донецький апеляційний господарський суд
вул. Артема, 157, м. Донецьк, 83048, тел. 332-57-40
УХВАЛА
Іменем України
06.07.2006 р. справа №29/27а
Донецькій апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: | Москальової І.В. |
суддів | Бондаревої Г.Г., Запорощенка М.Д., |
при секретареві судового засідання | Ложка Н.Л. |
за участю представників сторін: |
від позивача: | Кінц В.А. - довіреність № 730 від 26.06.06р., |
від відповідача: від третьої особи: | Малихіна О.Г. - довіреність № 6032/10 від 03.07.06 р., Скиба О.Б. - за довіреністю № 1315/10 від 13.02.06 р., не з"явився |
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу | Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції м.Горлівка |
на постанову господарського суду | Донецької області |
від | 18.04.2006 року (повний текст 20.04.06р.) |
по справі | №29/27а (суддя Т.Г.Гаврищук) |
за позовом | Відкритого акціонерного товариства "Центральна збагачувальна фабрика "Калінінська" м.Горлівка |
до за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, з боку позивача | Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції м.Горлівка Товариства з обмеженою відповідальністю "Аріан" м.Миколаїв |
про | визнання нечинними податкових повідомлень-рішень |
ВСТАНОВИВ:
Позивач, Відкрите акціонерне товариство „Центральна збагачувальна фабрика Калінінська”, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Горлівської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень №0000542340/0 від 25.10.2005р. та №0000542340/1 від 28.11.2005р. в частині податкового зобов’язання на суму 110714,0 грн. і штрафних санкцій на суму 55357,0грн.
Заявою від 17.02.2006р. (т.2, л.с.3) позивач змінив свої позовні вимоги та просить визнати нечинними податкові повідомлення-рішення від 25.10.2005р. №0000542340/0, від 28.11.2005р. № 0000542340/1 та від 26.01.2006р. № 0000542340/2 в частині зменшення бюджетного відшкодування на суму 110714,0 грн. і штрафних санкцій на суму 55357,0 грн.
Постановою господарського суду Донецької області від 18.04.06р. у справі № 29/27а позовні вимоги ВАТ „Центральна збагачувальна фабрика Калінінська” задоволені в повному обсязі. Визнані нечинними податкові повідомлення-рішення Горлівської об’єднаної ДПІ від25.10.2005р. №0000542340\0, від 28.11.2005р. №0000542340\1 та від 26.01.2006р. №0000542340/2 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 110714 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 55357 грн.
В оскарженій постанові суд першої інстанції, враховуючи приписи п.п.7.4.1, пп. 7.4.5 п.7.4 ст.7, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, дійшов висновку про документальне підтвердження позивачем права на податковий кредит та зазначив, що сума податку на додану вартість в розмірі 110714 грн. підтверджена податковою накладною №23/2 від 29.12.2004р., яка містить в собі всі обов’язкові реквізити, передбачені п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, тому витрати у зв’язку з таким придбанням відносяться до складу валових витрат, внаслідок чого позивачем правомірно сформований податковий кредит за наведеною податковою накладною за першою із подій, а висновок податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту у грудні 2004р. є безпідставним.
Відповідач, Горлівська об’єднана державна податкова інспекція, не погодився з постановою господарського суду Донецької області та подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову господарського суду Донецької області від 18.04.06р. в адміністративній справі № 29/27а скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Не погоджується з зазначеною постановою з причин неправильного застосування норм матеріального права, а саме положень п.1.7, п.1.8 ст.1, пп..7.2.1 п.7.2, пп..7.4.1, пп..7.4.5 п.7.4, пп..7.5.1 п.7.5, пп..7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” № 168/97-ВР від 03.04.97р. та неповного з’ясування судом обставин, що мають значення для справи та невідповідності висновків суду обставинам справи.
Наполягає на тому, що станом на 01.07.05р. позивачем не були сплачені кошти за товар –пристрій коригуючий „Форпост-1” у кількості 1050шт. на загальну суму 664284,60 грн. (ПДВ –110714грн.), отриманий за договором купівлі-продажу № 27/12/03 від 27.12.04р., укладеному між позивачем та ТОВ „Аріан”. Кредиторська заборгованість позивача перед ТОВ „Аріан” складала 1632242,16грн. Таким чином, відповідно до вимог п.1.8 ст.1, пп..7.4.1 п.7.4, пп..7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України № 168, підприємство не мало права на бюджетне відшкодування. Звертає увагу, що судом першої інстанції не прийнято до уваги те, що предметом оскарження в даній справі є правомірність заявлення до бюджетного відшкодування суми ПДВ за несплачені матеріальні цінності, а не правомірність формування податкового кредиту з ПДВ.
Стверджує також, що при розгляді справи судом першої інстанції були неповно з’ясовані обставини, що мають значення для справи та зазначає, що згідно відповіді ТОВ „Видавничий дім „Переяслав” № 6 від 17.02.05р. в період з 01.10.04р. по 01.02.05р. ніяких правовідносин у підприємства з ТОВ „Аріан” не було. Наполягає на тому, що свідок Старовойтова Л.В. не могла чітко вказати період, в якому отримувала товар та назву міста, в якому відбувався прийом-передача товару, що викликає сумніви у правдивості її свідчень.
Позивач, Відкрите акціонерне товариство „Центральна збагачувальна фабрика Калінінська”, у письмових запереченнях на апеляційну скаргу № 729 від 26.10.06р. доводи податкового органу відхилив, постанову місцевого господарського суду вважає законною та обґрунтованою, прийнятою відповідно до вимог діючого законодавства.
Третя особа, Товариство з обмеженою відповідальністю „Аріан” м.Миколаїв, у письмових запереченнях на апеляційну скаргу № 22-06/02 від 22.06.06р. з вимогами апеляційної скарги не погодився, вважає їх безпідставними, необґрунтованими та суперечливими діючому податковому законодавству України, а постанову місцевого господарського суду обґрунтованою, прийнятою з урахуванням усіх обставин справи.
Розгляд справи просив здійснювати без участі його представників.
За розпорядженням першого заступника голови Донецького апеляційного господарського суду від 05.07.06р. у зв’язку з хворобою судді Волкова Р.В. для розгляду апеляційної скарги Горлівської об’єднаної державної податкової інспекції призначена колегія суддів у наступному складі: суддя Москальова І.В. (головуючий), суддя Бондарева Г.Г., суддя Запорощенко М.Д.
Фіксація судового процесу здійснювалась за допомогою технічних засобів відповідно до ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив.
За результатами планової комплексної документальної перевірки позивача за період з 01.04.2004р. по 30.06.2005р. Горлівською об’єднаною державною податковою інспекцією складений акт перевірки від 18.10.2005р. № 48-23-3/00176489 (т.1, л.с.10-58), на підставі якого прийняте податкове повідомлення-рішення від 25.10.2005р. №0000542340/0 (т.1,л.с.75), за яким позивачеві було зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов’язань наступних періодів) з податку на додану вартість в розмірі 111927 грн. та застосовані штрафні санкції в сумі 55963,5 грн., а саме: по декларації за 12 місяців 2004р. в сумі 110714 грн. і штрафні (фінансові) санкції в сумі 55357 грн. та за січень 2005р. в сумі 1213 грн. і штрафні (фінансові) санкції в сумі 606,5 грн..
За результатами адміністративного оскарження зазначене податкове повідомлення-рішення від 25.10.2005р. №0000542340/0 було залишено без змін та відповідачем були складені податкові повідомлення-рішення від 28.11.2005р.№0000542340\1 (т.1, л.с.84), від 26.01.2006р. №0000542340\2 (т.1, л.с.149).
Позивачем наведені податкові повідомлення-рішення оскаржуються в частині зменшення суми бюджетного відшкодування по декларації за 12 місяців 2004р. у розмірі 110714,0 грн. і штрафних санкцій на суму 55357,0 грн.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив, що постанова місцевого господарського суду відповідає нормам діючого законодавства і з підстав, викладених в апеляційній скарзі, скасуванню не підлягає з огляду на наступне.
Як вбачається з акту перевірки, на підставі якого прийняте спірне податкове повідомлення-рішення, завищення суми ПДВ на 110714грн. встановлено внаслідок порушення позивачем пп..7.4.1, пп..7.4.4 п.7.4 ст.7, пп..7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” № 168/97-ВР від 03.04.97р. через віднесення у грудні 2004року до складу податкового кредиту суми ПДВ за несплачені товарно-матеріальні цінності у розмірі 110714,10грн., що придбані у ТОВ „Аріан” (т.1, л.с.35, стор. акту 26).
Як встановлено судом першої інстанції та відповідає матеріалам справи.
Між позивачем (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Аріан”(продавець) був укладений договір №27/12/03 від 27.12.2004р. купівлі-продажу пристроїв коригуючих „ФОРПОСТ-1” ТУ У 32.1-20589555-001-2003, за пунктом 4.1 якого визначені умови поставки EXW –склад, адреса складу: Київська обл. м. Переяслів-Хмельницький, вул.. Шкільна,45 (т.1, л.с.111).
Згідно до п.4.2 договору перехід права власності, а також перехід ризиків на товар відбувається у момент передачі товару покупцеві відповідно до п.4.1 договору. Передача товару оформлюється актом прийому-передачі, що підписуються уповноваженими представниками сторін. За умовами п.4.3 і п.4.7 договору встановлено, що передача товару здійснюється за видатковою накладною, а датою постачання вважається дата отримання Покупцем товару у місці, визначеному в п.4.1 даного договору. Розрахунки за поставлений товар здійснюються Покупцем у національній валюті України в безготівковому порядку, протягом 90 днів з моменту постачання товару постачальником (п.6.1 договору).
За додатковими угодами №1 від 06.04.2004р та №2 від 29.07.2005р., що укладені до договору купівлі-продажу №27/12/03 від 27.12.2004р. між позивачем та ТОВ „Аріан”, сторони дійшли згоди, що розрахунки за поставлений товар здійснюються позивачем у національній валюті України в безготівковому порядку до 30 липня 2005р.(т.1, л.с.116), а за додатковою угодою №2 - до 31 грудня 2005р. (т.1, л.с.117).
Виконання умов договору купівлі-продажу підтверджується накладною №23/2 від 29.12.2004р. (т.1, л.с.98), рахунком-фактурою №23/2 від 29.12.2004р. (т.1, л.с.97), податковою накладною №23/2 від 29.12.2004р. на суму 664284,60 грн., у т.ч. ПДВ –110714,10грн. (т.1, л.с.99), згідно яких був отриманий пристрій коригуючий „ФОРПОСТ-1” ТУ У 32.1-20589555-001-2003 в кількості 1050 шт. за ціною 527,21 грн. на загальну суму 664284,60 грн., у т.ч. ПДВ –110714,10 грн. З вказаних первинних документів та протоколу судового засідання від 18.04.2006. (т.2л.с.143) вбачається, що наведений товар був отриманий Старовойтовою Л.В. згідно довіреності серії ЯИМ №356212 від 29.12.2004р. (т.2, л.с.131).
Стосовно доводів апеляційної скарги, що свідок Старовойтова Л.В. не могла чітко вказати період, в якому отримувала товар та назву міста, в якому відбувався прийом-передача товару, що викликає сумніви у правдивості свідчень, не приймається судовою колегією до уваги з огляду на протокол судового засідання від 18.04.06р., в якому зафіксовані пояснення зазначеної особи, з яких вбачається, що нею у грудні 2004р. був отриманий у ТОВ „Аріан” пристрій коригуючий „ФОРПОСТ-1” ТУ У 32.1-20589555-001-2003 в кількості 1050 шт. за ціною 527,21 грн. на загальну суму 664284,60 грн., який в подальшому був переданий цьому підприємству на зберігання (т.2, л.с.143).
Крім зазначеного, з протоколу, в якому зафіксовані пояснення свідка, вбачається також, що продукцію у ТОВ „Аріан” Старовойтова Л.В отримувала і у січні 2005р., при цьому забула назву міста, в якому отримувала товар, тобто саме в цьому періоді, внаслідок чого місцевим господарським судом правомірно не були прийняті до уваги зазначені пояснення, так як спірне питання виникло стосовно формування позивачем податкового кредиту у грудні 2004р. В матеріалах справи відсутні будь-які зауваження представників сторін до змісту вище оглянутого протоколу судового засідання від 18.04.2006р. у відповідності до вимог ст.43 КАС України.
29.12.2004р. між позивачем та ТОВ „Аріан” укладено договір відповідального збереження №29/12/03 (т.1, л.с.102-103) , згідно до якого за актом прийому-передачі №01 від 29.12.2004р. наведений товар був переданий ТОВ „Аріан” на відповідальне збереження за адресою: Київська обл., м. Переяслав-Хмельницький, вул.Шкільна,45 (т.1, л.с.104). З відповідального збереження пристрій коригуючий „ФОРПОСТ-1” ТУ У 32.1-20589555-001-2003 в кількості 1050 шт. за ціною 527,21 грн. на загальну суму 664284,60грн., у т.ч. ПДВ –110714,10 грн. був переданий позивачеві ТОВ „Аріан” за актом прийому-передачі № 1-П від 30.11.2005р. (т.1, л.с.107).
З матеріалів справи та письмових пояснень позивача вбачається про розірвання договору купівлі-продажу №27/12/03 від 27.12.2004р. та повернення позивачем за накладною №348 від 30.11.2005р. (т.1, л.с.95) та актом №1в від 30.11.2005р. (т.1, л.с.118) товариству з обмеженою відповідальністю “Аріан” пристрій коригуючий „ФОРПОСТ-1” ТУ У 32.1-20589555-001-2003 в кількості 1050 шт. за ціною 527,21 грн. на загальну суму 664284,60грн., у т.ч. ПДВ –110714,10 грн.
У зв’язку із поверненням товару ТОВ „Аріан” 30.11.2005р. складений розрахунок №36 коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 29.12.2004р. №23/2 за договором №27/12/03 від 27.12.2004р. (т.1, л.с.94). Представник податкового органу в судовому засіданні апеляційної інстанції за усними поясненнями проти факту повернення позивачем ТМЦ не заперечував.
З огляду вимог чинного законодавства вбачається наступне.
Відповідно до пп.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України від 03.04.97р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(в редакції, що діяла на момент спірних правовідносин), об»єктом оподаткування є операції платників податку з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України.
Згідно п.1.4 статті 1 зазначеного Закону продаж товарів це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання.
Таким чином, операції, які здійснюються відповідно до угод купівлі-продажу, незалежно від строків надання компенсації за придбані за такими угодами товари, віднесені Законом до оподаткованих операцій як операції з продажу товарів.
Свобода договірних взаємовідносин є загальною засадою цивільного законодавства відповідно до п.3 ч.1 ст.3 Цивільного кодексу України від 16.01.2003р.
Податковий орган в обґрунтування висновків акту перевірки посилається на порушення позивачем вимог п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до умов якого під бюджетним відшкодуванням розуміється сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом, що дає підстави вважати, що вказана правова норма, яка розміщена в статті 1 і надає поняття термінів, що вживаються в Законі України «Про ПДВ», є відсилочною нормою до інших правових норм цього Закону, у зв»язку з чим місцевий господарський суд правомірно визначився, що п.1.8 ст.1 Закону України «Про ПДВ»підлягає застосуванню з врахуванням положень пп. 7.7.1- пп.7.7.3 п. 7.7 статті 7 цього ж Закону України “Про податок на додану вартість”, які регламентують порядок розрахунку суми бюджетного відшкодування.
Так, відповідно до пп.7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону України від 03.04.97р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(в редакції, що діяла на час спірних правовідносин) (далі Закон «Про ПДВ») у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.
За вимогами пп.. 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України „Про ПДВ” сума податку, що підлягає як сплаті до бюджету, так і бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
Ствердження податкового органу про те, що судом першої інстанції не прийнято до уваги, що предметом оскарження в даній справі є правомірність заявлення до бюджетного відшкодування суми ПДВ за несплачені матеріальні цінності, а не правомірність формування податкового кредиту з ПДВ є такими, що не ґрунтуються на приписах пп.. 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України „Про ПДВ”, так як визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню відбувається з врахуванням суми податкового кредиту звітного податкового періоду, тобто зазначені поняття невід’ємно пов’язані між собою.
Правила формування податкового кредиту встановлені пп.7.4 ст.7 Закону України «Про ПДВ», аналіз якого свідчить, що до складу податкового кредиту відносяться як сплачені, так і нараховані суми податку на додану вартість. Так, абзацом 1 пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про ПДВ»встановлено, що податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, як сплачених, так і нарахованих платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Витрати у зв’язку з придбанням позивачем ТМЦ відносяться до складу валових витрат відповідно до п.п. 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.
Згідно вимог пп.7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України “Про ПДВ” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку в оплату товарів або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів.
З огляду на вимоги пп..7.4.1, пп..7.4.5 пп.7.4, пп. 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про ПДВ»та ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, матеріалами справи підтверджується правомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту грудня 2004р. суми податку на додану вартість в розмірі 110714 грн. за першою із подій внаслідок отримання ним від ТОВ „Аріан” податкової накладної №23/2 від 29.12.2004р., яка містить в собі всі обов’язкові реквізити, передбачені п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” (т.1, л.с.98).
В акті перевірки, на підставі якого прийнято спірне рішення, податковий орган в обґрунтування своїх висновків (т.1 л.с.37) посилається також на пп..7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, згідно якого суми податку на додану вартість, сплачені у зв”язку з придбанням товару , вартість яких не відноситься до складу валових витрат, відшкодовується за рахунок відповідних джерел та до складу податкового кредиту не відносить. Але як вбачається вказана правова норма підлягає застосуванню у випадку, якщо вартість товару не відноситься до складу валових витрат, в той час як цей же акт перевірки у п.3.2 (т.1л.с.22) містить визначення про те, що податковим органом під час перевірки не встановлено порушень вимог Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” у визначенні позивачем складу валових витрат, у зв”язку з чим посилання на пп..7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України „Про ПДВ” є безпідставним.
З матеріалів справи також вбачається, що ДПІ у м. Миколаєві була проведена зустрічна виїзна документальна перевірка ТОВ „Аріан” з питання взаєморозрахунків з позивачем за грудень 2004р, за результатами якої складена довідка №124/23-130/23397566 від 27.09.2005р., у якій зазначено, що основним видом діяльності ТОВ „Аріан” у перевіряємому періоді було виробництво та реалізація пристроїв коригуючих „Форпост-1”, у грудні 2004р. на ВАТ ЦЗФ „Калінінська” відбулося відвантаження пристрою коригуючого „Форпост-1” згідно податкової накладної №23/2 від 29.12.2004р. у кількості 1050 шт. на суму 553570,50 грн., ПДВ –110714,10 грн. (т.2, л.с.106-108).
Зі стор.11 акту перевірки №133/23-130/23397566 від 27.09.2005р. (т.2, л.с. 50-105), що складений ДПІ у м. Миколаєві за результатами комплексної планової виїзної документальної перевірки ТОВ „Аріан” щодо дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.04.2002р. по 31.03.2005р., у переліку основних покупців ТОВ „Аріан” за грудень 2004р. зазначено ВАТ „ЦЗФ „Калінінська” згідно видаткової накладної №23/2 від 29.12.2004р. При цьому, при здійсненні перевірки порушень при формуванні ТОВ „Аріан” податкових зобов’язань з податку на додану вартість не встановлено.
Посилання податкового органу в апеляційній скарзі на лист ТОВ „Видавничий дім „Переяслав” № 6 від 17.02.05р. не приймається до уваги з огляду на наступні докази, що приєднані до матеріалів справи. Згідно договору суборенди №09/04/04 від 09.04.04р., укладеному ТОВ „Аріан” з ТОВ „Енерго-Центр-Н” ( з яким у ТОВ „Видавничий дім „Переяслав” був укладений договір оренди) ТОВ „Аріан” орендувало як суборендар складські приміщення за адресою: Київська обл., м. Переяслів-Хмельницький, вул.Шкільна,45, загальною площею – 97 кв.м., терміном дії (з врахуванням продовження такого терміну за додатковою угодою від 29.04.2004р.) з 16.04.2004р. по 31.12.2005р. (т.2, л.с. 126-130). При цьому, повернення ТМЦ з відповідального збереження відбулось 30.11.05р. (акт прийому-передачі № 1-П від 30.11.2005р.) (т.1, л.с.107).
Факт наявності укладеного договору суборенди №09/04/04 від 09.04.04р. між ТОВ „Аріан” і ТОВ „Енерго-Центр-Н” саме на термін дії ( з врахуванням продовження такого терміну за додатковою угодою від 29.04.2004р.) з 16.04.2004р. по 31.12.2005р. встановлено і у довідці №124/23-130/23397566 від 27.09.2005р., складеної ДПІ у м.Миколаєві за результатами зустрічної виїзної документальної перевірки ТОВ „Аріан” з питання взаєморозрахунків з позивачем за грудень 2004р (т.2 а.с.108).
З огляду на умови додаткових угод №1 від 10.01.2005р.(т.1.л.с.105), акту №1 від 31.08.2005р. про виконання умов відповідального зберігання до договору від 29.12.2004р. (т.1.л.с.106) та акту №1 від 30.11.2005р. про приймання виконаних робіт до договору зберігання від 29.12.2004р. (т.1.л.с.108) загальна сума винагороди за послугу, надану за договором зберігання, склала 672 грн., в тому числі ПДВ у розмірі 112 грн. У відзиві на апеляційну скаргу третя особа –ТОВ „Аріан” стверджує про наявність вищенаведених господарських взаємовідносин з позивачем, які на цей час є чинними та у судовому порядку не оскаржені.
Враховуючи вищевикладене, місцевий господарський у відповідності до вимог ст.86 Кодексу адміністративного судочинства оцінив докази, наявні в матеріалах справи, у їх сукупності та у відповідності до вимог чинного законодавства, у зв’язку з чим постанова суду першої інстанції з підстав, викладених в апеляційній скарзі не підлягає скасуванню.
Керуючись п.1-3 ст. 160, п.2 ч.2 ст.162, ст.ст. 167, 195-196, п.1 ст.198, ст.200, п.1 ст.205, ст..207 п.5 ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, п.6 та п.7 розділу VІІ “Прикінцевих та перехідних положень” Кодексу адміністративного судочинства України у редакції Закону України № 2953-ІУ від 6 жовтня 2005 року, суд
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу Горлівської об’єднаної державної податкової інспекції на постанову господарського суду Донецької області від 18.04.06р. по справі № 29/27а –залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Донецької області від 18.04.06р. по справі № 29/27а –залишити без змін
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня її складення в повному обсязі.
Ухвала складена в повному обсязі 10.07.2006 року.
Головуючий: І.В. Москальова
Судді: Г.Г. Бондарева
М.Д. Запорощенко