- 1 -                                                          

                                                                                                                                     № 2-128/09

                                                Р    І    Ш    Е    Н    Н    Я

                                                        ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

21.09.2009р.       Вільногірський міський суд Дніпропетровської області

                            в складі головуючого - судді Литвинової Р.А.,

                            при секретарі  Заіка А.В.,

з участю  позивачів ОСОБА_1, його представника-адвоката ОСОБА_2,ОСОБА_3, представника відповідача-виконавчого комітету Вільногірської міської ради Благірєвої О.О., представника третьої особи-ЗАТ "Кримський титан" в особі філії "Вільногірський  ГМК"  Савельєва С.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому  засіданні в залі суду в м.Вільногірську цивільну  справу  за  позовом ОСОБА_1, ОСОБА_3 (що діють від свого імені, а також від імені та в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження) до виконавчого комітету Вільногірської міської ради Дніпропетровської області та КП «Виробниче об’єднання житлово-комунального господарства м. Вільногірська» про визнання права користування жилим приміщенням та зобов’язання укладення договору найму жилого  приміщення,

                                            В С Т А Н О В И В  :

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 звернулись до суду з позовом до виконавчого комітету Вільногірської міської ради Дніпропетровської області та КП «Виробниче об’єднання житлово-комунального господарства м. Вільногірська» про визнання права користування жилим приміщенням та зобов’язання укладення договору найму жилого  приміщення, в якому зазначають, що вони є робітниками Вільногірського ГМК з 1994р. та 1992р. відповідно.

В жовтні 1998р. ОСОБА_1 подав заяву за місцем своєї роботи про постановку його сім’ї в складі 3-х чоловік на квартирний облік і 26.10.1998р. був включений до списку загальної черги.

На підставі спільного рішення адміністрації та профкому комбінату в 1999р. їм було виділено квартиру НОМЕР_1 в відомчому будинку НОМЕР_2 по АДРЕСА_1,  з 09.02.1999р. їх сім’я зареєстрована у вказаній квартирі.

В грудні 2007р. ними було отримано повідомлення філії «Вільногірський ГМК» ЗАТ «Кримський титан» з вимогою про виселення з вказаної квартири без надання іншого житла в зв’язку з тим, що дана квартира є квартирою готельного типу і була надана їм для тимчасового проживання.

З зазначеною вимогою вони не згодні, оскільки в житловому законодавстві немає визначення «квартира готельного типа», готелем також це житло не являється.

Відповідно до ст.125 ЖК України із службового приміщення не може бути виселено осіб, які пропрацювали на підприємстві, що надало їм службове жиле приміщення, не менш як десять років. Вони працюють на комбінаті більше 14 років. Оскільки в дану квартиру вони поселились не самоправно, вони є добросовісними наймачами, тому вони вважають, що у разі виселення їм повинні надати інше приміщення, яке повинне відповідати певним вимогам.

Позивач ОСОБА_1 в позові вказує, що 26.12.2007р. він звернувся з заявою до КП «ВО ЖКГ м. Вільногірська» з проханням укласти з ним договір найму вказаної квартири, після чого йому було рекомендовано звернутися до Вільногірського міськвиконкому.

Після звернення до міськвиконкому з проханням видати ордер та укласти з ним договір найму він отримав відповідь про те, що для цього немає законних підстав в зв’язку з тим, що в спірній квартирі вони є тимчасовими мешканцями.

Однак, вони себе ними не вважають, тому що тимчасовими мешканцями є особи, які вселились в жиле приміщення наймача з його згоди або із згоди членів його сім’ї та не

                                                                   - 2 -

вносять плату за користування жилим приміщенням. Такі мешканці не мають самостійного права користування жилим приміщенням.

Вони 9 років зареєстровані та постійно проживають в спірній квартирі, іншого житла вони не мають. Фактично вони є наймачами спірної квартири, виконують всі обов’язки, передбачені договором найму по забезпеченню зберігання житла (підтримка його в належному стані, оплата за користування житлом та комунальними послугами), вони користуються всіма правами квартиронаймачів, хоча юридично це не закріпили. Вони мають право вимагати укласти з ними договір найму жилого приміщення. Право на укладання договорів найму комунального житла делеговано виконкомом Вільногірської міської ради відповідачу – КП «ВО ЖКГ м. Вільногірська», яке є балансоутримувачем комунального житла, в тому числі і спірного.

Рішенням суду вони не були визнані такими, що втратили право користування вказаним жилим приміщенням, будь-яких договорів про тимчасове або строкове користування зазначеним житлом вони з міськвиконкомом не укладали, їх право на житло ніхто жодним чином не обмежував, за весь час користування житлом їх ніхто не попереджав про те, що вони користуються ним тимчасово.

Позивачі просять визнати за ними та їх неповнолітнім сином право користування спірною квартирою та зобов’язати КП «ВО ЖКГ м. Вільногірська» укласти з ними договір безстрокового найму цього житла.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав свій позов, пояснив, що він більше 10-ти років проживає в спірній квартирі і хоче, щоб на нього оформили документи на цю квартиру. Йому дали цю квартиру як молодому спеціалісту, коли він поступав на роботу.  На квартиру не було ніяких документів про те, що вона є готелем. Ордер на руки він не отримував. Він писав заяву, щоб його поставили на чергу на отримання житла, коли житло перейшло з ГМК, то звірок черговості вже не проводили. Цю квартиру він получив як звичайну квартиру, не було мови про те, що це готель.

Позивач просить задовольнити його позов.

Позивачка ОСОБА_3 пояснила, що вона повністю підтримує все те, що сказав її чоловік, вона просить задовольнити їх позов.

Представник позивача доповнив пояснення свого довірителя і пояснив, що в даному випадку необхідно визначити статус спірного житла. Позивачів не можна вважати тимчасовими мешканцями, тому що вони сплачують за це житло. Договору найму на житло з ними не укладали. За 3 місяці про виселення їх ніхто не попередив, в спірній квартирі вони живуть на підставі спільного рішення адміністрації та профкому. Якщо позивачу надавали квартиру як молодому спеціалісту, то треба було видати ордер, а йому надавали житло не так, як треба і їх ніхто не попереджав про те, що їх поселяють в квартиру тимчасово. В даному випадку, оскільки вони вже більше 10-ти років живуть в квартирі, то ордер видавати не обов’язково, але вони мають повне право на це житло. Тому даний позов підлягає задоволенню.

Представник відповідача – Вільногірського міськвиконкому суду пояснила, що після того, як міській громаді у власність було передано житло, деякі квартири ЖКГ, як балансоутримувач, передало в оренду ГМК, було укладено відповідний договір, в якому зазначено, що квартири передаються для використання під готельні номери, про найм житла мова не йшла.

У разі, якби позивачеві надавалась ця квартира в свій час для постійного проживання, то повинні були видати ордер, але ордер йому не видавався, значить – позивач проживав в спірній квартирі тимчасово.

Відповідно до умов договору оренди між ГМК та ЖКГ спірну квартиру необхідно повернути  балансоутримувачу,  про  укладення  з  позивачем  договору  найму  цього житла  в цьому договорі не зазначено і ніяким іншим документом не передбачено. Виконком може виділяти квартири лише в порядку черги, позивач же на черзі у міськвиконкомі не перебував, а проживав тимчасово в спірній квартирі, як в готелі.

Оскільки з позивачем договір найму не укладався та не видавався ордер на вселення  в  це  житло,  то  він  не  має  на нього права. Тому представник міськвиконкому

                                                                   - 3 -

просить відмовити позивачам у задоволенні позову.

Представник КП «ВО житлово-комунального господарства м.Вільногірська» в судове засідання не з’явився, надавши листа з проханням розглядати дану справу без його участі та ухвалити рішення на розсуд суду (а.с.120).

Представник третьої особи – філії «Вільногірський ГМК» ЗАТ «Кримський титан»  суду пояснила, що позивачі є працівниками цього підприємства, перебувають на обліку для отримання житла. До 1994р. це житло було відомчим, потім передали у власність міста.  Статус спірної квартири такий – вона не є готелем і не є гуртожитком. Позивачам дозволили тимчасово проживати, бо їм не було куди переселятись. За час проживання вони оплачували за житло та комунальні послуги, заборгованості немає.

Вони повідомили позивачів завчасно про необхідність звільнення квартири. Документів про те, що квартира надавалась позивачеві як молодому спеціалісту, немає і в рішенні адміністрації та профкому про це не зазначено, їх поселили туди для тимчасового проживання, це було як поліпшення житлово-побутових умов.

В ті роки для деяких квартир була назва «чешські квартири», їх використовували як готель, але такого поняття в Житловому кодексі немає. Рішенням адміністрації та профкому видали деяким людям ці квартири, але юристів до вирішення цього питання не залучили, тому були допущені помилки, які зараз важко виправляти. Деякі люди вже уклали договори з комунальними службами на оплату комунальних послуг.  

Представник третьої особи просить не виселяти позивачів, узаконити за ними це житло, оскільки навіть право власності наступає за давністю.

              Матеріалами справи встановлено наступне.

Відповідно до копії довідки від 13.03.2009р. ОСОБА_1 працює в філії «Вільногірський ГМК» ЗАТ «Кримський титан» з ІНФОРМАЦІЯ_2 року, а ОСОБА_3 – з ІНФОРМАЦІЯ_3р.  (а.с.7,8).

Сім’я позивачів складається з 3-х чоловік : вони та їх неповнолітній син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, що підтверджується довідкою від 25.03.2008р. (а.с.9).

В акті обстеження житлових умов зазначено висновок, що заявник потребує надання житла. Дата акту відсутня, прізвище особи, стосовно якої складався акт, не вказано (а.с.10).

Із заяви ОСОБА_1 від 02.06.1998р. вбачається, що він просить переселити його та його сім’ю в АДРЕСА_1 – готельного типу (а.с.11).

Відповідно до виписки з протоколу №26 засідання цехового комітету кар’єра №8 від 09.10.1998р. сім’ю ІНФОРМАЦІЯ_4  взято на квартирний облік (а.с.12).

З копії спільного рішення адміністрації та профспілкового комітету Вільногірського ГМК від 03.02.1999р. сім’ю ІНФОРМАЦІЯ_4 вирішено прописати в спірній квартирі, яка є предметом оренди комбінату у ВО ЖКГ, на період оренди даної квартири (а.с.13).

В довідці від 23.12.1999р. зазначено склад сім’ї позивачів та адреса їх проживання, вказано, що квартира є готелем (а.с.16).

26.12.2007р. позивач ОСОБА_1 звертався до міського голови з питання юридичного оформлення квартири (а.с.17), що видно з копії його заяви.

На дану заяву позивач отримав відповідь про відсутність законних підстав для видачі ордера на квартиру, запропоновано звільнити вказане житло (а.с.18), про що раніше, - 07.12.2007р. позивачеві направлялось повідомлення від адміністрації ГМК (а.с.19).

На звернення ОСОБА_1 до КП ВО ЖКГ м. Вільногірська з проханням укласти з ним договір на отримання комунальних послуг, йому було запропоновано звернутись до Вільногірської міської ради  (а.с.20,21).

З довідок №НОМЕР_3 від 31.03.2008р. вбачається, що із заробітної плати ОСОБА_1 провадили відрахування за квартплату та комунальні послуги з вересня 1998р. по грудень 2007р. (а.с.22,23). Зазначена обставина також підтверджена листом адміністрації філіі «Вільногірський ГМК» (а.с.81,102).

Відповідно  до  копії  договору  оренди НОМЕР_4  від  01.01.2004 р.  індивідуально

                                                                   - 4 -

визначене нерухоме майно, що належить до комунальної власності (відповідно до списку сюди входить і спірна квартира) КП ВО ЖКГ передано в оренду Вільногірському ДП ВДГМК з метою використання під готель (а.с.28-30).

Третьою особо по справі - філією «Вільногірський гірничо-металургійчний комбінат» ЗАТ «Кримський титан» надано правовстановлюючі документи, відповідно до яких вона є правонаступником ДП «ВД ГМК» (а.с.48-65).

Відповідно до Постанови КМ України від 03.11.1994р. №751 об’єкти соціально-економічної інфраструктури, що перебувають у загальнодержавній власності, належить передати до власності міст, в переліку цих об’єктів зазначено буд. НОМЕР_2 по АДРЕСА_1, в якому знаходиться спірна квартира  (а.с.66-68).

Відповідно до довідки НОМЕР_5 від 17.06.2008р. ОСОБА_1 в списку загальної черги за місцем своєї роботи по покращенню житлових умов перебуває з 26.10.1998р., станом на 01.06.2008р. він значиться під НОМЕР_6 (а.с.70).

У Вільногірському міськвиконкомі ОСОБА_1 в списку черговості громадян на отримання житла не перебуває, що зазначено в довідці міського голови від 30.10.2008р. (а.с.82). Аналогічна інформація станом на 01.01.2009р. підтверджена листом виконкому від 03.06.2009р. (а.с.114).

01.07.1996р. укладено договір №119, відповідно до якого  Вільногірський ГМК взяв у оренду у Вільногірського ВО ЖКГ квартири під готельні номери – список адрес надано, в ньому є спірна квартира (а.с.71-80).  

Заслухавши пояснення позивачів, представників відповідача та третьої особи,  вивчивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, повно і всебічно з'ясувавши обставини, на які посилались сторони як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами,  які були досліджені в судовому засіданні, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову з наступних підстав.

В процесі судового розгляду встановлено та підтверджено матеріалами справи, що спірна квартира НОМЕР_1 в буд. НОМЕР_2 по АДРЕСА_1 Дніпропетровської області з 01.07.1996р. є комунальною власністю міської громади, яку тимчасово, на підставі договору оренди №119 від 01.07.1996р. орендувало підприємство, на якому працюють позивачі, у міської громади шляхом укладення договору оренди з балансоутримувачем  (КП "ВО ЖКГ м.Вільногірська").

Позовна вимога позивачів визнати за ними право користування спірним житлом та зобов’язати КП «ВО ЖКГ м. Вільногірська» укласти з ними договір найму на це житло є безпідставною.

Відповідно до вимог ст. 61 ч.ч.1, 2 ЖК України користування жилим приміщенням здійснюється на підставі договору найму жилого приміщення, який укладається в письмовій формі на підставі ордеру на жиле приміщення між наймодавцем та наймачем, тобто громадянином, на ім`я якого видано ордер. У випадку, що розглядається, ордер позивачам з самого початку взагалі не видавався.

Відповідно до ст.58 ЖК України на підставі рішення про надання жилого приміщення виконавчий комітет видає громадянину ордер, який являється єдиною підставою для вселення в жиле приміщення, яке виділяється. Ордер може бути видано лише на вільне жиле приміщення. А в даному випадку підставою для вселення позивачів в квартиру була резолюція особи, відповідальної по житловим питанням в той час – «…проживание без прописки.. » - (а.с.11- дослівно).

Відповідно до спільного рішення адміністрації та профспілкового комітету Вільногірського ГМК від 03.02.1999р. прописку сім’ї Тібальцева дозволена на період оренди даної квартири комбінатом у ВО ЖКГ (а.с.13).

Ордер на вселення в квартиру позивачу не видавався, отже і не було підстав для укладення з ним договору найму на дану квартиру.

В даний час видати ордер на спірну квартиру буде незаконним, тому що буде порушено порядок надання жилих приміщень, передбачений ст.53 ЖК України, і також право на отримання житла громадян, черга яких передує НОМЕР_6, під яким перебуває в черзі

                                                                     - 5 -

на отримання житла позивач. Як пояснила представник міськвиконкому, позивач не перебуває на черзі на отримання житла у міськвиконкомі. Відповідно до ст.43 ЖК України громадянам, що перебувають на обліку як такі, що потребують покращення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості.

Помилковим є також твердження позивача стосовно того, що він вважає, що йому надана спірна квартира як молодому спеціалісту. Такі його доводи нічим не підтверджено, також вони спростовані і представником третьої особи, яка пояснила, що немає жодних документів стосовно того, що позивачу надавалось житло як молодому спеціалісту. Доказів того, що спірне житло є службовим, в процесі розгляду справи також не надано.

Позивачі є молодими людьми, які мають певну освіту, і у них за такий тривалий час проживання в квартирі не могло не виникати питання - чому вони оплачують за квартиру підприємству, на якому працюють, а не іншим способом,  як всі інші мешканці міста.

Доводи позивачів стосовно того, що вони вважали спірну квартиру наданою їм у постійне користування, не є переконливими та обгрунтованими, оскільки позивач в своїй заяві 02.06.2008р. власноручно писав, що просить «…разрешения на переселение в кв.НОМЕР_1 гостиничного типа»  (а.с.11). В резолюції керівника житлової служби на його заяві було зазначено, що дозволено проживання без прописки. Прописка позивачеві та його сім’ї була дозволена після прийняття рішення адміністрації та профспілкового комітету Вільногірського ГМК від 03.02.1999р., в якому було чітко зазначено, що вирішено прописати сім’ю ОСОБА_1 в спірній квартирі на період оренди даної квартири комбінатом у ВО ЖКГ (а.с.13).

Відповідно до виписки з протоколу №26 засідання цехового комітету кар’єра №8 від 09.10.1998р. сім’ю ІНФОРМАЦІЯ_4 взято на квартирний облік. Таким чином, якби спірна квартира їм була надана для постійного користування, то їх було б знято з обліку. Як свідчить лист ГМК, сім’я і по теперішній час перебуває на цьому обліку.

Отже у позивачів не було законних підстав для того, щоб вважати надане їм для тимчасового проживання житло постійним.

Більш того, в 1996р. загальнозвісною подією для жителів м. Вільногірська і, зокрема, для працівників комбінату,  був факт передачі житла у комунальну власність.

Не залишився поза увагою суду і той факт, що позивач свідомо вводить суд в оману, а саме стверджує про те, що вважав, що спірне житло видано йому для постійного користування, в той час, як він, маючи склад сім’ї 3 чоловіки, продовжує перебувати за місцем роботи на черзі для отримання житла під НОМЕР_6.  З матеріалів справи вбачається, що зазначена квартира, як і загалом весь житловий фонд в м.Вільногірську, було передано у комунальну власність, а вже після цього комбінат орендував у міської громади через балансоутримувача (ВО ЖКГ м.Вільногірська) кілька квартир для власних потреб і розпоряджався ними на свій розсуд, в тому числі для надання для проживання особам, приїзджаючим на комбінат у відрядження, тому і виникла назва "квартири готельного типу".  В довідці (а.с.16) в дужках вказано, що спірна квартира є «гостиница», її надано сім`ї позивача для тимчасового проживання, про що свідчить резолюція на заяві позивача, договір найму не укладався і такого жодним чином не могло практично бути.

Тривалість проживання сім`ї позивачів в спірній квартирі та наявність реєстрації в ній за паспортним обліком не є підставою для визнання за ними права користування цим житлом. Доводи представника третьої особи з приводу того, що за позивачами можна визнати право на спірне житло, оскільки вони тривалий час в ньому проживають, не містять під собою реального підґрунтя.

Вірно зазначив представник третьої особи, що в житловому законодавстві відсутнє поняття "квартира готельного типу", але як видно з переписки та матеріалів справи, комбінат для себе вважав, що це квартири саме готельного типу, оскільки надавав їх для проживання спеціалістам, що приїзджали працювати на комбінат, тому для вирішення даного спору немає значення, -  як подібні квартири називав комбінат.

Більш того, відповідно до договору № 119 від 01.07.1996р. цю квартиру комбінат

                                                                     - 6 -

орендував у міської громади через ВО ЖКГ м. Вільногірська  (балансоутримувача), тобто на час вселення сім`ї позивачів в спірну квартиру вона була предметом оренди. Тому твердження позивачів про те, що вони вважали, що проживають у квартирі постійно як у такій,  що надана молодому спеціалісту,  є безпідставними та надуманими.

Листом від 07.12.2007р. адміністрація комбінату звернулась з пропозицією до позивача звільнити спірну квартиру до 01.01.2008р.

Нарахування за комунальні послуги почали проводитись з вересня 1998р., оплачував позивач їх за місцем своєї роботи, а не у відповідні служби, як це здійснюють всі інші мешканці міста. З довідки адміністрації комбінату вбачається, що позивачі здійснювали оплату квартирної плати та комунальних послуг за спірну квартиру до грудня 2007р. на адресу комбінату (а.с.23). Після того, як комбінат запропонував їм звільнити спірне житло, позивач звернувся до КП ВО ЖКГ з проханням укласти з ним договір найму, але йому було відмовлено.

Тому,  за даних обставин не може бути мови про набуття права користування цією квартирою сім`єю позивачів на тій підставі, що вони тривалий час користуються квартирою та оплачують комунальні платежі і твердження представника третьої особи з цього питання є також помилковими.

З врахуванням вищенаведеного, суд приходить до впевненого висновку про відсутність законних підстав для задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 58 - 60, 88, 209 ч.3, 218 ч.2, 212-215 ЦПК України, на підставі ст. ст. 31, 40, 43, 52, 53, 58, 60, 61, 63, 118, 122 Житлового кодексу України, постанови Пленуму Верховного Суду України "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України" № 2 від 12.04.1985р.  (з послідуючими змінами),  с у д

                                           В  И  Р  І  Ш  И  В  :

ОСОБА_1, ОСОБА_3 в задоволенні позову до виконавчого комітету Вільногірської міської ради Дніпропетровської області та КП «Виробниче об’єднання житлово-комунального господарства м. Вільногірська» про визнання права користування жилим приміщенням – квартирою НОМЕР_1 в буд. НОМЕР_2 по АДРЕСА_1 Дніпропетровської області та зобов’язання укладення договору найму жилого  приміщення відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10-ти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються апеляційному суду через Вільногірський міський суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення суду виготовлено 28.09.2009р.

               Суддя                                                                                                    Р.А.  Литвинова