АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
" 11 “ лютого 2009 року
Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
головуючого — Декайла П.В.
суллів — Татарчука В.Г., Подковського О.А.
з участю прокурора — Канського М.Т.
та перекладача — ОСОБА_1 .
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 . на вирок Тернопільського міськрайонного суду від 16 жовтня 2008 року, яким
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1
року народження, уродженець та житель
АДРЕСА_1
області, гр.України, з середньою освітою, не
працюючого, не одруженого, раніше судимо-
го: 10.03.2006 року Першотравневим район-
ним судом м.Чернівці за ч.2 ст.186 КК Украї-
ни на 4 роки позбавлення волі. Звільнений
20.11.2007 року згідно постанови Миколаїв-
ського районного суду Львівської області,-
засуджений за ч.2 ст. 190 КК України до 2-х років позбавлення волі.
Згідно ст. 71 КК України до призначеного покарання за цим вироком частково приєднано не відбуте покарання за вироком Першотравневого районного суду м. Чернівці від 10.03.2006 року у виді 6-ти місяців позбавлення волі і остаточне покарання ОСОБА_2 . призначено 2 роки 6 місяців позбавлення волі.
Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_2 . залишено попередню — тримання під вартою і строк відбуття покарання йому рахується з 23 серпня 2008 року.
Стягнуто з засудженого ОСОБА_2 . за проведену по справі судово-товарознавчу експертизу судові витрати в сумі 1338 грн.64 коп. в користь НДЕКЦ при УМВС України в Тернопільській області.
Згідно з вироком суду ОСОБА_2 . визнаний винним і засуджений за те, що умисно, з метою заволодіння чужим майном , повторно, 2 лютого 2008 року біля 19 години, перебуваючи в приміщенні бару “2 х 2” по вул. Живова в м. Тернополі, ввійшов в довіру до потерпілого ОСОБА_3 ., під приводом здійснити дзвінок, заволодів його мобільним телефоном “Нокіа 6300” вартістю 1115 грн.10 коп., в якому знаходився стартовий пакет оператора мобільного зв’язку “Діджус”, вартістю 25 грн., на дипозитному рахунку якого було 20 грн. Після чого ОСОБА_2 . з місця вчиненого злочину втік, спричинивши потерпілому матеріальну шкоду на суму 1160 грн.10 коп.
В своїй апеляції засуджений ОСОБА_2 . просить вирок суду змінити з позбавлення волі на міру покарання не пов’язану з позбавленням волі, поскільки вважає, що судом першої інстанції не враховано всіх пом’якшуючих обставин, а саме: сприяння слідству в розкритті злочину, його сімейний стан, відшкодування шкоди. Крім того вважає що порушено його право на захист, поскільки обвинувальний висновок вручено з запізненням та в нього не було умислу на заволодіння мобільним телефоном потерпілого ОСОБА_3 .
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення засудженого ОСОБА_2 ., який підтримав свою апеляцію, міркування прокурора, який вважає, що вирок слід залишити без змін, а апеляцію без задоволення, перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів прийшла до переконання, що апеляція засудженого до задоволення не підлягає виходячи з слідуючих міркувань.
Висновки суду викладені у вироку відповідають фактичним обставинам справи. Винність ОСОБА_2 . у вчиненні злочину, за який його засуджено, стверджено як повним визнанням своєї вини самим засудженим, так і доказами зібраними під час проведення досудового слідства, з якими засуджений погодився, відмовившись від їх додаткового дослідження в ході судового розгляду.
Кваліфікація дій ОСОБА_2 . за ч.2 ст. 190 КК України є вірною і в установленому законом порядку ніким не оспорюється.
Посилання засудженого в апеляції про те, що порушено його право на захист, поскільки невчасно вручено копію обвинувального висновку є безпідставним і є надуманим.
Як вбачається з протоколу судового засідання ( а.с. 168), на запитання головуючого у справі засуджений ОСОБА_2 . відповів, що копію обвинувального висновку він отримав більше як три дні тому.
З вказаним протоколом судового засідання засуджений ознайомлений по його заяві і зауважень ним не зроблено ( а.с.184 ).
Безпідставними є твердження ОСОБА_2 і в тому, що він не мав умислу на вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст. 190 КК Украни.
Як видно з протоколу судового засідання ( а.с.168 зворот.) суд у відповідності до вимог ст. 299 КПК України за клопотанням самого засудженого та згодою інших учасників судового розгляду прийняв рішення про недоцільність дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин вчинення ОСОБА_2 . злочину вміненому йому в обвинувачення, які ним не оспорюються та роз’яснив наслідки і його права пов’язані з цим, що у такому випадку він буде позбавлений права оспорювати ці фактичні обставини справи в апеляційному порядку.
Таким чином, на підставі викладеного, засуджений ОСОБА_2 . не вправі оспорювати в апеляції факт недослідження судом першої інстанції деяких доказів по справі щодо умислу вчинення злочину.
Призначаючи покарання засудженому ОСОБА_2 . суд у відповідності до вимог ст.ст.50, 65 КК України врахував характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, який притягувався до кримінальної відповідальності за умисні злочини, судимість за які на даний час не знята та не погашена в установленому законом порядку та приєднав 6 місяців позбавлення волі за попереднім вироком Першотравневого районного суду м.Чернівці.Одночасно суд першої інстанції врахував також і те, що ОСОБА_2 .розкаявся у вчиненому, сприяв суду у встановлені істини по справі, відшкодував завдану шкоду потерпілому та інші обставини на які в апеляції посилається засуджений, а тому покарання засудженому призначено вірно і відповідає вчиненому ним та даним про його особу.
Отже, за таких обставин підстав до зміни вироку суду та пом’якшення покарання засудженому колегія суддів не вбачає.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляцію засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Тернопільського міськрайонного суду від 16 жовтня 2008 року відносно нього — без змін.
Головуючий підпис
Судді два підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду
Тернопільської області В.Г.Татарчук