеріалів справи.
За несвоєчасну оплату товару на підставі п.10.3 договору заявлена до стягнення пеня в сумі 13091,36грн., яка нарахована за період з 10.10.2008р. по 22.07.2009р. ( 285 днів) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.
На підставі пункту 10.3 договору та ст.625 ЦК України позивачем заявлено до стягнення втрати від інфляції в сумі 8840,12грн. за період з листопада 2008р. по червень 2009р., та 3% річних в сумі 1654,32грн. за період з 10.10.2008р. по 22.07.2009р.( 285 днів).
Розрахунок пені, втрат від інфляції та 3% річних доданий до матеріалів справи.
Крім того, на підставі п.5.2 договору позивачем заявлено до стягнення курсову різницю в сумі 36 467,90грн.( між гривнею і ЄВРО)
У зв’язку з тим, що відповідач повернув товар на суму 100 442.22грн. після 14 днів з дня його поставки, на підставі п.9.2 договору позивач просить стягнути витрати, пов’язані із поверненням товару, в розмірі 5% від вартості поверненого товару в сумі 5 021,11грн,
Розрахунки курсової різниці та витрат, пов’язаних із поверненням товару, також додані до матеріалів справи.
Дослідивши всі обставини справи, заслухавши пояснення представників сторін та оцінивши подані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково з наступних підстав.
Відповідно до ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає товар у власність другої сторони (покупця), а покупець зобов’язується прийняти та оплатити товар (ст.655 ЦК України).
Згідно із ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).
У разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити штрафні санкції ( неустойку, пеню, штраф), що передбачено ст.230 ГК України.
Згідно із п.6 ст.231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошового зобов’язання встановлюються у відсотках, розмір яких обліковується обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами.
В силу п.6 ст.232 нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов»язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов»язання мало бути виконане.
Відповідно до частини 2 ст.343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Оскільки договором передбачено сплату пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен календарний день прострочення без обмеження строків її нарахування.( п.10.3 договору), то нарахування пені за 285 днів суд вважає правомірним.
Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи викладене суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення 70622,89грн. основного боргу, 8 840,12грн. втрат від інфляції, 1 654,32грн. 3% річних та пені в сумі 13 091,36грн. законні, обґрунтовані, підтверджені належними доказами та підлягають до задоволення.
Згідно із п.9.2 договору повернення або обмін товару належної якості можуть бути проведені покупцем за повну відпускну вартість упродовж 14 календарних днів від дати поставки. Повернення або обмін товару належної якості після цього строку проводиться після додаткової попередньої сплати покупцем на підставі рахунку постачальника вартості витрат, пов»язаних із зазначеним обміном ( поверненням) в розмірі 5% від ціни товару,що повертається або обмінюється.
З аналізу названих положень договору випливає, що покупець вправі повернути товар після 14 календарних днів з дня його поставки лише після попередньої сплати на підставі рахунку постачальника вартості витрат, пов»язаних із зазначеним обміном ( поверненням) в розмірі 5% від ціни товару, що повертається або обмінюється. Без попередньої оплати витрат, пов»язаних із обміном ( поверненням) товару, покупець не вправі повернути товар після 14 днів з дня його поставки, а постачальник вправі не примати товар без попередньої сплати витрат.
З матеріалів справи вбачається, що позивач прийняв від відповідача товар без попередньої оплати витрат, пов»язаних із поверненням товару. Доказів понесення витрат на суму 5021,11грн., пов»язаних з поверненням відповідачем товару, позивач суду не подав. Не подав також рахунка на оплату вартості витрат, пов»язаних із поверненням товару , та доказів його надання відповідачеві, як передбачено договором, а також не пояснив, у зв»язку з чим позивач прийняв товар від відповідача без попередньої оплати витрат.
За таких обставин суд вважає, що вимога позивача про стягнення витрат, пов»язаних з повернення товару після спливу 14 календарних днів від дати поставки, в розмірі 5% від ціни товару,що повертається, є безпідставною.
В частині стягнення 36 467,90грн. курсової різниці в задоволенні позовних вимог належить відмовити з огляду на наступне.
Статтею 524 ЦК України встановлено, що зобов»язання має бути виражене у грошовій одиниці України –гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов»язання в іноземній валюті.
В силу ч.2 ст.533 ЦК, якщо у зобов»язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає оплаті в гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом.
Оскільки договором передбачено оплата товару у гривнях, що ціни товару вважаються остаточно визначеними сторонами у видатковій накладній на момент постачання товару (п.4.1 договору), а також передбачено у випадку прострочення платежу сплату боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції ( п.10.3 договору), то положення пункту 5.2 договору, яким передбачено при несвоєчасній оплаті товару визначення боргу за товар з урахування курсу ЄВРО на момент сплати, суперечить законодавству та іншим умовам договору, зокрема, п.4.1 договору, тому не можуть застосовуватися судом. Слід зазначити, що індекси інфляції визначаються та встановлюються стосовно національної грошової одиниці - гривні, а не іноземної валюти, тому нарахування та стягнення втрат від інфляції і курсової різниці ( ЄВРО по відношенню до гривні ) за прострочення одного і того ж платежу суперечить законодавству.
Оскільки при поданні позову ( позов подано згідно із поштовим штемпелем на конверті 28.07.2009р.) позивач сплатив 315 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в той час, як відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.07.2009р. №693 підлягали до сплати витрати в сумі 118,00грн., зайво сплачені витрати в сумі 197,00грн.підлягають поверненню позивачеві.
Враховуючи те, що спір виник з вини відповідача, судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 36, 43, 44, 47, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задоволити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Софі”, ідентифікаційний код 30994948, адреса: 79040, м.Львів, вул.Городоцька,359, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Корпорація „Спецторг”, ідентифікаційний код 30630061, юр. адреса: 18008, м.Черкаси, вул.Смілянська,163, факт. адреса: 04114, м. Київ, вул.Пролупанова,21, -70 622,89грн. основного боргу, 8 840,12грн. втрат від інфляції, 1 654,32грн. 3% річних, 13 091,36грн. пені, 942,09 грн. державного мита та 81.83 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Накази видати після набрання рішення законної сили.
2. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
3. Видати довідку на повернення позивачеві з державного бюджету 197,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Суддя