Справа №  534/2181/16-ц

Провадження № 2/534/133/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И 

01 березня   2017  року                                                                Комсомольський міський суд

                                                                                                        Полтавської області

в складі: головуючого судді                                                        Куц Т.О.

               при секретарі                                                                  Ребриній О.О.

з участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні  в залі суду в м. Горішні Плавні Полтавської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу, визнання майна об’єктом права спільної сумісної власності та визнання права як співзабудовника на 1/2 частину такого майна,

В С Т А Н О В И В:

В грудні 2016 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу, визнання майна об’єктом права спільної сумісної власності та визнання права як співзабудовника на ? частину такого майна.

В позові позивач вказав, що з 1998 року до 09 серпня 2007 року він проживав із ОСОБА_3 як чоловік та жінка однією сім’єю без реєстрації шлюбу, перебував із нею в усталених, притаманних подружжю, відносинах. 10 серпня 2007 року шлюб було зареєстровано в відділі РАЦС Комсомольського міського управління юстиції Полтавської області.

ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу, посвідченим 06 листопада 2003 року приватним нотаріусом Комсомольського міського нотаріального округу за реєстровим № 2864, набула право власності на житловий будинок з господарчими будівлями незавершений будівництвом № 26-А по вулиці Хвойній в місті Комсомольськ, нині Горішні Плавні, Полтавської області, готовністю – 74 %, що складався в цілому з: житлового будинку літ. А-3, сараю-літньої кухні літ.Б, навісу літ. б, гаражу літ. В.

Вказаний житловий будинок за час спільного проживання позивача з відповідачем однією сім’єю без реєстрації шлюбу в період з 2004 по 2006 роки істотно збільшився у своїй вартості внаслідок спільних трудових та грошових затрат сторін, в т.ч. позивача, його власних зусиль.

Вартість спірного об’єкту нерухомості суттєво збільшилася за рахунок добудови триповерхової житлової прибудови загальною площею 181,8 кв.м., облаштування житлового будинку в цілому мережами інженерного забезпечення, виконання опоряджувальних робіт. В цінах на дату проведення експертного будівельно–технічного дослідження від 28.11.2016 року вартість такого об’єкту нерухомості, після придбання його в 2003 році ОСОБА_3, збільшилася на 1070970 (один мільйон сімдесят тисяч дев’ятсот сімдесят) гривень. З’ясування збільшення вартості майна та істотність такого збільшення відбувалося шляхом порівняння станом на час вирішення спору вартості об’єкту в стані, що існував до поліпшення та його вартості після поліпшення.

Рішенням Комсомольського міського суду Полтавської області від 08 листопада 2007 року по справі № 2-1388/2007 за позовом ОСОБА_3 до виконкому Комсомольської міської Ради про визнання права власності на самочинне нерухоме майно - за ОСОБА_3 було визнано право власності на самовільно побудовану житлову прибудову до будинку літ. «А-3», яка складається з приміщень 1, 2, 7, 8, 11, 12, 13, 14, загальною площею 181,8 кв.м. по вулиці Хвойна, 26-А; було зобов’язано КП «Кременчуцьке МБТІ» зареєструвати за ОСОБА_3 дану самовільно побудовану житлову прибудову. Рішення суду набрало чинності.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на додані ним докази.

Посилаючись на норми СК України просить позовні вимоги за його позовом до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу, визнання майна об’єктом права спільної сумісної власності та визнання права як співзабудовника на 1/2 частину такого майна - задовольнити. Встановити факт проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу, як чоловіка та жінки ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в період з 01.01.2004 року по 09 серпня 2007 року (з дня набрання чинності СК до моменту реєстрації шлюбу в відділі РАЦС). Визнати житловий будинок по вулиці Хвойній, 26-А в м. Горішні Плавні (Комсомольську) Полтавської області літ. «А-3,ап.,А1-3», загальною площею 375,8 кв.м., житловою площею 170,2 кв.м., будівельною готовністю 94 %, який в частині не прийнятий до експлуатації і право власності на яке не зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - об’єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3, як такий, що за час спільного проживання однією сім’єю з 2004 р. по 2007 р. істотно збільшився у своїй вартості, внаслідок спільних трудових та грошових затрат, його власних затрат та власних зусиль. Визнати ОСОБА_1 як співзабудовником на праві спільної часткової власності право на ? частину житлового будинку з господарськими будівлями літ. «А-3,ап.,А1-3» по вулиці Хвойній, 26-А в м. Горішні Плавні (Комсомольську) Полтавської області, загальною площею 375,8 кв.м., житловою площею 170,2 кв.м., будівельною готовністю 94 %, як такий, що істотно збільшився за час з ОСОБА_3 спільного проживання однією сім’єю у своїй вартості, внаслідок спільних трудових та грошових затрат, його власних затрат та власних зусиль, який в частині не прийнятий до експлуатації, і право власності на яке не зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Стягнути з відповідача понесені по справі документально підтверджені судові витрати.

В судовому засіданні позивач та його представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали повністю, посилаючись на обставини зазначені в позовній заяві та долучені до справи докази.

Відповідач та представник відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні визнали факт (обставини) щодо проживання ОСОБА_3 однією сім’єю без реєстрації шлюбу, як чоловіка та жінки з ОСОБА_1 в період з 01.01.2004 року по 09 серпня 2007 року. В іншій частині позов не визнали повністю, посилаючись на його необґрунтованість та безпідставність.

Заслухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, свідків, дослідивши наявні у справі докази, висновок експертного будівельно-технічного дослідження № 11/3-16 від 28.11.2016 року, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Між сторонами існує спір з приводу перебування у фактичних шлюбних відносинах в період з 01 січня 2004 року по 2007 рік, від чого залежить і висновок суду про поділ майна подружжя.

Пленум ВСУ № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» роз’яснив, що суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки.

В судовому засіданні встановлено, що сторони протягом періоду 1998 – 2007 року проживали однією сім’єю, як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу або перебували в притаманних подружжю відносинах. 10.08.2007 року зареєстрували шлюб в відділі РАЦС Комсомольського міського управління юстиції Полтавської області, про що в Книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис № 209.

Під час таких фактичних шлюбних відносинах у сторін 19 лютого 2006 року народився син ОСОБА_5.

Рішенням Комсомольського міського суду Полтавської області від 30 червня 2016 року у цивільній справі № 534/990/16-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, - шлюб між сторонами розірвано. Даним рішенням суду встановлений факт проживання ОСОБА_3 і ОСОБА_1 вказаних осіб в період з 1998 року по 2007 рік однією сім’єю, як чоловік та жінка, без реєстрації шлюбу.

За приписами частини 3 ст. 61 ЦПК - обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідач по справі і в попередньому судовому засіданні, і під час розгляду справи по суті, визнала ту обставину та факт щодо проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу, як чоловіка та жінки з ОСОБА_1 в період з 01.01.2004 року по 09 серпня 2007 року і визнала в цій частині позовні вимоги.

За приписами ч. 1 ст. 61 ЦПК - обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. В контексті цієї частини статті під «обставинами, визнаними сторонами» необхідно розуміти не визнання позову (ст.174 ЦПК), не визнання фактів ( п.3 ч.6 ст. 130 ЦПК), а визнання обставин (тих чи інших) на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, що мають значення для справи ( ч.3 ст.10, ст.177, 178, ч.1 ст. 192, ч.3 ст. 213 ЦПК).

За приписами статті 74 СК - якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними; на майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Згідно вимог статті 60 Глави 8 СК - майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу); вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

За приписами частини 1 статті 62 СК -  якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Зі змісту абз.3 п.23 Постанови Пленуму ВСУ України « Про практику застосування судами законодавства про розгляд прав про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 20017 року № 11, - майно, яке належить одному з подружжя, може бути віднесено до спільної сумісної власності укладеною при реєстрації шлюбною угодою (шлюбним договором) або визнано такою власністю судом з тих підстав, що за час шлюбу його цінність істотно збільшилась внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя або їх обох.

Із долучених до матеріалів справи доказів вбачається наступне.

Зі змісту договору купівлі – продажу, який 06 листопада 2003 року посвідчений приватним нотаріусом Комсомольського міського нотаріального округу за реєстровим № 2864, ОСОБА_6 продав, а ОСОБА_3 купила житловий будинок з господарчими будівлями незавершений будівництвом № 26-А по вулиці Хвойній в місті Комсомольськ (Горішні Плавні) Полтавської області, готовністю – 74 %, що складався в цілому з: житлового будинку літ. А-3, сараю-літньої кухні літ.Б, навісу літ. б, гаражу літ. В ( т. 1 а.с.28).

Зі змісту абз.2 п.1. цього договору, в останньому зазначено, що зазначений в договорі житловий будинок з господарчими будівлями, незавершений будівництвом, належить продавцю на підставі розпорядження Комсомольської міської Ради про виділення земельної ділянки під забудову за № 249 від 01.04.1993 року.

Зі змісту архівного витягу розпорядження Комсомольської міської Ради народних депутатів від 01.04.1993 року № 249 ОСОБА_6 в постійне користування для будівництва житлового будинку передано земельну ділянку по вулиці Хвойній, 26-А, що в місті Комсомольську ( т.1 а.с. 104).

Згідно висновку проектного підприємства «Комсомольськпроект» від 19.08.2003 року, на момент набуття права власності на вказаний незавершений будівництвом житловий будинок № 26-А по вулиці Хвойній в місті Комсомольськ площа приміщень в такому складає 177,7 кв.м. ( т.1 а.с. 29).

Згідно даних Технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок № 26 А по вулиці Хвойній в м. Комсомольську - останній виготовлено та видано КП «Кременчуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації» 15.11.2006 року на замовлення ОСОБА_3 як на закінчений будівництвом житловий будинок. Згідно наведених в технічному паспорті даних: спірний будинок є завершений будівництвом але є не введеним в експлуатацію; житловий будинок літера « А-3, ап, А1-3» - 2005 року побудови; останній обладнано – електрикою, водопроводом, каналізацією, газопроводом, опаленням; його відсоток зносу складає 10%, що також говорить за проведення технічної інвентаризації в 2006 році закінченого будівництвом житлового будинку.

Зі змісту цього ж технічного паспорту загальна площа такого житлового будинку літ. « А-3, ап, А1-3» складає - 375,8 кв.м. З яких, станом на 15.11.2006 року самовільно збудованою до будинку літера «А-3,ап» є житлова прибудова літера «А1-3», що складається з приміщень 1, 2, 7, 8, 11, 12, 13, 14, загальною площею 181,8 кв.м. ( т. 1 а.с. 35-41).

Такою, що збудована фактично за проектом, значиться частина будинку літера «А-3, ап» загальною площею - 194,0 кв.м., щодо якої в стані незавершеному будівництвом відповідач набула право власності за договором купівлі-продажу 2003 року.

Згідно рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 08 листопада 2007 року у справі № 2-1388/2007 за позовом ОСОБА_3 до виконкому Комсомольської міської Ради про визнання права власності на самочинне нерухоме майно - за ОСОБА_3 визнано право власності на самовільно побудовану житлову прибудову до будинку літ. «А-3», яка складається з приміщень 1, 2, 7, 8, 11, 12, 13, 14, загальною площею 181,8 кв.м. по вулиці Хвойна, 26-А в м. Комсомольську; зобов’язано КП «Кременчуцьке МБТІ» зареєструвати за ОСОБА_3 дану самовільно побудовану житлову прибудову ( т. 1 а.с.42).

Дане рішення суду набрало чинності. Справу було розглянуто на підставі вимог статті 376 ЦК України. Під час розгляду цієї справи ОСОБА_1 третьою особою у справі залученим не був, питання щодо його участі у набутті права на таке майно не вирішувалося, відповідні обставини не встановлювалися.

Даним рішення суду було встановлено: «З досліджених в судовому засіданні: технічного паспорту на житловий будинок, висновки державного пожежного нагляду м. Комсомольська та Комсомольської міської санітарно-епідеміологічної станції, та висновку спеціаліста № М-123-07 від 31.07.2007 р., самочинне побудоване нерухоме майно відповідає санітарним і протипожежним нормам, конструктивні елементи прибудови знаходяться в доброму стані та можуть безпечно експлуатуватись». Також встановлено, що будівництво житлової прибудови площею 181,8 кв.м. відбувалося вже після придбання відповідачкою в 2003 році незавершеного будівництвом житлового будинку.

Зі змісту досліджувальної частини висновку спеціаліста № М-123-07 від 31.07.2007 р., що долучався до матеріалів цивільної справи № 2-1388/2007 за позовом ОСОБА_3 до виконкому Комсомольської міської Ради про визнання права власності на самочинне нерухоме майно, - фізичний знос прибудови к будівлі житлового будинку (літ. «А1-3») по вулиці Хвойні, 26А, складає 2%; на підставі правил фізичного зносу, таблиця 1- фізичному зносу 0-20% відповідає характеристика технічного стану : пошкоджень і деформацій немає, є окремі несправності, які не впливають на експлуатацію елемента і усуваються під час ремонту; оцінка технічного стану – добра; прибудова будівлі житлового будинку … відповідає вимогам будівельних норм і правил. Конструктивні елементи прибудови літ. «А1-3» к будівлі житлового будинку знаходяться в доброму стані і можуть безпечно експлуатуватися.

Згідно даних Технічного паспорту 2006 року на спірний житловий будинок в матеріалах інвентаризаційної справи БТІ факт самочинного будівництва житлової прибудови до будинку літ. «А-3», яка складається з приміщень 1, 2, 7, 8, 11, 12, 13, 14, загальною площею 181,8 кв.м. по вулиці Хвойна, 26-А в м. Комсомольську, - є погашеним.

Згідно ОСОБА_7 експертного будівельно-технічного дослідження № 11/3-16 від 28 листопада 2016 року, складеного на запит адвоката судовим експертом ОСОБА_8, який внесений до державного Реєстру атестованих судових експертів, по 1-4 питаннях:

«1. В дослідницькій частині даного висновку експертного будівельно-технічного дослідження встановлено: на момент проведення обстеження житловий будинок літ.«А-3,ап,А1-3» використовується за функціональним призначенням, має відсоток будівельної готовності 94% (докладніше див. табл.№3). Несучі конструктивні елементи житлового будинку літ.«А-3,ап,А1-3» споруджені в повному обсязі. В частині приміщень («1-3», «1-4», «1-6», «1-9», «1-10» в частині будинку літ. «А-3,ап») не в повному обсязі виконані опоряджувальні роботи, а саме: має місце поштукатурення поверхні стелі та стін, виконано ґрунтування стін під фарбування, влаштована цементна підлога (докладніше дивись таблицю № 2).

На підставі проведеного обстеження, виходячи з розташування, розмірів, об’ємно-планувального рішення, технічного стану житлового будинку літ.«А-3,ап,А1-3», його конструктивних елементів, технічно можливо довести до кінця будівництво вказаного об’єкту нерухомості.

2. В дослідницькій частині даного висновку експертного будівельно-технічного дослідження визначено, що виходячи з розташування, розмірів, об’ємно-планувального рішення, технічного стану житлового будинку, його конструктивних елементів, наявного опорядження та облаштування інженерними мережами можливо зробити висновок:експлуатація за призначенням садибного індивідуального житлового будинку по вулиці Хвойній, 26-А в м.Горішні Плавні (Комсомольську) Полтавської області з урахуванням житлової прибудови, яка складається з приміщень: 1, 2, 7, 8, 11, 12, 13, 14, загальною площею 181,8 кв.м., житловою площею 26,2 кв.м, право власності на яку визнано за ОСОБА_3 на підставі рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 08 листопада 2007року по справі №2-1388/2007 можлива. На момент проведення дослідження вказаний житловий будинок експлуатується за функціональним призначенням.

3. Домоволодіння по вулиці Хвойній, 26-А в м. Горішні Плавні (Комсомольськ) Полтавської області на дату проведення дослідження складається з наступних будівель та споруд: житловий будинок літ. «А-3,ап,А1-3» загальною площею 375,8м2, житловою площею 170,2м2 триповерховий, з підвалом, готовністю – 94%, сарай-літня кухня літ. «Б», навіс літ. «б», гараж літ. «В», огорожа №1-3, яма вигрібна №4.

На час придбання домоволодіння по вулиці Хвойній, 26-А в м.Горішні Плавні (Комсомольськ) Полтавської області складалося з житлового будинку літ.«А-3,ап» незавершеного будівництвом, готовністю – 74%, загальною площею 194,0м2, житловою площею 144м2, з підвалом, сараю-літньої кухні літ. «Б», навісу літ. «б», гаражу літ. «В».

Вартість об’єкту незавершеного будівництва в ринкових цінах на час проведення дослідження з відсотком будівельної готовності, що був на момент придбання (74%)становить 733210 (Сімсот тридцять три тисячі двісті десять гривень).

Вартість об’єкту незавершеного будівництва в ринкових цінах на час проведення дослідження з відсотком будівельної готовності, що є на дату проведення дослідження (94%) становить 1804180 (ОСОБА_6 мільйон вісімсот чотири тисячі сто вісімдесят гривень).

Вартість вказаного об’єкту нерухомості після придбання його в 2003 році ОСОБА_3 в цінах на дату проведення дослідження збільшилась на 1070970 грн.

Вартість вказаного об’єкту нерухомості після придбання його в 2003 році ОСОБА_3 суттєво збільшилась за рахунок спорудження триповерхової житлової прибудови загальною площею 181,8 м2 облаштування житлового будинку в цілому мережами інженерного забезпечення, виконання опоряджувальних робіт.

4. В дослідницькій частині даного висновку експертного будівельно-технічного дослідження встановлено: у відсотковому виразі збільшена частина в садибному індивідуальному житловому будинку по вулиці Хвойній, 26-А в м.Горішні Плавні (Комсомольську) Полтавської області після придбання його ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу, посвідченим 06 листопада 2003року приватним нотаріусом Комсомольського міського нотаріального округу, складає 59% в загальній вартості домоволодіння в цілому ( т.1 а.с. 47- 50).

Слід зазначити, що норми ДБН не містять поняття істотність (значності) збільшення вартості (часток). З’ясування таких обставин виходить за межі питань, які потребують спеціальних знань і вирішуються судовим експертом під час проведення будівельно-технічних експертиз та експертних досліджень. Дане питання відноситься до правового, вирішення якого віднесено до компетенції суду, відповідно правова оцінка істотності ( значності) збільшення вартості (часток) здійснюється судом».

Сторони у справі не заперечували і визнали ту обставину, що будівництво будинку, його істотне збільшення у своїх об’ємах та вартості, відбувалося на протязі 2004 – 2006 років, і в 2007 році вони заселилися до спірного будинку.

За приведеного вище, матеріалами справи підтверджується й доводиться факт істотного збільшення вартості спірного майна (набутого відповідачкою в листопаді 2003 року незакінченого будівництвом житлового будинку орієнтовною площею 194 кв.м., будівельною готовністю 74%), з урахуванням проведених його поліпшень, що наведені вище, на суму 1070970 (один мільйон сімдесят тисяч дев’ятсот сімдесят) гривень або 59% в загальній вартості домоволодіння в цілому. Згідно даних, що містяться в технічному паспорті від 2006 року, загальна площа житлового будинку в 2005 році у порівнянні із 2003 роком збільшилася з 194 кв.м. до 375,8 кв.м. Факт збільшення спірного майна встановлений в рішенні суду, яким за ОСОБА_3 визнано право власності на самочинно збудоване нерухоме майно. Згідно ОСОБА_7 експертного будівельно-технічного дослідження № 11/3-16 від 28 листопада 2016 року - вартість вказаного об’єкту нерухомості після придбання його в 2003 році ОСОБА_3 суттєво збільшилась за рахунок спорудження триповерхової житлової прибудови загальною площею 181,8 м2 облаштування житлового будинку в цілому мережами інженерного забезпечення, виконання опоряджувальних робіт.

При цьому, суд звертає увагу на те, що з’ясування істотності збільшення вартості спірного майна здійснювалося судовим експертом - шляхом порівняння станом на час вирішення спору вартості об’єкту в стані, що існував до поліпшення, та його вартості після поліпшення ( згідно висловленої правової позиції в рішенні ВСС України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 липня 2013 року у справі № 6-13129св13, зі змісту якої: « Збільшення вартості майна та істотність такого збільшення полягає з’ясуванню шляхом порівняння станом на час вирішення спору вартості об’єкту в стані, що існував до поліпшення та його вартості після поліпшення»).

Доводячи свої позовні вимоги щодо істотного збільшення цінності та вартості спірного майна внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя чи їх обох, суд бере до уваги наступне.

Зі змісту договору № 1/02-16 від 03 лютого 2005 року на виконання ремонтно-будівельних (підрядних) робіт в житловому будинку по вулиці Хвойній 26 а в м. Комсомольську,- останній було укладено з ОСОБА_1 На виконання такого договору в 2005 – 2006 роках саме з ОСОБА_1 були підписані акти виконаних будівельних робіт за договором, надані довідки щодо вартості робіт, внесено оплату за виконані в договорі роботи ( т.1 а.с. 143-144).

Даний факт підтверджено довідкою ФОП ОСОБА_9 від 20.02.2017 року ( т.1 а.с.145).

Допитаний в суді свідок ОСОБА_10М не заперечив факт таких правовідносин, підтвердив факт існування такого договору саме з ОСОБА_1

Зі змісту бланків замовлення пластикових вікон так само вбачається факт замовлення таких й оформлення їх на ОСОБА_11

Зі змісту долучених : акту опломбування газового лічильника № 335, абонентської книжки, так само вбачається що підключення будинку до газопостачання відбувалося за участю ОСОБА_1 Відповідач не заперечила підпис саме позивача на таких документах.

В наданому до справи гарантійному талоні введення в експлуатацію системи теплозабезпечення за адресою спірного майна власником такого обладнання записано ОСОБА_1; так само і виконання в подальшому гарантійних ремонтних робіт такого обладнання з теплозабезпечення житлового будинку відбувалося за зверненням ОСОБА_1, вказаного як власника обладнання.

Дані докази однозначно доводять грошову участь позивача у здійсненні будівництва спірного об’єкту нерухомості, його істотного збільшення. Щодо оцінки таких доказів в частині розміру грошових затрат позивача, суд приймає до уваги правові позиції викладені в рішенні ВСС України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 липня 2013 року у справі № 6-13129св13: « Збільшення вартості майна та істотність такого збільшення полягає з’ясуванню шляхом порівняння станом на час вирішення спору вартості об’єкту в стані, що існував до поліпшення та його вартості після поліпшення; при цьому, сам по собі розмір грошових затрат подружжя чи одного з них, а також і визначення на час розгляду справи ринкової вартості будинку не є тим фактором, який єдиний безумовно свідчить про істотне збільшення вартості майна як об’єкту ».

До матеріалів справи надані: направлений відповідачкою по справі батькам ОСОБА_1 25 травня 2016 року лист, складений на копії сторінки технічного паспорту житлового будинку, поштовий конверт щодо направлення такого листа відповідачкою, рекомендоване повідомлення про вручення такого листа адресатам та повернення такого ОСОБА_3, де остання вказала: «В 2004 мы построили дом для нашей семьи » (Оригінали таких доказів були судом оглянуто в судовому засіданні ) ( т.1 а.с.238).

Факт такого особистого звернення до батьків ОСОБА_1, змісту свого листа, в судовому засіданні не заперечила відповідач по справі і визнала таку обставину, не заперечила й погодилася із дослідженням таких доказів листування.

При цьому суд приймає до уваги те, що такий лист - доказ не витікає з правовідносин правочину, а значить не вимагає будь – яких (встановлених законом) вимог до свого змісту й оцінюється за правилами ч.1 статті 64 ЦПК, згідно якої письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

Зі змісту дослідженого запису судового засідання, що на долученому компакт-диску, по справі № 2/534/551/16 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, в судовому засіданні на 00:03:48-00:03:53 хв. ОСОБА_3 в поясненнях так сам визнає обставини щодо спільних прав на спірне майно, де вказує : «У нас є спільний будинок. Це, як би, все залишається… ».

Суд приймає і такий доказ за правилами статті 212 ЦПК, з урахуванням приписів статті 65 ЦПК, зі змісту якої речовими доказами є предмети матеріального світу, що містять інформацію про обставини, які мають значення для справи; речовими доказами є також магнітні, електронні та інші носії інформації, що містять аудіовізуальну інформацію про обставини, що мають значення для справи.

В судовому засіданні відповідач по справі не заперечує та визнає обставини, що деякі будівельні роботи в будинку ОСОБА_1 виконував власноруч, такі як: влаштування даху, деякі роботи із електромонтажу в будинку.

Згідно долученого Свідоцтва про державну реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи, виданого 24 вересня 1998 року, ОСОБА_1 зареєстрований суб’єктом підприємницької діяльності. В змісті такого свідоцтва зазначені види діяльності, в т.ч.: надання транспортних послуг ( т.1 а.с. 111 ).

Згідно наданих 08.11.2016 року архівних витягів з книг реєстрації тракторів, самохідних шасі, самохідних меліоративних та дорожньо – будівних машин і тракторних причепів, що знаходяться в особистій власності громадян за 1995 – 2002 роки та за 2003 – 2010 роки, інспекції Державного технічного нагляду Полтавської облдержадміністрації виконавчого комітету Полтавської міської ради - ОСОБА_1 в період 2002 – 2006 рр. належали: комбайн MF -38 , дата реєстрації 05.04.2002 р., знято з обліку 07.07.2006 р.; комбайн MF -40RS дата реєстрації 09.07.2004 р., знято з реєстрації 07.07.2006 р. ( т.1 а.с. 114-115).

Із наданих договорів оренди сільськогосподарської техніки за 2003 – 2005 роки, актів прийому – передачі такої техніки, що укладені ОСОБА_1 з суб’єктом господарювання ОСОБА_12 на оренду належних ОСОБА_1 комбайнів, останні вказують на фінансову спроможність ОСОБА_1 в періоди 2003- 2005 років. На таку ж фінансову спроможність ОСОБА_1, тільки в 2006 році, вказує долучена до матеріалів справи виписка по особовому рахунку АТ «Банку «Фінанси та кредит».

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_12 та ОСОБА_13 в своїх поясненнях суду підтвердили участь ОСОБА_1 трудовими та грошовими затратами в здійсненні будівництва спірного житлового будинку, його істотного збільшення в період 2004 – 2006 років; а також факт проживання сторін в спірному будинку та його фактичну експлуатацію з 2007 року.

Оцінені за правилами статті 212 ЦПК наведені докази як окремо, так і за своїм взаємним зв’язком в сукупності, доводять факт збільшення істотної вартості (цінності) спірного будинку внаслідок в тому числі грошових та трудових затрат ОСОБА_1, про його особисту участь в істотному збільшенні вартості спірного майна, факт понесення ним грошових та трудових затрат на істотне збільшення вартості такого майна.

За правилами вимог статті 63 СК - дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

За правилами ч.1 статті 69 СК - дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

За приписами статті 70 СК - у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (ч.1); при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї (ч.2); за рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування (ч.3).

Зі змісту частин 1,2,4,5 статті 71 СК : 1. ОСОБА_14, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. 2. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. 4. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. 5. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

За приписами частин 3, 4 статті 368 ЦК - майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом; майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Зі змісту статті 370 ЦК - 1. Співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом. 2. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду. 3. Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу.

За правилами статті 372 ЦК - майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. 2. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. 3. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється. 4. Договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в своєму рішенні від 03.07.2013 року по справі № 6 – 13129св13 висловив наступну правову позицію, чим звернув увагу суддів на таке : «Також у своєму рішенні апеляційний суд зазначив, що  у разі визнання майна об'єктом спільної сумісної власності та його поділу частки подружжя не можуть бути рівними, оскільки частка того із подружжя, якому належав будинок, збільшується на суму вартості будинку до його поліпшення. Такий висновок є помилковим, оскільки якщо суд визнає роздільне майно дружини або чоловіка спільним майном подружжя, він не визначає часток кожного з подружжя у праві на це майно, у тому числі з врахуванням вартості первинного майна. ОСОБА_14 вважається спільним без визначення часток. Такі частки можуть визначатися лише у разі поділу майна подружжя. При цьому застосовуються правила ст. 70 СК України. Вказана норма не передбачає можливості збільшення частки одного з подружжя у майні на тій підставі, що у спільне майно ввійшло первісне майно, яке істотно поліпшилось за час шлюбу. Тобто розподіл спільного майна подружжя повинен здійснюватися за загальними правилами, тобто порівну (або в нерівних частках, якщо для цього існують передбачені ч. ч. 2, 3 ст. 70 СК України підстави).».

Зі змісту п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року № 11 – поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК та ст. 372 ЦК. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягнення згоди – виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Згідно вимог статті 392 ЦК - власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Сторони визнали і ту обставину, що проживають у спірному будинку й фактично його експлуатують з 2007 року.

Наявність таких обставин підтверджується дослідними письмовими та речовими доказами, які наводилися вище. Це вбачається з досліджених в суді долучених до матеріалів справи відеозаписів внутрішньої частини будинку.

Факт експлуатації будинку також вбачається і з долучених до справи квитанцій зі сплати витрат за газопостачання, електропостачання.

Згідно висновку експертного будівельно-технічного дослідження № 11/3-16 від 28 листопада 2016 року, складеного судовим експертом ОСОБА_8, по п’ятому питанню – в дослідницькій частині даного висновку експертного будівельно-технічного дослідження встановлено: на ? ідеальну частку в житловому будинку припадають приміщення площею 187,9м2 (375,8х?), що значно перевищує діючі вимоги щодо норм мінімального виділення за ідеальною часткою співвласника за площею більшою за мінімально необхідну площу однокімнатної квартири - 30,0м2. З метою облаштування окремих ізольованих квартир (ізольованої частини житлового будинку, господарських будівель та споруд, необхідних для поняття ізольованої квартири) необхідно облаштувати кожну з частин будинку відповідно до вимог діючих будівельних норм і правил згідно п.п.2.22,2.24 ДБН В 2.2-15.2005 наступними приміщеннями: житлова кімната площею не менше 15,0м2, кухня площею не менше 7,0м2, передпокій, суміщений санвузол площею не менше 3,8м2, внутрішньоквартирними коридорами, що технічно можливо. Всі основні несучі конструктивні елементи житлового будинку літ.«А-3,ап,А1-3» споруджені в повному обсязі, вказаний житловий будинок на дату проведення дослідження облаштований декількома виходами назовні. На підставі вищезазначеного встановлено: визначення (поділ, виділ) ідеальної  ?  частки в житловому будинку по вулиці Хвойній, 26-А в м. Горішні Плавні (м. Комсомольськ) Полтавської  області  є технічно можливим.

В судовому засіданні відповідач пояснила, що введення будинку в експлуатацію, оформлення право власності на такий в цілому, було нею призупинено через те, що з кінця 2007 року погіршились відносини з ОСОБА_1

Зі змісту досліджених доказів вбачається, що сторони практично закінчили будівництво житлового будинку; будівельна готовність такого складає 94 % й технічно можливо довести до кінця будівництво вказаного об’єкту нерухомості; так само, є технічно можливим визначити окремі частини спірного житлового будинку; спірний будинок з 2007 року фактично експлуатується; не прийняття такого в експлуатацію в цілому і оформлення права власності на такий не відбувається через навмисні дії відповідача, які остання в суді не заперечила, навпаки визнала обставини щодо таких дій.

За таких обставин позивач вважає порушеним його право на частину спільно набутого за час проживання як чоловіка та жінки однією сім’єю без реєстрації шлюбу майна (об’єкта незавершеного будівництва який істотно збільшився у своїй вартості внаслідок спільних трудових та грошових затрат, але не прийнятий до експлуатації й державна реєстрація права власності на який не здійснена), яке, вважає, належить йому на праві спільної сумісної власності та підлягає поділу між сторонами, і що способом захисту цього порушеного права фактично є визнання права позивача на частину спільного сумісного майна подружжя. І суд, з урахуванням приведених вище доказів, оцінки таких за правилами статті 212 ЦПК погоджується з порушенням таких прав позивача.

При цьому, суд враховує наступні висновки викладені Верховним Судом України в постанові від 07 вересня 2016 року у справі № 6-47цс16 в аналогічних спірних правовідносинах (за правилами ч.2 ст. 214 ЦПК обов’язкову до застосування судами України) -

«Виходячи з аналізу чинного законодавства та враховуючи характерні ознаки незавершеного будівництва, слід визнати, що об'єкт будівництва (об'єкт незавершеного будівництва) - це нерухома річ особливого роду: її фізичне створення розпочато, однак не завершено. Щодо такої речі можливе встановлення будь-яких суб'єктивних майнових, а також зобов'язальних прав, у випадках та в порядку, визначених актами цивільного законодавства.

Вирішуючи питання про виникнення, зміну та припинення суб'єктивних цивільних прав стосовно об'єкта незавершеного будівництва, потрібно враховувати особливості та обмеження, встановлені законодавчими актами.

Відповідно до частини другої статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Отже, новостворене нерухоме майно набуває юридичного статусу житлового будинку після прийняття його до експлуатації і з моменту державної реєстрації права власності на нього. Однак до цього, не будучи житловим будинком з юридичного погляду, об'єкт незавершеного будівництва є сукупністю будівельних матеріалів, тобто речей як предметів матеріального світу, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов'язки, тому такий об'єкт є майном, яке за передбачених законом умов може належати на праві спільної сумісної власності подружжю і з дотриманням будівельних норм і правил підлягати поділу між ними.

За позовом дружини, членів сім'ї забудовника, які спільно будували будинок, а також спадкоємців суд має право здійснити поділ об'єкта незавершеного будівництва, якщо, враховуючи ступінь його готовності, можна визначити окремі частини, що підлягають виділу, і технічно можливо довести до кінця будівництво зазначеними особами.

У разі неможливості поділу об'єкта незавершеного будівництва суд може визнати право за цими особами на будівельні матеріали і конструктивні елементи будинку або з урахуванням конкретних обставин залишити його одній зі сторін, а іншій присудити грошову компенсацію.

Правовий аналіз наведених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що об'єкт незавершеного будівництва, зведений за час шлюбу, може бути визнаний об'єктом права спільної сумісної власності подружжя із визначенням часток.

При цьому суд може визнати право на частину об'єкта незавершеного будівництва за кожною зі сторін.

Аналогічний правовий висновок міститься й у постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року, наданій для порівняння.  

Таким чином, у справі, яка переглядається, суд першої інстанції, урахувавши ті обставини, що спірний об'єкт незавершеного будівництва збудований за час шлюбу за спільні кошти подружжя та є об'єктом спільної сумісної власності подружжя; будівництво його закінчено й він фактично експлуатується за своїм функціональним призначенням, але не приймається до експлуатації і право власності на нього не оформлюється з вини відповідача; позивачка позбавлена можливості здійснити вказані дії, що перешкоджає їй реалізувати своє право на поділ набутого за час шлюбу зазначеного майна, дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для визнання за позивачкою права на 1/2 частину спірного об'єкта незавершеного будівництва.»

Разом з цим суд не приймає як належний і допустимий доказ щодо предмету спору наданий відповідачем ОСОБА_7 про технічний стан будівельних конструкцій будівлі спірного житлового будинку, складений експертом ОСОБА_14 ( т. 2 а.с. 105-135), оскільки даний висновок не містить обставин щодо предмета доказування, щодо заявленого предмету позову (що потребують доведенню перед судом). Крім того, кваліфікаційним сертифікатом цього експерта визначено його спроможність лише виконання роботи (послуг) що пов’язані із створенням об’єктів архітектури, а саме: технічне обстеження будівель і споруд.

Тоді як за приписами частини 1 статті 143 ЦПК України – для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.

Згідно частин 1-2 статті 53 ЦПК - експертом є особа, якій доручено провести дослідження матеріальних об'єктів, явищ і процесів, що містять інформацію про обставини справи, і дати висновок з питань, які виникають під час розгляду справи і стосуються сфери її спеціальних знань; як експерт може залучатися особа, яка відповідає вимогам, встановленим Законом України "Про судову експертизу", і внесена до Державного реєстру атестованих судових експертів.

Згідно Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 року № 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26 грудня 2012 року № 1950/5) -

«1.1. Призначення судових експертиз та експертних досліджень (далі - експертизи та дослідження) судовим експертам державних спеціалізованих науково-дослідних установ судових експертиз Міністерства юстиції України (далі - експертні установи) та атестованим судовим експертам, які не є працівниками державних спеціалізованих установ (далі - експерти), їх обов'язки, права та відповідальність, організація проведення експертиз та оформлення їх результатів здійснюються у порядку, визначеному Кримінальним процесуальним, Цивільним процесуальним, Господарським процесуальним кодексами України, Кодексом України про адміністративні правопорушення, Кодексом адміністративного судочинства України, Митним кодексом України, Законами України "Про судову експертизу", "Про виконавче провадження", іншими нормативно-правовими актами з питань судово-експертної діяльності та цією Інструкцією.

1.3. Відповідно до чинного законодавства за дорученням правоохоронних органів, посадових осіб Державної податкової адміністрації України, Державної митної служби України, Державної виконавчої служби, на замовлення адвокатів, захисників та осіб, які самостійно захищають свої інтереси, та їх представників, нотаріусів банківських установ, страхових компаній, а також інших юридичних і фізичних осіб виконуються експертні дослідження, що потребують спеціальних знань та використання методів криміналістики і судової експертизи. Результати експертних досліджень викладаються в письмових висновках експертних досліджень згідно з чинним законодавством України.

Відповідно до статті 9 ЗУ «Про судову експертизу» - атестовані відповідно до цього Закону судові експерти включаються до державного Реєстру атестованих судових експертів, ведення якого покладається на Міністерство юстиції України. Особа або орган, які призначили судову експертизу, можуть доручити її проведення тим судовим експертам, яких внесено до державного Реєстру атестованих судових експертів, а у випадках, передбачених частиною четвертою статті 7 цього Закону, - іншим фахівцям з відповідних галузей знань.

Реєстр атестованих судових експертів міститься на сайті Міністерства юстиції України й знаходиться в загальному доступі. Згідно такого ОСОБА_14 не міститься в вказаному реєстрі серед атестованих судових експертів.

Доводи відповідача, представника відповідача, що будинок не може буди об’єктом права спільної сумісної власності, оскільки будувався виключно заробленими коштами відповідача, жодним належним і допустимим доказом є не підтвердженими, як і є не спростованими надані позивачем докази, на які останній посилається як на підставу своїх позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10,11, 60,61, 209,212- 215 ЦПК України, суд,

 В И р і ш и в:

        Позовні вимоги ОСОБА_15 - задовольнити повністю.

Встановити факт проживання однією сім»єю без реєстрації шлюбу , як чоловіка та жінки ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в період з 01.01.2004 року по 09.08.2007 року.

Визнати житловий будинок по вул. Хвойній, 26-А в м. Горішні Плавні Полтавської області літ. «А-3,ап.., А1-3» , загальною площею 375,8 кв м , житловою площею 170,2 кв. м , будівельною готовністю 94%, який в частині не прийнятий до експлуатації і право власності на яке не зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно – об’єктом спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Визнати за ОСОБА_1 як співзабудовником право на ? частину житлового будинку з господарськими будівлями літ. «А-3,ап.., А1-3» по вул. Хвойній, 26-А в м. Горішні Плавні Полтавської області загальною площею 375,8 кв м , житловою площею 170,2 кв. м , будівельною готовністю 94%, який в частині не прийнятий до експлуатації і право власності на яке не зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

 Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

        Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя підпис ОСОБА_16

       Згідно з оригіналом:

            Суддя                                                                                                   Т.О.Куц