ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
справа №2а-5009/09/1370
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 жовтня 2009 року, 15 год. 30 хв.
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Кравчука В.М.,
за участю секретаря Ганачівської Л.Ю.,
та представників сторін:
від позивача ОСОБА_1., ОСОБА_2., ОСОБА_3.
від відповідача ОСОБА_4
розглянувши адміністративну справу за позовом Головного управління Держкомзему у Львівській області до Державної інспекції з контролю за цінами у Львівській області про визнання незаконним та скасування рішення про застосування економічних санкцій, -
В С Т А Н О В И В:
Головне управління Держкомзему у Львівській області звернулось з позовом до Державної інспекції з контролю за цінами у Львівській області в якому просить скасувати рішення відповідача від 22.09.2008 р. № 255 про застосування економічних санкцій в сумі 73185,06 гривень.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що рішення Державної інспекції з контролю за цінами у Львівській області про застосування економічних санкцій є незаконним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки, відповідно до діючих на час проведення відповідачем перевірки норм Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» Головне управління Держкомзему у Львівській області не було дозвільним органом, а тому не видавало дозвільних документів.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав. Пояснив, що він погоджується із рішенням в частині застосування економічних санкцій за необґрунтоване завищення вартості послуг з надання консультацій для громадян в сумі 880 гривень та завищення вартості послуги з експертизи земелевпорядної документації на суму 15,02 гривень. Однак в іншій частині (щодо необґрунтовано отриманої виручки в сумі 23500 гривень) рішення вважає неправомірним. Просив позов задовольнити.
Відповідач, не погодившись з позовною заявою подав письмове заперечення (а.с. 19), в якому зазначив, що відповідно до ст. 1, ч. 3 ст.8 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», ч. 6 ст. 123 Земельного кодексу України, постанови Кабінету Міністрів України № 526 від 21.05.2009 р., позивач є дозвільним органом, а погодження проекту відведення земельної ділянки є документом дозвільного характеру. Тому рішення про застосування економічних санкцій прийняте ним на підставі норм чинного законодавства, підстави для його скасування відсутні. Просить у позові відмовити.
Заслухавши пояснення представників сторін , дослідивши зібрані по справі докази, з'ясувавши обставини справи, Суд встановив наступні фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи.
17 вересня 2008 року Державною інспекцією з контролю за цінами у Львівській області в особі працівників ОСОБА_5 та ОСОБА_6 було проведено перевірку Головного Управління земельних ресурсів у Львівській області, правонаступником якого є Головне управління Держкомзему у Львівській області, на предмет дотримання державної дисципліни цін, про що складено акт № 000721 від 17.09.2008 р. (а.с. 7-15)
Перевіркою встановлено, що Управління при наданні консультацій з питань оформлення прав на земельні ділянки, суміжного землекористування, державного земельного кадастру, кількісної і якісної характеристики земельних угідь, економічної та грошової оцінки земель, оренди земельних ділянок, інших питань використання та охорони земель, тощо, відповідно до спільного наказу Держкомзему України, Міністерства фінансів України, Міністерства економіки України від 15.006.2001 р. № 97/298/124 стягувалась плата з громадян в розмірі 5,00 грн. та 25,00 грн. з юридичних осіб, що становить порушення ст.8 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», в одному випадку було завищено плату за експертизу на 15,02 гривень.
За результатами перевірки Державною інспекцією з контролю за цінами у Львівській області прийнято рішення від 22.09.2008 р. № 255 про застосування економічних санкцій в сумі 73185,06 гривень (а.с. 6). Як зазначено у тексті рішення, його підставою є порушення ст. 8 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» та спільного наказу Держкомзему України, Міністерства фінансів України, Міністерства економіки України від 15.06.2001 р. № 97/298/124. Головне управління Держкомзему у Львівській області із цим рішенням не погодилось, що стало підставою для його оскарження в судовому порядку.
Свідки ОСОБА_5. та ОСОБА_6. повідомили суду, що розрахунок суми необґрунтовано одержаної виручки проводився ними за меморіальними ордерами № 14 за різні місяці періоду, що перевірявся. Меморіальні ордери їм було надано під час перевірки головним бухгалтером позивача. Були враховані усі консультації вартістю 25 гривень і визначено суму - 23500 гривень.
Представники позивача, серед яких був і головний бухгалтер позивача ОСОБА_2., не заперечили факту надання консультацій та отримання за них грошей, а також достовірності відомостей, наведених у меморіальних ордерах № 14 за періоди, що перевірявся. Вони ж пояснили, що за наслідками експертизи складалися висновки державної експертизи землевпорядної експертизи, які видавалися замовникам. Одночасно з проведенням експертизи замовник отримував консультацію, за яку сплачував 25 гривень.
Оцінюючи доводи та заперечення сторін, Суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково з наступних міркувань.
Оскаржуване рішення прийняте на підставі Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» від 06.09.2005 р., № 2806-IV, яким визначаються правові та організаційні засади функціонування дозвільної системи у сфері господарської діяльності і встановлює порядок діяльності дозвільних органів, уповноважених видавати документи дозвільного характеру, та адміністраторів.
Відповідно до п.2 ст.1 цього Закону дозвільними органами є органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, а також підприємства, установи, організації, уповноважені відповідно до закону видавати документи дозвільного характеру.
Згідно з Положенням про Державний комітет України із земельних ресурсів, затверджене Постановою КМ України від 19.03.2008 р., № 224 Державний комітет із земельних ресурсів (Держкомзем) є центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра охорони навколишнього природного середовища. Держкомзем здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі і затверджує положення про них. Повноваження щодо здійснення державного контролю за використанням та охороною земель Держкомзем здійснює через Державну інспекцію з контролю за використанням і охороною земель та її територіальні органи.
З наведеного Положення вбачається, що Головне Управління Держкомзему у Львівській області є територіальним органом Держкомзему, підзвітним та підконтрольним йому, а відтак є територіальним органом центральної виконавчої влади.
Крім того, статтею 1 згадуваного Закону місцевими дозвільними органами є, зокрема, територіальні (місцеві) органи центральних органів виконавчої влади, їх посадові особи, уповноважені відповідно до закону видавати документи дозвільного характеру від свого імені.
З наведених правових положень вбачається, що Закон України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» від 06.09.2005р. поширює свою дію на спірні правовідносини, що виникли у 2008 році, а тому твердження Головного Управління Держкомзему у Львівській області про те, що воно є дозвільним органом не знаходить свого підтвердження та є необґрунтованим.
Відповідно до ст. 1 Закону документ дозвільного характеру - дозвіл, висновок, погодження, свідоцтво тощо, який дає суб'єкту господарювання право на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності; об'єкт, на який видається документ дозвільного характеру, - земельна ділянка, споруда, будівля, приміщення, устаткування, обладнання та механізми, що вводяться в експлуатацію або проектуються, окрема операція, господарська діяльність певного виду, робота та послуга;
Відповідно до ч. 6 ст. 123 Земельного кодексу України розроблений проект відведення земельної ділянки погоджується з територіальним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів, органом містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, а також з відповідним територіальним органом виконавчої влади з питань лісового або водного господарства (у разі вилучення (викупу), надання, зміни цільового призначення земельних ділянок лісогосподарського призначення чи водного фонду).
Отже, до повноважень позивача належить погодження проекту відведення земельної ділянки, висновок державної експертизи землевпорядної документації є формою погодження проекту відведення земельної ділянки, а тому є дозвільним документом.
Крім того, відповідно до п.9 Постанови Кабінету Міністрів України № 526 від 21.05.2009 р. «Про заходи щодо упорядкування документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності» до документів дозвільного характеру належать також погодження проекту відведення земельної ділянки, а дозвільними органами, що надають таке погодження є територіальні органи по земельних ресурсах.
Позивач не заперечує той факт, що видавало відповідні висновки. Однак, покликання на те, що об'єкт на який видається документ дозвільного характеру, тобто земельна ділянка не існує є безпідставним, оскільки, як зазначалось вище, об'єктом, на який видається документ дозвільного характеру є, зокрема, земельна ділянка.
За таких обставин необґрунтованим є також твердження позивача про те, що Головне Управління Держкомзему у Львівській області не видає дозвільних документів, а саме висновку про погодження проекту відведення земельної ділянки та на те, що згадувана вище Постанова КМУ від 21.05.2009 р. не може застосовуватись до правовідносин, що виникли між сторонами у 2008 році, не може братись до уваги, оскільки, не встановлює суб'єктів дозвільної системи та прийнята з метою впорядкування видачі документів дозвільного характеру та на забезпечення реалізації Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», яким визначаються правові та організаційні засади функціонування дозвільної системи у сфері господарської діяльності і встановлюється порядок діяльності дозвільних органів, уповноважених видавати документи дозвільного характеру, та адміністраторів.
Відповідно до ч. 3 ст. 8 Закону адміністратор та дозвільні органи забезпечують безоплатне консультування з питань отримання відповідних документів дозвільного характеру за зверненням суб'єкта господарювання.
Відповідно до ст. 118 Земельного кодексу України дозвіл на розробку проекту (приватизації) земельної ділянки надаються органом місцевого самоврядування, або органом виконавчої влади, а проект відведення земельної ділянки погоджується органом по земельних ресурсах, природоохоронними і санітарно-епідеміологічними органами, органами архітектури, органами культурної спадщини.
Перевіряючи доводи заявника в частині розміру економічних санкцій, Суд встановив, що за період, який перевірявся, Головне управління Держкомзему у Львівській області отримало 2275,00 грн. внаслідок стягнення з юридичних осіб плати за послуги з надання консультацій щодо розрахунку сільськогосподарських витрат. Суд дійшов висновку, що зазначені консультації не належать до консультацій з питань отримання відповідних документів дозвільного характеру і на них не поширюється дія ст. 8 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності». Тому правових підстав для застосування відповідачем економічних санкцій у розмірі 4550 гривень за отримання плати за ці консультації немає. Покликання представника відповідача, що позивач не вправі був отримувати плату за такі консультації, оскільки вони не передбачені спільним наказом Держкомзему України, Міністерства фінансів України, Міністерства економіки України від 15.06.2001 р. № 97/298/124, Суд вважає безпідставним. У п. 4 таблиці 6.1 згаданого спільного наказу передбачено плату у розмірі 30 гривень за консультацію щодо визначення втрат сільськогосподарського лісогосподарського виробництва, спричинені вилученням сільськогосподарських і лісових угідь, які підлягають відшкодуванню.
Суд бере до уваги, що відповідач під час перевірки не встановив порушення, на яке покликається, не зазначив його в акті перевірки, а тому не може змінювати підстав застосування економічних санкцій в процесі їх судового оскарження.
Відповідно до ст. 14 Закону України “Про ціни і ціноутворення” від 3 грудня 1990 року № 507-XII (із змінами), вся необгрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін підлягає вилученню в доход бюджету, крім того стягується штраф у двократному розмірі необгрунтовано одержаної суми виручки.
В судовому засіданні позивач визнав правомірним рішення в частині застосування до нього економічних санкцій за необґрунтоване завищення вартості послуг з надання консультацій для громадян в сумі 880 гривень та завищення вартості послуги з експертизи земелевпорядної документації на суму 15,02 гривень, за які було застосовано економічні санкції у розмірі 1790,06 гривень. Тому в цій частині у позові слід відмовити.
За таких обставин, Суд вважає, що позов слід задовольнити частково: визнати неправомірним та скасувати рішення Державної інспекції з контролю за цінами у Львівській області від 22.09.2008 р. № 255 в частині вилучення у позивача в дохід Державного бюджету м. Львова економічних санкцій у розмірі 6825 гривень. В іншій частині позову слід відмовити.
Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. З урахуванням наведеного, на користь позивача слід стягнути з Державного бюджету України 0,32 гривень.
Керуючись Законом України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», ч. 6 ст. 123 Земельного кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України № 526 від 21.05.2009 р., ст. ст. 51, 70, 71, 86, 94, 158, 160, 163 КАС України, Суд, -
П О С Т А Н О В И В:
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати неправомірним та скасувати рішення Державної інспекції з контролю за цінами у Львівській області від 22.09.2008 р. № 255 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін в частині вилучення в Головного управління Держкомзему у Львівській області в дохід Державного бюджету м. Львова економічних санкцій у розмірі 6825 гривень.
3. В частині скасування рішення Державної інспекції з контролю за цінами у Львівській області від 22.09.2008 р. № 255 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін в частині вилучення в Головного управління Держкомзему у Львівській області в дохід Державного бюджету м. Львова економічних санкцій у розмірі 66360,06 гривень - у позові відмовити.
4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Головного Управління Держкомзему у Львівській області 0,32 гривень судового збору.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови подається протягом 10 днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлено 14 жовтня 2009р. о 12:20
Суддя В.М.Кравчук